Смертна кара для дітей
- 07.04.19, 12:12
7.4.1935 - в СРСР прийнята постанова РНК № 3/598 яка передбачала смертну кару для дітей віком від 12 років
6
Про співтовариство
Історично-розважальне співтовариствоСтатті і цікавинки про український націоналізм і культуру, українську боротьбу і незалежність, про наших героїв, і ворогів, сучасне та минуле
Шукати в архіві
Важливі замітки
Сагринь
- 05.04.19, 12:06
10.03.1944 у селі Сагринь польськими підрозділами Армії Крайової і Батальйонів Хлопських була проведена спланована акція зі знищення місцевого українського населення.
В результаті акції село було оточено бойовиками АК і БХ, спалено понад 300 селянських будинків, вбито 600—1000 мирних українських жителів . Серед убитих переважну більшість (70%) становили жінки і діти. Більшість загиблих перед смертю зазнали знущань і тортур.
Усього в ході акції в Сагринь та прилеглих селах, бойовиками АК і БХ було вбито близько 1300 українців із числа мирного населення, в основному жінок, дітей і людей похилого віку. Всупереч твердженням ветеранів АК, що дана акція була проведена для попередження дій проти поляків з боку УПА, останні не мали підрозділів у даному районі.
Керівником акції був Зенон Яхимек, у 1943-44 рр. командир підрозділу Армії крайової в Томашівському повіті, Люблінського воєводства.
На фото - вояки Армії Крайової під час знищення Сагрині
4
Хімічна зброя «Нептун-47» проти повстанців
- 30.03.19, 12:55
Для боротьби з підпільниками ОУН(б) і УПА співробітниками МДБ застосовувались спеціальні засоби. Одним з них був засіб «Нептун-47» - хімічний препарат, який непомітно підсипався у їжу і майже був позбавлений запаху та смаку. Звісно, що підпільники, яким підсипали такі засоби у їжу, навіть не здогадувалися про їх наявність. Після вживання отрути людина втрачала здатність пересуватися і протягом 6-8 годин (або і більше) перебувала у сплячому та безсилому стані.
Типовим прикладом використання засобу «Нептун» є чекістська операція з захоплення керівника Луцького окружного проводу ОУН(б) Олександра Савири – «Яроша».
Чекісти знали про діяльність одного з найважливіших керівників підпілля на Волині О. Яроша ще з 1945 р., однак незважаючи на всі вжиті заходи тривалий час не могли виявити місце його перебування.
У 1953 р. співробітники органів держбезпеки УРСР залучили до співпраці мешканців одного з сіл Теремнівського району Волинської області, який раніше мав контакт з підпільниками ОУН(б) і УПА та надавав їм матеріальну допомогу (зважаючи на чинне законодавство України, яке досі забороняє оприлюднення справжніх імен та псевдонімів агентури МДБ УРСР, назвемо його просто «А»). Він особисто знав оточення О. Савири, і тому чекісти сподівалися, що рано чи пізно підпільники звернуться до нього за допомогою.
13 травня 1953 р. «А» повідомив Теремнівський райвідділ МДБ, що підпільники О. Савира - «Ярош» та «Василь» перебувають у нього в господарстві в сараї. Підпільники прийшли несподівано вночі та залишилися днювати на даху сараю, не повідомивши про це господаря. Приблизно в 19.00 їх випадково виявила дружина «А», яка полізла на дах за сіном.
Будучи виявленими, «Ярош» та «Василь» покликали до себе «А» та відкрилися перед ним. Вони запропонували йому поновити підтримку підпільників і тісніше співробітничати з ОУН(б). Господар приспав їх пильність обіцянкою співпрацювати з підпіллям, а сам порадився з рідними та доніс про появу підпільників в Теремнівський райвідділ МДБ.
Оскільки чекісти хотіли захопити О. Савиру живим щоб отримати від нього свідчення про діяльність підпілля та місця перебування його учасників, то вирішили застосувати для цього спеціальний засіб «Нептун-47».
Для захоплення «Яроша» та «Василя» господарю будинку, де вони перебували, був конспіративно вручений «Нептун-47» з завданням застосувати його, розтворивши у молоці і віддати підпільникам, як тільки стане темно. Для уникнення розправи підпільників над господарем у разі виявлення спеціального засобу, неподалік від будинку була прихована чекістсько-військова група, яка повинна була обеззброїти та доставити в УМДБ захоплених учасників ОУН(б) у випадку якщо вони після вживання «Нептуна»залишились би в будинку.
Дружина «А» влила спеціальний препарат «Нептун» в молоко, і попробувавши його, виявила що молоко гірчить. Незважаючи на це, вона розлила молоко в дві півлітрові кружки та віднесла у сарай підпільникам.
Перевіривши сарай через півгодини, дружина господаря виявила, що підпільники випили молоко (в одній кружці залишалось менше стакана) і зникли. Судячи з усього, «Ярош» і «Василь» помітили щось підозріле, і намагалися пошвидше і якнайдалі втекти з місця події. При цьому їх відхід залишився непоміченим як господарями будинку, так і чекістсько-військовою групою, яка перебувала неподалік.
Хоча в документах цього не відзначено, але не виключено також, що господар будинку, вимушений під тиском обставин співпрацювати з органами МДБ, переживав про долю своєї родини і тому просто не захотів своєчасно повідомляти їх про застосування препарату, щоб не втрапити у перестрілку між отруєними підпільниками та чекістами.
Через 20 хвилин, коли за розрахунками підпільники вже повинні були знаходитись під дією «Нептуна», за їх слідами були пущені дві службово-розшукові собаки. Однак жодна з них не змогла взяти слід.
У зв’язку з цим чекістами на місце подій було викинуто військовий підрозділ для очеплення місця ймовірного знаходження втікачів. При цьому враховувалось, що підпільники, будучи під впливом «Нептуна», могли пройти півтора – два кілометра, після чого обов’язково повинні були впасти і знаходитися в безпомічному стані 5-6 годин. Це дозволило б співробітникам МДБ виявити їх до світанку.
Близько 6 години ранку 14 травня 1953 р. обидва підпільники ОУН(б) були виявлені лежачими на полі в двох кілометрах від будинку, де їх отруїли. При підході до них молодшого сержанта Воркова підпільники піднялись та спробували втікати, при чому один з них відкрив вогонь по солдатах. (ГДА СБ України. – Ф. 65. – Спр. С-9112. – Т. 4. – Арк. 308.)
Підпілля ОУН(б) і УПА добре знало про те, що чекісти розробили спеціальні отруйні засоби, які вручають своїм інформаторам та агентам з завданням отруювати підпільників і захоплювати їх живими. У зв’язку з цим Служба безпеки ОУН(б) розробила спеціальну інструкцію «Про снодійні засоби» щодо запобігання отруєнню підпільників Інструкція датована серпнем 1951 р. Вона доводилася до відома підпільників для впровадження в життя всіма членами організації. Автором інструкції був підпільник «Т-48». (ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 90. – Арк. 133-138.)
У документі вказувалося, що з часу приходу більшовиків в Західну Україну самим серйозним для них є питання щодо ліквідації ОУН(Б). На думку «Т-48», у 1951 р., коли світ був охоплений психозом «холодної війни», це питання стало ще гостріше і тому воно є основним у всіх заходах радянської каральної системи.
Автор інструкції відзначив, що оскільки у чесній та відкритій боротьбі більшовики повної ліквідації українського підпільного руху добитися не в змозі, то вони не соромляться найбільш підлих та віроломних засобів аби лише добитися своєї цілі. Не маючи успіхів з застосуванням старих методів, вони почали використовувати хімію, доручаючи своїм вченим створювати снодійні засоби без запаху та смаку, які можна було б підмішувати в рідкі та сухі продукти, напої, тютюн.
«Т-48» відзначав, що такі засоби чекісти видавали своїй агентурі разом із радіосигнальними апаратами, через які можна повідомити оперативному працівнику про отруєння підпільників. Завдяки застосуванню таких методів в полон неодноразово потрапляли живими навіть найбільш ідейні підпільники, які в іншій обстановці ніколи б не здалися живи ворогу. (ГДА СБ України. – Ф. 13. – Спр. 372. – Т. 90. – Арк. 133.)
Світлина: Військово-історичний Клуб "Повстанець"
Ну а я взяла статтю, разом з світлиною, з сторінки ФБ УПА (Ukrainian Insurgent Army) reenacting
8
Чорні ряси, сажа, дивні ритуали: Як проклинали гетьмана Мазепу
- 29.03.19, 19:33
Нещодавно Вселенський Петріарх та Синод Константинопольської церкви заявили, що ніколи не визнавали дійсною анафему Івана Мазепи, адже вона була накладена з політичних мотивів.
Накладення анафеми на великого гетьмана було більше схоже на язичницький чи сатанинський ритуал.
Відомо,що "анафема" у християнстві-це церковне прокляття, відлучення від церкви, яке накладалось на єретиків і вважалося найвищою карою за злочин проти Церкви. Якщо ж звинувачені у такому злочині не визнавали своєї провини і наводили аргименти на свій захист, то таких людей не можна було відлучати від Церкви.
У Московській державі "вигадали" політичну анафему і накладали її за політичні злочини. Зокрема, за "посягательство" на законну царську владу. Церквою були прокляті Григорій Отреп'єв, Тимофій Анкудінов, Степан Разін, Омелян Пугачов.
Іван Мазепа, жонглюючи над прірвою, перебуваючи між ворогами, заздрісниками, бунтівниками і донощиками, двадцять років керував Гетьманщиною. На його рахунку були десятки військових походів і перемог. Він був володарем титулів і незліченних багатств. Щедрий меценат, який витратив величезні, як на той час, кошти на побудову церков, був ще й освіченим богословом.
Усупереч церковним канонам, залякуючи священників, щоб відомстити Мазепі за бажання відірвати Україну від Росії, Петро і наказав накласти на гетьмана анафему. Як йдеться у Лизогубівському літописі, напередодні приїзду ієрархів Церкви були страчені деякі священнослужителі, голови яких вивісили у Глухові на площі.
31 жовтня 1708 року ПетроІ написав листа місцеблюстителю патріаршого престолу в Москві Стефану Яворському з наказом щодо Мазепи: "Того раді дозвольте онаго, за яку його справу, публічно в соборній церкві прокляття накласти"
Після такого розпорядження 12 листопада того ж року в Москві й Глухові був проведений церковний обряд. В Успенському соборі кремля його очолював Стефан Яворський, чия проповідь під час служби "Трость, ветром колеблема, то есть непостоянство и жалостная измена Мазепи", по суті, була спробою церковної легітимації світського рішення.
Яворський вдався до поетичних аналогій, порівнюючи Мазепу з тростиною, що хилиться, куди повіє вітер, на відміною від маслини, що має тверду основу та воліє зламатися й загинути, аніж через хитрість залишитися цілою. У проповіді йшлося, що впродовж двадцяти років Мазепа виявляв себе вірним цареві та був не лише маслиною, а "дубом и кедром ливанським мнился бьіти непреклонньім"(...)
Зміст "Слова" Яворського,попри активне використання аналогій зі Святого Письма,не давав достатньо підстав для анафемування. Дослідник Василь Біднов підкреслює,що, згідно з проповіддю, Мазепу проклято за "измену и вероломство",тобто за вчинок суто політичний, антидержавний, який не має ніюого спільного зі злочинами проти віри та православ'я. А це прямо суперечило церковним канонам.
Проповідь на прокляття Івана Мазепи проголосив протопоп Новгород-Сіверський Афанасій Заруцький, який згодом прибрав за це землі сподвижника гетьмана Мазепи-Івана Бистрицького.
Микола Костомаров припускає, що обряд анафемствування написав сам цар Петро. Натомість "Історія Русів",розповідаючи про накладення цієї анафеми, пише, що це було видовище, раніше не відоме в Україні-Русі:"Священники й ченці, яких зібрали з усіх кінців, були одягнені в ряси чорного кольору, тримали в руках довгі свічки, обмащені сажею. Співаючи псалми,вони оточили опудало, а потім, обертаючи на опудало чорні свічі, стали викрикувати разом з дяками й паламарями: "Хай буде Мазепа проклятий"
Потім архиєрей вдарив опудало палицею в груди і крикнув:"На зрадника і відступника Івана Мазепу-анафема" Опудало з вигуками потягли з церкви, а за ним йшли священнослужителі, співаючи:"Днесь Юда залишає вчителя, приймає диявола"
Про те, як люто у Москві ненавиділи Мазепу, красномовно свідчить текст анафеми:"Новьій изменник, нарицаемьій Ивашка Мазепа, бьівший гетман украинский, или паче- антихристов предтеча, лютьій волк, овчею покрьітьій кожею, и потаенньій вор, сосуд змеин, внешне златом блестящий, честию и благолепием красящийся, внутри же всякой нечистотьі, коварства, злобьі диавольской, хитрости, неправдьі, враждьі, ненависти, мучительства, кравопролития и убийства исполненньій. Ехиднино порождение, как змей вселукавьій, яд своего злого умьішления на православное государство изблева в 1708г.в месяце декабре... Как второй Иуда предатель, отвержися Христа Господа и благочинной державьі..."
Крім того, як пище російська дослідниця Тетяна Таїрова-Яковлєва,був відданий наказ про конфіскацію всього майна Мазепи."Конфісковано навіть його гроші, вкладені в Києво-Печерську Лавру. Д.Голіцин попрямував під Білу Церкву, де стояв полковник Бурляй з сердюками і зберігалася велика кількість майна гетьмана. З майна Мазепи було захоплено срібхий посуд, соболеві хутра, гроші. До рук Голіцина потрапили й історичні реліквії Війська Запорізького - булава, бунчук і військова печатка Богдана Хмельницького, отриманого від Яна Казимира в 1649 році",-зазначає науковець
Історик Ольга Ковалевська додає,що свого часу Українська Держава Павла Скоропадського нмагалася втрутитися у проблему зняття анафеми з Мазепи.
"У 1918 році анафема гетьмана була визнана незаконною, накладеною за політичний вчинок, а не за злочин проти Церкви. Того ж року по душі померлого відправлено панахиду. Дещо пізніше, у жовтні 1932-го православні українці містечка Крем'янця звернулися до митрополита Діонісія по дозвіл урочисто згадувати церковною молитвою гетьмана Мазепу, як це робили у своїх церквах греко-католики"
Негативна відповідь православного митрополита змусила частину національно свідомих українців масово брати участь у панахидах за спокій душі Івана Мазепи у храмах іншої конфесії. Занепокоєний цією ситуацією Священний синод Православної Церкви у Польщі заслухав 17 лютого 1933 року доповідь митрополита Діонісія і постановив,що "дозволяє й благословляє молитися по церквах за спокій душі бл.п.гетьмана Івана Мазепи"
Цю постанову підписали митрополит Діонісій і весь єпископат. Це вже була офіційна постанова Священного синоду, яка мала канонічне значення, однак вирішити питання офіційноє зняття анафеми міг лише Собор Православної Церкви у Польщі, скликання якого стало неможливим через початок Другої світівої війни та окупації Польщі.
Завдяки дослідженням низки світських та церковних істориків, питання щодо сенсу, законності та правильності церковної анафеми гетьмана Мазепи є остаточно вирішеним і має трактуватися однізначно: вона незаконна і недійсна.
Нещодавно представник Вселенського Патріархату при Всесвітній Раді Церков у Женеві архієпископ Йов Тельміський пояснив, що 1709 року украєнське козацтво, яке перейшло під протекторат кримського хана, повернулось під юрисдикцію Константинопольського патріархату, і Мазепе разом із Пипипом Орликом були одними з перших, хто це зробив.
Релігієзнавець Андрій Юраш зазначає, шо владика Йов - офіційна особа, яка говорить від імені Вселенського патріархату. Він пояснив, що Мазепа помер як віруючий канонічної Православної Церкви. Таким чином, московська анафема ніколи не існувала для Вселенського патріархату.
Марія Костецька
"Історія№ 2(53)
2019р
9
Стаття «Розстріли голодних»
- 25.03.19, 21:00
Відомості, що надійшли до Варшрви з Харкова. «Наша речь», 25 липня 1933 р
13
