Мечта,словно сон,
                                            Явилась и исчезла,
                                            Вот перед тобою Он,
                                            И тут же снова бездна,
                                            Вот ты счастливая жена,
                                            Летишь с любимым в паре,
                                            И вдруг опять совсем одна,
                                            Ты на земном шаре.


                                            И,как мечту ту воплотить,
                                            Совсем не знаешь,
                                            А так ведь хочется любить,
                                            Ты не скрываешь,
                                            А так ведь хочется,чтоб сон,
                                            Твой воплотился,
                                            И счастья чтобы небосклон,
                                            Весь засветился!


                                            Мечту свою ты не зови,-
                                            Как это не странно,-
                                            Все прелести любви,
                                            Придут к тебе нежданно,
                                            Узнаешь ты ее сполна,-
                                            С ней не прощайся!-
                                            Опять придет к тебе весна,
                                            Не сомневайся!

Не так багато в світі я прожив.
Став "розвідняк".І лає часто мати.
І сниться місто те, де я служив,
І дівчина, з якою йшов гуляти.
Яка шовеова в тім краю трава!
Та ягоди й гриби ростуть на втіху!
Коханій говорив п'янкі слова
Та  проморочив голову й поїхав.
Омріяне й щасливе - не збулось.
Я  гарним ще не став тоді поетом.
Бо легко, одним днем, колись жилось
І все сприймалось чисто за монету.
Кортіло розпізнати більше світ
І мішуру зірвати, як сороці.
Жив я не глуздом мужа зрілих літ,
А плив на хвилях вражень та емоцій.
Щось розпізнав, щось я відчув в красі
Звичайних днів і у замріях ночі...
Та дівчина, як Мавка із лісів
На мене з ніжнм смутком зводить очі.

У юність світлу стежка повела...
На жаль, не доведеться вже ніколи
Ходити нею степом до села
Сусіднього навчатися у школі.
Не раз ранця знімав з її плечей,
Нести його за радість був готовим.
Вдивлявся у блакить жвавих очей,
Вона ж із уст ловила кожне слово.
Зворушений піснями жайворів,
Я випадково брав її під руку.
Про успіх космонавтів говорив,
Або творців мистецтва і науки.
У відповідь на жарт ловив я сміх.
Збігалися думки у спільній мові.
Про Дон Жуана розказати  міг.
А про кохання  перше - а ні слова!..
Я відслужив.Закінчив інститут.
Сімейним став. Та спірне ще питання:
Чи став щасливим хлопець - боягуз,
Що не пізнав на стежці тій кохання?

                          

Зависокі сходи
Непід"ємні ноші
День за днем проходить
Всі загальні схожі

Справ дурних і впертих
Забуття безпере
І нудні відверто
Клаптики паперу

Наче клітка в клітці
Плин "на автоматі"
Все чергові східці
Беззмістовні ґрати