Вітер зустрів прекрасну квітку і закохався в неї. Поки він ніжно пестив квітку, та відповідала йому ще більшою любов'ю, розквітаючи і пахнучи. Але вітру видалося, що цього мало, і він вирішив: "Якщо я дав квітці всю свою міць і силу, то вона подарує мені щось більше" І він дмухнув на квітку могутнім подихом своєї любови. Але квітка не витримала бурхливої пристрасти і зламалася. Вітер спробував піднести і оживити її, але не зміг. Тоді він затих і почав ніжно дихати на квітку, але та в'янула на очах. І закричав тоді вітер:
-Я віддав тобі всю міць своєї любові, а ти зламалася! Значить, ти мене не любила!
Але квітка нічого не відповіла. Вона померла.

Той, хто любить, мусить запам'ятати, що не силою і пристрастю міряють любов, а ніжністю і дбайливим ставленням.
(с)

Жили по соседству богатство и бедность. И все-то бы ничего, да вдруг стало богатству казаться, что бедность ему сладко жить мешает. Начнет оно торт с чаем есть, а за окном бедность сухарь грызет, да водой из колодца запивает. Ляжет на мягкой постели, а где-то за стеной бедность стонет: тяжко ей на рогоже лежать, да еще замерзая…

            Все наслаждения от жизни у богатства сразу исчезают!

            И решило тогда оно от бедности забором отгородиться. В деньгах недостатка не было, получился забор выше дома, выше деревьев, до самого неба!

            Так отгородилось богатство от бедности, а заодно от солнца и от Бога.

            Хотя этого оно даже и не заметило…

Чоловік шепотів: "Господи, поговори зі мною!"
І лугові трави співали...
Але чоловік не чув.
Чоловік вигукнув тоді: " Господи, поговори зі мною!"
І громовиця прокотилася по небу...
Але чоловік не слухав!
Чоловік озирнувся навколо і промовив: "Господи, дозволь мені побачити Тебе!"
І зорі яскраво сяяли...
Але чоловік не бачив!
Чоловік вигукнув знову: "Боже, покажи мені видіння!"
І нове життя народилося навесні...
Але чоловік не помітив!
Чоловік плакав у відчаї: "Торкнися мене, Господи, і дай мені знак, що Ти тут!"
І після того Господь спустився і торкнувся до чоловіка!
Але чоловік зігнав з плеча метелика і пішов геть...
(с)

Затаил заяц обиду на свою судьбу:

            «За что ты меня так? Ну почему я самый слабый и бедный на свете?!»

            Залился горькими слезами заяц да так стукнул с досады лапкой по пню, что она у него вся распухла, и он не смог ночью пойти с другими зайцами на деревенские огороды – морковку есть.

            А наутро узнал, что на свое счастье не пошел. Охотники на зайцев в ту ночь такую засаду устроили, что лишь один из них живым в лес возвратился.

            Сразу заяц все понял. И стал со слезами радости благодарить Бога за то, что Он даже о нем – самом бедном и слабом так беспокоится!

Дві золоті рибки жили в скляній посудині. Ліниво плавали по колу. Вони мали час для філософських роздумів.
Якось одна рибка запитала іншої:
-Ти віриш у Бога?
-Звісно!
-Як ти дізналася про Нього?
-А хто, з твого погляду, міняє нам щодня воду?

Життя тече, як тиха ріка, і це- диво. Кожен день-це новий дар, чистий аркуш, який треба написати. Бог щодня "міняє нам воду"
(с)

Сел на большой церковный колокол комар.

            А тут вдруг порыв ветра, и:

            «Бом-м-мм!»

            Решил комар, что это он в колокол ударил. И с писком: «Я – звонарь! Я - звонарь!» - полетел по свету.

            Удивились люди:

            - И чего это сегодня комар так надсадно звенит?

            А комар еще больше старался, будто и впрямь звонарем работал.

            А впрочем, звонарем он и был. Только совсем в другом смысле этого слова!

У домі одних багачів перестали молитися перед їдою. Якось до них у гості прийшов проповідник. Стіл був накритий дуже вишукано: найкращі фруктові соки і дуже смачні страви. Сім'я і гість сіли за стіл. Всі подивилися на проповідника, думаючи, що помолиться він. Але проповідник сказав:
-За столом мусить помолитися голова родини, бо ж він перший молільник у сім'ї.
Запанувала неприємна мовчанка, тому що в цій сім'ї ніхто не молився. Батько відкашлявся і сказав:
-Бачите, любий проповіднику, ми не молимося, бо в молитві перед їдою завжди повторюється те саме. Молитви за звичаєм перетворюються в пусті слова.
Проповідник здивовано глянув на всіх, але тут семирічна дівчинка сказала:
-Татку, невже мені більше не треба після пробудження приходити до тебе і казати: "Доброго ранку"?
(с)

Решила крапива с кем-нибудь дружбу начать водить.

            Увидала розу, обняла на радостях и сразу разочаровалась:

            - Красивая, но колючая! Не буду с такой дружить.

            Обошла крапива все леса и сады - никого подходящего для дружбы не нашла. Ромашка слишком нежная, татарник, грубый, а лилия - та вообще капризная…

            Вышла на проселочную дорогу и увидела, наконец, подорожник, который был самой терпеливой травой на свете, никого не обижал и, наоборот, сам всем помочь был готов. Но и этот ей не понравился:

            - Добрый, но некрасивый!

            Так и не нашла себе друга крапива. Да если бы и нашла, все равно с такой, как она, никто бы не стал дружить.

            И совсем не потому, что она жгучая и невзрачная!

 

Якось один чоловік спитав у мудреця:
-Чому я мушу виконувати заповіді, якщо жодної видимої користи з цього не маю?
-Занедужавши, ти кличеш лікаря,-відповів мудрець,-і лікар прописує тобі ліки. Хіба ти завжди розумієш, чому він прописує тобі саме ці, а не інші ліки? Але ти довіряєш лікареві, який лікує твоє тіло і п'єш ліки. Чому ж ти менше довіряєш Богові, який дбає про твою душу?
(с)