Про співтовариство

Історично-розважальне співтовариство

Статті і цікавинки про український націоналізм і культуру, українську боротьбу і незалежність, про наших героїв, і ворогів, сучасне та минуле

Важливі замітки

Вид:
короткий
повний

Бандерівці

“Жодної амністії”: законопроект №9438

  • 12.05.19, 10:55

У суботу, 11 травня, під посольством РФ у Києві жертви російського полону вимагали введення належної кримінальної відповідальності для воєнних злочинців. Верховна Рада на шостому році війни відповідний закон досі не ухвалила.

В акції "Ніякої амністії кремлівським злочинцям" взяли участь колишні полонені та родичі в'язнів Кремля, правозахисники, волонтери та добровольці. Їхня головна вимога стосувалася  депутатів Верховної Ради – нарешті проголосувати законопроект №9438, без якого воєнні злочинці можуть легко бути амнестовані, – передає кореспондент Центру прав людини ZMINA

Активісти наголосили, що сьогодні не існує жодної норми або статті закону, згідно з якою можна було б покарати людей, які катували та вбивали українців на Донбасі та в Криму. Дії силовиків або військових, які катували струмом, задушенням тощо, сьогодні за українським законодавством може каратися досить м’яко. Законопроект №9438 повинен адаптувати національне законодавство до міжнародних норм, щоб було передбачено покарання саме за таку категорію злочинів.

На необхідності ухвали закону наполягає волонтерка Ірина Довгань, яку у 2014 році катували, а потім поставили біля стовпа у центрі Донецьку, де її цілий день били і принижували.

"Катували майже п'ять діб. Усе через те, що у мене вдома знайшли український прапор і вінок. Мене катували і били громадяни Росії. Я їх ідентифікувала, дізналася їхні імена. Моя справа знаходиться зараз у суді в Гаазі. Прошу ухвалити ВР закон №9438, щоб злочинці знали, навіть перебуваючи зараз у безпеці, що терміну давності їхнім злочинам не буде", – каже активістка.

За словами ініціаторів акції, Мінські домовленості передбачають розмите положення про виправдання осіб, причетних до подій війни. Натомість відповідні статті в кримінальному законодавстві встановлять імператив: жодної амністії за міжнародні злочини.

Про злочини бойовиків і російських військових розповіли добровольці Артем та Ігор Чайківські:

"За гасло у центрі Донецьку "Слава Україні" ми потрапили у підвал ОДА. Катували близько десяти годин. Стріляли, різали, палили. Хотіли, щоб ми сказали, що ніякої України ніколи не було і не буде. Після цього – півтора роки лікувань в Латвії і Україні. Ми на ногах, але злочинці дотепер непокарані. Тому ми хочемо, щоб Рада ухвалили закон і вони поплатилися".

"Три роки від початку війни я був на Донбасі, і те, що я бачив – це те ж саме, що пережили народи від фашизму. І тепер, вже сучасні рашисти, мають бути як і їхні попередники за це покарані", – каже волонтер і учасник війни Володимир Жемчугов.

Наприкінці акції активісти закликали депутатів не "ховати" справедливість. На знак цього вони присипали землею іграшкові символи російських злочинів – збиті літаки, обстріляні автобуси, цеглу від зруйнованих будинків.

 

ZMINA. Центр прав людини

Стаття "“Жодної амністії”: під посольством РФ у Києві жертви полону вимагали ухвалити закон про воєнних злочинців"

Отакі от "браццкие народы"...

  • 09.05.19, 12:00

Цифри з війни. Вражаючі, страшні, на жаль, не остаточні.

За п’ять років 2973 українських воїнів з усіх силових відомств загинули на Донбасі (такі дані озвучують в АП).

Близько 3300 цивільних загинули унаслідок ведення бойових дій (за даними звіту ООН), з них – понад 240 дітей.

Понад 40 тисяч будинків у Донецькій та Луганській областях зруйновано. 
Близько 1,3 мільйони людей вимушені стати переселенцями та тікати від «русского мира».

29 батальйонно-тактичних груп терористів зосереджені на сході України станом на квітень 2019 року (раніше – 28).

Десятки тисяч російських військових та тисячі одиниць техніки розташовані на кордоні з Україною.

«Чи планує Росія наступати?», – спитаєте ви. Поки країна-агресор, країна-окупант вважає, що має право господарювати на українській землі, від неї можна очікувати чого завгодно. Та, повірте, українські військовослужбовці можуть дати гідну відсіч і захистити свою землю.

Фото: Oleksii Hodzenko
Фонд «Повернись живим»


8 травня — День пам‘яті та примирення

  • 08.05.19, 11:35

В Україні сьогодні і завтра будуть багато обговорювати завершення в Європі Другої світової війни і всі жахіття та випробування, які випали на долю українців у цей період.

Втім, у день пам‘яті важливо також згадати про початок війни. Для всього світу Друга світова почалась 1 вересня 1939. У Совєцькому Союзі свого часу було створено штучний конструкт Великої Вітчизняної Війни, яка розпочалась 22 червня 1941. З найкривавішого в історії людства конфлікту Кремль викреслив майже цілих 2 роки. І дуже успішно приховує їх до сьогодні.

Причини такої прогалини в пам’яті легко зрозуміти просто почитавши про розподіл сфер впливу між Гітлером та Сталіним влітку 1939 року. Багато людей досі не знають, що Гітлер спокійно нападав на Польщу, розуміючи, що Сталін його союзник у цьому.

Інформації про пакт Рібентропа-Молотова достатньо в інтернеті і підручниках, але фокус суспільства штучно зводиться до суперечок навколо завершення війни в Європі. Про реальних двигунів початку цієї війни заведено згадувати лише коротко або не згадувати взагалі.

Половину Польської Республіки у вересні 1939 року окупував Совєцький Союз. У листопаді 1939 року на Фінляндію напав Совєцький Союз. Естонію, Латвію та Литву у червні 1940 року окупувала не нацистська Німеччина, а Совєцький Союз. Королівство Румунії під загрозою військового вторгнення передало території Бессарабії і Північної Буковини до складу Совєцького Союзу влітку 1940 року. Сотні тисяч українців були репресовані більшовиками у період між 1939-1941 роками. Усі ці події є невід’ємною частиною історії Другої світової війни. 

Антигітлерівська коаліція, яка утворилась після нападу Третього Рейху на Совєцький Союз, була союзом проти спільного ворога набагато більше ніж коаліцією із захисту спільних цінностей.

Сьогодні Україна знову воює з антилюдським режимом, який намагається насильством та брехнею втілити свої імперські амбіції. І ми щодня відчуваємо наслідки замовчування десятиліттям правди про події Другої світової війни — кремлівська пропаганда досі маніпулює мільйонами людей, малюючи образ героїчного Совєцького Союзу і перемоги добра над злом. Тому відповідь на питання про дату початку Другої світової —це потужний цивілізаційний маркер.

Повагою до всіх, хто віддав життя у боротьбі з нацизмом, є пошук і поширення правди. Окрім пам’яті про катастрофічні жертви людства, варто також пам’ятати імена злочинців відповідальних за це. Інакше ми приречені мати справу з їхніми реінкарнаціями.

Пам’ятаймо.

Український інститут національної пам'яті