хочу сюди!
 

Marina

44 роки, рак, познайомиться з хлопцем у віці 42-50 років

Радянський полковник, який відвернув ядерну війну

26 вересня 1983 року підполковник Станіслав Петров був на чергуванні в бункері за межами Москви, де моніторили дані супутникової системи раннього попередження «Око», якою послуговувався Радянський Союз. Після півночі раптом запрацювала система тривоги.  
 
Сателіт виявив, що США випустили по СРСР п’ять балістичних ракет. Петров розповів BBC: «Раптом монітор, напроти якого я сидів, став яскраво-червоний. Той сигнал тривоги міг би підняти мертвого з могили».
 
Лише кілька тижнів перед тим, 1 вересня, радянські військові помилково збили південнокорейське повітряне судно, яке вони прийняли за військовий літак. У результаті загинули 269 цивільних людей, включно з американським конгресменом. Напруга у відносинах була такою сильною, що Петрову пробачили б, якби він повірив цьому попередженню. 
 
Відповідно до службових інструкцій, він мав передати інформацію про попередження вищому командуванню, яке могло б ухвалити рішення про початок ядерної контратаки. Остання цілком імовірно могла б призвести до повномасштабної ядерної війни.
 
Але він цього не зробив. Пізніше він пояснить, що йому здалося дивним, як ядерний удар США міг бути нанесений лише п’ятьма ракетами. Крім того, він не довіряв повністю новій системі попередження, яку тільки встановили. До того ж наземні радари  не підтвердили атаки навіть через кілька хвилин по тому.
 
«Я мав дивне відчуття, – згадує Петров. – Я не хотів припустися помилки. Я ухвалив таке рішення – і крапка».
 
Пізніше з’ясується, що в усьому винний був супутник. Він прийняв за ракетний удар сонячний відбиток від хмар. Програма ЕОМ, яка мала б виявити цю помилку, теж не спрацювала належним чином.
 
Вище командування влаштувало 44-річному офіцеру Петрову детальний допит, після якого його за ухвалене рішення похвалили. Він розповідає, що обіцяли навіть нагородити. Але так цього й не зробили. Потім йому винесли догану, пов’язану з роботою зі службовими паперами і перевели на іншу посаду. Петров пояснює, що помилкова тривога та дефекти, виявлені в системі раннього попередження, присоромили вищий командний склад та вчених. Підполковник рано звільнився з армії та пережив після того нервовий розлад.
 
У 2006-му Петров їздив до Нью-Йорка отримати в штаб-квартирі ООН нагороду від Асоціації громадян світу за «роль, яку він відіграв у справі відвернення катастрофи». У заяві, розповсюдженій постійним представництвом Росії при ООН заперечувалося, що будь-яка окрема людина могла почати чи попередити ядерну війну.
 
«За жодних умов рішення використовувати ядерну зброю не могло б ухвалюватися чи навіть обдумуватися в Радянському Союзі чи в США на підставі даних, отриманих з одного джерела чи від однієї системи. Щоб таке рішення могло ухвалюватися, потрібне було б підтвердження від кількох систем: наземних радарів, супутників раннього попередження, звітів розвідки тощо».
 
Але інші коментатори зауважують, що за часів генсека ЦК КПРС Юрія Андропова Кремль був просто зациклений на ідеї раптового ядерного удару по США.
 
«Небезпека крилася в самому способі мислення радянського керівництва. Американці можуть напасти, а отже, ми маємо напасти першими», – згадував у 2003-му Олег Калугін, колишній очільник зовнішньої контррозвідки КДБ в інтерв’ю The Baltimore Sun.
                        На світлині Станіслав Петров
23

Коментарі

15.10.13, 17:02

Випадків різних було багато... Хто служив в РВСН, історій від офіцерів при бажанні останніх, звісно, міг наслухатися...

    анонім

    25.10.13, 17:08

    Часи були непевні. Дійсно відвернув небезпеку. При владі маразматики були, що хоч могли вирішити.

      35.10.13, 17:44Відповідь на 2 від анонім

      Військова космічна програма тодішнього СРСР була особливо маразматичною.Все-таки дякуючи Горбачову і Заходу ми не маємо зараз в космосі ядерних боєголовок і іншого заліза.

        45.10.13, 17:56

        Цікаво. Ось тільки з корейським літаком не згоден - там дуже мутна тема....

          55.10.13, 18:14Відповідь на 4 від Танк_

          Я теж не зовсім погоджуюся з автором статті в "Нью Йорк Таймс".Тема дійсно мутна.Ніяких приладів GPS тоді просто не існувало.У пілотів практично не було засобів виявити несправність інерційної навігаційної системи (яка тоді застосовувалася) над морем у неконтрольованій радарами зоні.А от чи хтось навмисно пошкодив систему і чому радянське командування не зробило найменшої спроби зв’язатися з пілотами - це дійсно мутне питання.

            65.10.13, 19:00

            Таких історій сотні....
            А ми не знакємо......

              75.10.13, 19:10Відповідь на 1 від претендент

              Випадків різних було багато... Хто служив в РВСН, історій від офіцерів при бажанні останніх, звісно, міг наслухатися...історії були, але не такі критичні, скоріш - веселі

                85.10.13, 19:48

                я щастливий що прожив в совку лише 5 років.

                  95.10.13, 23:59Відповідь на 7 від vov4ik126

                  Випадків різних було багато... Хто служив в РВСН, історій від офіцерів при бажанні останніх, звісно, міг наслухатися...історії були, але не такі критичні, скоріш - веселіКритичних теж вистачало... Навіть в нашій частині...

                    106.10.13, 00:07Відповідь на 9 від претендент

                    Випадків різних було багато... Хто служив в РВСН, історій від офіцерів при бажанні останніх, звісно, міг наслухатися...історії були, але не такі критичні, скоріш - веселіКритичних теж вистачало... Навіть в нашій частині...В якій частині?

                      Сторінки:
                      1
                      2
                      4
                      попередня
                      наступна