[Приєднана картинка] Мені сумно, причина проста: Ти ніколи мені не напишеш листа, Не підеш у парк, не зустрінеш з роботи, Не розділиш зі мною буденні турботи, По голові мене не погладиш, Не нагримаєш і не насвариш, Щоб потім просити вибачення, Зробити крок до примирення. У тебе своя дорога, у мене своя. Я жінка, виходить, уже нічия… Де ж знайти перехрестя Творця, На якому зустрілися б наші серця?

[Приєднана картинка] Як ніколи, тепер відчуваю, Що ховала в собі я роками: Все сильніше груди стискає, Все частіше самотність давить. Підкрадається зовсім нечутно І навшпиньках підходить до мене. І гадюкою - стриб у душу, Глухим пострілом - прямо в серце. Я її батогом і обманом, То комп'.ютером, то книжками, То газетою, то віршами, То роботою, а то плітками. І завмре ненадовго самотність, Ну а потім - дивись й визирає. Я до неї: "Знай своє місце!" - І ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] - Якими бувають сльози?- Маля запитало у мами. - Вони бувають пекучі, Немов у солдата рани. Бувають вони й криваві, Коли помирають люди. А ще сльози дуже гарячі, Як болем стискає груди. Бувають вони і щирі, Коли розкаятись треба. І, безсумнівно, чисті, Якщо розмовляєш з небом. - Я знаю, вони солоні, Коли лизнеш язиком... Від них мокріють долоні І світ стає тьмяним мазком... - Мала ти моя синичко...

Читати далі...

Так боялась, що ти більш не прийдеш, Вже не стукати серцю так лунко. Позабути ж так важко твій голос І твої світанкові цілунки. Вже не скажеш: «Не плач, моя люба, Почуття – то тонка дуже річ». І не стане солодкою згуба, І не буде короткою ніч… Я себе завела, а затим покарала: Ой, як довго жаліла, а потім винила… Твої руки про все розказали, Твої очі мене зупинили. В них побачила стільки любові, Що нам вистачить ще на життя....

Читати далі...

Ти мені тихенько щось говориш… Я ж тебе не чую, поспішаю. «Одягнися, холодно надворі», - Об звичайну фразу спотикаюсь. Раптом помічаю шерхлі руки, Зморшки, що прорізали чоло. Я вдивляюся в твоє обличчя: Вчора ж їх ще зовсім не було. Тільки вчора молодою була, Мамо, Твої очі усміхалися мені. А сьогодні причаїлися уперто В кутиках утома і жалі. Скільки ж руки твої справ переробили, Скільки ноги стежок обійшли… Скільки слів...

Читати далі...

Катрусьці Ти любиш землю, я – асфальт, Коханця ти, я – чоловіка, Ти любиш прозу – в ній я дилетант, Та разом ми уже чверть віку. Мені говориш: «Більше не пиши, Бо вірші – не твоє життєве кредо!» Мій давній друже, я люблю тебе І прислухаюся до тебе. Та речі є такі в житті, Яким порад твоїх не треба. Ти любиш прозу? Так пиши, Мене ж до себе манить...

Читати далі...

Присвята bayok Ти йшов у дощ, поете мій, А за тобою - муза слідом. Останній лист стеливсь до ніг, Прощаючись із деревом і літом. Ти йшов у дощ, а по щоці Стікали краплі й падали сльозою. Палав, горів, страждав, болів, Шукав примирення із світом і з собою... Скінчився дощ. Ти шепотів Слова любові. І нітрохи втоми! І дивна музика лилась із слів...

Читати далі...

Добра не купити за гроші, ВІдвертості, і каяття, І щире людське співчуття, І батькові очі хороші. І святості материнства, Веселки опісля дощу. Бабусину в плямах козу Із любого мною дитинства. Не можна купити сльозу, Що пада мені на долоні, Мої вже сивіючі скроні. Не можна купити красу. Не купиш здоров’я і вміння любити, І помисли чисті, і дії хороші… Як добре, що цього не купиш за гроші, Інакше – навіщо і жити?

Божий день, ясний, черлений - Світлий образ чистоти.... Поглинає лист із клена Павутина самоти. Равлик заховавсь у вітах, Ящірка шугає у траві. І повіки стулюють на квітах В'ялі та важкі джмелі. Журавлі збираються у вирій. Трави посивіли на полях. Вітром упокорена, щаслива, Осінню вагітна, спить земля.

Я избавляюсь от тебя, Как от дурной привычки, Как от навязчивой идеи, Как от маниакальной любви. Как от тесных одежд, Как от глупых стихов, Как от железных оков… Как от детского лепета, Как от нежного шепота, Как от лепестков цветов, Как от...

Читати далі...