Свінберна, Вітмена, Дікінсон, Стівенсона, Кіплінга, Єйтса, Т. С. Еліота, Ередіа, Буніна, Брюсова, Гумільова, Мандельштама, Мараї, Мілоша…

науковець Інституту фізики напівпровідників НАН. Упродовж останніх двох років також завідував кафедрою перекладу в університеті Грінченка. Читає курс фізики конденсованого середовища в університеті Шевченка. Віце-президент АН вищої школи України.

Починав працювати з міністром Іваном Вакарчуком. Звільнився через три місяці після призначенням на посаду міністра Дмитра Табачника.

поговорила на декілька глобальних тем: освіта, наука і переклад в Україні.

- Зараз існує стереотип "радянська освіта = якісна освіта". Її справді можна вважати взірцем для наслідування?

19 століття. Завдяки цій системі Пруссія перемогла Австрію в битві під Садовою 1866 року.

- Тобто вона привчала до дисципліни?

Звичайно, школа була підпорядкована політичній системі і мусила утверджувати вірність "вічно живому ученню". Але ця система була по-своєму ефективною.

- Всі реформи з початку 1991 року були направлені на те, щоби наповнити новим змістом стару систему – зробити її більш гуманістичною, наблизити до європейських стандартів, не гублячи достатньо високого рівня знань.

рівень, з освітою в нас донедавна було краще, ніж загалом із суспільством. Про це свідчить зокрема те, що Україна в рейтингах Індексу людського розвитку ООН посідає порівняно високі щаблі саме за показником освіченості населення.

спробувало розвернути корабель на 180 градусів у бік колишньої "радянщини" (навіть на рівні відродження міліарної гри "Зарніца"). Однак система загалом доволі інертна – і тому далеко не все з того, що зробили в попередні 19 років, вдалося знищити відразу.

катастрофи, - якої, на жаль, суспільство як слід не відрефлексувало.

для кожного чергового класу. Цей процес не був досконалим, але був системним. Я можу судити з фізики – на виході ми вже мали дуже добрі підручники для 10 класу, продовженням яких мали стати аналогічні для 11 і 12 класів.

навчання, це означало, що всі наявні підручники для всіх класів потрібно викинути і дуже швидко й одномоментно написати нові. Якісно це зробити неможливо.

неузгодженими між собою підручниками. Це стосується не тільки заідеологізованих дисциплін на кшталт історії України. Це стосується також фізики, хімії тощо.

- Це означає, що зі школи виходитимуть недоуки з поганим рівнем знань. Кожного року цей рівень знань погіршується.

- Експерти вважають, що не останньою чергою це було зроблено для того, щоб скористатися нагодами, які дає стаття Конституції України про безкоштовне забезпечення школярів підручниками.

- Так вважають експерти.

Фото: chesno.org

Но, думаю, дело не в народе. И даже не в движении «Честно». Его участники провели выдающийся эксперимент – имплементировали в украинскую политическую жизнь нормы западных – то есть цивилизованных – представлений о качествах и задачах народных избранников. То, что мы получили в результате – это не свидетельство того, что у нас нет достойных быть депутатами. Это – свидетельство того, что у нас нет и никогда не было политической жизни.

То, что мы воспринимаем как Украинское государство на сегодняшний день – заурядный синдикат по распилу ресурсов, доставшихся нам от советского времени. Отличие государства Кучмы от государства Ющенко – в том, что участники распила ющенковских времен прикрывались национальными лозунгами и обещаниями добраться до Европы вместо разговоров о многовекторной внешней политике и дружбе с Россией и Западом одновременно. Отличие государства Януковича от государства Ющенко – в крайней криминализированности и беспардонности распила, но так всегда бывает, когда ресурсы подходят к концу. Воровская суть происходящая от этого не меняется. Не меняется для каждого – отнюдь не только для хозяев жизни, но и для тех кто ждет от них социальных выплат, повышения зарплат, кто хочет не столько изменения существующего самоубийственного порядка вещей, сколько его консервации на вечные времена – только с возможностью больше получать и тратить. Вот эта мечта о мире потребления без затраты особых усилий, об отстутствии обязательств перед собственной страной при наличии у нее максимальных обязательств перед тобой – это и есть украинская мечта. Именно поэтому украинцы всякий раз в большинстве своем голосуют не за тех, кто имеет политические взгляды и представления о том, что нужно менять страну, а за тех, кто забрасывает их гречкой. Именно поэтому даже самый реалистично настроенный украинский политик никогда не осмелится рассказать правду своим избирателям и постоянно обещает им, что реформы будут донельзя популярными.

Чем же занимается в этой ситуации украинский депутат? В большинстве случаев это – бизнесмен, «крышующий» собственное дело и помогающий друзьям. Он даже не скрывает, как правило, что продолжает заниматься предпринимательской деятельностью,