вже немає нічого, бо розтоптані ночі

вже немає нічого, бо розтоптані ночі

і погасли всі зорі, що палали для нас

ми не брали чужого, лиш дивилися в очі

і тонули у морі уже чорних окрас

мої змерзлії руки в твої теплі долоні

у повільному танці, три хвилини без слів

простий дотик розлуки, вустами до скроні

ми самі винуватці своїх власних гріхів

вже немає нічого, два озлоблені вовки

ні тепла, ні любові, отже стали чужі

не спитали нікого, лиш заплутали кроки

так точили у крові свої гострі ножі

на останній ноті відпускай мою руку

бо тремтять уже пальці і сльози в очах

свої рідні серця ми позбавили стуку

затримавши подих вже на мокрих плечах