http://blog.i.ua/community/662/204032/

За яким столом на Україні не співають пісень? У якому селі є такий, хто не чув «Ї х а л и к о з а к и»? Складаючи пісні народ віками шліфував кожний наголос, і кожну риму, а тут, вже у першому куплеті, замість козаки’ з наголосом у кінці слова за рідною вимовою, як заведено в Україні, їдуть коза’ки, які забули рідну мову і землю.


Ось текст за виданням: «ЯК ЗАСЯДЕМ, БРАТТЯ, КОЛО ЧАРИ». Київ 1993. «Музична Україна» 47О7. Збірник пісень. Ст.252.

« їхали козаки із Дону додому/ Підманули Галю, забрали з собою/ Ой ти Галю, Галю молодая/ Лучче тобі буде, як у родной мами».

Дивна ота обіцянка—цяцянка — «лучче тобі буде, як у родной мамі», так кажуть одеськи жиди, а не українськи козаки, котрі обіцяли своїм дівчатам і дарували їм життя - краще, ніж у Рідної Матері.

А далі пісня виставляє козаків вже не лицарями, а злодіями, що з бідною дівчиною поводяться, як татари, або ж нащадки Моше, що заповів нищити усіх до ноги, крім дівчат, які не знали чоловіків, для втіхи, щоб після кинути їх під пили залізні, чи у печі вогняні. « Везли, везли Галю крутими горами,/ Крутими горами, темними лісами/ Ой, крутими горами, темними лісами,/ Прив'язали Галю до сосни косами/, Сосна горить, а Галя говорить/, Ой, хто це чує, нехай порятує,»…

Тут вже не тільки рими, а і складів не вистачає для збереження ритму мелодії, злагоди співу і наголосів: «горить – говорить», а далі : « Обізвався козак — Я в полі ночую,/ Я твій голосочок далеко почую»

Почув козак!.. Озвався. Гайнув рятувати… від козаків. Облишмо наголоси! Чи є козак, що кинув би дівчину напризволяще злодіям, а не осідлав би свого коня, щоб врятувати її?

Хоч гидко мені повторювати той текст, чи не Первомайським писаний, що наче б то, знаходив "народні пісні про сокола Леніна", та мушу цитувати увесь той бруд, кинутий в обличчя усім козакам, які з рідного свого - Дону, їхали додому - невідомо куди.

Каже другий: « Я в полі пахаю, Ой хто дочок має, нехай научає». Знову те жидівське «пахаю», чи є українець, який не орав свою ниву, а "пахаяв" її, мабуть від слова "хаяти", чого козак шаблюкою не дозволив би нікому, а сам не хаяв рідну Землю ніде, ні перед ким, навіть на пласі під ятаганом, «Ой хто дочок, має нехай научає Нехай на досвітки гулять не пускає». Вже з пісні виглядає не козак, а огидний лежень мораліст, хто повчає батьків нещасної і піклується за цноти козацьких наречених - дочок роду нашого, які вміли і на вечорницях, і на досвітках, давати відсіч будь яким нахабним спокусникам, і лежням моралістам.

Може й не винна О.Поріцька, що знайшла такий текст, бо за справжній зміст цієї пісні, дальній родич моєї сім'ї дядько Гордій Зник у першому концентраційному таборі — бойні-чека "Бабин Яр", який побудував у Києві, за наказом Ленна-Бланка - О.Лівшиць, для нищення тих, хто розкривав їх юдистську суть.

Стаття їх беззаконня до сього дня не знає реабілітації, і не тільки дядька Гордія, а трьохсот тисяч знищених чекістом Френкелем у першому ленінському концтаборі для "антисемітів", вбудованому у 1919 році на місті того цегляного заводу Зайцева, де Фанат-хасід жид Бейліс по звірячому вбив Андрюшу Ющинського, вицідив його кров, для маци, і за те вписаний у "историю ВКП(б)" - жертвою "кривавого" царату, хоч жодна волосина не впала з голови його, бо ж "гуманні" засідателі та судді не могли визначити безпомильно, хто один з тих двох жидів-катів Андрюши, був вбивцею, а кодекс царату не визнавав сумісну вину обох вбивць і засудив лише Фанатичний хасидизм. Лишень у концтаборі "Бабин Яр" були знищені батьки Андрюши, усі свідки, судді і засідателі того суду, який не засудив вбивцю.

Тут, на цьому місті, у цьому ж концтаборі, німці спалили аж шість тисяч сухих гілок дерева сіонського, залишених тоді у Києві. Тут прах тих нещасних бідних євреїв - кравців і перукарів, яким керівні брати жиди не дали місця у налаштованих до Ташкенту в євакуаційних телятниках, де стояли їх Фікуси, шафи і роялі. Саме ті бідні своїми тілами прикрили злочин жидівсько-чекістської бойні, хоч увесь світ знає "Бабин Яр" навмисно притрушений тими євреями.

Та мова про пісню, а пісня має линути до людей у всій своїй народній красі, як співав її знищений жидо-чекістами дядько Гордій.

ЇХАЛИ ХАЗАРИ ІЗ ДОНУ ДОДОМУ

їхали хазари із Дону додому

Умовляли Галю, їхати з собою.*

*Ой ти Галю, Галя молодая

Умовляли Галю, їхати з собою.*

Єдєм Галя з нами, мудрими жидамі

Будеш лучче жити, чем у родной мамі.

Не слухає батька Галя молодая

До жидів на воза весело сідає.*

Ті ж повезли Галю курними шляхами,

Крутими ярами, темними лісами.*

Розтинали Галю масними руками,

Прив`язали бідную до сосни косами.*

Попід ноги Галі накидали хмизу,

Запалили сосну із верху донизу.*

Сосна догоряє, Галя промовляє:

«Ой хто мене чує, нехай порятує».*

Козаки почули, до лісу майнули,

Жидів порубали - Галю врятували.*

Ой хто дочок має, нехай научає.

З хтивими жидами шляхом не пускає.*

*Приспів з однаковим першим рядком: - "Ой ти Галю, Галя молодая", повторює позначеним * у тексті пісні рядок.

У цьому тексті були ще куплети, які за нашим українським звичаєм не співали, коли за столом були діти. У них йшлося про усі тортури над Галею та її опір злодіям. Я лише раз чув їх і, на жаль,
моя пам'ять не зберегла їх.

Батько останній раз проспівав цю пісню, почувши спотворений текст, і заборонив нам співати її, пом'янувши дядька Гордія, кого не врятувало посилання на те, що так співає народ, чекіст Озя Лівшиць сказав, що «за такіє пєсні ми пєрєстрєляєм весь етот народ».

Хазарськи жиди везли наших полонянок із Дону додому у свій Ітіль, щоб губити їх честь, життя і душі, а зараз новими обіцянками їх заманюють у борделі Тель-Авіву на працю "масажістками" лише з 16 до 2О років, після чого вони без сліду зникають, як було б з Галею, якби не врятували її козацьки шаблюки.

Козацтво ретельно нищилось жидами з чека і гепеу - щорічними "децимаціями" Троцького, а пісні наші - їх владою і тоді, і зараз. Лише у 38 році, коли деякі пси кагана і серед них О.Лівшиць за свою службу у бойні-чека одержали від "прекрасного грузина" свою заслужену собачу смерть, а слово козак перестало вживатися владою, як синонім "контри", разом з піснями, вже переробленими "народними поетами" - спотворена на совєтський лад, вона була "повернена" нам, українцям, з Москви — «армєйськім краснознамьонним хором».

     Россия в своём историческом развитии так и не смогла достичь состояния «русского национального государства». Русской нации никогда не было и нет до сих пор - она не успела сформироваться. На смену Российской империи пришла империя СССР, посткоммунистическая Россия несвободна от «имперских комплексов» и никак не может вписаться в реалии сегодняшнего дня.
    На наш взгляд, именно формирование новой русской нации (москалів) сделает, наконец, Россию «нормальной европейской страной» и позволит русским (москалям) занять адекватное и достойное место среди других наций планеты. Если русские (москалі) не создадут своей нации, они исчезнут с исторической сцены.

А чому московські патріоти сидять по тюрмам? Бо, якщо на арену вийдуть московські патріоти і відмовляться від «имперских комплексов», то РФ просто зникне з карти планети, чого не хочеться Вові і його ручному медведику. Але це неодмінно станеться.

В останні дні можна було спостерігати веремію подій і заходів, присвячених 75-роковинам Голодомору 1932-1933 років. Нажаль, єдиною позитивною офіційною подією, на фоні традиційних ліберальних плачів професійних українців, було знесення в Києві пам’ятника товаришу Косіору, який, будучи генеральним секретарем КП УРСР, писав у своїй пояснювальній записці до ЦК ВКП(б) 15 березня 1933 р.: «Те, що голодування не навчило ще дуже багатьох колгоспників уму-разуму, показує незадовільна підготовка до сівби якраз у найбільш неблагополучних районах». Абсолютно нормальною для сучасної псевдоукраїнської держави була ситуація, коли пам’ятник цьому покидьку захищала від знесення купка дегенератів, які відверто ненавидять все українське, і відкрито плюють на пам’ять мільйонів померлих з голоду українців. Причому цим недолюдкам після арешту не було винесене навіть адміністративне покарання, не дивлячісь на зухвалий опір міліції та представникам влади.

В цей же час на телеканалі з промовистою назвою «Україна» ситі інородці влаштовують ток-шоу на тему Голодомору, і слухають, поблажливо посміхаючись, як місцеві та завезені з Росії українофоби хвацько витанцьовують на українських кістках.

Як влучно помітив один добродій, сучасну політику українських лібералів щодо Голодомору можна добре описати гаслом «Запали свічку разом з Косіором!». Адже, разом з голосними плачами і слізними проханнями визнати Голодомор геноцидом українського народу, українці продовжують ходити вулицями Урицького та проспектами Косіора, і на них продовжують зневажливо дивитися істукани незліченних Іллічів, Чубарів, Петровських та інших організаторів антиукраїнського терору.

Але українці, не чекаючи вже нічого від влади, починають самі порядкувати в своїй хаті – і в інформаційному просторі, і прямою дією. Так, наприклад, українці Київщини та Полтавщини самі зносять пам’ятники Ульянову-Бланку, а українці Одеси жорстко ставлять на місце українофобів з ЗУБРу. І це тільки початок. Коли ідол Косіора відірвався від постаменту, непомітно почалася нова ера, і сучасним косіорам, чубарям, кагановичам – справжнім та духовним нащадкам організаторів Голодомору – вже найближчим часом доведеться заплатити за всі ці 75 років мовчазної ганьби.

За статистикою МВС, кожен дев'ятнадцятий зареєстрований злочин – це квартирна крадіжка, повідомляє «Обозреватель».
 
Убезпечити себе від таких неприємностей практично неможливо. У ваших руках – можливість зменшити втрати: не зберігати великі суми грошей вдома, застрахувати майно і встановити сигналізацію.

Якщо ви станете жертвою злодія-професіонала, найвірогідніше, усіх цінних речей все-таки позбудетеся. Але від «гастролерів» можна захиститись. Головне – не робити дурниць, які навіть зафіксовані у статистичних таблицях. Не слід ховати речі в «потаємних місцях», куди злодії навідуються в першу чергу.

Топ-10 найбільш популярних і ненадійних сховків для грошей:

1. У шухлядах тумбочок, столів, стінок, секретерів, у скриньках, піаніно і т. д. Навряд чи ці місця взагалі можна назвати схованками, але для тих, хто зберігає гроші у будинку, вони одні з найбільш популярних.
 
2. В одязі: у панчохах, шкарпетках, кишенях, у підкладці, у кошику із брудною білизною. Навіть не сподівайтеся, що злодій погидує або ж виявить тактовність і не буде ритись у вашій білизні. Звичайно, є шанс, що грабіжник розгубиться від кількості ганчір'я і в нього опустяться руки, але це навряд.

3. У книгах, дисках і відеокасетах. Злодії теж стежать за статистикою, і вона їм підказує, що гроші у книгах зберігає кожен п\'ятий. Перерита домашня бібліотека – одна з головних деталей картини злочину.

4. Під матрацом. Мало хто в цьому зізнається, але люди за давньою традицією воліють зберігати гроші саме там.

5. За дзеркалами, картинами, фотографіями та настінними килимами. Ви старались, акуратно приклеювали скотчем купюри до заднього боку, потім вішали цю складну конструкцію на стіну. Після цих зусиль більш недоступними гроші стали тільки для вас (коли-небудь вам доведеться робити ту ж процедуру у зворотному порядку). Злодій же всі ваші зусилля знищить одним ривком.

6. У бачку унітаза й за ґратами вентиляції. Може, це фільми так впливають на людей, але 99% зберігають гроші саме там.
 
7. На кухні: у холодильнику, у металевих банках чи духовці. Після того, як злодій перевірить вашу кухню на наявність грошей, він може обстежити її також на предмет делікатесів. Якщо ви у відпустці, і він точно знає, що йому ніхто не перешкодить, то по приїзду ви побачите сліди не лише пограбування, а й чаювання.

8. На антресолях. Грабіжника не зупинить купа різного мотлоху – він просто вивалить його на підлогу, перевірить усі підозрілі предмети, а порожні антресолі – на наявність сховку.

9. У побутовій техніці. Швидше за все, якщо злодій не знайде схованки, то просто віднесе її разом з апаратурою.

10. Під паркетом, кахлями чи за шпалерами. Від «гастролерів» там можна приховати гроші, але для професіоналів такі сховки не перешкода.
 
Спробуйте зберігати свої цінності в акваріумах, горщиках із кактусами, банках із варенням і стоптаних кросівках. Є вірогідність, що злодій просто не зверне уваги на ці речі.
 
Як свідчить статистика, від крадіжок не застрахований ніхто. Але ви маєте бути пильні; ваші запобіжні заходи допоможуть спантеличити новачків – у поспіху вони можуть не побачити, не перевірити, не здогадатися. Проте від досвідчених «домушників» практично немає рятунку. Вони здатні зламати будь-який замок, проникнути в будь-яку квартиру, розкрити сейф або просто винести його.

(с)

"Чому мене повинно хвилювати, скільки людей вмирає? Навіть християнська Біблія говорить, що про людину потурбується Бог. Для мене люди - це не що інше, як мозок з одного боку, й фабрика гною - з іншого".

Початок http://blog.i.ua/community/1108/179106/

При фізичній близькості чоловіка і жінки відбувається взаємопроникнення енергетичних структур ДНК. Яйцеклітина жінки несе в собі інформацію про всі ДНК всіх чоловіків, з ким була близькою жінка, і навпаки, чоловічий сперматозоїд несе в собі інформацію про ДНК всіх жінок. Дитина, зачата любо активними татами і мамами, що мали близькі відношення з сторонніми партнерами, мають структуру ДНК з інформаційною програмою всіх сексуальних партнерів, як енергетичною, так і фізичною. Останні досягнення науки показують, що жіноча яйцеклітина несе в собі інформацію в крайній мірі про останніх 50 її сексуальних партнерах. Дитина, що народилася у такої жінки, має одну маму і 50 генетичних батьків. Така дитина має схильність до успадкування генетичних відхилень всіх 50 батьків і одної мами, якщо вони у них є, звісно.

У Хрущова від першого шлюбу був син Леонід. Однією з його розваг була стрільба в пляшку, що стояла на голові людини. До речі, до таких розваг вдавалися й німецькі офіцери. Тільки використовували вони військо полонених як «підставки» під пляшки. В одній із таких справ Леонід замісь пляшки влучив у голову своєму товаришу і вбив його. Про це стало відомо Сталіну. Хрущов як член Військової ради одного з фронтів, Перший секретар ЦК КП(б) України, почав рятувати свого сина від покарання. На зустрічі з Хрущовим Сталін запитав його: «Ви клопочете за свого сина як член Політбюро чи як батько?» - «Як батько», - відповів Хрущов. Тоді Сталін запитав його: «А ви думали про того батька, сина якого вбив Ваш син? Що він скаже?....»
Війна диктувала закони воєнного часу, і вони були законами для всіх. Леоніда з офіцерів було розжалувано в рядові й направлено до штрафного батальйону. Незабаром він потрапив у полон. Німці, дізнавшись, що серед полонених є син члена Політбюро, почали використовувати його для агітації в прифронтовій смузі: виступаючи по радіо, він агітував радянських солдатів і офіцерів здаватися в полон.
Справа набула політичного характеру. Сталін наказав начальникові Центрального штабу партизанського руху П.К. Пономаренку викрасти сина Хрущова в німців. Коли Сталіну доповіли, що Леоніда доставили в розташування одного з партизанських загонів і попросили літак для відправки його до Москви, то Сталін відповів: «Не варто ризикувати ще одним офіцером, судіть Леоніда Хрущова там на місті». Сина Хрущова було розстріляно як зрадника Батьківщини.
Хрущов після смерті Сталіна ретельно приховував цей факт: навіть було пущено чутку, буцімто льотчик Леонід Хрущов загинув смертю хоробрих у бою з кількова німецькими винищувачами. У нас вміють розпускати чутки. Сам Хрущов як член Військової ради Південно-західного напрямку, тобто армій, що воювали під Харковом, у критичний момент, коли німці оточили наші війська, кинув фронт і втік до Москви. Йому загрожуваа суд Військового трибуналу. Від покарання Микиту врятував Молотов. А в одному з виступів після війни Сталін назвав Хрущова недоумком. Може, все це й вилилося потім, після смерті Сталіна, у відкриту ненависть до нього, і Хрущов почав розвінчувати «культ лічності» перед народом. Хрущов був мстивою людиною….»

Однією з причин «Великої» французької революції вважається помста жидів французькому народу за гоніння, яких вони зазнали в 12-16ст., особливо під час правління Філіпа Красивого та інших французьких королів. Так, у своїх працях з історії жидівські дослідники твердять, що «поворотний пункт у ставленні правлячих кіл до французьких жидів припадає на першу половину дванадцятового століття. Вже на другий рік правління Філіпа Августа (1181р.) експлуатація жидів урядом здійснюється у щонайрізкішій формі – конфіскації всього їхнього майна й вигнання з Франції. Жидів звинувачували насамперед за лихварство. Що це справедливо, засвідчує факт, що вже в той час майже половина міста Парижа опинилася в їхніх руках як застава.» Далі автор згадує неодноразові висилання й повернення жидів до Франції, конфіскацію їхньогомайна й фактичне пограбування жидів королями та баронами Франції.
У січасних кадошів (масонів 30-го ступеня) існує так званниай букет антисемітів, який складається з пяти, як воно називають, «антисемітів - практиків»: Філіпа Красивого, Богдана Хмельницького, Йосипа Сталіна, Адольфа Гітлера й Гамаль Абдель Насера. Народи, які стоять за цими лідерами, кадоші називають «зоологічними (невиправними) антисемітами» і вважають, що вони мають бути найближчим часом поголовно фізично знищені. Йдеться про французів, слов"ян (українців), росіян, про всіх німців та арабів. Інші гої винищуватимуться у міру необхідності або перетворюватимуться за допомогою біологічної зброї на двоногу тварину, як це було показано у фільмах «Мертвий сезон» і «Експеримент доктора Абста», створених на документальних матеріалах з метою попередити народи планети про небезпеку незворотного збочення успадкованного апарату гоїв.
Аналогічну версію висувають і засновники ордену Нащадків Богдана Хмельницького (ОНБХ). Вони вважають, що революція 1917 року, здійснена жидівськими більшовиками, голодомор влаштований Троцьким, Кагановичем і Косіором, є актами помсти за вигнання жидів з України гетьманом Богданом Хмельницьким у 16ст.
Завдяки милостивому ставленню до жидів польських королів Болеслава і його сина Казимира 3, який був закоханий у жидівку Естер, жиди стікалися до Польщі звідусіль. Законодавча книга за казимира містила 34 параграфи стосовно жидів, сприятливі для них закони й розпорядження, які необхідно було обовязково виконувати. Через те з приєднанням Польщі до Росії жиди становили значний процент польського населення.
Заснований в грудні 1992 року орден Нащадків Богдана Хмельницького мав за мету боротися з сіоністами та експансією польських націоналістів. Він виник на противагу широкому розгортанню діяльності орденів єзуїтів, Опус Дей, «Бней-Бріт» і його Ліги боротьби з дифамацією, різноманітних жидівських і масонських організацій, виступам польських екстремістів Варшави і Кракова.
Назва ордену повязана з тим, що сучасні сіоністи вважають Богдана Хмельницького ворогом №2 жидівського народу. Так подано у жидівській енциклопедії: «Хмельничинна -народний рух в Україні, що виник у 1648 році у звязку з іменем чигиринськогого сотника Богдана Хмельницького, знаменний в історії польського жидівства великими бідами. Від попередніх колзацьких бунтів Хмельничинна відрізняється тим, що охопила не тільки невдоволене політичною залежністю вільне козацтво, а й широкі маси кріпосного селянства (озлобленого на польських панів) і насамкінець, православних міщан, які охоче приєдналися до руху, що мав мету вигнати з України польське дворянство, польську адміністрацію, католицьке духовенство і жидів.» У працях жидівських авторів багато згадок про розправу над жидами в Немирові, Тульчині, Полонному, Заславлі, Острові, Сторо-Констянтинові, Барі, Кременці та інших містах України.
З повстанням в Україні та Поділлі (1648-1649рр.) селян і запорозьких козаків під проводом гетьмана Богдана Хмельницького проти панування поляків і жидівдля всіх гнобителів настали тяжкі часи. За свідченням істориків, «тільки протягом цих двох років було перебито понад 600 тисяч жтдів.»
Однак жидівські історики жодним словом не обмовилися про те, а чому ж били жидів і ляхів. Гноблення українського народу дійшло того, що навіть православні храми жиди надавали віруючим в оренду.
Не маючи спромоги перемогти військо гетьмана Хмельницького, поляки змушені були направити до нього своїх послів на чолі з головним київським комісаром Адамом Киселем просити миру. Богдан Хмельницький запропонував полякам такі умови:
1) Щоб у Києві у ц всій Русі не було й сліду від унії, щоб єзуїтів не залишилося більше.
2) Щоб у всіх містах, де житимуть козаки, не було католицьких костелів.
3) Щоб київськомй митрополитові було надано перше місце в сенаті.
4) Щоб воєводами й комісарами були виключно православні з руського населення.
5) Щоб кількість козаків не обмежувалася.
6) Щоб у всій Україна разом з Києвом і у всій Русі не залишилося жодного жида, а також інших умов, які не могли виконати поляки.
З 1665 року і до кінця 18 ст. у Києві, як і в усій Україні, не залишилося жодного жида, всі були вигнані, а козацькі гетьмани старанно пілкувалися, щоб ніхто з них не зявився.
Тому організатори ОНБХ вважають, що й нині катаклізми, злигодні й вимирання українського населення є помста сіоністів та їхніх орденів «Бней-Бріт» і «Хабад» за Хмельниччину та козацькі повстання 17 століття.!!!


Довідка:

Свтова закуліса використовує ООН як технічний інструмент впливу на вільні народи світу. На конференції Світового форуму була схвалена програма регулювання кількості населення світу, яку реалізують Світовий банк спільно з урядом США. Головною метою програми є забезпечення різкого зниження народжуваності в країнах, які не належать до іудейсько-масонськогої цивілізації.Програма охоплює майже 100 країн світу, передбачаючи різні засоби, аж до насильницької стерилізації чоловіків і жінок.