Про співтовариство

Це співтовариство створено з метою просування політичних статей.
Учасниками можуть стати блогери, які мають різні політичні уподобання, та публікують замітки на політичну тематику.Цензура з боку модераторів відсутня.Модератори повинні бути з різними політичними уподобаннями.Модерація проводиться тільки на основі колегіального рішення, та після обговорення учасниками.
Вид:
короткий
повний

Лента блогеров.

Украина не может приблизиться к Европе, она больна шизофренией

  • 11.09.12, 21:13

 

Не торопитесь на сайт «Деятельность КГБ в Литве», - он может находиться в нерабочем состоянии, так как желающих узнать, кто из жителей бывшей советской республики работал в зловещем ведомстве или сотрудничал с ним, хватает.


Публикация документов стала очередным этапом деятельности Центра исследования геноцида и сопротивления. А выявление агентов в Литве продолжается вот уже многие годы – лицам, которые сотрудничали с КГБ СССР, в 1999 году запретили на 10-летний срок работать в военных структурах, на государственных предприятиях, в полиции, банках, судах, на дипломатической службе и таможнях, в правовой сфере, системе связи и учреждениях образования. Даже после окончания этого моратория было решено не допускать агентов на высшие государственные посты в стране. Правда, эта норма распространяется лишь на тех, кто скрывал факт своего сотрудничества.  Жертвами люстрационных законов стало уже немало крупных чиновников – среди которых, по иронии судьбы, можно было заметить бывшего главу Департамента госбезопасности Литвы Арвидаса Поцюса и бывшего министра иностранных дел Антанаса Валениса.


Не буду сейчас обсуждать размах работы литовских разоблачителей – конечно, любая люстрация может как реально отодвинуть от государственной должности настоящего агента, так и сломать жизнь человеку, который просто – согласно существовавшим в Советском Союзе неписанным правилам – отчитывался перед «органами»  о результатах своей заграничной командировки. Важно, собственно, не это, а то, каким является отношение к КГБ и прочим социалистическим «комитетам» в Литве и других странах Центральной Европы и Балтии, ставших новыми членами Европейского Союза. Всем жителям этих стран совершенно ясно, что сотрудничество с репрессивной машиной не отвечает самой сути европейских ценностей и лица, которые в советскую эпоху не видели в этом сотрудничестве ничего зазорного, не могут руководить страной. И уже этим новые страны ЕС отличаются от России, в которой власть во главе с подполковником КГБ Владимиром Путиным буквально наводнена воспитанниками Лубянки.


Но Россия в ее нынешнем виде никогда не говорила о своем стремлении присоединиться к европейской цивилизации. Россия – все еще обрубок Советского Союза и большая часть ее населения может искренне верить, что сотрудники КГБ, издевавшиеся над своими согражданами и содействовавшие превращению страны в большой ГУЛАГ, защищали Родину. И в это, кстати, верит большинство населения Украины, для которого советская история вкупе с комитетом госбезопасности – свое, родное. С той только разницей, что мы продолжаем говорить о своем европейском выборе, а многие уверены, что единственное препятствие на пути к этому выбору – политика нынешней власти.


И в этом заключается украинская шизофрения. Мы не можем приблизиться к Европе не потому, что у нас «не такой» президент, а потому, что у нас «не такие» ценности, потому что с точки зрения представления о прошлом мы все еще остаемся советской республикой, жители которой уверены, что в прошлом все было правильно. Ну, если не все, так очень многое – мы можем затеять процесс против уже умерших организаторов Голодомора, но не хотим осудить саму систему. Потому что система – это мы.

uainfo

Виталий ПОРТНИКОВ

"Свободи"й"Батьківщини"в ВР має бути більше, ніж ПР, КПУ і тушок

  • 11.09.12, 19:10


Олег Тягнибок

10 вересня 2012 року лідер Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Олег Тягнибок представив мешканцям волинського міста Любомль виборчий список та програму ВО "Свобода" "Своя влада – Своя власність – Своя гідність на СВОїй, БОгом ДАній землі", а також єдиного кандидата від об'єднаних сил опозиції у Володимир-Волинському виборчому окрузі №19 свободівця Євгена Мельника.

Лідер "Свободи" піддав різкій критиці діючу владу, яка відверто зневажає все українське, та окреслив перші кроки фракції ВО "Свобода" в майбутньому парламенті.

"Українців в Україні сьогодні просто принижують. І тому основне завдання об'єднаних сил опозиції, завдяки чому власне і стало можливим таке об'єднання, – зупинити бульдозер Януковича і усунути від влади існуючий режим. Але для того, щоби нам це вдалося, потрібно, щоб у майбутній Верховній Раді було якомога більше депутатів від "Свободи" та "Батьківщини". Тобто "Свободи" й "Батьківщини" у майбутньому парламенті має бути більше, ніж Партії регіонів, комуністів і "тушок". Саме ці опозиційні політичні сили і мають сформувати нову парламентську більшість. Хто з якихось міркувань не хоче голосувати за "Свободу" – підтримайте наших партнерів із "Батьківщини". Хоча, звісно, "Свободі" ці голоси нині більше потрібні. Тим паче, що політологи кажуть: без "Свободи" опозиційної більшості не буде!", – зазначив Олег Тягнибок.

У свою чергу кандидат від об'єднаних сил опозиції у Володимир-Волинському виборчому окрузі №19 Євген Мельник ознайомив любомльців зі своєю виборчою програмою та своєю діяльністю як депутата Волинської обласної ради, голови постійної депутатської комісії обласної ради з питань міжнародного співробітництва, зовнішньоекономічної діяльності та туризму. У своєму виступі Євген Мельник торкнувся найбільш болючих проблем селянина – можливого продажу земель сільськогосподарського призначення, закупівельних цін на молоко, безробіття на селі тощо.

"Безробіття – це, на жаль, тотальна проблема волинського села. Проте найбільш вражаючі факти я побачив саме тут, на Любомльщині. Ледь не все працездатне населення цього району, замість працювати на власну економіку, орієнтується на закордон, від якого й виживає. Люди по декілька разів на день "мотаються" по ту сторону кордону, лиш би вторгувати копійчину на різниці в цінах. Недолугість влади перетворює працелюбного українського селянина в гендляра", – наголосив Євген Мельник.

Окрім названих, Євген Мельник окреслив й інші проблеми волинського села. "Це вкрай погані дороги та незадовільне транспортне сполучення, а в деяких селах – узагалі його відсутність. Перевізники просто відмовляються возити людей по бездоріжжю. По селах немає вуличного освітлення, практично не працюють сільські клуби та бібліотеки, молодь не має куди подітися, нудиться, спивається… У віддалених селах не працюють магазини, а з автокрамниці, що приїздить у село не щодня, всього необхідного не купиш. Нарікають селяни й на "медичну реформу", закриття сільських ФАПів, інших об'єктів соціально-культурної інфраструктури на селі", – стверджує Євген Мельник.

Олег Тягнибок та Євген Мельник відповіли також на численні запитання присутніх.


svoboda.org.ua

Охотничьи угодья под Межигорьем сдали в аренду Януковичу

Охотничьи угодья под Межигорьем сдали в аренду Януковичу, - СМИ
Успех общества охотников и рыболовов "Кедр" объясняется статусом его учредителей: Юрий Бойко, Владимир Демишкан, Сергей Тулуб - друзья президента

Территорию в 30 тысяч гектаров Днепровско-Тетеревского лесхоза отдали в аренду на 49 лет Обществу охотников и рыбаков "Кедр", которое связывают с президентом Виктором Януковичем. Теперь к этим лесам применяют схему отчуждения резиденции Межигорье. Об этом пишет Forbes.ua, ссылаясь на материалы собственного журналистского расследования. 

Решение о передаче государственного леса под поселком Сухолучье в аренду было принято на сессии Киевского областного совета еще 31 июля, но держится в секрете, утверждает издание. 

01.jpg

Фото: Forbes.ua

Изначально в повестке дня заседания Киевского облсовета совета вопрос о Сухолучье вообще не стоял. Но потом "с голоса" комиссия по земельным отношениям внесла предложение о его рассмотрении.

Таким образом, "Кедр" фактически становится распорядителем охотничьего хозяйства, на территории которого находится "домик лесника" на берегу Киевского водохранилища. В нем, говорят, Янукович и останавливается, когда приезжает в лесничество поохотиться. При этом за Сухолучье даже платить не придется: согласно украинскому законодательству, плата за использование охотничьих хозяйств будет введена только 1 января 2015 года.

Сухолучье - не первые угодья, которые получает в пользование "Кедр". Этой зимой обществу выделили почти 9 000 га в Крыму, в том числе мыс Аю-Даг. Успех охотников и рыболовов можно объяснить статусом учредителей организации: среди них - министр энергетики и угольной промышленности Украины Юрий Бойко, глава Госагентства автодорог Владимир Демишкан и глава Черкасской областной государственной администрации Сергей Тулуб. А юридический адрес "Кедра" - улица Ивана Франко, 19, в селе Новые Петровцы - там же, где находится Межигорье.

Директор Днепровско-Тетеревского лесхоза Андрй Волков говорит, что еще не получил официального распоряжения по поводу "Кедра". "Было согласование, но решение Киевского областного совета я до сих пор в глаза не видел. Документа у меня этого нет", - убеждает он. По его словам, пока "Кедр" официально не принял участок в свое пользование, поохотиться в Сухолучье может фактически каждый. Но сразу добавляет: сезон охоты в этом лесхозе пока не открыт.

В Днепровско-Тетеревском лесхозе находится охотничий домик Януковича, официально оформленный на фирму "Домик Лесника". Конечным владельцем "Дома Лесника" являются те же офшорные структуры, что и в Межигорье.

ЛIГАБiзнесIнформ
Информационное агентство
www.liga.net

Дело тимошенко:партия регионов бьет главный козырь р. кузьмина

  • 03.09.12, 20:07
31 августа в деле Тимошенко появился новый неожиданный свидетель, выступление которого наносит удар по всей системе обвинений, выстраиваемой Генеральной прокуратурой. Депутат ПР Юрий Болдырев сделал без преувеличения сенсационное заявление на пресс-конференции в Киеве.Победа на парламентских выборах 2012 года, которую планируют Виктор Янукович* и Партия регионов, должна быть весомой и убедительной. Но она не может быть полной, если цифра, которую собираются написать сформированные из верных людей окружные комиссии и Центризбирком, не будет признана руководством США, Евросоюза, России и мирового сообщества. Однако после скандального осуждения лидеров оппозиции расчет на признание результатов Западом имеет призрачные шансы. Главным нарушением за рубежом называют устранение от выборов лидера «Батькивщины».31 августа в деле Тимошенко появился новый неожиданный свидетель, выступление которого наносит удар по всей системе обвинений, которую выстраивает Генеральная прокуратура. Депутат ПР Юрий Болдырев сделал без преувеличения сенсационное заявление на пресс-конференции в Киеве:"Я буду свидетельствовать, что от Щербаня фамилии Тимошенко я не слышал. Он мне сказал, что: "Они уже все решили", имея в виду, что его (Щербаня) убьют. Я спросил: "Кто они?". "Лазаренко". Щербань считал, что убийство Ахатя Брагина заказал Лазаренко, и следующим будет он сам. Об этом мне Щербань говорил осенью 95-го года, а осенью 96-го года его убили, но я не слышал фамилии Тимошенко в этом контексте", - рассказал Болдырев о своем общении со Щербанем.Эти показания радикально меняют картину свидетельских показаний в деле. Как известно, в настоящее время основным обвинением против Тимошенко первый заместитель Генпрокурора Ренат Кузьмин* называет заказ лидером БЮТ убийства донецкого бизнесмена Евгения Щербаня 16 лет назад. В качестве доказательств в деле присутствовали только слова двух свидетелей - сына Щербаня Артема и бизнес-партнера Павла Лазаренко Петра Кириченко. Они не были свидетелями заказа убийства - они лишь слышали, как им, якобы, говорили об этом. Артему Щербаню об угрозах со стороны Тимошенко якобы рассказал сам отец. Однако доводы Кузьмина разбивает представитель действующей власти и друг Евгения Щербаня. Который также может доказать свои близкие отношения с убитым бизнесменом. Таким образом, вся хрупкая паутина обвинения, с такими трудностями выстраиваемая Ренатом Равильевичем, рвется под ударом самой Партии регионов.Первый заместитель Генерального прокурора Ренат Кузьмин взял на себя личное обязательство перед президентом. Он гарантировал, что во-первых, у него хватит воли посадить Юлю. А во-вторых, что собранные им доказательства тяжких преступлений для европейцев окажутся неоспоримыми."Дело об исполнителях убийства Щербаня было расследовано, направлено в суд, и по нему есть приговор. Дело по заказчику выделили в отдельное производство, расследовали сотрудники центрального аппарата Генпрокуратуры, установив причастных к организации и финансированию этого заказного преступления. Мы намерены выдвинуть Юлии Тимошенко обвинения в соучастии в нем" - заявил Кузьмин в августе 2012-го.У Рената Равильевича жесткие сроки - «разоблачение» Тимошенко должно состояться до конца октября, до выборов. Каковы перспективы его работы? Ставки для Кузьмина необычайно высоки. Кузьмин имеет практически неограниченные полномочия решения вопросов в ГПУ и личный доступ к президенту Януковичу. Провал обвинений в организации убийства Щербаня для Кузьмина означает личное фиаско. Значит, доказательная база останется весьма сомнительной для общественного мнения как в Украине так и за рубежом. Значит, обязательства Кузьмина найти против Тимошенко убойный компромат останутся пустыми словами.А ведь какие силы брошены на решение задачи! Следственно-оперативная группа по Тимошенко под руководством Кузьмина войдет в историю как самое большое по численности подразделение, созданное в Украине для расследования одного дела. Это несколько сот человек, из различных ведомств и служб. Наши источники позволяют получить представление, в каком направлении действует Кузьмин в настоящее время, и сможет ли он выполнить взятые на себя обязательства перед президентом Януковичем.О том, на чем будет основано обвинение против Тимошенко, Кузьмин рассказал еще год назад: "В материалах американских уголовных дел против Лазаренко есть интересная информация. Допрошенный прокуратурой США свидетель по делу Лазаренко прямо сказал, что киллер за убийство Щербаня получил деньги со счетов Лазаренко и Тимошенко. Свидетель ссылается на разговор с заказчиком, который сказал: "Юля заплатит", имея в виду заплатит за убийство... Эти материалы находятся в США… Как и свидетели, которые давали эти показания американским прокурорам".Свидетель, о котором говорит Кузьмин - это Петр Кириченко, бизнес-партнер экс-премьера Павла Лазаренко. Тот человек, который непосредственно руководил финансовыми операциями и проводками компании «ORPHIN S.A.». Именно эта фирма аккумулировала поступления от многих бизнесов, с которых получал свою долю Лазаренко, и направляла их туда, куда решал Павел Иванович. В частности, на счета «Матроса» - криминального авторитета Александра Мильченко, который согласно приговору Луганского апелляционного суда организовал убийство бизнесмена и политика Евгения Щербаня. (При этом стоит отметить очень шаткую доказательную базу и против самого «Матроса». Поскольку Мильченко к тому времени не было в живых, суд обвинил его на основании показаний свидетеля, который якобы слышал об этом от другого свидетеля. Оба этих свидетеля в настоящий момент погибли. Один из них - прямо в камере Донецкого СИЗО)..Таким образом, для доказательства причастности Тимошенко к заказу убийства следствие должно: а) получить необходимые свидетельские показания от Кириченко; б) подтвердить факт оплаты демонстрацией перечисления средств со счетов компаний Тимошенко на Мильченко.О ключевой роли Кириченко Кузьмин сказал в августе 2011 года. Но как получить его показания? Ведь Кириченко как свидетель по делу Лазаренко находится в США, где он получил защиту и гражданство? Будет ли он рисковать своим благополучным статусом, чтобы снова становиться героем нового уголовного дела?Очевидно, нет. Но Кириченко не потерял связей с Украиной, и за эти ниточки его оказалось возможным притянуть. Здесь осталось значительное количество имущества, на которое наложен арест. В августе 2011-го Служба безопасности проводит операцию по выманиванию Кириченко на родину. По различным каналам в США передается информация о снятии ареста с киевских квартир Кириченко. Они исключаются из базы отягощений. Находятся брокеры, которые в разгар кризиса и остановки рынка недвижимости предлагают интересные цены на эти квартиры. По интересному совпадению, купить квартиру у главного свидетеля по делу Тимошенко решила... жена народного депутата Владимира Пилипенко, который находится в хороших рабочих отношениях с Ренатом Кузьминым, главным расследователем дела.4 сентября в Киев прилетает супруга Кириченко Изабелла. Она должна была встретиться с брокером, чтобы оформить сделку и получить деньги. Это была ловушка. С квартиры не был снят арест. Гражданку США задержали сотрудники СБУ, и по смехотворному обвинению, будто она желает продать квартиру, находящуюся под арестом, поместили в СИЗО СБУ.Цель была достигнута. Петр Кириченко вышел на связь. Ему были озвучены весьма простые условия - показания в обмен на жену. Сделка состоялась. В ноябре 2011-го состоялась серия допросов Кириченко по телефону.Протоколы допросов попали в распоряжение «Украинской правды». Желание освободить жену из-под стражи развязало Кириченко язык, и он «вдруг» вспомнил такие подробности причастности Тимошенко к убийству Щербаня, о которых ни разу не вспомнил на многодневных допросах американской Фемиды, за все три года следствия в США.Если на суде против Лазаренко Кириченко во всех грехах обвинял своего друга и делового партнера, то после ареста жены Кириченко начал говорить только о Тимошенко. "Гроші Мільченку перераховував за вказівкою Лазаренка в зв'язку з тим, що коли ЄЕСУ зайшло на газовий ринок Донецької області, в Тимошенко виникли проблеми, і їй була потрібна допомога кримінального авторитету. Коли вона отримала газові контракти, вона пішла в Донецький регіон, і там у неї хтось щось забрав. І, звісно, в неї виникли проблеми, була небезпека її життю, і їй знадобився кримінальний дах"."Сума 3 мільйони доларів була переведена на рахунок Мільченка в банку на Антигуа. (...) Там були проблеми, що Лазаренко не давав мені команди переводити ці гроші. Мені декілька разів дзвонив Мільченко. Я так розумію, що в Лазаренка були гроші, але він чомусь не платив. Я думаю, що він чекав, коли Тимошенко переб'є цю суму, яку треба було заплатити окремо Мільченку. Я казав, що Мільченко весь час дзвонить, непокоїться, Лазаренко відповів, що передай, нехай не хвилюється, Юля заплатить" - заявил Кириченко ГПУ.Слова свидетеля полностью опровергаются проводками по счетам фирмы «ORPHIN S.A.» Первый платеж криминальному авторитету был осуществлен еще до того, как фирма «Somolli Enterprises Ltd», которую ГПУ связывает с Тимошенко, начала перечислять какие-либо средства на счета Кириченко.Как отметила «Украинская правда»: «Далі Кириченко розповів, що коли наприкінці 1997 року "Матрос" помер, його дружина подзвонила Кириченку. Вона повідомила, що Кушнір буде замість Мільченка кришувати Лазаренка та Тимошенко."Він розповідав, чим може допомогти. Говорив, що у нього є бригада, що Тимошенко може не турбуватися. Всі проблеми, які можуть виникнути в Тимошенко, він зніме" , - переказав Кириченко зміст своєї розмови з Кушніром. У неуважного читача може скластися враження, що вбивство Щербаня і було цим "зняттям проблеми" . Але це не так - згадана розмова відбувалася не "до", а через рік "після" цього злочину в Донецькому аеропорту (и была ли эта беседа вообще? - Авт.).Крім того, в показах Кириченка незрозуміло ще одне. Якщо "Матрос" і Кушнір захищали саме Тимошенко від неприємностей у Донецькій області, то чому з ними розраховувалася не вона, а Лазаренко? Та ще з таким відтермінуванням платежу? Адже Мільченко отримав гроші в останні місяці перебування Лазаренка при владі».Изабеллу Кириченко выпустили, и она улетела в США. Но, очевидно, что показания Кириченко не оказались исчерпывающими для следствия. Вернее, для того результата, который ожидает от следствия Кузьмин. О том, что Кузьмин обеспокоен недостаточностью улик и свидетельств против Тимошенко, показал тайный визит самого Рената Кузьмина и трех сотрудников Генеральной прокуратуры в США в июле 2012 года. Как говорят источники «Цензор.Нет», поездка проходила в режиме секретности. Украинская делегация старалась не расшифровать свои цели перед американскими властями, и посещение было оформлено по старым, недипломатическим визам. В Сан-Франциско Кузьмин встретился с Кириченко и предложил ему сделку - более подробные признательные обвинения против Тимошенко якобы в обмен на… снятие ареста со всего недвижимого имущества Кириченко в Украине, и возможность его беспрепятственно реализовать.Вот список недвижимости, принадлежащей Кириченко в Киеве согласно Реестру отягощений имущества Минюста:1. Кв. №7 по улице Рейтарской, 28 в Киеве, общей площадью 147,43 кв.м.2. Соседняя кв. № 8 в том же доме, общей площадью 157,7 кв.м. Обе квартиры фактически принадлежат панамской фирме «GHP Corporation» (Панама), собственником которой является Петр Кириченко.3. Кв.№5 в том же доме на Рейтарской, 28 общей площадью 145,6 кв.м., которая оформлена на американскую фирму «Dugsbery Inc», подконтрольную Кириченко.4. Кв. № 5 по улице Ярославов вал, дом 4 в Киеве, общей площадью 304,95 кв.м, которая принадлежит лично Петру Кириченко.Общая рыночная стоимость 755 кв.метров этой элитной недвижимости в центре столицы, по существующим оценкам риелтеров, составляет на сегодняшний день от 3 до 5 миллионов долларов США.Судя по заявлениям первого заместителя Генерального прокурора, Кириченко не смог отказаться от этого предложения. По нашим данным, Петр Кириченко дал добро на личное участие в процессе против Тимошенко.Это согласие, по замыслу ГПУ, будет иметь ключевое значение для легитимизации обвинений против Тимошенко на Западе. Для всех очевидно, что показания Артема Щербаня о заказе убийства его отца, Евгения, по заказу Тимошенко не могут служить надежной уликой.Но участие в процессе Кириченко позволит Кузьмину обеспечить подтверждение слов Щербаня вполне статусным свидетелем. Официальный разоблачитель Лазаренко, располагающий видом на жительство в США, чье участие в операциях Лазаренко было установлено американским судом. Тем более если показания Кириченко и Щербаня будут подтверждать друг друга в деталях и взаимно дополнять.Однако совершенно неожиданно всю шаткость заявлений Щербаня и Кириченко опровергла сама Партия регионов в лице Болдырева!Не прогнозируемые для Генпрокуратуры последствия также создает позиция властей США. Петр Кириченко получил вид на жительство согласно контракту с Федеральным бюро расследований. Власти США не давали ему разрешения на несанкционированные контакты с зарубежными следственными органами. После встречи с Кириченко МИД Украины получил от госдепартамента США в августе ноту протеста - о недопустимости проведения следственно-оперативных действий на своей территории, не согласованной с официальными властями. В ответ украинские дипломаты заявили, что Кузьмин, находившийся с частным визитом, «инспектировал консульские учреждения» в Калифорнии.Таким образом, показания Кириченко должны стать главной уликой против Тимошенко. Но сможет ли их дать Кириченко, если власти США сочтут его поведение нарушением условий соглашения с американским правосудием?Как во времена знаменитых процессов Вышинского, царицей доказательств в деле Тимошенко должно стать признание свидетелей. Дело в том, что схема расчетов между структурами Лазаренко и Мильченко не может служить доказательством.Во-первых, показания Кириченко получены под давлением, с помощью шантажа, не смогут стать убедительным свидетельством.Во-вторых, попытка Кириченко представить главным организатором работы коррупционного тандема Лазаренко-Кириченко Юлию Тимошенко выглядит довольно абсурдно. Поскольку полностью противоречит показаниям Кириченко в американском суде. Лазаренко получил приговор благодаря свидетельствам Кириченко, что именно Павел Иванович был главой преступной организации, вымогавшей деньги у бизнесменов и отмывавшей их затем на оффшорных счетах.В-третьих, документально доказать можно только одно - что именно Кириченко осуществлял платежи на Мильченко и его супругу Снитко.Во-четвертых, определить происхождение средств, которые поступили на счета Кириченко, и которые он затем перечислил Мильченко, невозможно. Есть установленные противоречия по времени и срокам перечисления средств.В-пятых, в деле нет данных, что на счета Мильченко поступили деньги от контролируемых, по данным следствия, Юлией Тимошенко компаний - и прежде всего от «Somolli Enterprises Ltd».В-шестых, в деле есть данные, которые позволяют допустить факт перечисления средств на счета Мильченко по указанию Лазаренко, но полных доказательств этой версии следствие добыть не смогло.В-седьмых, анализ материалов относительно перечисления средств различными компаниями на счета фирм, контролируемых Кириченко, показывает - некоторые из этих компаний не являлись оффшорами, а имели вполне благополучную на Западе репутацию. Деньги на счета Кириченко поступали в качестве коммерческих договоренностей, и доказать какую-либо связь между движением этих денег и преступной деятельностью, в частности, убийством Щербаня, невозможно.И восьмое. Показания депутата ПР Юрия Болдырева уже не позволяют строить дело только на свидетельствах, полученных от Артема Щербаня и Кириченко. Имиджевая кампания Кузьмина и промо-тур по странам ЕС с презентацией дела Тимошенко рассыпается, как карточный домик. Слово против слова. Будут ли убедительными для украинского и мирового общественного мнения обвинения против Тимошенко, выбитые группой Кузьмина из Кириченко и Артема Щербаня? А без наличия хотя бы элементарных документов эти слова не стоят ничего. Как и обязательство Кузьмина доказать причастность Тимошенко к убийству Щербаня.Но самым скандальным станет не просто предвыборный провал обвинений Кузьмина. Первый замгенпрокурора накануне выборов покажет всему миру методы действий украинской власти против оппозиции. Вместо амбициозной попытки устранить с политической арены главного оппонента Виктора Януковича, Ренат Кузьмин готовит скандал, от которого украинским властям будет очень тяжело отмыться.Красноречивым показателем отношения Запада к этому делу является позиция Евросоюза. Комментируя поездки Кузьмина в Европу и его пиар-акции по рекламированию «преступлений» Тимошенко, а также деятельности Кузьмина, посол ЕС Жозе Мануел Пинту Тейшейра заявил:- Я лично не думаю, что эти инициативы могут иметь значительное влияние. Те, кто действительно интересуется отношениями с Украиной, отслеживают события в вашей стране. Поэтому их эти инициативы (Кузьмина) не могут ввести в заблуждение.Юрий Бутусов

Дати свободу Тимошенко може тільки Ющенко.

  • 02.09.12, 13:14


Свідомо, цинічно й відверто.foo


Величезна помилка та поверховість, оцінювати протистояння Ющенко та Тимошенко, як особисту нелюбов, ревнощі чи суперництво.

Прочитала блог Мустафи Наєма «С каких ринков начинал Виктор Медведчук» на Українській Правді. Оскільки, через політику сегрегації редакції УП, блог там не маю, відписую на блозі «Кореспондента».

На мою думку,  Мустафа – один із кращих українських журналістів. Його найбільша перевага - він зазвичай глибоко експертний і компетентний. На відміну, від багатьох колег, що замість компетентності демонструють емоційність, легко перетворюючи об»єктивне на суб»єктивне.

Мустафа Наєм пише: «В целом я с господином Медведчуком согласен. Я не фанат Юлии Тимошенко, но сегодняшние нападки Виктора Ющенко выглядят не по-джентльменски, грубо, а иногда и совсем некрасиво. Считаю, что политик в статусе бывшего президента не должен опускаться до выяснения отношений и плевков в спину своим осужденными оппонентам.»

Мустафа, це дуже емоційна оцінка! Якби мова не йшла про політику, а про стосунки двох звичайних людей – чоловіка та жінки – хай, навіть, опонентів, тоді закид про «не-джентельмена» – приймається.

Коли мова йде про політичного діяча, яка популізмом і брехнею завела пів-країни у це місце, де ми є, я би не шукала в політичних заявах Віктора Ющенка градус чоловічого або жіночого, або дефіцит гарного виховання.

На жаль, брехня Юлії Тимошенко коштувала країні демократії. Величезна помилка та поверховість, оцінювати протистояння Ющенко та Тимошенко, як особисту нелюбов, ревнощі чи суперництво. Це був конфлікт ідейних цінностей. Юлія Тимошенко свідомо і послідовно знищувала Президента Ющенка з 2005 року. Зі штабу БЮТ виходили найбільші провокації, брали початок усі політичні скандали і гучні викриття команди Віктора Ющенка. Наголошую, в меншій мірі з Партії Регіонів і комуністів… Один бютівець років зо два тому весело мені похвалився, як особистим дотепом, що образливе прізвисько «пасічник» його копірайт -2005… На моє здивоване питання: «навіщо ви це робили? Ви ж були соратниками?!!!» Почула відповідь, як з анекдоту: «ну, не любили ми єго …»

У цій відповіді дуже багато людського та особистого. І це малесенький епізод з історії «щирого» ставлення біло-сердечних побратимів, мілкий бриз.

Хто-небудь тоді зважував, що такі веселі дотепи, дошкульна критика, безкінечні політичні інтриги перетворяться на такий коктейль Молотова, який блискавично знесе нас в СРСР? Юлія Тимошенко опиниться за гратами, а Віктор Ющенко завершить президентську каденцію із 6% рейтингу.

І сьогодні, коли головні опозиціонери несуть на прапорі обличчя красивої жінки за гратами, найменше думаючи про її визволення і життя, заробляючи на цьому красивому обличчі свої відсотки рейтингів, журналісти продовжують критикувати Ющенка за те, що він говорить правду.

Ющенко говорить правду, яку мають знати українці. Він зараз дає політичну оцінку і розкриває епізоди реальної української політики. Прохання Тимошенко влаштувати Медведчука на роботу в український Уряд – дуже важлива деталь в політичному портреті цієї красивої жінки.

 Нашарування політичної брехні давно вже перекрили всі можливі канали інформації. Пряме апелювання до людей – це єдине, що залишається у кожної нормальної української людини. І в цій ситуації плутати особисте з політичним видається легковажним.

Юлію Тимошенко за економічний злочин судили політичним судом, назвемо – судилищем, що неприпустимо для демократичного світу. І це – достеменний факт. А коли, журналісти називають Юлію Тимошенко політичним конкурентом Віктора Ющенка, і, натомість, хочуть почути від Президента Ющенка людську відповідь про жінку – це підміна понять. І це –  теж достеменний факт.

Мустафа, хто із притомних журналістів не розумів, що Янукович і Тимошенко – це однаково погано? І хто з них не розумів, що Ющенко – з них кращий? І твоєму синові, і моїм дітям, і тобі, і мені, і нашим колегам, і мільйонам українців було би краще жити в Україні Ющенка… Хіба це не було зрозуміло?

І за Україну Януковича ми несемо спільну відповідальність.

Це не мій суб»єктивний висновок, так думають люди. Таксист з Коломиї, який віз мене на минулому тижні дуже чітко сказав: в українського народу є дві біди – влада і журналісти.

І останнє. Випустити Тимошенко на волю може тільки Ющенко. Бо – він єдиний український політик, непідконтрольний Кремлю. Дати свободу Тимошенко може лише демократія, а значить – Ющенко. Всі інші політики - дотепні політичні кар'єристи або цинічні везунчики…



blogs.korrespondent

Як "регіонали" накручують рейтинги в Інтернет-голосуваннях

  • 24.08.12, 20:24

З початком виборів на всіх фронтах почалася боротьба влади з опозицією завиборця. В соцмережах та різних інформаційних сайтах можна знайти багатоголосувалок, де виставлені або окремі партії, які беруть участь у виборах, абоокремі кандидати по окремих мажоритарних округах. В деякі голосувалки кандидативід регіонів вкладають тисячі гривень, щоб піднятися в рейтингу.

                                            Приклад одного конкретного кандидата
За кількома конкретними прикладами ми відслідкувалишлях накрутки голосів за кандидата від влади —  Богдана Гдичинського, якийвисувається по мажоритарному округу №88 (Коломийський та Городенський районІвано-Франківської області.)
Так, на сайті http://polityk.if.ua/ щотижняпроводиться голосування за двох кандидатів одного з виборчих округівФранківщини. Щотижня на головній сторінці пропонуються інші кандидати відпевного одного округу. Так, наприклад, зараз проводиться голосування за двохкандидатів з виборчого округу №88 — Олеся Донія та Богдана Гдичинського.
Олесь Доній — самовисуванець, безпартійний народнийдепутат нинішнього скликання.
Богдан Гдичинський — теж самовисуванець. КолишнійБЮТівець та «регіонал». Типова «тушка» місцевого розливу. Кілька тижнів томуГдичинський вийшов з Партії регіонів, очевидно, щоб не асоціюватися впроопозиційного західноукраїнського електорату з «регіонами». Проте, безсумніву, якщо цей кандидат потрапить в Раду, то відразу долучиться до ПР.
                                                             Віднайдення точок відліку
За кожного кандидата у цій голосувалці можнаголосувати трьома різними способами — голос зі свого IP, лайк з Вконтакту, атакож лайк з Фейсбуку. Голосування триває тиждень — з понеділка до наступногопонеділка.
Як видно з результатів голосування станом на п'ятницю,24 серпня, 13:00, за Гдичинського поступив 2561 лайк з Вконтакту і лише 6лайків з Фейсбуку. Кількість голосів з окремого IP сайт http://polityk.if.ua/не показує, проте це не змінює суті.

 

                                 Чому нас зацікавила така значна кількість лайків за Гдичинського

Шляхом відвідин акаунтів останіх шести (саме шістьостанніх користувачів, що проголосували, доступні для загального перегляду)користувачів Вконтакту, які натиснули «лайк» навпроти персони Гдичинського, мидізналися, що в кожного з них в додатках є додаток Лайкер.
Тож, як виявилось згодом, всі голоси за Гдичинського(ну, або, принаймні, 99% голосів) були віддані саме з цього доступного всімдодатку. Додаток застерігає, щоб його не використовували в комерційних цілях.
Також виявилося, що 99% голосів, відданих заГдичинського, не належать мешканцям Коломийського або Городенського районів.

                                                   Що собою становить система Лайкер

В додатку Лайкер -http://vk.com/app2797985_133513996?ref=1 - будь-який користувач Вконтакту можевставити в спеціальне поле посилання на будь-яку сторінку Вконтакту, якупропонує залайкати (посилання на фотографію, на афоризм, на коментар тощо).
Користувачі, які встановили собі в акаунт цей додаток,лайкають чужі сторінки, щоб заробити собі додаткові бали, які згодом можна будевикористати для того, щоб запропонувати користувачам Лайкера залайкати якусьпотрібну для користувача сторінку.
Також, для спрощення обміну лайками, для того, щоб неклацати годинами на чужі посилання, користувач Лайкера може просто купити собілайки за валюту Вконтакта — голоси.
Кампанія Гдичинського в інтернет-голосуваннях коштує від 600 гривень заодин інтернет-батл
Розцінки наступні:

 

 За Гдичинського з Вконтакту віддано 2576 лайків.Певний процент користувачів, залайкавши певне посинання і заробивши лайк собі,відлайкують задане посилання. Тож, грубо кажучи, для досягнення цієї цифри,потрібно було заробити (або купити) 3000 лайків. 

Як видно з прайсу, для купівлі 3000 лайків людина, яказапропонувала користувачам лайкати посилання на Гдичинського, витратила 600гривень. Тобто, 200 голосів (3000 лайків) саме і коштують 600гривень.
Також, якщо голоси не купувати, а заробляти, сидячи закомпютером і лайкаючи чужі посилання, то для заробітку 3000 лайків потрібноприблизно півтора-два робочих дні.
Математика приблизно така. Для того, щоб заробити одинлайк, потрібно витратити приблизно 15 секунд (перейти за заданим посиланням,залайкати, повернутися на сторінку, яка пропонує лайкнути, підтвердити лайк,отримати 1 лайк заробітку). Відповідно, для того, щоб отримати 3000 лайків — потрібно витратити приблизно 13 годин. Грубо кажучи,потрібно два робочих дні.
Не виключено, що одна людина, яка працює наГдичинського, тупо сиділа і заробляла ці лайки. Проте, ми схиляємся до того, щоця людина просто отримала гроші від команди Гдичинського, або й з держбюджету,який розділяє і яким владарює влада.

                                           Заскільки часу можна накрутити 3000 лайків

Ми зробили експеримент. Задане нами в Лайкер посиланняза три хвилини залайкали більше 50 людей. Тож, накрутити лайки за Гдичинськогоможна миттєво. За годину — більше тисячі лайків. Аби лиш мати зароблені чикуплені лайки, щоб розрахуватися з користувачами.

                                       Конкретні фейковіакаунти, з яких ведеться накрутка

Забивши у пошук сайту Вконтакт прізвище Гдичинський,ми хотіли дізнатися, що, можливо, і справді за нього йде ланцюгова реакція повсьому Вконтакті, можливо, він і дійсно популянрий на Вконтакті політик. Проте,все виявилося ще сумніше, ніж очікувалося.
Одне з перших посилань на Гдичинського йшло від такогособі користувача:

 

 

Відразу можна сказати, що це фейковий акаунт. У ньогов друзях лише кілька людей. Тож, для спроби пошуку справжньої людини, яказатіяла цю всю накрутку голосів, ми відвідали всіх 5 чи 6 друзів, які були вцього бота. Один з його друзів виявився таким же ботом, як і цей:
 

 Обмежимося одним висновком. Як людина, яка написала насвою стіну 3-4 повідовлення, яка має в друзях лише 3-4 людини, може мати по1000 лайків під кожним зі своїх повідомлень?

Єдина відповідь — бот. Бот, він і в Африцісліпоглухонімий.

                                      Спроби пошукусправжньої людини, яка накручує голоси

Ми спробували вирахувати IP-адресу цих двох ботів. Наспеціальному сайті можна вказати ID-користувача Вконтакту, після чого цей сайтгенерує спецпосилання. Також лишаємо на сайті свій e-mail. Потім надсилаємобудь-яке повідомлення цим ботам, в яке вставляємо згенероване посилання, і,якщо людина, яка входить в акаунт цього ботом, заходить за посиланням, то нанам на пошту приходять дані з його IP.
Людина, якій ми лишили таку наживку в виглядіповідомлення з посиланням, зайшла на це посилання. І нам на пошту прийшов їїIP.
На жаль, IP-адреса користувача виявилася динамічною,тобто, змінною. Тож, вирахувати місце, з якого триває накрутка, неможливо, якщоне звернутися до провайдера. А звертатися до провайдера можна лише внадзвичайних ситуаціях, та й то не усім смертним.
Проте, якщо комусь цікаво, ось ця IP-адреса:82.207.74.201

                                                                  Підсумкиі суми

На сайті http://polityk.if.ua/, на сторінці «попереднірезультати» видно, скільки баттлів між політиками пройшло, скільки голосів закого віддано, хто переміг.
Кількість витрачених штабом Гдичинського та кількохінших кандидатів у депутати коштів можна порахувати. Тож, порахуймо чужізусилля та гроші.
Він взяв участь у чотирьох голосуваннях. У кожному зних за нього проголосували, відповідно, 2785, 479, 4200, 2984 рази. З Донієм —уже п'яте голосування. Тут у Гдичинського уже 2561 лайк.
До речі, Богдан Гдичинський обігнав в таких дуеляхЛесю Оробець, яка має понад 20000 прихильників у Фейсбуку, а також відомогополітика та журналіста Андрія Шевченка.
В сумі ці 5 цифр дають 13009 лайків. Припустімо, длядосягнення такої цифри потрібно було купити 15000 лайків у мережі Вконтакт.
Шляхом нехитрих обрахувань виводимо, що це обійшлосяГдичинському в 3000 гривень.
Здавалося б, кому потрібні ці інтернет-голосування?
До речі, є ще, принаймні, 2 інші сайти, де Гдичинськиймає по 2000-3000 голосів в умовному рейтингу. Там теж можна голосувати зВконтакту. Тож, заокруглимо цю незначну, за певними мірками, суму до 5000 тисяч гривень.


Все заради того, щоб потрапити в Раду ще одному регіоналу. Все «зарадидобра».

 

 Павло КОРОБЧУК

 koroboroUAINFO         ,

Не убий!

  • 19.08.12, 18:19
У часи мого дитинства, у 70-80х роках, на Західній Україні росіяни (а росіянами, рускими тут завжди були усі російськомовні, про всілякі складні речі – мовляв, українець, але просто говорю не по-українськи – тоді не йшлося) вже не сприймалися як безсумнівні вороги. За двадцять років після сорокових біль притупів. Однак вони не перестали бути іншими. Незважаючи на те, що у щоденному житті все було переплетеним, незважаючи на те, що ми жили у одній країні і хоч не хоч ця країна була не тільки їхньою, але вже й нашою. Вони були іншими. Ми, зрештою, теж – для них. Тому рускі не любили нас за те, що ми українці, а ми не любили їх. Щоправда, дехто з нас старався перейти на російську, щоби його полюбили, а вони такого не робили
 ніколи. Врешті ті з нас, котрі вдавалися до мімікрії, протрималися не довго – так чи інакше їм нагадували, хто вони насправді

  А ще ми мусили кожного дня сидіти на уроках їхньої мови. Вони натомість могли відмовитися від уроків нашої і гуляти в цей час містом. Вони мали право зневажати все наше. Ми ж не тільки не мали права поважати свого, ще й мусили з ентузіазмом приймати все їхнє. За те, що ми хотіли любити своїх, нас називали лютими ворогами самих себе. А вони були праві завжди, від народження. 
Дрібні кривди накопичувалися, діти насправді дуже чутливі до несправедливості. Не дивно, що лінія фронту хлоп’ячих побоїщ проходила між українськими і російськими школами міста. Щорічним піком цієї доброї традиції ставали загальноміські кількаденні військові збори  десятикласників на армійському полігоні. От тоді можна було собі легко уявити, як мала би виглядати справжня руско-українська різня. Хоча росіяни на той час вже перестали сприйматися як безсумнівні вороги, і діти були ще дітьми, а образи були особистими.        
Потім було різне. Однак незмінним залишалися найвеселіші наші анекдоти, які далі закінчувалися насильницькою смертю москаля. Анекдотами не слід нехтувати.
Народний гумор надто показовий. Гумор допомагає не робити того, з чого можна посміятися. Анекдоти – це тами, спосіб витерпіти напір образ. Маленька
некоректність заради великої толеранції. І постать москаля не є у цьому чимось особливим.
Свого часу  на Західній Україні були поширені аналогічні анекдоти про поляків (щоправда, про вбивства у них переважно не йшлося,  може, тому, що самі вбивства були травматичними епізодами реальності).  Поляки теж були іншими. Незважаючи на те, що Західну Україну вони щиро вважали своєю історичною батьківщиною і польський «мір» видавався набагато безсумнівнішим, ніж теперішній «рускій», а переплетеність життя вимірювалася століттями. У міжвоєнної польської держави проблем було дуже багато, як і у її громадян різних національностей. З усіх проблем особливо завзято польська держава взялася вирішувати  проблему функціонування української мови. Ще більше підкреслюючи іншість своїх громадян. Ображаючи українців, роблячи усіх поляків тими, хто завдає кривди.
Чим все це закінчилося у сорокових, відомо. Головне, що ніхто не міг подумати, що подібні дикості можуть статися у настільки цивілізовані часи. З того  часу серед  українців перестали розповідати анекдоти про поляків. Натомість з’явилися росіяни. За останніх двадцять років усі вже починали звикати до думки, що вони теж можуть бути такими самими громадянами цієї країни. Що мирне співіснування  різних мов все ж таки стане можливим. Адже ми дочекалися настільки цивілізованих часів.
Аж тут така диявольська спокуса! Іншість раптом має можливість знову стати виразною. Виразною і непримиренною. Ось свої, а ось чужі. Оце принижені українці, а от – праві від народження знахабнілі рускі… До того ж насильство якось раптово стало нормою на всіх рівнях цієї колись м’якенької держави, яка при цьому парадоксальним чином продовжує називатися українською. У такій ситуації бракує тільки кількох перших вбивств із розпуки. Адже дійсно все дійшло до такого краю, коли далі терпіти не можна, і навіть комусь
із тих, хто досі залишався пасивним, стає зрозумілим, що нарешті пора щось зробити не для себе, а заради спільного добра. Найпростіше, до чого можна додуматися у такому разі – це відчайдушне і праведне вбивство. А далі вже не важить – хто почав і чия тут правда. І розмежування занадто виразне,  щоби помилитися.   
Насправді люди занадто слабкі, щоби ризикувати випробовувати їх аж такими спокусами. Про це добре знав митрополит Шептицький, який зі всіх сил намагався переконати своїх вірних, що убивати не можна. Що убивство – це самовбивство. Ті, які ще вчора прислухалися до кожного слова свого пастиря, через день або кидали його послання «Не убий!» до печі, або читали і не бачили написаного, або скрушно зітхали, вважаючи,  що навіть митрополит почав помилятися, бо нічого іншого тут не вдієш. І анекдоти враз перестають бути веселими. Самогубців цілу вічність ніщо не може розвеселити.









Орден першого ступеня отримаю від Президента Тягнибока

  • 18.08.12, 20:45


Відомий актор, народний артист України Богдан Бенюк є одним із облич націоналістичної партії «Свобода». Він є другим номером виборчого списку «Свободи» на парламентських виборах. У партії Богдан Бенюк відповідає за зв’язки з українцями за кордоном і має намір займатися цим у парламенті. 
– Пане Бенюк, на минулих парламентський виборах Юлія Тимошенко казала, що «Свобода» – це технічний проект регіоналів. Олег Тягнибок до суду на неї позивався. А на цих виборах у вас з опозицією ніби все гаразд – навіть узгодили кандидатів по мажоритарних округах. Завдяки чому ви налагодили відносини з опозицією?
 – З приводу цього, на жаль, сумного випадку можна було б і зло пожартувати. Але ми ж розуміємо, де зараз Юлія Володимирівна і, мабуть, згадувати її в такому стані й погані якісь слова казати не хотілося б. «Свобода» ніколи ніякими технічними речами не займалася і не була ніяким технічним виборчим учасником будь-яких виборів. «Свобода» займає свою нішу і пре свого плуга довгі роки. Ми займаємося лікбезом, ми тлумачимо свою позицію, ми навчаємо націоналізму – любові до своєї землі й повертаємо ідеї, які завжди притаманні українському народу. Але ми розвиваємося по гіперболі і розуміємо, що буває або якась висока точка, або низька.
 – Але все таки на минулих виборах у вас був конфлікт. Завдяки чому ви порозумілися зараз? 
 – У цьому конфлікті роки показали, хто був неправий. Був неправий той, кого зараз, на жаль, не зареєстрували в кандидати, які зараз ідуть однією колоною з нами. А що ж таке сталося, чому ці колони стали дві? Це буде цікаве запитання. 
– Ви ідете не ворожими колонами?
– В принципі, це так, тому що на даному етапі «Свобода» мусить знаходити тих людей, які мають схильність і речі, які найближче пристосовані до нашої політичної програми. І тому ми зараз маємо колону одну, яку очолює ВО «Свобода» і другу колону, яку очолює ВО «Батьківщина», до складу якої входять 7 партій. І ми разом зараз накрили мажоритарні округи і наші є 35 округів, які належать «Свободі», всі решта – 190 округів – належать 7 партіям, які входять до складу ВО «Батьківщина». І ми не хочемо зараз, і не коментуємо, хто є в списках «Батьківщини», бо розуміємо, що кожна партія відповідає за своїх членів партії. Слава Богу, «Свобода», скільки ми вже років є в політиці, ніколи не попадалася на тому, що в нас є тушки, свині, ще якісь там речі. 
– Поки що ми вас не бачили в парламенті.  
– Але вже бачили в обласних керівних органах. І тут дуже важливо, що в структурах обласних не було тих проколів, які були раніше в будь-якій партії, починаючи від Партії регіонів і закінчуючи комуністами. 
– Ви сказали, що навчаєте виборців любові до батьківщини. А ви свідомі того, що влада за допомогою вас лякає електорат? Скажімо, ваш однопартієць зі Львова Михальчишин казав, що армія Степана Бандери перейде Дніпро і наведе лад. Я не знаю, чи злякалися регіонали, але вони надали цьому випадку великого розголосу. Хоча жодної «армії Бандери» немає – вона тільки в уяві вашого однопартійця існує.
– Я Вам скажу, чому прозвучала з його уст, на мою думку, така фраза. Бо, як Ви пам’ятаєте ті вибори, то Партія регіонів, м’яко кажучи, забрала, а вірніше кажучи, вкрала, не дала всі реальні цифри, які були пов’язані з виборами. І тому наші представники є тільки у восьми областях, а немає їх там, де вони повинні були бути. Із тих відсотків, які в нас є, у нас вкрали половину цих всіх голосів. І головне – якби Партія регіонів говорила не про фрази Михальчишина, а про свої вчинки, які вони роблять і як вони займаються фарисейством по сьогоднішній день. Їм же треба весь час знаходити нові теми, щоб, як кажуть, червоним прапором махати перед очима бика.
 – Власне, вами і лякають.
 
– Та хай собі лякають! Але ми знаємо, що націоналізмом, націоналістами, «махають» самим вченням неправильно. Бо в нас неправильно ще з радянських часів трактується вчення патріотизму. І в нас воно, як ви кажете, своєрідна лякалка. Але ті люди, хто українці є по духу, вони розуміють, що це – не лякалка, а дійсно справжній патріот є. І в Польщі справжній патріот є, і в Росії… Справжній патріот повинен бути в Україні й не боятися цього слова, яке називається патріот. 
– Ви свідомі того, що на виборах 2015 року Віктору Януковичу був би ідеальним опонентом саме Олег Тягнибок? Для нього Тягнибок – це як для Кучми у 1999-му Симоненко – така дуже зручна загроза.
 – Я б дуже зрадів, якби до цих двох колон, які зараз ідуть на вибори, в 2015-му році на президентських виборах додалися ще б пару колон, які б підтримали і вибрали єдиного кандидата Олега Тягнибока. І повірте, це – не смішні якісь речі, не фантастика. Це є ті речі, які можуть бути реальністю. 
Колись, коли мені Президент Янукович після місяця перебування на посаді дав орден «За заслуги» ІІ ступеня, багато газетярів мені казали: а що ж це ви таке зробили? Я відповідав: орден ІІІ ступеня я отримав від Президента Ющенка, орден ІІ ступеня – від Президента Януковича, а орден І ступеня я отримаю від Президента Тягнибока. І ці речі всі можуть бути абсолютно реальними, коли тільки національно свідомий буде народ України. 
– А Вам не здається, якщо в другий тур виходять Тягнибок і Янукович – це стовідсоткова перемога Януковича, а не Тягнибока?
– Ми можемо з вами теоретично зараз сидіти і виголошувати, що й кому буде здаватися, а над нами є та сила, яка називається Господь Бог. І іноді так стаються обставини в житті, що ми з вами, якими б ми не були цікавими сценаристами, навіть придумати не зможемо, як повернеться життя. 
– Але ми можемо передбачити вибір пересічного виборця на Півдні, Сході, на Заході, в центральних областях України. Тобто, ми знаємо симпатії, антипатії.
– Ви бачите, як завалилася симпатія та підтримка, яка була в Ющенка і до чого вона скотилася? І так само зараз котяться у прірву симпатії до Президента нинішнього. І думаю, що будуть таки нові люди, обов’язково повинні з’явитися ті нові люди, які будуть претендувати на цю посаду, яка дійсно повинна об’єднати весь народ України і стати президентом українським, а не бути по духу абсолютно не українцем і очолювати цю державу. 
– Тобто, така перспектива не видається Вам тривожною, що Тягнибок може зіграти роль Симоненка?
– Абсолютно! Бо тут залежить від тих людей, які говорять цю фразу. Бо є люди, які ставляться і до Президента одного, і до кандидата майбутнього, що він має бути таким, таким... А яким він має бути? Цього ніхто не знає. До 2015 року може змінитися ситуація. З жовтня місяця, коли ми з’явимося у Верховній Раді й очолимо більшість, а я сподіваюся, що так воно буде, що, власне, оці технічні партії, які на чолі з пані Королевською тощо, не будуть мати більшості. І тоді ми зможемо імпічмент зробити Президенту і помінятися може ще набагато швидше, ніж чекати 2015 року. 
– Ющенко, не маючи успіхів у вирішенні соціальних питань, наведенні ладу в країні, педалював тему мови та історії. На тлі загальних негараздів це мало здебільшого негативний ефект…
– Він їхав з цими питаннями на коробці-автомат, він пересів із ручним важелем, але забув щеплення витискати. А це дуже важливо, коли ти їдеш на коробці не автоматі, а на механіці – треба щеплення витискати! Якби він педалював питання мови, то в нас сьогодні б питання російської мови як другої державної не стояло б ніяк, і регіональних мов. 
– Теперішня влада теж не може похвалитися якимись явними покращеннями і розіграла мовну карту.
– Вдало. Браво! 
– Покращень немає, але мовне питання розігране. Якщо ви станете більшістю в парламенті, і знову порушите цю тему тільки з точністю до навпаки – знову буде нескінченна мовно-історична дискусія? А питання інші будуть на маргінесі?
– Ті питання, які зараз вирішувала команда на чолі з Януковичем і на чолі з Прем’єр-міністром, треба повернути. Багато є питань, які треба відразу, одним махом скасувати. І тоді стане все на свої місця. А далі займатися зовсім іншим питаннями, які пов’язані з економікою. І це дуже є важлива річ. 
Тільки ми приходимо до Верховної Ради і матимемо більшість, і, якщо Бог дасть, спікер парламенту буде від нашої партії або від наших колон – тоді можна сказати, що ми скасуємо ті речі, які останнім часом ухвалював і Президент, і Кабінет Міністрів. І будемо починати економікою займатися. Бо чому ці питання піднімаються дражливі? Для того, щоб відвести увагу від економічних питань. Якщо подивитися, що в селі робиться, як живуть люди, яку зарплату маємо… Ви бачите, що зараз роблять комуністи? Вони – фарисеї першої марки. Неймовірно гарно. Будучи при владі, довести країну разом із Партією регіонів до ручки, а тепер взяти повісити біг-борди і на кожному кроці казати, що вони хочуть повернути народу країну. Хіба ж це не фарисейство? Вищої марки! Тільки комуністи здатні на таке на чолі із Петром Симоненком. І ми пам’ятаємо, як з мовним питанням вони поступили. Знову ж першу скрипку відіграли хто? Комуністи! 
– Чому? Ні Ківалов, ні Колесніченко – не комуністи.
– А з’явився дуже важливий диригент, перша людина у світі. Ви знаєте хто перша людина у світі, якого з раю вигнали? От, Адама вигнали і зараз – на мовне питання. Мартинюк сам зробив, що потрібно було зробити. 
 – Чим займається Богдан Бенюк у Київській міській обласній раді та що планує робити в парламенті?
– У Київській міській обласній раді я в комісії з культури. І там досить багато питань є, тому що культура в Київській області має проколів мільйон: від того, що бібліотеки не забезпечуються – ні комп’ютеризації, ні книжок українських немає, ні інструментів немає, театр немає фінансування, музеї і багато інших закладів. І тому там величезний обсяг роботи. Але в принципі те, що вирішує комісія, очолює цю комісію Михайло Поплавський і, як ми розуміємо, фінансування цієї комісії майже дорівнює нулю… Так що, цими питаннями я займаюся. 
А коли я буду у Верховній Раді, то я б не хотів бути в комісії з питань культури. Є комісія, яка займається закордонними справами і там, мені здається, повинен бути представник, який буде займатися українцями за кордоном. Немає такого представника в нас і такої комісії, а треба, щоб було. Тому що я займаюся зараз українцями за кордоном. Підтримуємо ми школу українську в Празі, і не тільки там, бо в нас є шкіл у світі дуже багато. І прагнемо до того, щоб молоді люди, які живуть там з батьками, щоб вони обов’язково поверталися додому. Обов’язково треба їх стягнути назад додому, щоб вони не загубилися на просторах не тільки Європи, а цілого світу. 
– Ющенко обіцяв зробити нові робочі місця, на які повернуться з Європи. Не вдалося.
– Не треба про Ющенка зараз, бо він не сидить з нами за столом. Згадувати його – це все одно, що зараз згадувати якісь прізвища, яких було багато в історії нашого народу. 
– Давайте тоді згадувати Богдана Бенюка. Ви – політик від націоналістичної партії, але ролі граєте…
– Комуністичні? (сміється)
 – Не сказав би комуністичні, але такі, які національно-свідомому глядачеві не подобаються. Зокрема, був такий російський фільм «Кандагар», знятий у 2000-ні роки, в якому Ви зіграли борт-інженера українця Вакуленка. Національно-свідомий глядач негативно сприйняв цей образ.
– Ви не сказали цьому національно-свідомому глядачу, що там події відбуваються 1995 року, які були реальні події. Але мушу Вам сказати, хай почує зараз національно-свідомий наш глядач, що в Росії зараз проживає величезна наша українська діаспора. 
– Це третя етнічна група в Росії – після росіян і татар.
 – І що ця етнічна група робить? Вона проявляє якусь ініціативу з приводу своєї незалежності там? Вона проявляє якісь речі?
 – Судячи з того, що заборонили судовими рішеннями українські товариства, то щось вони проявляють.
 – Певна частина проявляла. А зараз ми розуміємо, що там всі ці керівні органи, які зараз очолюють нашу українську діаспору на чолі з багатьма артистами, вихідцями з України, які є абсолютно аполітичні – їм байдужа доля України. Вони Україну вважають просто областю великої Російської Федерації. І тому переважна більшість таких наших українців живе в Росії і тому цей Вакуленко, якого я грав – він з когорти таких людей, які по сьогоднішній день живуть в Росії і процвітають. А якби там були такі патріоти, які б не робили цього, то було б і життя зараз інакше, і ситуація була б зовсім інша. І тому запитання яке ви ставите – знов теоретичне. І хто там із патріотів любить, хто не любить?
 – До Вас однопартійці не мали претензій за цей фільм?
 – Мали. Мали такі, що я зараз – другий в списку, після Олега Тягнибока (сміється).
– Тобто, цю Вашу роль схвалили на художній раді партії «Свобода»?
– Справа в тому, що в цих роботах, які ми ведемо, кожен по своїй професії, ми не робимо якихось таких антипартійних речей, які б треба було розбирати на з’їзді партії. Позаяк я є слухняний партієць, то я виконую ту роботу – і свою, і як заступник Олега Тягнибока. А те, що я роблю як артист, то я роблю також непогано. Бо багато однодумців-патріотів, як ви кажете, вони мене люблять як артиста.
– Ви зіграли українця, який не всім сподобався. Остап Ступка в російському фільмі «Ми з майбутнього 2» грав бандерівця дуже несимпатичного. У російському кіно затребуваний такий негативний український типаж?  
– Мушу сказати, що нам, українським акторам, треба бути дуже обережними, коли тебе запрошують кіностудії, які є неукраїнські і які знімають, наприклад, про історію України або персонажів, які пов’язані з Україною. Бо ми розуміємо, що кінематограф сусідньої держави спрямований на те, щоб не існувало кіно українського – раз, не існувала українська держава як незалежна – два, і щоб вона була абсолютно спокійним сателітом, який не мав би кордонів, як це було при Радянському Союзі – три. Артисти повинні бути свідомими людьми, громадянами і, в першу чергу, займати позицію свою як незалежна людина. Якщо вони такі є, то вони повинні ці речі розуміти.
 Ці проколи, про які Ви сказали, в тому числі й мій фільм – бо я знаю ситуацію, яка там була на самому початку, і знаю той сценарій, який був тоді, коли я його читав, і знаю про того персонажа, якого я мав грати, який він мав бути, а потім який він став – то вже інша справа. І тому нам треба бути дуже обережними з цими речами і намагатися не влазити у ці фільми. Але якщо вже там така робота, що кожен артист хоче зіграти, то треба просто робити вибір уже тоді. А вибір такий: або ти на боці громадянства, або ні. Але в принципі, це ще й не вина артистів, бо якби точно визначилася наша країна і якби ми точно знали орієнтир політичний, куди ми йдемо і що ми робимо, то таких речей ми б з вами зараз не розбирали.
 – Демонізація українців відбувається все-таки в закордонному кіно чи ні?
– Демонізації відбувається і не тільки в росіян. Демонізація українців відбувається і в Німеччині, і в інших країнах. Час від часу такі речі виникають, але тільки тому, що ми не до кінця маємо точну свою позицію. Від того, що ми не маємо своєї позиції, відбуваються такі речі.



Андреевский спуск может «поплыть» из-за неконтролируемого строек

  • 14.08.12, 22:07
Специалисты предупреждают об угрозе оползней на столичном Андреевском спуске.

Андреевский спуск может «поплыть» из-за неконтролируемого строительства Сохранить Специалисты предупреждают об угрозе оползней на столичном Андреевском спуске. На Андреевском спуске не должно быть никаких подземных паркингов, убеждают специалисты. Фото с сайта КГГА Старший научный сотрудник Института геологических наук НАН Украины, кандидат геолого-минералогических наук Вадим Рыбин заявляет о недопустимости строительства на столичном Андреевском спуске паркингов и домов на свайных фундаментах. Как передает корреспондент УНИАН, об этом он сказал сегодня на пресс-конференции в Киеве. В.Рыбин подчеркнул, что территория Андреевского спуска, как и вся территория заповедника «Древний Киев», оползнеопасна. «Эта улица подтоплена, т.е. там высокий уровень грунтовых вод: в верхней части 3-5 м, а в нижней – 1-2 м. И она оползнеопасная. Это создает опасность для всех домов – и для старых, и для новых, которые хотят построить. Моя точка зрения – крайне важно, чтобы большое внимание было уделено инженерным коммуникациям. Вода является самым сильным и активным участником оползневых процессов, которые губят и памятники, и просто добротные старые здания», - сказал В.Рыбин. По его словам, на Андреевском спуске не должно быть никаких подземных паркингов, никаких новых зданий на свайных фундаментах. «Потому что свайные фундаменты меняют гидрологическую обстановку, и это губительно для старых зданий», - пояснил специалист. «На Андреевском спуске не должно быть ни одного паркинга, ни наземного, ни подземного. Машин в такой зоне быть не должно. Естественно, что кто-то там живет в домах и имеет машину… Но все это должно быть ограничено. Любыми мерами, но ограничить распространение автотранспорта на эту улицу. Она должна быть в основном пешеходная», - подчеркнул В.Рыбин. Также он зявил о необходимости замены всех коммуникаций при укреплении и реконструкции старых зданий на спуске и организации дренажа вокруг Андреевской церкви, который защищает храм от разрушительного действия воды. «Но при этом нужно помнить, что любое неосторожное вмешательнство вполне может вызвать негативную реакцию какого-то старого дома соседнего и вызвать его деформацию», - подчеркнул В.Рыбин. Как сообщал УНИАН, Андреевский спук после реконструкции был открыт в этом году ко Дню Киева, в конце мая. По словам председателя КГГА Александра Попова, реконструкция, в частности, замена брусчатки, ремонт фасадов, а также прокладывание инженерных сетей стоила городу 45 млн грн. Он отметил, что реконструкция осуществлялась после значительной работы научных работников, которая легла в основу проекта реконструкции. Тогда же главный архитектор Киева Сергей Целовальник отметил, что на Андреевском спуске создана дождевая канализация, которой там никогда не было.
unian