[Приєднана картинка] Ця довга ніч короткою здається. Приходиш ти - і я щаслива. Цілуєш губи, перса, плечі... А далі...Я не буду про це, милий. Це божевілля: так, без міри... Не треба слів, віршів і рими. Сьогодні чоловік в моїй квартирі Лишає запах табаку й інтиму. Та не схотіла назавжди поруч, І відпускаю тебе у ніч. Міняю свято на сірі будні. Я не кохаю? Не в тому річ...

ДОБРЕ ЖИТИ ЧОЛОВІКУ [Приєднана картинка] Добре жити чоловіку, А іще й холостяку! Маєш подружок без ліку - Обираєш будь-яку! Підеш в гості - почастують, За стіл садять там і тут! Потім смачно нагодують, Іще й чарочку наллють. Сиди собі. причащайся, Борщик їж і їж сальце. Тільки приязно всміхайся Й натякай на те, на се... А затим поженихайся. Та до спальні не заходь! За серденько вмить хапайся Й на хвороби переходь. Покажи...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Ой, зимо, зимонько, хоч ти й красивая, Від тебе радості й тепла не жди... Колись, пригадую, забрала милого, Забрала любого, та й назавжди. А часті спомини навідать просяться, Тож моє серденько щемить-болить. Мені все ж хочеться, ой, же як хочеться Із ним зустрітися хоча б на мить... Усе б покинути, птахом полинути, Лише б побачити, лише б почуть... Білими крилами обвити милого, У очі глянути і пригорнуть.... Стрімке життя моє колись закінчиться...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Мале хлоп'я удома хлипа: - Отримав двійку ні за що: То кіт виною, бо, на лихо, Дорогу в школу перейшов! Статечна бабця з переляку Розсипала картоплю в сніг: Бо, бачте, бідний чорний котик Дорогу бабі перебіг! Та що казати, сміхота, Мій друг, і за сумісництвом поет, Побачив чорного кота Й відразу збочив у кювет. І сміх і гріх, і жаль бере, Бо вчили добрі люди: Не кіт виною, що "не пре"! По вірі вашій вам і буде!

[Приєднана картинка] Матусям, що чекають на дитя, Дивитись треба на усе красиве: Красивим щоб було його життя, Щоби жило з собою в мирі. І от лежить в сповитку немовля, І усміхаються вві сні рожеві щічки... Можливо, янгол до дитини промовля І злегка дмухає на вічки... І сняться немовляті кольорові сни, В яких ростуть чарівні квітки. У них немає темряви й пітьми, А пурхають метелики й лелітки. І гарно так, що паморочиться світ, Коли серед стрічок, бантів і ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Ви чули, що зі мною сталось У поліклініці сьогодні! Приймати я ходила п'явки, Щоб не були вони голодні. В бинти медсестри "пакували": - Тепер ви жінка хоч куди! Й додому швидше відправляли, Аби не сталося біди! Тому до ліфту дала тягу - І очі вилізли з орбіт: Два незнайомих чолов'яги З-під лоба глипали на світ. - На перший? - грубо запитали. І мовчки їм кивнула я. В думках...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Червона квітка – і на білий сніг… Вона лежала у легенькій льолі Й просила тихо: «Люди, підніміть, Негоже королеві бути долі…» Зима ж така, що місяць захолов. Дихнеш – обдасть холодна пара. А може, янгол пальчик наколовОб голки квітки, що палала жаром? Де ніжки Афродити до коханцяТворили в часі вічний біг, Напевно, кров додолу пролилася, З’явилась квітка – став червоним сніг. Розбуджений інстинктом звіра, Ревнивий муж (це...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Сивина твої скроні покрила, Смутком повняться очі твої. Ти скажи мені, матінко мила, Чом до мене приходиш ві сні? Приспів Мамо, тебе я кохаю, Як без тебе я буду, не знаю... Мамо, сивесенький птах, Я до тебе все лину в думках. Сниться: ти, як тужливий лелека, Піднімаєш знесилені крила, Відлітаєш далеко-далеко, Де тебе вже дістати несила... Приспів. Твої очі зі мною усюди, І утоми не знають руки. Не лети, моя матінко рідна, Не лети...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Вітром віяло, перелесником... Звабив...Вабила зваба ця.... Літо, літепло... Літечком... Вже не звеш мене до вінця... Світлом, світлим, на осоннні... Сонцем, сонячним, сон це, бач... Серце, сердечко моє вийняв ти, Взяти - взяв, а назад -- пробач... Вчора, ввечері, в червні місяці... Літ та літ, а неначе мить... Поверни, мені, милий, сердечко, Бо щемить мені, бо болить... Поверни його, бо не можеться Жити так, як колись жила. Може, молодість......

Читати далі...

[Приєднана картинка] Ти був таким красивим, свате! Любив життя й чіплявся до кінця. А ще любив матроску одягати, Була вона тобі так до лиця... Ти марив морем, але на землі Садив сади і в яблуках кохався. Ростив ще й помідори немалі - Все було гожим, до чого торкався! Ти так любив її і обробляв, Святу земельку, наче діву, страсно. Взаємністю й вона відповіла ... Й тебе забрала передчасно... Ти йшов у холод - плакала рідня. А небо квилило міцним морозом. І вперше спав...

Читати далі...