Про співтовариство

Розміщуєм історії, притчі, оповідання на духовну тематику, духовну музику.
Велике прохання-не влаштовувати теологічних дискусій, а поважати релігійні переконання інших людей. Хами ,войовничі атеїсти і любителі флуду будуть занесені в ЧС.
Вид:
короткий
повний

Короткі історії для душі

9 лютого. Запрошення на весілля

Один юнак дуже гордився тим, що у нього багато приятелів.
Коли він вирішив одружитися, весілля взявся готувати його батько. Опріч іншого, батько також розсилав запрошення.
Однак у день весілля жоден з приятелів нареченого так і не прийшов. Хлопець розсердився і кинувся до батька з претензіями:
-Чому ти не запросив моїх приятелів?
Батько відповів:
-Я запросив. Тільки в листи замість запрошень я поклав записки з проханням про допомогу...
(с)

Cпор ветра с солнцем

.

Однажды сердитый северный Ветер и Солнце затеяли спор о том, кто из них сильнее. Долго они спорили и решили испробовать свою силу на одном путешественнике.

Ветер сказал: «Я сейчас вмиг сорву с него плащ!» И начал дуть. Он дул очень сильно и долго. Но человек только плотнее закутывался в свой плащ.

Тогда Солнце начало пригревать путника. Он сначала опустил воротник, потом развязал пояс, а потом снял плащ и понёс его на руке. Солнце сказало Ветру: «Видишь: добром, лаской, можно добиться гораздо большего, чем насилием».

8 лютого. Червоне море

Християнин в електричці читає Біблію. Поряд сидить безвірник. І раптом на обличчі вірного проступає подив.
-Оце так! Та невже?
-Що ти там вичитав?-запитує атеїст.
-Та тут Господь Червоне море розділив. І євреї перейшли його по морському дні. Це ж чудо!
Безвірник з розумною міною:
-Дурниці, вчені кажуть, що в тому місці води було по коліна...
Християнин читає далі, аж раптом знов:
-А це взагалі клас!
-Що цього разу?-з усмішкою запитує атеїст.
-Там, де води було по коліна, Бог цілу армію єгиптян утопив!

Неможливе в людей можливе у Бога.
(с)

Скверный характер

.

Прилетела сорока к вороне и давай прямо с порога:

- Тра-та-та-та-та!

- Кар? – не поняла ворона.

- Тра-та-та-та-та-та-та! – еще быстрее затараторила сорока, обсуждая последние сплетни в лесу и осуждая всех.

И не зря торопилась.

- Кар! – не выдержала ворона и захлопнула перед ней дверь.

А сорока, даже не обижаясь – ей было не привыкать к такому – вспорхнула и полетела: рассказывать всем, какой скверный характер у вороны.

Автор притчи: Монах Варнава (Евгений Санин)


7 лютого. Небачений звір

Учені ентузіасти прагнули знайти якусь нову небачену тварину. Вони виїжджали в гори, шукали там сліди і збирали різноманітні відомості у місцевого населення.
І від мешканців одного невеликого селища, розташованого в далекій глушині, вони почули, що в околиці блукає чудернацька істота. І справді, на стежках почали з'являтися дивні сліди, а вночі було чути, як хтось бродить на схилах гір. Чутки про ці події дійшли до міста. Безліч цікавих їздили на літо в гори. Відчинилися готелі, до селища проклали дорогу. У наукових журналах регулярно публікували звіти про пошук тварини, хоча ніхто так і не зміг знайти її. Поступово невелике гірське селище перетворилося на курортне містечко. І тільки старожили посміхалися: "Такої тварини тут немає і ніколи не було. Завдяки тому, що ми вправно підробляли її сліди і поширювали про неї чутки, наше селище стало квітучим курортом"

Так і живемо: те, що вабить нас, часто виявляється пустим.
(с)

Обман

.

Решили деньги – богом себя объявить.

А что?

Все их почитают, все им кланяются, и никто не может без них обойтись.

Сообщили они об этом людям. И дали им много денег.

Те обрадовались.

А один благочестивый человек спросил:

- При жизни, понятно, вы действительно можете многое дать. А потом?

- И потом тоже – с жаром принялись объяснять деньги. – Пышные похороны, красивые венки, роскошные памятники…

- И всё?

- А что же еще? – удивились деньги.

И тогда все поняли, что никакие они не боги!

Автор притчи: Монах Варнава (Евгений Санин)

6 лютого. Любов билинки до сонця.

Билинка полюбила сонце. Звісно, на взаємність вона не повинна була сподіватися: у Сонця ж стільки всього на землі, що де там йому до непримітної Билинки! Та й що це за пара: Билинка і Сонце!
Але Билинка думала інакше і щомога тяглася до Сонця. Й так уперто, що виросла у велику, струнку Тополю. І хто впізнав би в ній колишню Билинку!

Ось що робить з нами любов, навіть неподілена!
(с)

5 лютого. Як стати ангелом

Брат Йоан думав: "Я хочу бути подібним до ангелів. Вони нічого не роблять, а тільки споглядають велич Бога" І тієї ж ночі покинув монастир та вирушив у пустелю.
За тиждень повернувся він до монастиря і постукав у монастирські ворота. Брат на фірті почув його стукіт і спитав:
-Хто там?
-Це брат Йоан. Я голодний.
-Не може такого бути. Брат Йоан у пустелі. Він обертає себе в ангела. Голоду він більше не відчуває, і йому не треба працювати, щоб прогодувати себе.
-Вибач мою гордість,-мовив Йоан.-Ангели допомагають людям. Це їхня робота, і тому вони споглядають велич Бога. Я можу споглядати ту саму велич під час своєї повсякденної праці.
Після цих смиренних слів брат, що служив на фірті, відчинив ворота.
(с)

После затмения

.

Летела птица по небу, не замечая ни солнечного света, ни белоснежных облаков, ни земной красоты.

И вдруг – солнечное затмение!

Мрак объял всё вокруг.

Потемнев, исчезли облака.

Не стало видно ни земли, ни неба.

Испугалась птица и подумала, что ослепла.

Заплакала она.

Как же я теперь без всего этого жить буду? Как мне быть-то дальше?

А дальше – снова стало светло.

Появилось солнце.

Просветлели и стали опять белоснежными облака.

И, наконец, показалась земля, которая еще никогда не казалась такой прекрасной!

Ахнула и запела от радости птица.

И, не в силах насытиться, словно впервые взирала на всю эту красоту…

…Как полезно и нам, людям, время от времени – такое затмение солнца!

Автор притчи монах Варнава (Евгений Санин)

Незабудка

.

Вырос в поле цветок и радовался: солнцу, свету, теплу, воздуху, дождю, жизни… А еще тому, что Бог создал его не крапивой или чертополохом, а таким, чтобы радовать человека.

Рос он, рос…

И вдруг шел мимо мальчик и сорвал его.

Просто так, не зная даже зачем.

Скомкал и выбросил на дорогу.

Больно стало цветку, горько.

Мальчик ведь даже не знал, что ученые доказали, что растения, как и люди, могут чувствовать боль.

 

Но больше всего цветку было обидно, что его просто так, без всякой пользы и смысла сорвали и лишили солнечного света, дневного тепла и ночной прохлады, дождей, воздуха, жизни…

Последнее о чем он подумал – что все-таки хорошо, что Господь не создал его крапивой. Ведь тогда мальчик непременно обжег бы себе руку.

А он, познав, что такое боль, так не хотел, чтобы еще хоть кому-нибудь на земле было больно…

Автор притчи монах Варнава (Евгений Санин)