Законодавча ініціатива.
- 14.09.15, 11:09
Зписок зі співтовариства «Законодавча ініціатива».
ЗІНа ". ЗІНа – законодавча ініціатива народу.
Сучасне суспільство застосовує багато форм заохочення громадян до участі у виробленні рішень з різних питань: від соцопитування до референдумів.
Засоби масової інформації залучають слухачів і глядачів до участі в публічному обговоренні різних громадських тем. Серед виступів громадян міститься багато раціональних пропозицій. Але це лише ток-шоу, яке не несе за собою ніяких нормативних дій.
Доцільним є залучити усіх активних громадян спроможних до вироблення державницьких конструктивних рішень, надавши їм можливість адресувати свої пропозиції безпосередньо Державі, оминаючи бюрократичні щабелі різного рівня.
Кожен громадянин має право на законодавчу ініціативу, безпосередньо; минаючи депутатів. НЕТ дає можливість реалізувати це право масово і миттєво. Потрібно згуртувати тих, хто це зрозуміє і оцінить. Потрібні толкові адміністратори. Треба щоб інформацію прочитали якнайбільше громадян з конструктивним складом розуму; як у винахідництві.
Найближчий відомий прототип для Законодавчої Ініціативи Народу (ЗІНа) є державний інститут (як схема організації) патентування технічних рішень.
Законодавчою базою є стаття 5 Конституції України: Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо, доцільно доповнити – Право законодавчої ініціативи належить кожному громадянину України.
Для початку діяльності «законодавчої ініціативи народу» не мусимо чекати чиєїсь вказівки чи дозволу достатньо декілька творчих громадян, які усвідомили сутність упорядкованої ініціативи.
Кожна пропозиція, кожного громадянина має розглядатися на найвищому рівні по суті, як законодавча ініціатива, у відповідності із законами формальної логіки і набувати необхідної юридичної підтримки.
Природнє право законодавчої ініціативи громадянина має забезпечити стрімкий рівень зростання народовладдя.
Особливо це помітно в розвитку технічного рівня суспільства. Технічний рівень суспільства: (авто, літаки, ракети, мобільний зв’язок, комп’ютери і інтернет) значно випереджає його суспільний стан: (монархію, диктатуру і демократію).
Головне, що відрізняє депутата від звичайного громадянина, відповідно Конституції – це право законодавчої ініціативи. Воно поширюється лише на депутатів відповідного рівня.
Уявімо, якби право вдосконалення техніки було лише у інженерів чи спеціалістів з вищою освітою, скількох винаходів ми не дорахувались би.
Але цього права не монополізував навіть Сталін-тиран. Відомі конструктори були ув’язнені під час 2-ї світової війни, але творили техніку для фронту. Право технічної творчості належало кожному, і ті що могли, його використовували.
Ще нічого кращого за Народовладдя не придумане у суспільних відносинах. Комп’ютерізація суспільства виводить Новгородське віче на нову сучасну основу.
Не можна обмежити ініціативу – це абсурд. Відповідно діючої Конституції України ст.5 «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо,…». Не треба чекати зміни до Конституції - Право законодавчої ініціативи належить кожному громадянину України.
Не треба чекати закінчення війни чи результатів позачергових виборів. Народу слід самоорганізуватися і взяти законодавчу владу під власний суверенітет, а не йти шляхом спроб і помилок «як ляжуть карти» - чи буде народним парламент, чи знову буде чиєсь газове лоббі.
Геть партії – суб’єкти перетягування одіяла. Потрібні творчі бійці народних національних інтелектуальних сотень.
Не можна позбавляти громадянина права на конструктивну участь у розбудові власної держави.
Кожен громадянин України має право подавати свої пропозиції до законів як особисто, так і у складі групи громадян.
На допомогу народній законодавчий ініціативі має бути розроблено відповідні методичні матеріали.
«Розвантаження» ВР зробить неефективними спроби лобіювання олігархічних інтересів.
Реальний доступ громадян до законодавчої ініціативи обмежить вплив міліонерів на суспільний стан в державі.
Щоби коротше пояснити ЗІНа, дам посилання на організацію винахідництва у державі.
Кожен громадянин має право і можливість запатентувати своє технічне рішення як винахід. Для цього він подає заявку за встановленою формою з оголошенням мети і шляху її досягнення у відповідний центр (інститут патентної експертизи).
Експертиза проводиться за принципами формальної логіки, тобто чи дійсно вирішує заявлену мету дана пропозиція. Серед експертів юристи, галузеві спеціалісти та ін., за потребою.
Заявку на патент подає той, кому є що запропонувати. Інші «відпочивають», але завжди мають право і можливість звернутися зі своєю пропозицією.
Пропозиції можна надавати і у співавторстві з іншими громадянами.
Уявімо, якби кращого боксера визначали голосуванням, можливо, В.Кличко не був би визнаний чемпіоном Світу. Але він здобув це звання у відкритій боротьбі – заперечте?
Мабуть визначити першу 10-тку, 100-ню, чи 3-х сотню кращих винахідників. Їх не треба для цього обирати. Вони займуть своє справжнє місце у рейтингу винбільшість громадян нашої держави визнає, як і я, що найпродуктивніший законотворець ВР – Ю.Кармазін.
Можна чітко вахідників наслідками своїх дій.
Таким чином при ЗІНа буде очевидною верхівка «піраміди» по результативності «законотворців».
Пряма законодавча ініціатива не наштовхуватиметься на нерозуміння сутності пропозиції якимось чиновником і спрямуванням у смітник.
Чому малоперспективний розподіл суспільства за партійним принципом.
Високоросла рослина у приміщенні має можливість вирости лише до стелі. Далі стеля буде обмежувачем росту.
За цим принципом інтелектуальний рівень керівника (голови політичної партії, голови депутатської ради любого рівня, та й просто менеджера) є обмежувачем підвищення рівня суспільного інтелекту.
Приходить підлеглий зі своєю пропозицією, а начальник не розуміє навіть суті його пропозиції і пропозиція потрапляє у «довгий ящик», чи на смітник. Це є фактор стримування розвитку суспільства.
Тому кожна пропозиція має розглядатися на найвищому рівні. І природнє право законодавчої ініціативи має забезпечити стрімкий рівень зростання народовладдя.
Законодавча ініціатива кожного громадянина має розглядатися по суті у відповідності із законами формальної логіки і набувати юридичної підтримки.
Вибір депутатів, який ми робимо методом «спроб і помилок» лише раз на чотири роки, щоб віддати свій голос, надає громадянам можливість помилитись у своєму виборі 10 разів за усе життя.
А те, що наш сліпий вибір буде невдалим, зумовлено підміною критеріїв «продуктивний у законотворчості» на «достойний» (мабуть вигод), обрікає нас на довічне очікування «покращання».
Тож, на майбутні вибори кожен кандидат має надати корисний для людей і держави проект закону.
Оцінюючи проекти чи його прийняті Закони, виборець матиме змогу відділити зерна від полови і продуктивного депутата від партії, до якої він вимушено прихиляється, щоб тягти на собі кількох паразитів.
Це я навів проміжні кроки до розуміння ЗІНа (законодавчої ініціативи народу), спрямовані на досягнення одразу ідеального (в межах можливого) порядку законотворення.
Для прикладу: саме ті люди, що пішли за власною ініціативою до участі у боротьбі у межах АТО, є найефективнішими воїнами не дивлячись на їхній вік, стан здоров’я, освіту, статус та ін.
Так і у законодавчу владу мають прийти воїни добра за власним не безпідставним покликом душі і розуму.
Критерій один – процвітання Держави.
Час самим кермувати авто на швидкісній автостраді, а не сіпати за віжки стареньку шкапу.
Для початку діяльності «законодавчої ініціативи народу» не мусимо чекати чиєїсь вказівки чи дозволу достатньо декілька творчих громадян, які усвідомили сутність упорядкованої ініціативи.
Потрібна ініціативна група з тих, хто вже зрозумів доцільність ЗІНа.
Такими мають стати вже тепер активні радіослухачі учасники політичних програм на радіо «Ера». Бо ВР потребує постійного поповнення джерела свіжих продержавних ідей.
Якщо серед колишніх депутатів ВР попередніх скликань є хоча б декілька позитивно-продуктивних, то їхній досвід також має служити суспільству.
Є на телеканалі «Київ» програма «Вільний мікрофон». Там бувають достойники з доцільними державницькими пропозиціями.
Одним словом, громадська компонента має бути присутня у законотворчому процесі хоча б під егідою волонтерства.
