Одна дівчина вийшла заміж і пішла жити за невістку. Але вона не могла зносити повсякчасних докорів свекрухи і вирішила позбутися її. Пішла вона до знахаря і сказала йому:
-Не маю сили більше жити зі свекрухою. Вона зводить мене з розуму. Чи не могли б ви допомогти мені?
-А як?
-Продайте мені отруту. Я хочу отруїти отруту і спекатися всіх лих.
-Гаразд, я допоможу тобі. Але пам'ятай дві речі. По-перше, ти не можеш отруїти свекруху відразу, тому що люди здогадаються про це. Я даватиму тобі трави, які вбиватимуть поступово. І щоб остаточно позбутися всіх підозр ти мусиш вгамувати свій гнів, навчитися поважати її, любити і бути терплячою. Тоді нікому й на гадку не спаде тебе запідозрити.
Невістка на все погодилася, взяла трави і почала додавати їх до їди свекрухи. Окрім того, вона навчилася контролювати себе, прислухатися до свекрухи і поважати її. І коли та побачила, як змінилося ставлення дівчини до неї, вона від щирого серця полюбила невістку. І розповідала усім, що її невістка найкраща, про яку тільки й мріяти можна.
За півроку вони вже були як матір і дочка.
І прийшла невістка до знахаря та почала благати:
-Ради Бога, врятуйте мою свекруху від тієї отрути. Я її полюбила і не хочу вбивати.
Знахар посміхнувся і відповів:
-Не хвилюйся, не давав я тобі жодної отрути, а тільки приправи. Отрута була в твоїй голові, і ти позбулася її сама.
(с)

На одній із лекцій поважний професор спитав:
-Чи є серед вас віруючі люди?
Кілька людей піднялося.
-На занятті з хімії ми вивчатимемо речовини, які можна побачити, спробувати і до яких можна доторкнутися. А оскільки з Богом такого не зробиш, то Його немає. Тепер можете сідати.
Люди сіли, але один зостався стояти.
-Ви чогось хочете?-запитав лектор.
-Скажіть, професоре, а ви бачили свій мозок?
-Ні.
-А торкалися його?
-Ні,-спантеличено відповів професор.
-А пробували його?
-Ні.
-То, може, у вас його немає?
(с)

Приходить жінка до старця і каже:
-Ми з чоловіком сваримось без упину і хочемо розлучитися.
Та на це відповів їй старець:
-Ось тобі чудодійна водиця.
-А що з нею робити?-питає жінка.
-Коли закортить тобі посваритися, набери повен рот цієї води. А як бажання сваритися зникне, воду виплюнь.
За місяць жінка знову приходить до нього і каже:
-Ой, батечку, справді чудодійна та водиця! Як допомагає! Дайте мені ще!
(с)

У церкві збирають пожертви. І один чоловік помилково поклав замість десяти гривень тисячу. Зрозумівши це, він наприкінці служби поспішив до священника і розповів про свою помилку.
Священник відповів так:
-Хоч ти й пожертвував тисячу, але зарахується тобі лише десять.
(с)

Пришла беда да как закричит:

            - Я пришла, отворяй ворота!

            - Милости просим! – приветливо ответили ей хозяева, широко распахивая ворота.

            - Да вы что – или не поняли, кто я? – удивилась беда.

            - Почему? Поняли. Просто мы и тебя, и радость принимаем, как из руки Самого Бога, зная, что Он все посылает нам для нашей же пользы! Ну, что не заходишь? Или тебе подсобить?

            Посмотрела беда на таких хозяев. Помялась-помялась.

            И… пошла по другим дворам, где она действительно могла стать бедою!

Якось одного разу прийшов новачок вчитися стрільбі з лука. Вчитель вирішив подивитися, на що він здатен. Новачок узяв дві стріли і пішов на стрільбище до мішеней. Учитель похитав головою і сказав:
-Ніколи не бери двох стріл. Поклавши надію на другу стрілу, ти недбайливо поставишся до першої. Завжди вважай, що маєш тільки одну спробу, і намагайся влучити в ціль однією стрілою!

Є речі, які у житті слід робити тільки раз. Є речі, в яких помилятися не можна. Реалізовуючи їх, не варто уповати на запасний варіант чи інший шанс. Слід усвідомлювати, що двічі в одну річку не ввійдеш. І саме це усвідомлення допомагає єдиній стрілі влучити чітко в ціль.
Наприклад, супутницю життя треба вибирати раз і назавжди.
(с)

Заболело зло.

            Несколько дней провалялось в горячке. Но в мире этого никто даже и не заметил.

            Зато когда заболело добро, все сразу ощутили эту потерю. Даже те, кто творил зло.

            С тех пор зло старается не лежать, даже когда заболеет.

            А добро после этого поняло, что ему вообще нельзя никогда болеть!

Прийшов злидар до мельника і попросив милостині, але не дав йому нічого мельник, хоч і був багатий на хліб. І був там добрий селянин, який приїхав на млин, щоб змолоти мішок жита. Змилостивився він над убогим і відсипав йому зі свого мішка половину, Христа ради. Благословив його злидар і пішов невідь-куди.
І сміявся мельник з селянина, кажучи:
-Що ж залишиться тобі, коли заплатиш мені за мливо?
Взяв він жито селянина, засипав і почав молоти. І намолов з половини мішка зерна дванадцять мішків борошна. І славив селянин Господа за чудо, і слізно каявся приголомшений мельник.
(с)