Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто хоче жити в іншій Україні! Україні, де вартують справжні людські цінності:чесність, порядність, любов. Де шанується культурна та історична спадщина, де люди з шаною ставляться до природи та рідного краю.

На жаль, політика в житті нашої країни є визначальною і риба гниє з голови. Протиріччя між особистими інтересами кубла олігархів і стратегічними інтересами українського народу стали несумісними. Вони є фундаментальними, ціннісними.
Україні потрібна правова держава з опорою на громадянське суспільство. Натомість олігархам потрібна поліцейська держава з опорою на сексотів-пристосуванців.
Україна має будуватися на двох базових цінностях: Україна є самостійною суверенною державою та Україна шанує європейські цінності і впроваджує європейські стандарти.
Натомість олігархи своїми діями позбавляють Україну самостійної політики, перетворюють на васала іншої держави, впроваджують в Україні авторитарно-репресивний політичний режим.
Україна повинна будувати свою економіку на конкурентних ринкових засадах. Олігархи знищують засади конкуренції в економіці України, монополізують стратегічно важливі сектори економіки країни.

Тим не менше, наше життя є різнобарвним, а людині притаманне відчуття прекрасного, то ж не хотілося б, аби дописувачі обмежувались суто політичною проблематикою :)
Дописувачем може стати той, хто поділяє наші цінності і пише на українську тематику.

Хочеться наголосити, що засади модерування цього співтовариства є абсолютно прозорі і демократичні, модератори можуть змінюватись за волевиявленням дописувачів.
Вид:
короткий
повний

Твоя Україна

Про 72-річного дідуся-екстреміста. Слава героям!

  • 17.02.14, 21:09
72-річний українець розповів, як його затримали і звинуватили в побитті Беркуту

Понеділок, 17 лютого 2014, 16:46

72-річний Микола Пасічник приїхав до Києва 22 січня з міста Тульчин Вінницької області.

Він збирався взяти участь в урочистій ході на честь Дня Злуки і Свободи України, але тепер його звинувачують в організації масових заходів.

Він прийшов на Грушевського через цікависть, хотів сфотографувати події, однак "Беркут" його побив, схопив і відвіз в Оболонський суд.

На дідуся "повісили" організацію масових заворушень і участь у "побитті бійців "Беркута".

На питання, чи потрапляє він під дію Закону про амністію, літній чоловік каже, що не збирається амністуватись - оскільки ніякої провини за ним немає, і закон він не порушував. Такий підсумок "екскурсії" до столиці, на офіційне, загальнонаціональне свято.



Відео записав Дмитро Тузов

http://www.pravda.com.ua/photo-video/2014/02/17/7014127/

Виховання рабів

  • 17.02.14, 11:42
6 уроков от нацистов, как из личностей сделать биомассу

Как нацистская система ломала личности, как личности противостояли системе и чудовищно деструктивному психологическому полю, какие стратегии использовали нацисты, чтобы сделать из личностей сделать биомассу

9 октября 17 122
6 уроков от нацистов, как из личностей сделать биомассу

Готовясь к публичной лекции по психологии личности, я просматривал выдержки из книги психоаналитика Бруно Беттельгейма «Просвещенное сердце». В ней он описывает свой опыт узника концлагерей Дахау и Бухенвальда, в которых он был в 1938-1939 годах, а также опыт других людей, столкнувшихся с системой уничтожения человеческого достоинства позднее, когда нацисты «раскрылись» на полную мощь. Делал пометки, выписки, и в итоге получилась эта статья.

Меня интересовал психологический аспект того, что творилось в концентрационных лагерях. Как нацистская система ломала личности, как личности противостояли системе и чудовищно деструктивному психологическому полю, какие стратегии использовали и как они деформировались. В конце концов, личность – это и есть наши стратегии адаптации к существующему вокруг миру, и от того, какой он, этот мир, во многом (но не во всем) зависит то, какие мы. — пишет Илья Латыпов.

Итак, начнем…

Нацистская система в 1938-1939 годах – времени пребывания Беттельхейма в Дахау и Бухенвальде – еще не была нацелена на тотальное истребление, хотя с жизнями тогда тоже не считались. Она была ориентирована на «воспитание» рабской силы: идеальной и послушной, не помышляющей ни о чем, кроме милости от хозяина, которую не жалко пустить в расход. Соответственно, необходимо было из сопротивляющейся взрослой личности сделать испуганного ребенка, силой инфантилизировать человека, добиться его регресса – до ребенка или вовсе до животного, живой биомассы без личности, воли и чувств. Биомассой легко управлять, она не вызывает сочувствия, ее легче презирать и она послушно пойдет на убой. То есть она удобна для хозяев.

Обобщая основные психологические стратегии подавления и слома личности, описанные в работе Беттельхейма, я для себя выделил и сформулировал ряд ключевых стратегий, которые, в общем-то, универсальны. И в разных вариациях они повторялись и повторяются практически на всех уровнях жизни общества: от семьи до государства. Нацисты только собрали это все в единый концентрат насилия и ужаса. Что это за способы превращения личности в биомассу?

Правило 1. Заставь человека заниматься бессмысленной работой.

Одно из любимых занятий эсэсовцев – заставлять людей делать совершенно бессмысленную работу, причем заключенные понимали, что она не имеет смысла. Таскать камни с одного места на другое, рыть ямы голыми руками, когда лопаты лежали рядом. Зачем? «Потому что я так сказал, жидовская морда!».

(Чем это отличается от «потому что надо» или «твое дело выполнять, а не думать»?)

Правило 2. Введи взаимоисключающие правила, нарушения которых неизбежны.

Это правило создавало атмосферу постоянного страха быть пойманным. Люди были вынуждены договариваться с надзирателями или «капо» (помощники СС из числа заключенных), впадая от них в полную зависимость. Разворачивалось большое поле для шантажа: надзиратели и капо могли обращать внимание на нарушения, а могли и не обращать – в обмен на те или иные услуги.

(Абсурдность и противоречивость родительских требований или государственных законов – полный аналог).

Правило 3. Введи коллективную ответственность.

Коллективная ответственность размывает личную – это давно известное правило. Но в условиях,когда цена ошибки слишком высока, коллективная ответственность превращает всех членов группы в надзирателей друг за другом. Сам коллектив становится невольным союзником СС и лагерной администрации.

Нередко, повинуясь минутной прихоти, эсэсовец отдавал очередной бессмысленный приказ. Стремление к послушанию въедалось в психику так сильно, что всегда находились заключенные, которые долго соблюдали этот приказ (даже когда эсэсовец о нем забывал минут через пять) и принуждали к этому других. Так, однажды надзиратель приказал группе заключенных мыть ботинки снаружи и внутри водой с мылом. Ботинки становились твердыми, как камень, натирали ноги. Приказ больше никогда не повторялся. Тем не менее, многие давно находящиеся в лагере заключенные продолжали каждый день мыть изнутри свои ботинки и ругали всех, кто этого не делал, за нерадивость и грязь.

(Принцип групповой ответственности… Когда «все виноваты», или когда конкретного человека видят только как представителя стереотипной группы, а не как выразителя собственного мнения).

Это три «предварительных правила». Ударным звеном выступают следующие три, дробящие уже подготовленную личность в биомассу.

Правило 4. Заставь людей поверить в то, что от них ничего не зависит.

Для этого: создай непредсказуемую обстановку, в которой невозможно что-либо планировать и заставь людей жить по инструкции, пресекая любую инициативу.

Группу чешских заключенных уничтожили так. На некоторое время их выделили как «благородных», имеющих право на определенные привилегии, дали жить в относительном комфорте без работы и лишений. Затем чехов внезапно бросили на работу в карьер, где были самые плохие условия труда и наибольшая смертность, урезав при этом пищевой рацион. Потом обратно – в хорошее жилище и легкую работу, через несколько месяцев – снова в карьер и т.п. В живых не осталось никого. Полная неподконтрольность собственной жизни, невозможность предсказать, за что тебя поощряют или наказывают, выбивают почву из-под ног. Личность попросту не успевает выработать стратегии адаптации, она дезорганизуется полностью.

«Выживание человека зависит от его способности сохранить за собой некоторую область свободного поведения, удержать контроль над какими-то важными аспектами жизни, несмотря на условия, которые кажутся невыносимыми… Даже незначительная, символическая возможность действовать или не действовать, но по своей воле, позволяла выжить мне и таким, как я».
Б. Беттельхейм

Жесточайший распорядок дня постоянно подгонял людей. Если одну-две минуты промедлишь на умывании – опоздаешь в туалет. Задержишься с уборкой своей кровати (в Дахау тогда еще были кровати) – не будет тебе завтрака, и без того скудного. Спешка, страх опоздать, ни секунды задуматься и остановиться… Постоянно тебя подгоняет отличные надзиратели: время и страх. Не ты планируешь день. Не ты выбираешь, чем заниматься. И ты не знаешь, что с тобой будет потом. Наказания и поощрения шли безо всякой системы. Если на первых порах заключенные думали, что хороший труд их спасет от наказания, то потом приходило понимание, что ничто не гарантирует от отправки добывать камни в карьере (самое смертоносное занятие). И награждали просто так. Это просто дело прихоти эсэсовца.

(Авторитарным родителям и организациям очень выгодно это правило, потому что оно обеспечивает отсутствие активности и инициативы со стороны адресатов сообщений вроде «от тебя ничего не зависит», «ну и чего вы добились», «так было и будет всегда»).

Правило 5. Заставь людей делать вид, что они ничего не видят и не слышат.

Беттельхейм описывает такую ситуацию. Эсэсовец избивает человека. Мимо проходит колонна рабов, которая, заметив избиение, дружно поворачивает головы в сторону и резко ускоряется, всем своим видом показывая, что «не заметила» происходящего. Эсэсовец, не отрываясь от своего занятия, кричит «молодцы!». Потому что заключенные продемонстрировали, что усвоили правило «не знать и не видеть того, что не положено». А у заключенных усиливается стыд, чувство бессилия и, одновременно, они невольно становятся сообщниками эсэсовца, играя в его игру.

(В семьях, где процветает насилие, нередка ситуация, когда кто-либо из родственников все видит и понимает, но делает вид, что ничего не видит и не знает. Например, мать, ребенок которой подвергается сексуальному насилию со стороны отца/отчима… В тоталитарных государствах правило «все знаем, но делаем вид…»- важнейшее условие их существования)

Правило 6. Заставь людей переступить последнюю внутреннюю черту.

«Чтобы не стать ходячим трупом, а остаться человеком, пусть униженным и деградировавшим, необходимо было все время осознавать, где проходит та черта, из-за которой нет возврата, черта, дальше которой нельзя отступать ни при каких обстоятельствах, даже если это угрожает жизни. Сознавать, что если ты выжил ценой перехода за эту черту, то будешь продолжать жизнь, потерявшую всякое значение».
Б. Беттельхейм

Беттельхейм приводит такую, очень наглядную, историю о «последней черте». Однажды эсэсовец обратил внимание на двух евреев, которые «сачковали». Он заставил их лечь в грязную канаву, подозвал заключенного-поляка из соседней бригады и приказал закопать впавших в немилость живьем. Поляк отказался. Эсэсовец стал его избивать, но поляк продолжал отказываться. Тогда надзиратель приказал им поменяться местами, и те двое получили приказ закопать поляка. И они стали закапывать своего сотоварища по несчастью без малейших колебаний. Когда поляка почти закопали, эсэсовец приказал им остановиться, выкопать его обратно, а затем снова самим лечь в канаву. И снова приказал поляку их закопать. На этот раз он подчинился – или из чувства мести, или думая, что эсэсовец их тоже пощадит в последнюю минуту. Но надзиратель не помиловал: он притоптал сапогами землю над головами жертв. Через пять минут их – одного мертвого, а другого умирающего – отправили в крематорий.

Результат реализации всех правил:

«Заключенные, усвоившие постоянно внушаемую СС мысль, что им не на что надеяться, поверившие, что они никак не могут влиять на свое положение – такие заключенные становились, в буквальном смысле, ходячими трупами…».
Б. Беттельхейм

Процесс превращения в таких зомби был прост и нагляден. Сначала человек прекращал действовать по своей воле: у него не оставалось внутреннего источника движения, все, что он делал, определялось давлением со стороны надзирателей. Они автоматически выполняли приказы, без какой-либо избирательности. Потом они переставали поднимать ноги при ходьбе, начинали очень характерно шаркать. Затем они начинали смотреть только перед собой. И тогда наступала смерть.

В зомби люди превращались тогда, когда отбрасывали всякую попытку осмыслить собственное поведение и приходили к состоянию, когда они могли принять все, что угодно, все, что исходило извне. «Те, кто выжили, поняли то, чего раньше не осознавали: они обладают последней, но, может быть, самой важной человеческой свободой – в любых обстоятельствах выбирать свое собственное отношение к происходящему». Там, где нет собственного отношения, начинается зомби.

Вони зустрілись

  • 16.02.14, 15:47

Мені наснилось, що вони зустрілись

 Убитий в Крутах й вірменин Сергій.

В саду едемськім на травичці всілись:

"За що тебе? " "За Україну, друже мій. "

 "Ти знаєш і мене за неї вбили,

Та це було вже років майже сто.

Тоді померли ми, щоб ви нам жили.

 А вас вбивають... Вас тепер за що?"

"Ти пам'ятаєш, друже. Звісно, пам'ятаєш,

 Як біло-біло в нас цвітуть сади.

І ти цей запах п'єш. І ти його вдихаєш ...

 Я б все віддав, щоб хоч на мить туди."

 "А я ще ввечері узяв дівча за руку

Й тихенько так до серця притулив.

Тоді не знав, що Бог уже розлуку

Навіки на землі нам присудив.

Під Крутами стояли ми стіною.

В очах не страх, а злість до ворогів.

Большевики готовились до бою,

Я йшов на смерть... а жити так хотів."

"Мені твій попіл стукав, брате, в груди.

Я вірменин, а теж Вкраїни - син.

Не мав у серці й крапельки облуди,

За те й убив мене проклятий поганин." ...

Мені наснилось, що вони зустрілись.

Убитий в Крутах й бородач Сергій.

В саду едемськім на травичці всілись:

" За Україну нас вбивають, брате мій."

Європа помовчала і забрала КМДА

  • 16.02.14, 12:47
Пам'ятай  (1931) 
Олександр Олесь
Коли Україна за право
життя
З катами боролась, жила
і вмирала,
І ждала, хотіла лише
співчуття,
Європа мовчала.

Коли Україна в нерівній
борьбі
Вся сходила кров'ю і
слізьми стікала
І дружної помочі ждала
собі,
Європа мовчала.

Коли Україна в залізнім
ярмі
Робила на пана і в
ранах орала,
Коли ворушились і скелі
німі,
Європа мовчала.

Коли Україна криваві
жнива
Зібравши для ката, сама
умирала
І з голоду навіть згубила
слова,
Європа мовчала.

Коли Україна життя прокляла
І ціла могилою стала,
Як сльози котились і в
демона зла,
Європа мовчала.

22.08.1931

Звільненого активіста Майдану на вокзалі чекали «тітушки"

  • 15.02.14, 13:43
  
15 февраля 2014

 Вчора, 14 лютого Голосіївський райсуд Києва звільнив з-під варти дніпропетровця Дмитра Полтавця - останнього з 234 заарештованих протестувальників. Дмитро отримав черепно-мозкову травму під час затримання на вул. Інститутській, де він перебував разом з іншими активістами. Туди їх викликали нібито від імені автомайдану, на який напав «Беркут» - «нас б'ють, рятуйте». Дмитро вважає, що їх заманили в засідку: «Мене вдарили ззаду по голові, збили з ніг. Отямився, коли навколо вже були 5-6 «беркутівців».

Потім був райвідділ міліції і швидкий суд, який не звертає уваги на жодні доводи затриманих і їхніх адвокатів. Полтавцю оголосили, що при ньому «була виявлена битка і пляшка із запальною сумішшю».
«Цинічна брехня, - каже Дмитро, - нічого, важче мобільного телефону, при мені не було». Втім, і той десь пропав в процесі вивчення речових доказів...
У лікарні Дмитра знайшов народний депутат Андрій Павелко - потрібно було допомагати землякам у скрутну для них хвилину. Народний депутат виступив поручителем у справі Полтавця (сам Дмитро про це дізнався вже в Дніпропетровську), і загальними зусиллями, його вдалося звільнити з-під варти.
«Обов'язково хочу зустрітися з Андрієм Васильовичем, - говорить Дмитро, - у нас дуже багато співпадаючих точок зору на те, як нам слід змінити життя в країні».
Але на цьому пригоди Дмитра не закінчилися. О 2 годині ночі, 15 лютого, на залізничній вокзал Дмитра Полтавця приїхали зустрічати представники ВО «Демократи» - депутат обласної ради Владислав Романов і активіст Тарас Рокутов. Як виявилося, на нічний перон до потяга Київ -Севастополь, яким прибував Дмитро Полтавець, крім «демократів», прийшло кілька молодиків «характерної зовнішності», або просто кажучи «тітушок».
«Ми спокійно оцінили ситуацію і зрозуміли, що це засідка з метою нападу на Дмитра, - розповів вранці Владислав Романов. «Перон порожній, майже нікого немає. «Тітушки» розбилися на дві групи, блокувавши перон з двох кінців, і взялися нас вивчати. Я, в свою чергу, продумував варіанти, як убезпечити Дмитра. Їх було кілька, але часу залишалося обмаль, і потрібно було приймати рішення. Подзвонив нашому товаришеві і проінформував про ситуацію так, щоб це чули «тітушки» - було важливо визначити, хто з них тут найголовніший, і змусити його відмовитися від плану нападу на Дмитра прямо на пероні. План спрацював: «старший» від групи типових вуличних «гопників», почувши розмову, занервував і підскочив за інструкціями до досить пристойного вигляду молодого чоловіка років за 30. Той підніс до вуха телефон, і відразу спрацював виклик у «старшого» другої групи з трьох міцного виду хлопців, що блокували вихід з вагона з іншого боку. Мабуть, головний наказав змінити план атаки - бойовики неквапливо рушили в підземний перехід. Місце нападу тепер було визначено. Нам залишалося головне - вивести Дмитра з вагона і безпечно покинути вокзал», - розповів про свої нічні пригоди депутат.
«Все-таки інтелект ще чогось та вартий, - іронічно прокоментував Владислав Романов закінчення цієї не приємною історії, - коли ми вийшли з Дмитром з вагона, на пероні нікого не було, тільки біля найближчого до нас спуску в підземний перехід маячили два «гопники». Їхня роль - йти попереду нас, і позначити в підземці об'єкт нападу. Ми нібито рушили до переходу, «гопники» спустилися вниз, де в компанії інших бойовиків вони і провели весь той час, поки ми вивели Дмитра іншою дорогою з небезпечної зони».
Отже, що виходить в «сухому» залишку. На звільненого з-під варти, пораненого Дмитра Полтавця готувалося напад. Що може бути цинічніше? Але звідки «тітушки» дізналися про час прибуття, номер вагона поїзда в якому їхав Дмитро?
Владислав Романов каже, що коли з ним зв'язалися з Києва і просили зустріти Дмитра, в його телефоні виразно було чути сторонні шуми. До опозиційних депутатів застосовується прослушка? Хто керує цими групами відвертих вуличних бандитів, і що думають з цього приводу ті, кому доручено забезпечувати безпеку громадян? Або це були «народні дружинники», які чергували на вокзалі? Схоже на те.

Он прав.

Гриценко: Нужно менять не Конституцию, а власть

Возвращение к Конституции 2004 года не решит всех требований Майдана, ведь на сегодня людей устроит только полная смена власти.

Об этом в эфире «5 канала» заявил народный депутат Анатолий Гриценко, который подал заявление о сложении полномочий, сообщает пресс-служба телеканала.

«Бандиты во власти создают угрозу жизни людей. Людей уже похищают, убивают. Они не очень читают Конституцию, потому что Конституция – это книжечка. То есть, дело не в бумажках… Бандитская психология другая: они понимают только силу, и именно поэтому Янукович пошел на переговоры, когда увидел силу.

Я бы не хотел, чтобы энергия миллионов людей, которые поднялись защищать себя и свои права, пошла только на конституционные изменения. Если кто-то думает, что Конституция, которую примут завтра, станет другой, ограничит всю власть, сделает Пшонку сразу справедливым прокурором, а всех судей честными – такого не будет», – заявил Анатолий Гриценко.

Он добавил: «Согласно нынешней Конституции, президент может запросто заменить всех силовиков. Если вернуть Конституцию – 2004, то президент не может ничего. Он тогда идет в парламент, а там его ждут олигархи, владельцы фракций и групп».

«На самом деле среди людей на Майдане немногие с утра до вечера читают Конституцию, так же как и в любой другой стране. Но они хотят, чтобы эта власть ушла, и об этом надо говорить, понимая бандитский характер», – подчеркнул он.

«Они воспринимают только силу. Поэтому они сели за стол переговоров только тогда, когда им показали эту силу. Когда “Беркут” шел в атаку и с трех метров стрелял в журналистов и медиков, понял, что получит коктейль Молотова. Если ситуация уже стала такой, что по улицам стало опасно ходить, если создается угроза жизни, имуществу людей, горят машины активистов, у домов встречают с битами – это означает, что власть уже стала рядом с бандитами, и тогда нужно говорить о смене этой власти, а не о выписывании каких-то законов», – отметил Анатолий Гриценко.


84%, 32 голоси

5%, 2 голоси

11%, 4 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Сытый голодного никогда не поймет

  • 11.02.14, 08:44
СМИ: сын Ефремова "подарил" США 1 млн долларов
время публикации: 10 февраля 2014 г., 11:25 
последнее обновление: 10 февраля 2014 г., 12:09

Сын деверя регионалов Александра Ефремова Игорь "инвестировал" в американскую экономику 1,1 миллиона долларов, которые теперь не может вернуть

Сын деверя "регионалов" Александра Ефремова Игорь "инвестировал" в американскую экономику 1,1 миллиона долларов, которые теперь не может вернуть.

Об этом пишет издание "Наші гроші" с ссылкой на материалы дела судебного разбирательства в США.

Как пишет издание, Ефремова-младшего, вместе с сыном экс-главы Луганского облсовета Виктора Тихонова Дмитрием, "инвестировать" в американскую фирму подстрекнул заместитель луганского губернатораЭдуард Лозовский.

Согласно материалам дела "Лозовский против Оксенюка", сам заместитель председателя Луганской ОГА "инвестировал" в США 1,75 миллиона долларов.

Луганские "регионалы" стали жертвой россиянина Василия Оксенюка.

Как пишет издание, Лозовский через своего болгарского агента передал частями американской фирме Оксенюка 1,75 миллиона долларов, для создания компании TBM Holdings, которую должен был вывести на биржу и обеспечить "регионалу" стабильные и легальные деньги.

Уже через Лозовского Оксенюк привлек к подобным операциям и детей Ефремова и Тихонова.

Произошло это в 2006 году. Тихонов-младший передал Оксенюку миллион долларов через фирму Hansen Corporation, а Ефремов-младший - 1,1 миллиона долларов через свою британскую DX Ventures Limited.

Каждые три месяца Оксенюк отчитывался, как работают деньги и которые они имеют перспективы. Но с августа 2007 года миллионы оказались под угрозой исчезновение.

Оксенюк заявил, что деньги "регионалов" заблокированы из-за подозрения в нелегальном происхождении и придумывал разные отговорки вплоть до 2012 года, когда "регионалы" подали на него в суд.

Однако это мало чем помогло, ведь судебное решение о возвращении средств Оксенюк сих пор не выполнил, заявивляя, что эти деньги заблокировал латвийский банк.

В целом речь идет о 5,147 миллиона долларов.

Последний судебный документ датирован 29 января 2014. 6 февраля Оксенюк должен был подать в суд очередной отчет о том, что же в конце концов случилось с деньгами в Латвии.

будівництво населених пунктів для китайців?

  • 11.02.14, 08:19
Влада хоче приховати інформацію про будівництво населених пунктів для китайців?

Погляди » Думка вголос » П'ятниця, 8 Листопад, 2013 - 12:42

 

Олександр Бригинець

Журналіст. Народний депутат України.

Влада не спростувала припущення нардепа Бригинця стосовно можливості заселення частини Дніпропетровської області громадянами Китайської Народної Республіки на 49 років та надання їм через 10 років українського громадянства.

Так я зрозумів відповідь Дніпропетровської обласної державної адміністрації на своє звернення щодо того, чи передбачається в рамках реалізації програми співпраці української Державної продовольчо-зернової корпорації з китайською корпорацією (якій передано в оренду на 49 років земельні ділянки в Україні) створення додаткових умов для розселення/розміщення працівників з Китаю, які працюватимуть над реалізацією означеної програми на Дніпропетровщині.

Як відомо, Україна віддала Китаю в оренду майже на 50 років три мільйони гектарів сільгоспугідь. Угода підписана між Сіньцзянським виробничо-будівельним корпусом і українською компанією KGS Agro. На першому етапі китайській стороні передадуть в оренду 100 тисяч га в Дніпропетровській області. Надалі площа орендованих територій, у тому числі в Херсонській області та Криму, сягатиме трьох мільйонів гектарів. Землі будуть використані для вирощування сільськогосподарських культур і тваринництва.

Дніпропетровська обласна державна адміністрація чіткої відповіді на моє звернення не надала, посилаючись на стислі терміни та необхідність досконалого вивчення ситуації.

Логічним є висловити припущення, що якщо земля передається Китаю в оренду на 49 років, то йдеться й про створення населених пунктів, де житимуть китайці, які повинні будуть обробляти цю землю. За півстоліття в цих поселеннях встигне народитись три покоління народу. Тоді українську територію орендовану китайцями заселятиме контингент іншої країни, який представлятиме в Україні інтереси орендаря, тобто інтереси КНР. До того ж вони проживатимуть компактно, що даватиме їм право на створення китайських шкіл, закладів культури, ЗМІ тощо. При цьому, згодом, по Закону України, вони матимуть право претендувати на отримання українського громадянства.

У відповідь на своє звернення я сподівався почути від влади коротку лаконічну відповідь про те, що ніякі китайці в Україні жити не будуть, що, мовляв, землю, орендовану китайською компанією оброблятимуть українці, китаїзації русифікованого Півдня України не буде та ні яких населених пунктів в Дніпропетровській області не створюється. Але відповідь влади мене дуже насторожила.

Все це відбувається в той час, коли велика частина громадян України шукають собі роботу за кордоном. Влада не дбає про їх повернення в Україну та намагається віддати їх потенційні робочі місця громадянам іншої країни.

http://grim.in.ua/opinions/2013/11/08/3784#.Uvf9r1aFZgA.facebook

-- 

Методичка по утворенню територіальної громади

  • 10.02.14, 10:34
Римма Белоцерковская
Методичка
по утворенню територіальної громади

Які законодавчі акти необхідно прочитати:
Конституція України
Європейська хартія місцеве самоврядування 
Положення про порядок проведення загальниз зборів 
1.Встановлюємо відсутність або наявність конституційного власника: місцевого 
бюджету, аріхвних документів. Документів на право власності на землю териоріальної
громади адмінстративно- територіальної одиниці. Запити на наявність чи відсутність конституційного власника тер громади села,селища, міста, району в місті з районним поділом.
1.1.Запит до обласного Міністерства юстиції про наявність теритоіалної громади ст. 142,143 Конституцї України ( вивчити )
1.2.Запит на отриманняя витягу з держ.реєстру про реєстрацію юридичних і фізичних осіб підприємців про відсутність чи наявність територіальної громади.

1.4. Запит до місцеврї ради про її засновників та розпорядчий документ про заснування місцевої Ради. (Протокол загальних зборів засновника територіальної громади власника) ( ст 142,143, Конституції України, ст 80.83 Земельного Кодексу України) Встановлюємо відсутність місцевого бюджету власності територіальної громади,відустносПрактиктю перевірено по всій території України місцевий бюджет, документи права власності на землю відсутні 
1.5. Запит в ЦВК (або до місцевого державного реєстра виборців)
1.6. Зясовуємо наявність ЄДРПУО державних органів влади ( місцевої ради, управління песнійного фонду, податкової, державної виконавчої служби, пркуратури, міліції,суду, державної казначейської служби) Поянення: відбулась підміна конституційного власника держави
1.7. У випадку відсутності місцевого бюджету, архіву подаємо заяву про їх утворенняю

Крок 2. Інформуємо про початок утворення великої територіальної громади - власника держави з назвою Унітарна Республіка Україна громадян з кола особистої довіри, кола своїх рідних і друзів з усіх регіонів України. (Як зясувалось через громадську експертизу ми з вами 18 років тому не оформили на себе, як громадян згідно Конституції України національне багатсво (землю, надра, промисловий і економічний потенціал), адже земля належить людині по праву народження.(Біблія Буття 1.28) Кожен громадянин згідно Конституції є рівноправним співвласником землі, всього, що її навповнює і надбання попередніх поколінь. ( Конституція ст.13,14 і 143) Кожен громадянин згідно Конституції України відповідає за свою землю перед Богом, нащадками і співвласниками та отримує з неї прибуток.( Конституція України, Приамбула, ст. 1) Оформившись власниками національного багатства, ми отримуємо свободу, захист і контроль над органами влади, над виборами, над своєю власністю. 

Крок 3. Розяснювальна робота з громадянами членами територіальної громади окремої адмінітсративно — территоріальної одиниці ( села, селища, района, міста, района в містах з районним поділом
3.1 Знаходимо ( визначаємо) актуальну для територіальної громади проблему( розпаювання землі, незаконний видоботок, відсутність газу, води,)
3,2 Проводимо зустрічі з людьми і показуємо як вирішується актуальна проблема через офромлення права власності на частку національного багатсва в адміністративно територіальній одиниці та оформлення рееєстру власників громадян власників національного багатства в України 
3.3 Збераємо підиси інформаційним листом...

Крок4. Утворення теріторіальной громади-власника
4.1 Приготувати і попередньо обговорити статут територіальної громади-власника 
4.2. Проводим загальні збори , як тільки є кількості 50% + 1 жителів, на цих загальних зборах має бути прийнято рішення: про створення територіальної громади-власника ,як юридичної особи публічного права власності за статутом територіальної громади, порядок безпосереднього управління майном територіальної громади , утворення власних внутрішніх органів влади територіальної громади , про люстрацію чиновників, заснування реєстрів власників , власності , реєстру органів утворених територіальною громадою, архіву власності територіальної громади ,відкриття рахунків місцевого бюджету власності територіальної громади, про прийняття процедури висування і відзиву депутатів і головної посадової особи, про отримання печатки юридичної особи публічного права власності територіальноїгромади , відкриття рахунків територіальної громади-власника , про обрання керівних органів громади про що кладається протокол загальних зборів.. Статус та тип керівних органів регламентується малою конституцією громади – статутом. Взаємодія з органом місцевого самоврядування визначається Конституцією України, Хартією про місцеве самоврядування, статутом, іншими законодавчими актами, що не суперечать Конституції України .
Виносим рішення ПРЯМОЇ дії обовязкове до виконання з будьяких питаннь, що віднесені до повноваженнь ВЛАСНИКА,.
4.3 Виготовлення печатки відкриття рахункив, починаємо працювати через орган місцевого самоврядування, за законом «Про місцеве самоврядування»,і всі інші органи державної влади працюють за законами країни.