хочу сюда!
 

Юлия

37 лет, весы, познакомится с парнем в возрасте 30-45 лет

Заметки с меткой «законодательство»

Кому вигідний земельний мораторій?



Начебто соціальна реклама на телебаченні, за якою, кажуть, все-таки стоять певні політичні сили, «змусь свого депутата проголосувати за зняття мораторію на продаж землі» в черговий раз розворушила селян-власників паїв.

Розмови про те, «чи варто продавати землю одразу після зняття мораторію чи краще почекати кілька років допоки ціна на пай виросте… а якщо потім знову мораторій введуть?.. а чи, взагалі, хтось її купляти захоче?…» точаться ледь не на кожному кутку українських сіл, інформують Економічні Відомості.

В думках селяни вже підраховують свої можливі прибутки. Багато хто при цьому навіть забуває, що вже давно здав свій земельний уділ комусь в оренду на багато років вперед, і вже точно в найближчій перспективі продати його не зможе.

Згідно із офіційною статистикою, 19,5 млн. га земель сільськогосподарського призначення із загальної площі у 42,8 млн. га сьогодні на правах оренди використовуються зареєстрованими сільськогосподарськими підприємствами.

Проте, 15,1 млн. га земель с/г призначення все-таки знаходиться у використанні домашніх господарств. Іще 7,3 млн га — у розпорядженні центральних та місцевих органів влади. 0,9 млн га — у розпорядженні держави. Тобто, торгувати і торгуватися українцям є чим і за що.

Згідно із даними Держкадастру, нормативна вартість 1 га землі с/г призначення в Україні на сьогодні складає майже 31 грн. В доларовому еквіваленті, за сьогоднішнім курсом — це майже $1200. В середньому, згідно зі статистикою, власник паю має в своєму розпорядженні 3,25 га землі с/г. Тобто, якщо він вирішить продати свою земельну ділянку одразу ж після зняття мораторію, то зможе навіть за цією ціною отримати на руки $3858.

Насправді, для селянина, часто колишнього колгоспника, а тепер пенсіонера, який щомісячно отримує від держави менше 2 тис. грн. ($77) — це просто колосальна сума. Це його пенсія за чотири роки.

Тим часом, економічні експерти прогнозують, що із відкриттям ринку землі вартість 1 га одразу зросте. Адже, сьогодні у сусідній Польщі 1 га землі в середньому коштує $10,5 тис. У сусідній Румунії — $6,4 тис. Українські чорноземи за своєю родючістю значно переважають ті землі, які мають у своєму розпорядженні ці країни.

Разом з тим, на думку експертів, відкриття ринку землі в Україні може знизити вартість землі у певній низці європейських країн. Але це вже, мабуть, не наші проблеми.

У нас проблеми інші. Як розказав «і» екс-голова Держагентства земельних ресурсів, а тепер депутат ВР Сергій Рудик, у парламенті сьогодні не вистачає голосів ані на те, щоб проголосувати за зняття мораторію на продаж землі с/г призначення, ані на те, щоб його продовжити.

Сам він виступає проти відкриття ринку землі — каже, що зараз Україна соціально до цього неготова — і, водночас, виступає за скасування мораторію на продаж землі — каже, що той тільки відтерміновує вирішення проблеми.

«Ще на посаді голови Держагенства я напрацював законопроект, який весною 2015 р. зареєстрував уже як народний депутат . Законопроект більше року «провалявся» у профільному комітеті. По техніці маніпулятивним шляхом знятий з розгляду. Зараз ми його доопрацювали і плануємо зареєструвати по-новому. Суть законопроекту полягає в наступному: орендар купляє право на довгострокову оренду землі і платить селянину кошти, які будуть ненабагато меншими, ніж сума імовірної вартості гектара землі після умовного введення ринку землі запропонованого моїми колегами», — каже Сергій Рудик.

Депутат сподівається, що його законопроект стане компромісним для двох сторін, що виступають «за» і «проти» зняття мораторію, і в перспективі набере потрібну кількість голосів. «Він дасть можливість державі отримувати додаткові обігові кошти — більше 10 млн. га знаходяться в державній власності — і розблокує питання по відношенню до самих власників паїв», — стверджує Сергій Рудик.

За його словами, короткострокові договори оренди не стимулюють бізнес бережно використовувати землю – сіються культури, які приносять максимально швидкий ефект – рапс, соняшник, тощо – без дотримання певних технологій. Таким чином, на сьогоднішній день, за різними оцінками, через недбале застосування земля втратила 20-25% своїх властивостей.

«Технології б очевидно дотримувались, якщо б ця земля була у власності чи в довгостроковій оренді. Аграрії знають, що треба давати землі рік «відпочити», чергувати види культур…», – каже Сергій Рудик.

Довгострокова оренда — згідно із законопроектом Сергія Рудика 14 років, хоч депутат каже, що може бути і 49 – на думку депутата, «практично врятує землю». «Орендарю буде вигідно підживлювати землю, щоб вона і в подальшому приносила йому добрі врожаї», — каже він.

Однак, тут варто зауважити, що левова частка земель с/г призначення із числа орендованих і сьогодні перебуває у довгостроковій оренді. Згідно із законом про оренду землі, максимальний термін, на який землю можна взяти в оренду складає 50 років. Тільки властивості свої земля ця чомусь втрачає.

І власне кажучи, найзапеклішими противниками зняття мораторію на продаж землі от уже більш, ніж 15 років, виступають ті ж таки орендарі. З кожним роком продовження мораторію їхні прибутки зростають.

За словами іще одного парламентарія Романа Семенухи, в структурі експорту товарів за минулий рік доля АПК стала найбільшою та сягнула 42%, обігнавши продукцію металургійного комплексу, чия частка склала 22,9%.

Тут варто зазначити, що користуються орендарі землею селян за досить мізерні гроші. Згідно із даними того ж таки Держкадастру, середній розмір орендної плати за земельні ділянки с/г, що виплачувалась в минулому році орендодавцям-власникам паїв по країні склав 1093,4 грн/га. Попри те, відомо, що здебільшого орендарі розраховуються із власниками паїв частиною зібраного урожаю. А навіщо, скажімо, людині кілька мішків кукурудзи, якщо в неї ні курей, ні гусей, ні будь-якої іншої живності? Те, що всі в селі «тримають господарство», насправді давно вже є тільки міфом.

До того ж, відомі факти, коли власники агропромислових підприємств займалися фактичним самозахопленням земельних паїв. В українських реаліях одне цілісне поле складається із земельних паїв, що належать десятьом, а то і тридцятьом людям. Зрозуміло, що не всі одразу хотіли здавати свій пай в оренду одному й тому самому орендарю. Хтось хотів обробляти свою землю і сам. Проте, ніхто тут ні з ким не заморочувався – обробляли все підряд. От тільки ті, хто підписав договір оренди, якийсь, хай навіть мізерний, дохід від своїх паїв отримували, а ті, хто не підписав – нічого.

За прогнозами експертів, зняття мораторію на продаж землі підніме і розмір орендної плати за гектар. Таким чином, немає нічого дивного в тому, що агропромисловці-орендарі земельних уділів з усіх сил намагаються «втримати» мораторій.

Президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України Іван Томич у ході дискусії щодо відкриття ринку землі в Українському кризовому медіа-центрі навіть заявив: «Ми починаємо підготовку до масової акції протесту і не дамо владі, довіра до якої близька до нуля, знищити країну».

Насправді, у противників зняття мораторію на продаж землі, за певними оцінками, у стінах парламенту досить серйозне «лоббі». Із року в рік, прикриваючись «благими намірами» захистити селян, щоб в тих «не скупили землю за безцінь», дію мораторію продовжували. І так аж до непристойності…

Адже незрозуміло, на яких підставах політики вважають селян настільки примітивними, що вони не здатні реалізувати своє конституційне право розпоряджатися своєю власністю. «Якщо це їхня власність, люди мають повне право нею розпоряджатися — не через права оренди, як зараз, на жаль, пропонують деякі політики, а через запуск ринку землі», — каже експерт Центру економічної стратегії Дмитро Яблоновський.

З іншої сторони, якщо хтось хоче продати свій пай «за безцінь» — це його право. Тільки, насправді, що для сьогоднішніх політиків «безцінь», для простого селянина — серйозна сума. Ми маємо багато прикладів того, коли власники гектарів помирали через те, що не мали грошей на лікування, зате мали землю, яка, начебто щось коштує, але не продається.

А якщо, зрештою, хтось не має кому передати свою землю у спадок, а на схилі літ хоче здійснити «мрію всього свого життя» і побачити Мачу Пікчу? То чому хтось має розпоряджатися чиїмось життям і чиїмись мріями?

Іще один аргумент проти зняття мораторію — не має відповідної законодавчої бази. Давайте будемо відвертими — її не має тому, що знімати мораторій із продажу землі ніхто особливо то і не планував. Зрештою, усе б так і «тяглося», якби в ситуацію не втрутився МВФ. Однією із умов, на яких Україні Фондом був наданий мільярдний кредит, є проведення в державі земельної реформи. Наша влада пообіцяла, що мораторій на продаж землі продовжуватись не буде — накладений ВР України до кінця 2017 р. — і уже з 2018 р. продаж землі с/г має призначення буде дозволений.

Тим часом, партія «Батьківщина» разом із Всеукраїнською асоціацією фермерів ініціювали проведення в Україні референдуму проти продажу земель сільськогосподарського призначення.

«Який референдум? — дивується Сергій Рудик, — Це втрата часу. Він не дає нічого окрім можливості тим політичним силам, які є його прихильниками, стимулювати свою політичну діяльність і здійснити спробу підняти свій політичний рейтинг».

З іншої сторони, позиція лідерки «Батьківщини» Юлії Тимошенко виглядає дещо парадоксальною. «Ініціювати проведення референдуму мав президент, а не ми. Він мав запитати у людей: хочуть вони продавати свою землю чи ні? Але він цього не зробив. Натомість, за спиною у людей підписав із МВФ договір про співпрацю і сказав, що землю будуть продавати. Тільки український народ має право вирішувати долю своєї землі», — заявила Юлія Тимошенко.

І тут незрозуміло — чому на референдумі хтось має вирішувати за когось? Чому це має бути колективне рішення? Якщо ринок землі буде відкритий, то кожен окремий власник паю сам за себе зможе вирішувати: продавати йому свою землю чи ні. Те, що продаж землі буде дозволеним, аж ніяк не означає, що він буде примусовим.

Автор: Надія Михальчук

Читать полностью на http://eizvestia.com/uk/news/full/2605-komu-vigidnij-zemelnij-moratorij

БГ:  Мені не зрозуміло, для чого було роздавати землю людям і одночасно заборонили її продавати? Як не зрозуміло, чому селяни голосують на виборах за тих, хто позбавляє їх можливості стати багатими, бо їх комуно-соціалістичні обранці підтримують мораторій, що означає приватизацію землі таємно і безоплатно, як "безхозну", тому що власники за ці десятиліття або померли, або відмовились від своїх паїв тощо. Водночас то їх рішення як виборців  бути бідними і дурними...

Захист прав громадян: зміни маршруту громадського транспорту

 Здавалося б, прописна істина - життя постійно вчить нас, що свої права потрібно захищати. Але для того, щоб добиватися результату, потрібно:

а) знати свої права згідно законодавства України;

б) вміти застосовувати норми законів і підзаконних актів на практиці.

 

Але між теорією і практикою – прірва.

 

Дійсно, як розібратись у величезній купі постанов, наказів, інструкцій та т.п. (виданими, подеколи, ще на початку діяльності Радянської держави)?

 

Як діяти простому громадянину, який хоче захистити свої права та права своїх близьких?

·               Кожного разу, коли виникають конфліктні чи проблемні ситуації, вивчати весь пласт законодавчих та нормативно-правових актів щодо виявленої проблематики.

Так і уявляється, як молода мама замість того, щоб приділити увагу дитині, цілими днями сидить в мережі Інтернет чи спеціалізованій бібліотеці та шукає як організоване медичне обслуговування, медичні стандарти, наукові праці щодо можливості вакцинації дитини, введення нових ліків у користування населенням чи ще чого. Або ж як літні люди спочатку йдуть на курси, щоб стати Інтернет-користувачами та мати змогу працювати із законодавчими базами та архівами органів влади. Для того щоб, наприклад, дізнатись як функціонує система соціального забезпечення одиноких літніх людей у якомусь конкретному регіоні.

·               Вивчати відпрацьовані схеми дій (алгоритми), які є у загальному доступі. Ми усі вже звикли до інформдошок, які є у вітальнях державних та комунальних установ. З них можна дізнатись, наприклад, схему та документи для отримання субсидії, отримання допомоги по безробіттю тощо.

 

Нажаль, часто наявність таких інформдошок у вітальнях органів влади і на теренах Інтернету не може дати відповіді на усі виникаючі під час життєдіяльності людини питання.

 

Так, доволі поширеною серед жителів держави є проблема транспортного сполучення. Поширені ситуації, коли жителі одних мікрорайонів міста не мають достатньої транспортної розв’язки, яка б повністю охопила їх потреби. А в інших - маршрути комунального транспорту оптимізуються владою так, що населенню доводиться хвилин 15-20 чимчикувати до найближчої зупинки і потім ще робити декілька пересадок (хоча до цього вони добирались до роботи та додому одним видом транспорту, який зупинявся «під будинком»). І це тільки початок доволі великого переліку транспортних проблем, які виявляються кожного дня громадянами.

У той же час, слід відзначити, що жителі великих та не тільки міст України починають активно підлаштовувати міський (комунальний) транспортний рух під свої потреби.

Проте, чіткого алгоритму дій громадян та проектів відповідних листів-звернень віднайти доволі важко.

Тому ця стаття покликана сприяти діалогу між громадянами-жителями міста та виконавчою владою.

 

Знання законодавства – це наріжний камінь

Задача №1 – це знання законодавства. Щоб ефективно захищати свої права – потрібно знати, якими правами простий українець володіє згідно законів України.

Пропоную звернутися до законодавства. Отже, відповідно до статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

а) власні (самоврядні) повноваження:

1) управління об'єктами … транспорту …, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню;

10) затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством.

 

Відповідно до статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» органи місцевого самоврядування формують мережу міських автобусних маршрутів загального користування і здійснюють у межах своїх повноважень контроль за дотриманням законодавства у сфері автомобільного транспорту на відповідній території.

Стаття 7 згаданого Закону України передбачає, що забезпечення організації пасажирських перевезень покладається:

на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області (міжобласні маршрути), - на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;

на приміських і міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області (внутрішньообласні маршрути), - на Раду міністрів АР Крим або обласні державні адміністрації;

на приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі району, - на районні державні адміністрації;

на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

 

Відповідно до статті 5 Закону України «Про міський електричний транспорт»:

1. Основною формою транспортного обслуговування населення є перевезення трамваями і тролейбусами за маршрутами, а метрополітеном, швидкісним трамваєм - за лініями відповідно до затверджених в установленому порядку транспортних схем міст (регіонів).

3. Затвердження маршрутів (ліній) здійснюється замовником на підставі генерального плану населеного пункту та схеми планування відповідного регіону з урахуванням попиту на міські, приміські (позаміські) та міжміські пасажирські перевезення.

Замовники транспортних послуг (замовники) - місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та/або уповноважені ними юридичні особи, які замовляють транспортні послуги.

 

Приклад застосування норм законодавства на практиці

Як видно з наведених загальних норм права, для зміни маршруту комунального транспорту необхідно:

-                або чекати поки місцева влада та перевізник приймуть за власною ініціативою зміни,

-                або самим запропонувати такі зміни.

Спочатку може здатися, що другий варіант дуже складний за формою своєї реалізації, проте він найкраще відображає потреби місцевих жителів у комфортному транспортному сполученню.

 

Тепер давайте розберемо, як же цей механізм працює на конкретному прикладі. Реальний життєвий приклад - мешканці великого масиву міста Києва звернулись до мене з проханням допомогти покращити транспортне сполучення.

Адже, після оптимізації владою маршрутів тролейбусів, в них зникла можливість без пересадок дістатись до лікарні (а там велике пологове відділення, дитяча відділення, поліклініки тощо).

Навіть користуючись автобусами приватних перевізників, треба було робити декілька пересадок. А мікрорайон вважається «молодим» та продовжує розбудовуватись. Як можливий варіант зміни маршруту, зацікавлені громадяни запропонували подовжити рух тролейбусів одного номеру на декілька зупинок та змінити його маршрут на ще одній ділянці – щоб тролейбус не оминав заклади охорони здоров’я.

Ці зміни враховували й той факт, що мережа тролейбусних дротів там вже була прокладена, а тому додаткових асигнувань з бюджету міста не потребували.

Ось такий простий та дієвий механізм був задіяний мною (як керівником громадської приймальні в одному з районів Києва) для вдосконалення мережі комунального транспорту:

1.            виявлення активіста чи групи активістів, які будуть збирати підписи громадян, здійснювати листування з відповідними підприємствами, установами, організаціями;

2.            оформлення колективного звернення на ім’я голови районної в місті Києві державної адміністрації (описується ситуація, а наприкінці - відповідне прохання клопотати перед Головним управлінням транспорту Київської міської державної адміністрації щодо погодження пропозиції мешканців району стосовно зміни маршруту руху тролейбусу №___ та направлення відповідних, позитивних для мешканців, пропозицій до комунального підприємства «Київпастранс»);

3.            оформлення колективного звернення на ім’я керівника комунального підприємства.

 

Під кожним колективним зверненням повинно бути зібрано якомога більше підписів (№ п/п, ФІП, адреса проживання (можна просто вулицю та будинок), телефон (за бажанням), підпис). Підписи повинні бути в оригіналі, усі аркуші з підписами повинні містити преамбулу (верхній колонтитул), з якої ясно під чим підписуються громадяни, та бути пронумеровані та прошнуровані.

Все листування ведеться обов’язково з описом вкладення (можливо й з повідомленням про вручення).

Ось і все. Потім, на обговоренні у виконавчому органі влади можуть бути присутні активісти.

 

Щасти вам в облаштуванні комфортного трафіку вашого міста!

Чи можлива ефективна боротьба з корупцією на тернах України?

Вже котре десятиліття на Україні триває та з кожним роком «посилюється» (в більшості своїй декларативно) боротьба з корупцією можновладців. Жодних ефективних наслідків такої боротьби таки складно виявити. Йде систематичне культивування боротьби лише з чиновниками нижчої ланки (пам’ятаєте, як у минулому, за часів Сталіна був «закон про п’ять колосків»).

Що ж стосується чиновників вищого рівня, державних керманичів – то тут розквітають махровим квітом кумівство, кругова порука та інші види «прикриття» корумпованих діянь. Слід нагадати і про такий «великий» крок у боротьбі з корупцією – як розкриття сімейного бізнесу Завгороднього Олександра Вікторовича, призначеного 07.07.2015 за протекцією представника Президента на посаду Голови комісії з реорганізації – виконувача обов'язків генерального директора Укрзалізниці. Як то кажуть: а віз і нині там.

(http://korupciya.com/oleksandr-zavgorodniy-koruptsiyniy-s/ )

Сімейні компанії Олександра Завгороднього реконструювали залізничний вокзал у Дніпропетровську і обслуговували шляхи для швидкісних поїздів. Про це повідомила програма журналістських розслідувань «Дістало» на каналі ICTV. Автори програми також стверджують, що комерційні підприємства Завгороднього, оформлені на його членів сім'ї, завищували ціни на послуги перед залізничниками і мають борги перед залізницею.

Крім того, приховує дані про нерухомість і рахунки в закордонних банках. Про це у своєму Facebook пише політичний активіст Олександр Аронець. За словами активіста партії «Свобода», відповідні розділи зникли з опублікованої нещодавно декларації про доходи чиновника за 2014 рік. Аронець також звертає увагу, що витрати чиновника на 18 тис. грн. перевищують доходи. Торік він заробив лише 37 тис., а витратив 55 тис. гривень, пише Главком. Дохід членів сім'ї глави «Укрзалізниці» майже в двадцять разів перевищує його власні.

На сьогоднішній день боротьба з корупцією – це боротьба з наслідками.

Один Закон України «Про запобігання корупції» та купа законодавчих та нормативно-правових актів України, де фрагментарно виписані самі заходи боротьби та їх обсяг. А ще є купа (доволі велика) міжнародно-правових актів, які теж регулюють боротьбу з корупцією в Україні.

При цьому, слід зауважити, що права та обов’язки органів, що діють у сфері боротьби з корупцією та її протидією доволі-таки чітко виписані. А ось єдиного прописаного дієвого механізму щодо дій саме осіб, уповноважених на виконання функцій держави, не встановлено! Законодавець України обходиться загальними фразами, сподіваючись на «чесність та відповідальність» чиновників України.

Але ж усім відомо, що найкращий спосіб зменшити кількість правопорушень – це їх запобігання шляхом вжиття превентивних попереджувальних заходів.

Чи існують такі превентивні попереджувальні заходи згідно чинного законодавства України?

Відповідно до Розділу VII профільного Закону України «Про запобігання корупції» особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, повинні подавати відповідну декларацію із зазначенням доходів як своїх, так і членів сім’ї (які спільно з ним проживають).

І це є єдиним превентивним методом, оскільки усі інші діяння вчиняються вже після виникнення певної ситуації (пропозиція чи вимога хабара, подарунків, конфлікти інтересів тощо).

Проте існуюча система декларування доходів, навіть шляхом подачі не письмових документів, а електронних (що Порошенко & Co намагаються подавати як велике досягнення України за останні роки) не можна визнати суттєвим кроком у подоланні корупції - оскільки змінюється лише форма подання декларації, а не її змістовне заповнення.

Слід відмітити, що одним з основних показників «некорумпованого» чиновника є відсутність різниці між доходом та витратами як його самого, так і членів сім’ї (які спільно з ним проживають) у звітній період. Але така інформація у декларації не відображається.

Крім того, проблемою згаданого закону є й обмеження щодо кола осіб, інформацію про яких надає декларант. Так, міститься вказівка інформування щодо членів сім’ї, які спільно (!) проживають з декларантом. Крім того, у декларації відсутній розділ, в якому декларант зазначив би близьких осіб (перелік наданий у статті 1 зазначеного вище закону). Але при цьому вбачається доцільним прибрати обмеження щодо спільного проживання, пов’язаності спільним побутом і наявності взаємних прав та обов’язків із декларантом. Коректніше було б просто дати перелік таких осіб, дещо розширивши його.

Доволі дивно, на перший погляд пересічного українця, виглядає така прогалина у законодавстві.

Але ті, хто відслідковують законодавчі перипетії у сфері вдосконалення антикорупційного законодавства, вже давно відзначають таку законодавчу недалекоглядність нашої влади та її системність щодо деяких аспектів виявлення фактів, які можуть містити ознаки корупційного злочину.

Нажаль, влада хоч і змінюється за своїми політичними уподобаннями, але жодних бажань щодо підвищення відповідальності перед суспільством, крім усних декларацій, не здійснює.

Так, декларування доходів в Україні почалось з Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92. Мета декларування – інформування про джерела отримання податків та їх сплата.

Проходив час, змінювалось законодавство, яке регулює сферу сплати податків, види і наповнення декларацій, деталізувались все більше та більше сфери діяльності осіб, які мають подавати декларації про дохід.

Так продовжувалось до 2001 року, поки не була здійснена перша спроба розмежувати сферу сплати податків суб’єктами оподаткування та звітність осіб, які уповноважені на виконання функцій держави.

Тоді був поданий до Верховної Ради України законопроект щодо державного (фінансового) контролю за декларуванням доходів осіб, уповноважених на виконання функцій держави, та їх витратами (№ 7297 від 16.05.2001, http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?skl=4&pf3516=7297 ).

Автор законопроекту Віктор Медведчук взяв за основу визначення відповідності сум доходів суб'єкта декларування, одержаних ним протягом календарного року та (або) за попередні роки, до витрат на придбання майна, отримання послуг, результатів робіт, здійсненим у той же період. Крім того, у законопроекті вперше був чітко виписаний перелік осіб, які повинні подавати відповідну декларацію (державні службовці та вичерпний перелік вищих посадових осіб України.

У подальшому, при кожному новому Президентові України готувався відповідний законопроект (чи пакет документів), який містив напрацювання згаданого законопроекту № 7297, у тому числі й щодо декларування видатків, але до часу набрання новими змінами чинності зазначені пропозиції «недоживали». Наприклад, наступною серйозною спробою був так званий «антикорупційний пакет», поданий до Верховної Ради президентом Віктором Ющенком. Проте депутати спочатку прийняли антикорупційні закони, потім перелякалися – а тому відтермінували вступ законів в дію. Потім депутати і чиновники спільними зусиллями продовжили кампанію із блокування «антикорупційного пакету», а сам Ющенко не наполягав на його введенні в експлуатацію.

Тому, на жаль, в обох випадках проривний та ефективний механізм попередження злочинів у сфері корупції, так і залишився діяти лише на папері.

Як то кажуть: раз владі що не треба, то вона (влада) якомога сильніше опирається таким змінам та «виполює» любі спроби щодо обмеження своєї вседозволеності.

Приклади правління Кучми, Ющенко та інших керманичів нашої держави свідчать лише про одне – небажання влади нести відповідальність за свої діяння.

Усі подальші спроби (як народних депутатів, так и суспільних рухів) щодо:

-                       запровадження контролю за витратами суб’єктів декларування та членів їх сімей,

-                       розширення кола осіб, які можна буде віднести до кола сім’ї,

котрий рік блокуються як на рівні Верховної Ради України, так і апарату Президента України.

Проте, у провідних країнах світу зазначені норми вже давно запроваджені та діють ефективно.

Так, не можливо уявити, як у непрацюючої дружини «з повітря» з’явилося привабливе житло (в престижних районах), нові престижні марки авто або ж предмети гардеробу, вартість яких перевищує дохід як самого чиновника, так і його сім’ї разом.

У країнах світу та СНД стандарти щодо звітування не тільки щодо доходів, але й видатків активно запроваджуються з 70-х років минулого століття. Особливий адміністративний район Гонконг – з 1974 року, у Російській Федерації – з 2011 року, у Республіці Білорусь та Республіці Казахстан – з 2015 року.

Цікава практика й Німеччини (яка є федеративною країною): існує порядок декларування доходів державних службовців, проте цю процедуру повинні проходити лише канцлер, міністри та депутати Бундестагу. При цьому, вони декларують перед виборами не тільки доходи, але й свої видатки.

Є приклади, коли, крім національного законодавства, деякі країни додатково беруть на себе зобов’язання за міжнародними договорами. Так, наприклад, Конвенція ООН проти корупції почала ратифікуватись з 2003 року, у тому числі Австрією, Ірландією, Бангладеш, США, Китаєм та ОАЕ,Швейцарією та Чилі, й іншими країнами світу, яких вже понад 170.

Згадана конвенція містить статтю 20 «Незаконне збагачення», яка містить доволі цікаве формулювання (незвичне для нас), але доволі чітке:

«За умови дотримання своєї конституції та основоположних принципів своєї правової системи кожна Держава-учасниця розглядає можливість вжиття таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочином умисне незаконне збагачення, тобто значне збільшення активів державної посадової особи, яке перевищує її законні доходи і які вона не може раціонально обґрунтувати.»

Отже, для ефективної боротьби з корупцією у нашій країні необхідно впроваджувати світові стандарти та розвивати не тільки напрям зменшення наслідків корупційних діянь шляхом відкриття нових антикорупційних органів, посилення відповідальності (у тому числі й кримінальної), але й розвивати заходи превентивного попередження. В першу чергу - шляхом прийняття на законодавчому рівні вимог щодо декларування видатків самого суб’єкта та членів його сім’ї.

Сподіваємось, що до влади прийдуть, нарешті, люди високих моральних якостей і черговий законопроект стосовно боротьби з корупцією, який міститиме норми щодо контролю за видатками все ж таки (після 15 років безрезультатних спроб) буде прийнятий. І почне працювати - в інтересах народу України, а не корумпованих можновладців.

На сколько сантиметров можно расширить балкон?

На сколько можно увеличить балкон без разрешения в Украине? Нужно ли разрешение на вынос балкона? Какой закон это подтверждает? С этими вопросами очень часто заказчики обращаются в компанию СК Комфорт. Как ни странно, в интернете очень мало информации по этому вопросу. Но мы всё же нашли документ, подтверждающий, что вынос балкона делать законно, и никаких разрешений вам не понадобится, разве что вы хотите убрать несущую стену здания. Вот полный текст документа:

МИНИСТЕРСТВО СТРОИТЕЛЬСТВА, АРХИТЕКТУРЫ И ЖИЛИЩНО-КОММУНАЛЬНОГО ХОЗЯЙСТВА УКРАИНЫ

Разъяснение

О порядке перепланировки квартиры

Порядок и условия предоставления разрешения на выполнение строительных работ по новому строительству, расширению, реконструкции, технического переоснащения, реставрации и капитального ремонта объектов (далее - работы по строительству) определен Положением о порядке предоставления разрешения на выполнение строительных работ, утвержденным приказом Госстроя Украины от 05.12.2000 N 273 и зарегистрированным в Минюсте Украины 25.12.2000 за N 945/5166. Положение обязательно для применения всеми субъектами строительства независимо от форм собственности, ведомственной принадлежности и источников финансирования. Разрешение на выполнение строительных работ предоставляется инспекциями государственного архитектурно-строительного контроля, которые одновременно ведут реестр предоставленных разрешений. Выполнение строительных работ без вышеупомянутого разрешения запрещается. Индивидуальным застройщикам жилых домов, хозяйственных и бытовых сооружений разрешения на выполнение строительных работ предоставляются на основании заявления застройщика, документа, удостоверяющего право собственности или пользования (в том числе на условиях аренды) земельным участком, разрешения на строительство объекта градостроительства, которое выдается соответствующим органом местной исполнительной власти, проектной документации, согласованной местными органами по делам градостроительства и архитектуры. Для индивидуальных застройщиков инспекция госархстройконтроля обязана в срок, не превышающий 15 дней, рассмотреть предоставленные застройщиком (заказчиком) документы и принять решение о предоставлении разрешения на выполнение строительных работ и выдать его или предоставить обоснованный отказ. В соответствии с п. 3.2 Инструкции о порядке проведения технической инвентаризации объектов недвижимого имущества, утвержденной приказом Госстроя Украины от 24.05.2001 N 127 и зарегистрированной в Минюсте Украины 10.07.2001 за N 528/5773 (с изменениями и дополнениями, внесенными приказом Минстроя от 08.02.2006 N 42), не относятся к самовольному строительству: 1) при строительстве домов усадебного типа - возведение на земельном участке временных зданий (навесов, палаток, киосков, накрытие, летних душевых, теплиц, покрытых полиэтиленовой пленкой, сооружений и т.п.) , не требующие выполнения работ по устройству фундаментов; перестановка оборудования в пределах предназначенных помещений; устройства или закрытие дверных или оконных проемов; увеличение или уменьшение площадей за счет демонтажа или устройства перегородок, кладовых, сноса печей и печек; перепланировки, не связанные с изменениями (увеличение или уменьшение) жилой или вспомогательной площади; 2) в квартирах (многоэтажных домах) - перепланировки, не связанные с изменениями (увеличение или уменьшение) жилой или вспомогательной площадей, без нарушения несущих конструкций; увеличение жилой или вспомогательной площадей за счет демонтажа перегородок, кладовых, сноса печей, каминов и печек, остекление балконов, лоджий, устройство дверных проемов во внутренних некапитальных стенах; перестановка в пределах предназначенных помещений, оборудования; текущий ремонт зданий и сооружений без изменений назначения помещений.


Світ рухає ініціатива.

Світ рухає ініціатива.

1.   Особливо це помітно в розвитку технічного рівня суспільства. Технічний рівень суспільства: (авто, літаки, ракети, мобільний зв’язок, комп’ютери і інтернет) значно випереджає його суспільний стан: (монархію, диктатуру і демократію).

2.   Головне, що відрізняє депутата від звичайного громадянина, відповідно Конституції – це право законодавчої ініціативи. Воно поширюється лише на депутатів відповідного рівня.

3.   Уявімо, якби право вдосконалення техніки було лише у інженерів чи спеціалістів з вищою освітою, скількох винаходів ми не дорахувались би.

4.   Але цього права не монополізував навіть Сталін-тиран. Відомі конструктори були ув’язнені під час 2-ї світової війни, але творили техніку для фронту. Право технічної творчості належало кожному, і ті що могли, його використовували.

5.   Ще нічого кращого за Народовладдя не придумане у суспільних відносинах. Комп’ютерізація суспільства виводить Новгородське віче на нову сучасну основу.

6.   Не можна обмежити ініціативу – це абсурд. Відповідно діючої Конституції України ст.5 «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо,…». Не треба чекати зміни до Конституції - Право законодавчої ініціативи належить кожному громадянину України. 

7.   Не треба чекати закінчення війни чи результатів позачергових виборів. Народу слід самоорганізуватися і взяти законодавчу владу під власний суверенітет, а не йти шляхом спроб і помилок «як ляжуть карти» - чи буде народним парламент, чи знову буде чиєсь газове лоббі.

8.   Геть партії – суб’єкти перетягування одіяла. Потрібні творчі бійці народних національних інтелектуальних сотень.

 

Предпринимателям Украины! Распечатать и сохранить!


Должностные лица контролирующего органа будут отвечать за свои неправомерные действия! Рада ограничила вмешательство государства в предпринимательскую деятельность. На вечернем заседании 22 июля Верховная Рада приняла Закон относительно ограничения вмешательства в деятельность субъектов хозяйствования (законопроект № 0937). Целью Закона является ограничение неправомерного или излишнего вмешательства должностных лиц контролирующих органов в деятельность субъектов хозяйствования при проведении мероприятий надзора (контроля). [ Читать дальше ]

Зустріч з Тетяною Монтян

Зустріч з Тетяною Монтян, 2 березня 2014, ч.1 - https://www.youtube.com/watch?v=Y6yGW0pFLy8&feature=youtu.beЗустріч з Тетяною Монтян, 2 березня 2014, ч.2 - https://www.youtube.com/watch?v=xTzzwS0HXdA 
Зустріч з Тетяною Монтян, 2 березня 2014, ч.3 - http://www.youtube.com/watch?v=-2Mcs6A0fgo#t=363

А я придерживаюсь этого мнения:


Приговор "тройки" - есть главное доказательство вины подсудимого

Россиян начнут сажать особым порядком и по упрощенной схеме

Россиян начнут сажать особым порядком и по упрощенной схеме

Правительство подготовило законопроект, который эксперты уже назвали «гвоздем в крышку гроба» и криминалистики, и всего отечественного правосудия 

 

[ Читать дальше ]

Производство и новые технологии. Производители и изобретатели.


Production (manufacture, fabrication) and new technologies. Manufacturers (producers, fabricators) and inventors (artificers, originators, devisers, contrivers, devisors). The Legislation needs to change.

Relations of a manufacturers (producers, fabricators) and inventors (artificers, originators, devisers, contrivers, devisors).

Отношения производителей и изобретателей. Необходимо изменение законодательства.

Комментарий к материалу "Государственный Турбоатом завершил год с прибылью в 300 млн. гривен на фоне разговоров о продаже россиянам".

http://korrespondent.net/business/economics/1501565-gosudarstvennyj-turboatom-zavershil-god-s-pribylyu-v-300-mln-griven-na-fone-razgovorov-o-prodazhe-ross

Если я не ошибаюсь, Турбоатом ищет ведущего инженера-конструктора... А может уже и нашли они там...

Кто их знает, если в Украине с 2008 года либо публичные, либо частные акционерные общества (согласно местного украинского законодательства) вместо бывших ранее закрытых и открытых акционерных обществ...

А на официальном сайте Турбоатома по-прежнему "висит" организационно-правовая форма и тип в виде ОАО. То ли программист ленится на сайте внести изменения, если предприятие внесло изменения в свои документы, то ли руководство на такие "мелочи", как юридическое сопровождение хозяйственной деятельности предприятия, внимания не обращает...Любой адекватный юрист может убедиться в справедливости моих слов, посетив сайт указанного предприятия и сверив наименование предприятия на сайте с редакцией местного Закона "Об акционерных обществах".

А если по сути, то, по мнению аналитиков нашего сервиса, экономический эффект мог бы быть и получше. Если к технологиям производства на предприятии относятся так же, как не видят отличия ПАО от ОАО... Хотя и я мало отличий вижу, кроме первой буквы в сокращённом написании - ну и стоило менять "шило на мыло" и вводить такое количество людей в ненужные им расходы на бесконечные мало что меняющие изменения для "приведения документов в соответствие"?... Неужели государственное регулирование хозяйственной и не только деятельности - это просто морочание голов простых и не очень людей через малоосмысленные слова и деяния? За те годы, что Украина считает себя независимой от других республик СССР, однозначно можно сказать, что жизнь простых людей, которых большинство и которые, кстати, якобы выбирают эту власть, однозначно не стала лучше.

По мнению аналитиков нашего сервиса, экономический эффект от деятельности Турбоатома (и не только его) мог бы быть и более существенным при использовании новых технологий. Меня вот заинтересовало бы оборудование для гидроэлектростанций, но то, что я увидел не только на этом предприятии - меня, как "дилетанта", не особо интересует. Постараюсь обосновать кратко почему.

Некоторые украинские разработчики механизмов и технологий пошли немного дальше в своих исследованиях, чем можно было бы ожидать, и умудрились найти ну хоть очень интересную схему строительства новых ГЭС и модернизации уже существующих... А это - очень большие заказы ввиду возможности, как минимум, в 3 раза увеличить выработку электрической энергии даже на действующих ГЭС.

Но готового оборудования под эти сверхдоходы собственников гидроэлектростанций во многих странах мира - нет. Есть также по другим направлениям очень интересный перечень доходнейшей продукции, которую тот же Турбоатом (и не только он) мог бы производить, но почему-то не производит. И таких перечней доходнейшей продукции можно составить для почти каждого предприятия.

Но почему же производственникам не поступают заказы, к примеру, ну хотя бы на новое оборудование для тех же ГЭС или для судостроительных и судоремонтных заводов? Очень просто: существующая патентная система, якобы "охраняющая" права изобретателей, гарантирует с очень большими оговорками охрану права собственности на изобретения ну лет так на 10-20 (в значительной части стран мира, не только в Украине), а есть варианты – что и меньше.

Так как додумавшиеся до сверхтехнологичных ноу-хау (от англ. know-how) отнюдь не дураки и хотят закрепить свои права на изобретения надолго и передать право на использование продуктов своего ума своим детям, то они не спешат дарить такие сверхприбыльные изобретения тем, кто легко присвоит их лет так через 10-20, если не раньше.

И таких изобретений, которые могли бы изменить наш мир к лучшему, скопилось большое количество. Но из-за жадности устанавливающих правила эти изобретения до сих пор используются такими талантливыми людьми только для себя. И не стоит их за это винить и разводить демагогию про общественные интересы: дискриминирующие правила установили не изобретатели, значит все вопросы об общественных интересах должны быть не к изобретателям, а к тем, кто установил такие дискриминационные правила и систему.

Многие талантливые изобретатели мира знают о такой "патентной ловушке" - фактически присвоение власть и финансы предержащими изобретений других через какое-то время - и просто используют изобретения для себя, не желая разглашать детали ультрасовременных изобретений проходимцам.

В той же Украине даже при беглом обзоре рынка авторского и патентного права можно заметить его явно дискриминационную, по отношению к изобретателям, направленность. Даже то, что авторское право - это одно, а патентное право - это другое, уже говорит само за себя, хотя какая разница - хоть Автор художественного произведения, хоть Автор изобретения - это Автор и он  имеет право передать по наследству результаты своего умственного труда, как ремесленник имеет право передать по наследству сделанную его руками собственную вещь. Зачем было разделять законодательство, путая не всегда знающих законы изобретателей и других творческих людей? И почему одни правила - для наследования имущества и другие правила - для наследования интеллектуальной собственности? Ответ очевиден.

Таким образом, из-за своей жадности, отсутствия справедливости по отношению к талантливейшим людям страдает само же общество и те же алчные контролирующие рынок, не получая современные товары и услуги, пользуясь, фактически, менее совершенными товарами и услугами, чем они могли бы быть при соблюдении интересов талантливых  и творческих людей. И не знающее разумных технологий  общество по-прежнему перерабатывает в устаревший, слабо утилизируемый хлам то, что миллионы лет создавала Природа, думая что "на его век хватит", желая "урвать" от себе подобного или за счёт себе подобного. И аргументация такого рвачества - "ради детей". О чём и чем думают эти люди??? При таком уровне мышления потомки современных людей вполне могут получить солидные генные мутации, наследственные болезни и окружающую их среду, состоящую из зловонных и непригодных для жизни химикалий и прочих отходов производства товаров. И виновата в этом будет устанавливающая правила жизни общества власть - надо грамотно регулировать, а не создавать видимость деятельности...

Талантливейшие люди в мире нашли способ обходить преграды патентного несовершенства вместо того, чтобы дарить плоды своего умственного труда не стоящим этого, и обращаются к хорошим юристам, каких не так много.

http://konsyltacii.com/ability.php

Поисковые слова: законодательство, производство, производители товаров, изобретатели, патентное право, авторское право, интеллектуальная собственность, новые технологии, legislation, property law, production, manufacture, manufacturers of goods, inventors, patent law, copyright law, new technologies, ноу-хау, know-how.

Могут ли граждане сдавать жилье без регистрации

Могут ли граждане сдавать жилье без регистрации в качестве субъекта предпринимательской деятельности?
10.04.2011

8 апреля по инициативе Гражданского комитета Большой Ялты состоялось собрание квартиросдатчиков и предпринимателей малого отельного бизнеса. Отмена патента на сдачу жилья, угрозы применения репрессивных мер со стороны городских властей, вплоть до изъятия орудия неправедного зарабатывания денег — квартир рядовых граждан и мини-гостиниц — это то, о чем говорилось на рабочем совещании 29 марта.

Проанализировав то, что нам, что предложили ялтинские городские власти и положения законов Украины и других нормативных актов, специалисты Гражданского комитета сделали выводы отличные от предложенных нам городскими властями. Многие законы приняты совсем недавно, мы попытались дать объяснения так, как мы понимаем данные положения закона.

В правовом анализе, подготовленном Гражданским комитетом Большой Ялты, затронуты вопросы сдачи жилых помещений. Ниже мы приводим перечень вопросов, которые будут рассмотрены:

1. Могут ли граждане сдавать жилье, не будучи оформленными в качестве субъекта предпринимательской деятельности (СПД). Какие проблемы возникнут у граждан в случае оформления СПД.

2. Что такое гостиницы и вопросы сертификации.

3. Какие налоги следует платить по закону за сдачу жилья. Налог на доходы с физического лица. Сроки оплаты.

4. Туристический сбор.

5. Дополнительная плата по вывозу мусора за проживающих отдыхающих.

6. Гарантии права на жилье. Полномочия контролирующих органов. Контрольно-расчетные операции.

7.Минимальный размер оплаты за сдачу за сдачу жилья. Перечисление налогов в бюджет.
1. Могут ли граждане сдавать жилье, не будучи оформленными в качестве субъекта предпринимательской деятельности (СПД). Какие проблемы возникнут у граждан в случае оформления СПД.

Ч.2 ст. 5 закона Украины «О туризме» говорит, что субъектами туристической деятельности, в том числе, являются и физические лица не являющиеся СПД. Гражданин имеет право сдавать жилье и не быть при этом оформленным СПД.

Главой 2 и главой 6 «Жилищного кодекса» (ЖК) предусмотрено, что гражданин может сдавать принадлежащее ему жилье, в том числе и другим лицам. Сдача жилья в найм оговаривается в ст. 65 ЖК. Граждане, имеющие в собственности дом или иное жилье, могут распоряжаться ими по своему усмотрению (ст.150 ЖК). Допускается временное проживание в помещении, находящемся в собственности граждан иных лиц без взимания платы (ст.98 ЖК).

Временное проживание иных лиц в квартире, принадлежащей гражданину, разрешается в соответствии с договором найма жилого помещения(ст. 158 ЖК). В ст. 161 ЖК так же сказано, что гражданин имеет право вселять в помещения — частную собственность — других лиц по договору найма.

Гражданский Кодекс (ГК) предусматривает, что договор найма могут заключать и физические и юридические лица. Предмет найма — дом, квартира и т.д. Гражданин может вселять в принадлежащее ему жилье, в том числе, без взимания платы временных жильцов. Собственник жилья имеет право проживать в нем, вселять в него иных лиц, но не использовать в качестве промышленного производства (ст. 383 ГК).

Законы Украины, перечисленные выше, дают право гражданам вселять в свое жилье временных жильцов, по своему усмотрению за плату или без; с оформлением договора найма и без оформления СПД.

В Разъяснениях Министерства юстиции Украины от 05.01.2011 года «Договор найма (аренды) жилого помещения» подтверждается право сдачи гражданами принадлежащего им жилья по договору найма. Регистрировать договор найма не обязательно — говорится в Разъяснениях.

На рабочем совещании 29 апреля представители горсовета нам говорили, что СПД надо регистрироваться. Однако в случае регистрации СПД возникнут неизбежные проблемы: у контролирующих органов появится право вас проверять, будут требовать всевозможную отчетность, книги доходов и расходов; кроме того надо правильно заполнить формы отчетных документов, рассчитать налоги — а это не каждому под силу; отстоять очереди в налоговой для того чтобы сдать отчет. Первый штраф за несвоевременную сдачу отчетности первый штраф 170 грн, дальше — за тысячу. Жилье сдается где-то 4 месяца, а налог платится и отчетность ведется и сдается круглый год.

Есть еще один момент: ст.158 ЖК сказано, что договор найма заключается с последующей регистрацией в местных советах народных депутатов или исполнительных органах, ими образованных. Но: ЖК несколько устарел. Сейчас нет местных советов народных депутатов. То что имеется, носит совсем другое название. Помимо этого, формулировка «С последующей регистрацией» не оговаривает конкретных сроков, когда эту регистрацию необходимо проводить: через неделю, месяц, год.

При заключении письменного договора найма форма не предусматривается. Кроме того, ст.608 Гражданского кодекса не препятствует тому, что договор составляется в одном экземпляре и оставляется себе без выдачи на руки тому, кто снимает жилье.


Закон «О туризме». Стаття 5. Учасники відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності
Суб’єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність (далі — суб’єкти туристичної діяльності), є: ФІЗИЧНІ ОСОБИ, ЯКІ НЕ Є СУБ’ЄКТАМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА НАДАЮТЬ ПОСЛУГИ З ТИМЧАСОВОГО РОЗМІЩЕННЯ (ПРОЖИВАННЯ), ХАРЧУВАННЯ ТОЩО

Глава 2. «КОРИСТУВАННЯ ЖИЛИМИ ПРИМІЩЕННЯМИ В БУДИНКАХ ДЕРЖАВНОГО І ГРОМАДСЬКОГО ЖИТЛОВОГО ФОНДУ.

Глава 6. «КОРИСТУВАННЯ ЖИЛИМИ ПРИМІЩЕННЯМИ ВБУДИНКАХ(КВАРТИРАХ)ПРИВАТНОГО ЖИТЛОВОГО ФОНДУ».

Стаття 65. «Право наймача на вселення інших осіб у займане ним жиле приміщення».
НАЙМАЧ ВПРАВІ В УСТАНОВЛЕНОМУ ПОРЯДКУ ЗА ПИСЬМОВОЮ ЗГОДОЮ ВСІХ ЧЛЕНІВ СІМ’Ї, ЯКІ ПРОЖИВАЮТЬ РАЗОМ З НИМ, ВСЕЛИТИ В ЗАЙМАНЕ НИМ ЖИЛЕ ПРИМІЩЕННЯ свою дружину, дітей, батьків, а також ІНШИХ ОСІБ.

Стаття 150. Користування жилим будинком (квартирою), що належить громадянинов. Громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого
проживання і проживання членів їх сімей і МАЮТЬ ПРАВО РОЗПОРЯДЖАТИСЯ ЦІЄЮ ВЛАСНІСТЮ НА СВІЙ РОЗСУД: продавати, дарувати, заповідати,здавати в оренду, обмінювати, закладати, УКЛАДАТИ ІНШІ НЕ ЗАБОРОНЕНІ ЗАКОНОМ УГОДИ.
Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім’ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім’ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім’ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Стаття 98. Тимчасові мешканці. НАЙМАЧ ЖИЛОГО ПРИМІЩЕННЯ ТА ЧЛЕНИ ЙОГО СІМ’Ї, ЯКІ ПРОЖИВАЮТЬ РАЗОМ З НИМ, МОЖУТЬ ЗА ВЗАЄМНОЮ ЗГОДОЮ ДОЗВОЛИТИ ТИМЧАСОВЕ ПРОЖИВАННЯ В ЖИЛОМУ ПРИМІЩЕННІ, ЩО Є В ЇХ КОРИСТУВАННІ, ІНШИХ ОСІБ БЕЗ СТЯГНЕННЯ ПЛАТИ ЗА КОРИСТУВАННЯ ПРИМІЩЕННЯМ (ТИМЧАСОВИХ ЖИЛЬЦІВ), в тому числі опікуна чи піклувальника, який не є членом сім’ї наймача.

Стаття 158. Договір найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові. Наймач користується жилим приміщенням у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, ВІДПОВІДНО ДО ДОГОВОРУ НАЙМУ ЖИЛОГО ПРИМІЩЕННЯ.
ДОГОВІР НАЙМУ ЖИЛОГО ПРИМІЩЕННЯ УКЛАДАЄТЬСЯ МІЖ ВЛАСНИКОМ БУДИНКУ
(КВАРТИРИ) І НАЙМАЧЕМ У ПИСЬМОВІЙ ФОРМІ З НАСТУПНОЮ РЕЄСТРАЦІЄЮ У ВИКОНАВЧОМУ КОМІТЕТІ МІСЦЕВОЇ РАДИ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ АБО В ОРГАНІ УПРАВЛІННЯ, ЩО НИМ УТВОРЮЄТЬСЯ. ДОГОВІР ПОВИНЕН МІСТИТИ ВКАЗІВКУ НА ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ, СТРОК, НА ЯКИЙ ВІН УКЛАДАЄТЬСЯ, ВИЗНАЧАТИ ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ НАЙМОДАВЦЯ І НАЙМАЧА ТА ІНШІ УМОВИ НАЙМУ.

Стаття 161. Право наймача на вселення інших осіб у займане ним жиле
приміщення в будинку (квартирі, що належить громадянинові. Наймач вправі вселити в займане ним жиле приміщення у будинку(квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб за письмовою згодою власника будинку (квартири) і всіх членів сім’ї, які проживають з наймачем. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення відповідно до цієї статті як члени сім’ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім’ї права користування приміщенням, якщо при їх вселенні між цими особами, наймодавцем, наймачем та членами його сім’ї, які проживають разом з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Ввиду большого объема материала публикация правового анализа разбита на несколько частей. Если у Вас возникли вопросы по тексту — задавайте в комментариях. Ответы вы обязательно получите.

Гражданский комитет Большой Ялты

http://www.bigyalta-city.com.ua/story/3994

Хочу особо отметить;


Гражданский Кодекс (ГК) предусматривает, что договор найма могут заключать и физические и юридические лица. Предмет найма — дом, квартира и т.д. Гражданин может вселять в принадлежащее ему жилье, в том числе, без взимания платы временных жильцов. Собственник жилья имеет право проживать в нем, вселять в него иных лиц, но не использовать в качестве промышленного производства (ст. 383 ГК).

Законы Украины, перечисленные выше, дают право гражданам вселять в свое жилье временных жильцов, по своему усмотрению за плату или без; с оформлением договора найма и без оформления СПД.

Страницы:
1
2
предыдущая
следующая