Вся суть Майдана:  Детский писатель Николай Носов написал роман-сказку "Незнайка на Луне" в 1964 г. Его тексты оказались пророческими... "- А кто такие эти полицейские?- спросила Селедочка. - Бандиты! – с раздражением сказал Колосок. – Честное слово, бандиты! По-настоящему, обязанность полицейских – защищать население от грабителей, в действительности же они защищают лишь богачей. А богачи-то и есть самые настоящие грабители. Только грабят они нас, прикрываясь законами, которые сами придумывают. А какая, скажите, разница, по закону меня ограбят или не по закону? Да мне все равно! - Тут у вас как-то чудно! – сказал Винтик. – Зачем же вы слушаетесь полицейских и еще этих... как вы их называете, богачей? - Попробуй тут не послушайся, когда в их руках все: и земля, и фабрики, и деньги, и вдобавок оружие! – Колосок пригорюнился. – Теперь вот явлюсь домой, – сказал он, – а полицейские схватят меня и посадят в кутузку. И семена отберут. Это ясно! Богачи не допустят, чтоб кто-нибудь сажал гигантские растения. Не суждено, видно, нам избавиться от нищеты!"

•  Дата публикации: 2-08-2013, 22:35

БЕЗ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД НЕ ІСНУЄ І ЇХ БЮДЖЕТІВ: ВИКОНУЄМО КОНСТИТУЦІЮ УКРАЇНИ

    Мізерність бюджетів місцевого рівня, стан доріг, комунального майна однозначно наштовхує на думку, що підстави для цього є системними та виникли явно не сьогодні. Особливо цікавим є це питання у розрізі інтересів власне територіальних громад, створених безпосередньо зборами жителів чи їх представників, а не голосуванням депутатських сесій. Мені теж захотілось розібратись у цій проблемі.

   Виявилось, що законодавство каже одне, а дії та сучасні практики від нього явно далекі.

  Згідно з Бюджетним кодексом України (стаття 2) бюджет – це план формування та використання фінансових ресурсів органами державної влади та органами місцевого самоврядування. З іншого боку, у цій ж статті читаємо, що бюджети місцевого самоврядування – це бюджети територіальних громад та їх об’єднань. Тобто, як бачимо,  той, хто є власником бюджету на його формування та використання не має безпосереднього  впливу, а лише чинить цей вплив через «свої» представницькі органи – органи місцевого самоврядування.

    Дещо далі у ст. 2, ч. 1, п. 16 читаємо про гарантований територіальною громадою борг як загальну суму боргових зобов’язань суб’єктів господарювання – резидентів України щодо повернення отриманих та непогашених сум …, виконання яких забезпечено місцевими гарантіями. Тобто, територіальна громада виступає в якості боржника, а отже, володіє деліктоздатністю -  несе відповідальність за свої вчинки. Як відомо, деліктоздатність – це одна з трьох необхідних характеристик юридичної особи, окрім правоздатності та дієздатності. Забігаючи дещо вперед, скажемо, що правоздатність громаді надає Конституція України, Цивільний кодекс, закон про місцеве самоврядування, Європейська хартія про місцеве самоврядування, інші законодавчі акти. Дієздатність територіальної громади доволі часто штучно обмежується, оскільки напряму зареєструвати свій статут в органах юстиції вона без перешкод не може. Водночас, є вже в Україні створені жителями територіальні громади, що в якості юридичної особи вправі самостійно вести господарську діяльність.

   До речі, цікава ще одна річ: власні надходження бюджетних установ передбачають кошти від реалізації продукції чи майна, тобто власності територіальних громад, які, водночас, надають гарантії і є боржниками, але які, як виявляється, не беруть участь у формуванні та використанні цього ж бюджету!

   Є ще один термін, а саме місцеві бюджети – бюджет АР Крим, обласні, районні та бюджети місцевого самоврядування. Взагалі не зрозуміло, що таке районні та обласні бюджети. Бо вище ми прочитали у визначенні бюджетів місцевого самоврядування, що вони включають бюджети об’єднань територіальних громад. З цього випливає, що райони та області не є об’єднаннями територіальних громад, а тому згідно з Конституцією України взагалі нічим володіти не можуть! Відповідно до Статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Територіальній громаді села, селища, міста належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, що є у власності територіальної громади, а також об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Як тоді виникла спільна власність територіальних громад, що перебуває в управлінні районних та обласних рад? Отож, коли ми перераховуємо значну частину своїх податків у так звані обласні чи районні бюджети, виявляється ці утворення не зовсім узгоджуються з Конституцією та тим ж Бюджетним кодексом України.

   І наче в підтвердження сказаного у статті 4 читаємо, що  бюджетне законодавство складається з Конституції України, цього кодексу, тощо.

   Далі у статті 5 зазначено, що зведений бюджет району включає показники районного бюджету, бюджетів міст районного значення, селищних та сільських бюджетів району. Отож, є визначені кодексом «бюджети місцевого самоврядування», «місцеві бюджети», а зведений бюджет району включає якісь міфічні сільські, селищні та міські бюджети.

   Тому отримуємо цікаву ситуацію, що бюджет територіальної громади, іншими словами бюджет місцевого самоврядування у зведений бюджет району не входить, у зведений бюджет міста з районним поділом не входить і існує сам по собі.

   Більше того, згідно з ст. 7, ч. 1, п. 3 місцеві бюджети є самостійними.

   Таким чином, згідно зі ст. 7, ч. 1, п. 9 бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Ні про які районні, обласні бюджети, сільські, міські та селищні тут не йдеться взагалі.

    І сплачувати будь – які кошти у якісь незаконні бюджети, що не входять в бюджетну систему України, громадянин не зобов’язаний, оскільки не зобов’язаний виконувати нічого, що не передбачено законом і Конституцією.

    Можливо, є певні делеговані повноваження державі територіальними громадами, на виконання яких на рівень територіальних громад повертається частина державних коштів. Тоді відповідно можуть теоретично виникати якісь умовно зазначені вище сільські, селищні та міські бюджети. Але до бюджетів територіальних громад вони не мають жодного відношення.

   Далі у статті 9 читаємо, що неподатковими надходженнями до бюджетів є доходи від власності та підприємницької діяльності.

   У ст. 13 «Складові частини бюджету» читаємо про господарську діяльність бюджетних установ, основну та додаткову господарську діяльність.

   Тобто, як? Ми бачимо, що органи державної влади чи органи місцевого самоврядування можуть займатися підприємницькою діяльністю? Згідно зі ст. 43, ч. 4 Господарського кодексу України здійснення підприємницької діяльності забороняється (!) органам державної влади та органам місцевого самоврядування. Ви скажете, що вони здійснюють цю діяльність не напряму, а через комунальні підприємства? А не можуть вони на сьогодні створювати комунальні підприємства. Оскільки це територіальні громади можуть створювати комунальні підприємства, навчальні заклади, підприємницькі товариства, брати участь в діяльності останніх на загальних підставах згідно зі ст 169 Цивільного кодексу України. А в органів місцевого самоврядування є лише функція управління майном (згідно зі ст. 143 конституції) і то тоді, коли вони такі повноваження отримають. Їх ця територіальна громада має спочатку створити. І не на виборах, а в якості засновника юридичної особи – органу місцевого самоврядування.

    У тому ж Господарському кодексі зазначено у ст. 56, що суб’єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника або уповноваженого ним органу. Власник – територіальна громада згідно з вимогами Цивільного кодексу юридичну особу – орган місцевого самоврядування не створював взагалі. У ст. 78 підтверджено, що орган, до сфери управління якого входить комунальне підприємство, є представником власника – відповідної територіальної громади.

    Залишається дуже активно шукати орган місцевого самоврядування, який створений територіальною громадою в якості засновника, а не фізичною особою чи групою фізичних осіб.

    У ст. 10, ч. 3 читаємо, що Державна казначейська служба України складає та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів. Наведена вище аргументація наводить на думку, що в даному випадку йдеться лише про кошти державного бюджету України.

   Дійсно за Конституцією України держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.

   У ст. 13, ч. 9 зазначено, що відкриття позабюджетних рахунків для розміщення бюджетних коштів, включаючи власні надходження бюджетних установ, органам місцевого самоврядування забороняється. Це логічно, якщо йдеться про кошти державного бюджету, що відповідно спускаються на рівень села чи міста. Але у відповідності зі статтею 327 Цивільного кодексу у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, які належать територіальній громаді, тому саме територіальна громада на відміну від органу місцевого самоврядування (!) може вільно вибрати розміщення рахунку для своїх власних коштів.

    У ст. 16, ч. 3 право на здійснення місцевих запозичень належить територіальній громаді міста в особі міської ради. Водночас, у ч. 6 цієї ж статті боргові зобов’язання звичайно ж виникають саме у територіальних громад. Все правильно, за винятком того, що цей самий представницький орган мала б ця територіальна громада створити і якщо зобов’язання по кредиту виходять за межі періоду діяльності створеного органу місцевого самоврядування, така територіальна громада мала б приймати рішення безпосередньо (наприклад, шляхом референдуму чи на загальних зборах), брати на себе таке кредитне зобов’язання чи ні. Інакше маємо дуже хороший прецедент у Північній Європі, коли на референдумі зобов’язання не уповноваженого органу громада просто зробила не чинними.

   Аналогічно у ст. 17 йдеться про відповідні гарантії міської ради для забезпечення боргових зобов’язань суб’єктів господарювання – резидентів України знову ж без участі територіальної громади. В той ж час надзвичайно цікава ч. 6 цієї статті: у разі прийняття рішення про надання кредиту (позики) територіальною громадою (ЯКОЇ НЕМА!!!!) суб’єкту господарювання, у віданні якої є майно комунальної власності, питання щодо необхідності, розміру та виду майнового забезпечення вирішує відповідна міська рада. Якщо ж виникає прострочена заборгованість, ч. 8 цієї ж статті до територіальної громади переходять права кредитора.

    А тепер саме цікаве. Якщо за рішенням суду територіальній громаді міста відмовлено у стягненні заборгованості за кредитами (позиками), залученими територіальною громадою (!!!!!), органи податкової служби оскаржують це рішення у встановленому законом порядку. Але ж територіальна громада не залучала цих коштів! Це робила відповідна міська рада. І аргументів вона відповідно ніяких по відношенню до такого боржника по закінченню депутатської каденції – свого «не свого» органу місцевого самоврядування, засновником якого вона не виступає, не має!

   А як це «залагодити» простіше? Згідно з ч. 14 забороняється списання заборгованості суб’єктів господарювання перед територіальною громадою, крім заборгованості суб’єктів господарювання, визнаних у встановленому порядку банкрутами. Схема просто чудова. Ось вам і пояснення, чому у нашій державі таким популярним є механізм банкрутства. А у ст. 18 тим часом знову читаємо про гарантований територіальною громадою міста борг.  Чи не забагато, як для плечей територіальної громади!?

    «Законотворець» постарався ще більше: у статті 19 гарант усіх мислимих і немислимих боргових зобов’язань територіальна громада вилетіла навіть з учасників бюджетного процесу. Оскільки там є лише органи, установи та посадові особи.

   Додамо лише, що за ст. 21 прогноз місцевого бюджету  (на «диво» термін вжито правильно) включає прогнозні показники місцевого бюджету, а також гарантований територіальною громадою борг. До речі, за ст. 22, ч. 2, п. 3 розпорядником місцевих бюджетів (знову термін вжито правильно) є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад, структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, тощо. Оскільки конституційним правом місцевого самоврядування володіє саме територіальна громада, втручання держави у питання місцевого самоврядування не допускається, розуміємо, що в даному випадку знову ж йдеться хіба що про кошти державного бюджету, надані для підтримки конкретних загальнодержавних програм місцевим бюджетам.

    Тому, коли ми доходимо до ст. 63 Бюджетного кодексу щодо складу доходів бюджетів місцевого самоврядування: 25 чи 50% податку на доходи фізичних осіб, плату за деякі ліцензії та сертифікати, плату за державну реєстрацію та реєстраційний збір, тощо, виникає закономірний висновок. Територіальні громади – власники бюджету на сьогоднішній день не створені. Відповідно своїм бюджетом не володіють і не розпоряджаються. Таких бюджетів на загал просто немає. Кошти громадян в районний та обласний бюджети потрапляють незаконно, оскільки бюджетна система – це розподіл коштів саме між громадами та громадянами.

    Згідно зі ст. 88 до видатків, що здійснюються з бюджетів міст, селищ, сіл (не зрозуміло, що це таке. Про це йшлося вище) належать видатки на органи місцевого самоврядування, освіту, дошкільну освіту, загальну середню освіту, палаци і будинки культури. Зрозуміло, що до цих бюджетів бюджети місцевого самоврядування – бюджети територіальних громад не мають ніякого відношення.

   Тому на сьогоднішній день територіальні громади після свого створення в якості юридичної особи (як це є Польщі, Чехії та інших державах Європи) формують бюджет місцевого самоврядування і розпоряджаються цими коштами самостійно або через створений ними (!) орган місцевого самоврядування. Громади приймуть рішення, чи потрібно їм об’єднувати частину своїх коштів на рівні району чи області, чи ні. Є відповідно і можливість розвивати таким громадам бізнес на своїй території, не підпадаючи під дію громіздкого та неефективного Податкового кодексу.

Ігор Гурняк, голова Асамблеї ГО МСБУ

Громадська експертиза законності органів державної влади та органів місцевого самоврядування

м. Львів

Виявлено наступні факти.

Центральна виборча комісія як державна організація (установа, заклад), як зазначено в реєстраційних даних у ЄДРПОУ, була створена на підставі закону про ЦВК від 17.09.1997 року, проте зазначений закон був прийнятий 17.12.97 року.

Центральна виборча комісія - приватна юридична особа, що має ЄДРПОУ 21662450, що є ознакою реєстраці юридичної особи приватного права власності  і  у переліку засновників ( учасників ) якої  вказано, що реєстрація проведена  24.09.1997 року на підставі Закону винесеного Верховною радою від 17.09.1997 року "733/97-ВР ( але Закон прийнятий 17.12.1997 року є, а вступив в законну силу з 01.01.1998 року ), тому реєстрація  за три місяці і 6 днів до вступу 01.01.1998 року Закону №733/97-ВР органу державної влади   з назвою Центральна виборча комісія є неможливим.

 Відповідно до того, що неіснуючим органом з назвою  Центральна  виборча комісія проводились всі  вибори  до Верховної ради України і Президентів України, починаючи з дати 24.09.1997 року та видавались посвідчення депутатам ВРУ та посвідчення Президентам України, то починаючи так само  з дати 24.09.1997 року в Україні на теперішній  немає жодного депутата Верховної ради України, якому статтею 80 Конституції  України  гарантувалась  депутатська недоторканність і  Президента України, який би міг користуватися правом недоторканності на час виконання повноважень за нормами ст.105 Конституції України.

Засновником цієї організації виступила Верховна Рада України. 12 вересня 1991 року законом “Про правонаступництво України” найвищим органом державної влади України оголошено Верховну Раду України в депутатському складі ВР Української РСР. Згідно зі статтею 4 цього ж закону органи державної влади і управління, органи прокуратури, суди, сформовані на підставі Конституції УРСР діють в Україні до створення таких органів на підставі нової Конституції України. 

З того часу в конституційний спосіб Верховна Рада як орган державної влади створена не була, не створено Центральної виборчої комісії, яка б могла провести відповідні вибори та видати законні посвідчення депутатам, не існуючої в законний спосіб Верховної Ради України. 

Аналогічно не було створено законної державної організації (установи, органу), які б могли організувати підготовку та провести вибори президента України, як це вимагає ст. 1 Закону України про ЦВК, прийнятий не уповноваженими на це громадянами України.

Згідно з Положенням  про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) - це автоматизована система  збирання,  накопичення  та опрацювання даних  про  юридичних осіб  всіх  форм власності та організаційно-правових форм господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб,  що знаходяться на території України, а також відокремлені   підрозділи юридичних   осіб  України,  що знаходяться за її межами. Суб'єктами  Єдиного  державного реєстру  підприємств   та організацій    України  є юридичні   особи   та відокремлені підрозділи юридичних  осіб  всіх  форм  власності  та організаційно-правових форм господарювання,  що  знаходяться  на території України та провадять  свою  діяльність на підставі  її законодавства. 

Згідно зі ст. 8, ч. 1  Господарського кодексу України держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання. 

Згідно зі статтею 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку. Згідно зі статтею 58 цього ж кодексу суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа — підприємець у порядку, визначеному законом. Стаття 43 цього ж кодексу забороняє здійснення підприємницької діяльності органам державної влади, а статтею 56 визначено, що суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника або уповноваженого ним органу. 

До сказаного доповнимо: згідно зі ст. 173 ЦК України у випадку і в порядку, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, від імені територіальних громад лише за спеціальними дорученнями можуть виступати органи державної влади, органи місцевого самоврядування. Такі спеціальні доручення відсутні. 

Тому не існує створених у відповідності з чинним законодавством Центральної виборчої комісії Верховної Ради України, Президента України.   

В рамках кримінального злочину — незаконного захоплення державної влади кабінет міністрів України складається з набору суб'єктів господарювання, які на своїх засіданнях приймають рішення щодо власності громадян та територіальних громад: міністерства закордонних справ України - ЄДРПОУ 00026620, міністерства юстиції України - ЄДРПОУ 00015622,  міністерства фінансів України — ЄДРПОУ 00013480, міністерства екології та природних ресурсів - ЄДРПОУ 37552996, міністерства освіти і науки України - ЄДРПОУ 38621185, міністерства оборони України - ЄДРПОУ 00034022, міністерства внутрішніх справ України —  ЄДРПОУ 00032684, тощо.

Стаття 142 Конституції України стверджує, що доходи місцевих бюджетів, а саме бюджет АР Крим, обласні, районні бюджети, бюджети місцевого самоврядування, перебувають у власності територіальних громад. 

Згідно зі ст. 7, ч. 9 Бюджетного кодексу України бюджетна система України — це розподіл суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Громадяни і територіальні громади є відповідно власниками держави, зокрема місцевих бюджетів. Згідно зі ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.  

Насправді у процес розподілу та використання бюджетів територіальних громад залучено юридичні особи приватного права власності  — суб'єкти господарювання: райдержадміністрації, облдержадміністрації, міністерства, а не органи виконавчої влади, що мали бути створені у відповідності з Конституцією України та законами України, що не суперечать Конституції.

У відсутність надзвичайної ситуації техногенного чи природного характеру, а також у відсутність оголошення в державі (зокрема у місті Києві) режиму надзвичайного чи воєнного стану застосовано до мирних громадян 30.11.2013 року підрозділ спецпризначення "Беркут", повну відповідальність за що несе керівництво незаконних незаконних приватних  бізнес - структур, зокрема учасники незаконного угрупування — кабінету міністрів України.

Призначенням "Беркуту" згідно з п. 3.17 (Наказ МВС №321 від 08.06.2011) є ужиття заходів, пов'язаних з локалізацією та припиненням групових порушень громадського порядку і масових заворушень під час виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, а також при оголошенні в державі (регіоні) режиму надзвичайного чи воєнного стану. 

Дану картину доповнюють наступні факти: відсутні відомості про розпорядчі акти, згідно з якими створені районні суди, районні ДПІ, відокремлені підрозділи Генеральної прокуратури України і самої Генеральної прокуратури України , органу не передбаченого Конституцією України, оскільки конституційним органом є інший орган, що до цього часу не утворений - Прокуратура України, розпорядчі акти про створення управлінь ДАІ в областях, не затверджені положення про ДПІ у районах, районні відділи державної виконавчої служби, тощо. Система органів державної влади представляє собою мережу суб'єктів господарювання, пов'язаних між собою горизонтальними та вертикальними зв'язками.

Елементом цієї злочинної системи сьогодні є і органи місцевого самоврядування, які необхідно трансформувати у представницькі органи юридично не існуючих на сьогодні територіальних громад на більшості території України. 

Оскільки всі органи місцевого самоврядування по всій території  України  мають номери ЄДРПОУ, що є ознакою реєстраці юридичної особи приватного  права власності  та  всі утворені  в один день  21.05.1997 року  за три неділі  до вступу 12.06.1997 року в законну силу ЗУ “Про органи місцевого самоврядування”, тому існування жодного законного органу місцевого самоврядування в Україні є неможливим.

Згідно зі ст. 6, ч. 1 Європейської хартії місцевого самоврядування без  шкоди  для  більш загальних  законодавчих положень територіальні громади (локальні влади) мають можливість  визначати  свої власні  внутрішні адміністративні структури з урахуванням місцевих потреб і необхідності забезпечення ефективного управління.

Тому створення виконкомів обласних рад, виконкомів відповідних районних рад  є  правом та обов'язком територіальних громад у відповідності з Конституцією України, Європейською хартією місцевого самоврядування та рядом інших законодавчих актів України для забезпечення процесу ефективного управління та перебігу бюджетного процесу, забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод, законних інтересів. І, як наслідок, у конституційний та законний спосіб, ми отримаємо можливість для створення державного озброєного органу.

У цьому процесі встановлення реального народовладдя закликаємо громадян України, депутатський корпус, мерів міст, голів сільських рад  повсюдно створювати та надавати максимальну підтримку створенню територіальних громад за  участі більшості жителів сіл, селищ та міст області безпосередньо або через громадських представників. Це можна зробити у будь-який спосіб, визначений Європейською хартією місцевого самоврядування. Насамперед за умов, що склалися в Україні, через загальні збори згідно з правом територіальної громади самостійно вирішувати будь-яке питання місцевого значення у відповідності зі ст. 140  Конституції України, ст. 4-6 Європейської хартії місцевого самоврядування.

Виходячи наведених фактів, закликаємо територіальні громади України загальними зборами на території адміністративно — територіальної одиниці села, селища, району в місті з районним поділом, міста заборонити на своїй території діяльність не існуючих ВР України та президента, кабміну, незаконних суб'єктів господарювання — ОДА, РДА, міністерств та відомств, так званих державних виконавчих служб та ДПІ, прокуратури та судів та заново розпочати створення рішеннями територіальної громади відповідних власних  адміністративних структур — органів в Україні. Чиновники, що працюють в цих органах, є державними службовцями згідно з Європейською Хартією місцевого самоврядування  і  Конституцією України. 

Закликаємо до проведення у найближчому майбутньому загальних зборів представників територіальних громад України, на яких згідно з вимогами Конституції, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншого законодавства, що не суперечить Конституції, необхідно встановити конституційний  устрій  в Україні. 

Виконання тимчасових адміністративних функцій в адміністративно — територіальних одиницях України до моменту проведення зборів пропонуємо делегувати ініціативним групам (локальним колективам). Такі локальні колективи у відповідності з Європейською хартією місцевого самоврядування створюють тимчасовий представницький орган - народну раду та виконавчий орган - виконком.

У п'ятницю, 31 січня,у Харкові, молодики знімали з себе спортивні костюми і вдягали міліцейську камуфляжну форму прямо на вулиці на очах у перехожих. 

Про це на сторінці харківського Євромайдану у Facebook написав один з активістів, - пишеТСН.ua.

"Прямо зараз біля бібліотеки Короленка стоять мікроавтубуси, з яких розвантажують форму кольору хакі, в яку переодягають "титушек", - йдеться в повідомленні. 

Нагадаємо, у Харкові "титушки" розгромили книгарню, де зібралися євромайданівці.

Теги: Євромайдан, Харків

Скандальний священник з Волині Віктор Мартиненко написав лист керівництву УПЦ МП, у якому пояснив, чому рекомендував владиціПавлу Лебедю «поцілувати Януковича у сраку».

Про це прес-секретар Володимир-Волинської єпархії УПЦ МП написав у Фейсбуці.

«Останніми днями, отримую багато дзвінків від друзів та знайомих. Запитують, чи я ще живий, в сані, чи не в забороні) Відповідаю: живий, здоровий. Щоб не говорити двічі про те саме, викладу для друзів пояснення того інциденту і роз’яснення своєї позиції, дане мною своєму правлячому архієрею», - написав він.

Публікуємо рапорт священнослужителя без правок і змін повністю:

«Його Преосвященству, 
Преосвященнішому Володимиру, 
єпископу Володимир-Волинському і Ковельському
протодиякона Віктора Мартиненка

рапорт.

Ваше Преосвященство!

Смиренно доповідаю Вашому Преосвященству про події та суспільний резонанс, що виник навколо мого запису на власній сторінці у соціальній мережі Фейсбук.

Вночі 23 січня у повідомленнях інформаційних агенцій з’явилася інформація про те, що на урочистому молебні з нагоди дня Соборності України в Успенському соборі Києво-Печерської лаври, її намісник Високопреосвященний митрополит Павел, порівняв В. Януковича з Господом Іісусом Христом і запевнив у підтримці усієї Церкви. Коментуючи дану інформацію я поділився своїми думками з друзями на власній сторінці у соціальній мережі Фейсбук.

Навожу свій допис дослівно:

“Я не знаю, чи точно ЗМІ передають слова митрополита Павла сказані сьогодні Януковичу, але те, що наші церковні ресурси розміщують інформацію про “молитву” тих потвор, і їхні відвідини Лаври – це спонукає мене до глибокого сорому. Сьогодні спілкувався з багатьма своїми друзями – простими волинськими священиками – від усіх чув слова обурення.
Владико, Павел! Будь ласка, не говоріть від лиця усієї Церкви, ми розуміємо, що у вас спільні фінансові інтереси – просто станьте і, у черговий раз, на камери поцілуйте їх у сраку, а від усіх не треба!!!”

Повною несподіванкою для мене стало те, що вже на ранок 23 січня публікація отримала кілька сотень лайків та репостів, За два наступних дні на мій коментар посилалися понад півтори сотні інтернет-ресурсів, а у Фейсбуці повідомлення про це на різних сторінках набрали до десяти тисяч лайків. 
Інформація про невдалу метафору митрополита Павла і моє висловлювання прозвучала також у ефірі всеукраїнських телеканалів.

Пояснюю Вашому Преосвященству свою позицію:

Спершу зазначу, що слово ”срака”, вжите мною, не є нецензурним, лайливим чи недрукованим. Це підтверджує те, що абсолютно усі видання процитували цей вислів повністю, не замінивши літери зірочками. Це слово міститься у словниках української мови. 

Наприклад:
Словарь української мови Б. Грінченко : в 4-х т. 
Великий тлумачний словник сучасної української мови. 
Cлово ”срака” є українським аналогом російського слова ”жопа”, яке теж є вживаним навіть у літературній мові і міститься у ”Толковом словаре русского языка Ожегова”.
Згідно ”Cловарю архаизмов русского языка”. Та Словарю русских синонимов”. слово ”срака” є простомовним синонімом слова ”афедрон”, яке вживається у Святому Євангелії від Матфея 15:17.

”Большой словарь русских поговорок”. (В. М. Мокиенко, Т. Г. Никитина 2007) наводить вираз ”Целовать/ поцеловать в жопу” і подає його значення: ” Пресмыкаться, угодничать перед кем-л., подлизываться к кому-л.”

Відтак, вжита мною конструкція ”поцілуйте його в сраку” є простомовним ідіоматичним виразом, що означає підлабузництво, підлизництво та плазування, що на мою думку надзвичайно точно характеризує даний інцидент.

Слід зазначити: звинувачення мене, що я нібито висловився від лиця єпархії не мають жодної підстави. Дана фраза прозвучала як особиста думка – щира та емоційна реакція на кощунство, висловлена у колі друзів – на власній сторінці у соцмережі. Я говорив це не як речник єпархії, а як приватна особа. До речі, на моїй сторінці у Фейсбуку немає жодної вказівки на мій сан і роботу прес-секретаря Володимир-Волинської єпархії. Щоденник, приватна сторінка у соціальній мережі – є моєю особистою власністю, територією, де я можу висловлювати будь-яки думки та судження, що не протирічать чинному законодавству.

Також зауважу, що певна емоційність згаданого коментаря була зумовлена дією, що його спричинила. Високопреосвященний митрополит Павел, в ейфорії вітальної промови порівняв громадянина В. Януковича з Господом Іісусом Христом. І хоча прес-служба Лаври, наступного дня спробувала знівелювати вислови митрополита Павла, проте аудіо запис підтверджує, що митрополит таки порівняв В.Януковича з Господом. Про сумнів, стосовно точності передачі слів ієрарха засобами масової інформації, я оговорився на початку свого запису. Проте, це на міняє суті мого висловлювання.

Урочистий прийом чиновників, які остаточно дискредитували себе, заплямувавши кров’ю своїх громадян, у храмах, єлейні промови та запевнення їх у підтримці викликають у мене стійку огиду, а метафоричне порівняння громадянина Януковича з Господом, на моє переконання, є блюзнірством і грубо ображає мої релігійні почуття.

Відтак, даний коментар був емоційною реакцією на кощунство – дію, що ображає мої релігійні почуття, як священнослужителя та християнина. Церковне передання зберегло приклади ще більш емоційного реагування на блюзнірські висловлювання – маю на увазі історію про те, як Святитель Миколай у відповідь на кощунственні висловлювання дозволив собі застосувати фізичну силу по відношенню до пресвітера Арія.

Стосовно публічності мого висловлювання зауважу, – пишучи свій коментар я не міг здогадатися, що моя душевна репліка набуде такого резонансу, але дев’ять тисяч лайків, сотні репостів, свідчать, що так думаю не лише я.

Понад чотириста листів, дзвінків і повідомлень, майже тисяча коментарів, сотні особистих звернень зі словами подяки і підтримки від архієреїв, священиків, монахів та мирян нашої Церкви утверджують мене у правильності мого вчинку. Офіційний коментар речника УПЦ, що прозвучав в ефірі телеканалу “1+1” побічно підтвердив мою позицію. Відтак, християнське сумління і сан диякона Христової Церкви спонукають мене і надалі правдиво та нелицемірно заперечувати слова кощунства, зганьблення Імені Божого та Святої Його Церкви, від кого б вони не звучали.

Також смиренно довожу до відома Вашого Преосвященства, що увечері 23 січня мені зателефонував Високопреосвященний митрополит Павел. У грубій формі, з образами, лайкою і погрозами він сказав, що забороняє мене у священнослужінні. Усна заборона клірика іншої єпархії без жодних канонічних підстав, є канонічним нонсенсом. Не хочеться вірити, що митрополит, член Священного Синоду Української Православної Церкви, може не знати засад еклезіології, основ канонічного права, а також Статуту УПЦ. Відтак, сподіваюся, що слова про заборону були сказані Високопреосвященний митрополитом Павлом у стані емоційного збудження. 
На завершення розмови Високопреосвященний митрополит Павел виголосив: “Будь ти проклят, во Имя Отца и Сына и Святаго Духа. Аминь.” Не маючи жодного сумніву у нікчемності та марності цих безглуздих слів, втім, смиренно прошу Ваше Преосвященство просити Предстоятеля Української Православної Церкви та Священний Синод, дати канонічну оцінку даним діям Високопреосвященного митрополита Павла. Регулярні публікації у пресі та відеозаписи свідчать, що прокльони і образи є своєрідною звичкою Високопреосвященного митрополита Павла.
 
На мою думку, прокляття, супроводжене виголошенням Тріадологічної формули, є неприйнятним і дає підстави сумніватися у християнській вірі особи, що дозволяє собі подібні формулювання, або її психічній адекватності.

Вашого Преосвященства смиренний послушник,
протодиякон Віктор Мартиненко».

Тетяна ЧорноволБайдужим. Цей дзвін дзвонить по вас01 лютого 2014, 19:53

Погодьтесь, коли в місті починає діяти маніяк ніхто не може бути в безпеці. У нас гірша ситуація – нашою країною керує маніяк, при чому його обслуговує державна репресивна машина, що має можливості створювати ескадрони смерті в кожному місті.

Маніяка зазвичай важко виявити, на публіку він веде звичне життя, часто має сім'ю та дітей. А наш маніяк страшніший, бо навіть не вважає за потрібне ховатися. Лише на 3-му році президенства Янукович почав віддавати накази викрадати, катувати, вбивати, заморожувати зі зв'язаними руками звичайних людей. При чому для нього це лише політтехнології. При чому, зауважте, в його планах царювати, як мінімум два терміни та передати владу по спадку. Що ж тоді буде з Україною і нами?

Байдужі спитайте себе, чи готові ви жити в країні маніяка, що навіть не намагається виглядати, як здорова людина?

Якщо – ні, то ви вже запізнилися. Ми вже в цій країні. Ви просто цього ще не помітили. Бо до вас ще черга не дійшла, але обов'язково дійде, навіть якщо будете байдужі.

Я знаю про що пишу, бо я з тих, до кого дійшла черга, я з тими, хто наступний в черзі, я свідомо встала в цю чергу знову.

Нещодавно я стала свідком однієї розмови в штабі Автомайдану. Одним з співрозмовників був Ярослав Гончар – недобитий "Беркутом". Це той відчайдух, що на власному автомобілі на Оболоні зупинив автобуси "Беркуту", які підтягувалися з "Міжгір'я" на Майдан. Десятки "беркутівців" спочатку розтрощили його авто, а потім взялися за Ярослава з напарником. Ярославу допоміг пасок безпеки, силовики в садистському запалі не змогли його витягнути з авто, а бити через розтрощені вікна було не зручно. Тому він лишився "недобитий".

Другий співрозмовник – Володимир Маралов – "недорозстріляний". Активіст "Дорожнього контролю", якого, ще в грудні просто на вулиці захопили невідомі особи: допитували, а потім вистрілили в серце. Куля чудом розвернулася у м'язі та не зачепила серце.

Так от розмова була наступна: "недобитий" цікавився в "недорозстріляного", що він відчував під час пострілу.

Відповідь зацікавила і мене. Зізнаюся дуже цікавила, бо отримати кулю нині куди реальніше, ніж скажімо, піти в кінотеатр і відповідь неабияк потішила, бо Володимир розповів, що це не дуже боляче. Тебе наче відкидає, а потім відключається свідомість. Володимиру я весело повідомила, що коли по голові б'ють теж відчуваєш, щось подібне. Втрата свідомості рятує від болю.

Ось така у нас радісна розмова вийшла, бо нині в нашій системі цінностей-безболісна смерть вже благо.

Байдужі, ви тільки уявіть, що нас цікавить, бо якщо лишитесь байдужими, колись через це доведеться пройти і вам. Зрозумійте, в яку страшну паралельну реальність, раптом потрапили ми, по-суті, "тепличні діти", які все життя гралися в мир та любов, мали буденні обов'язки, виховували дітей, може більше були романтиками та ідеалістами ніж загал, може більше вірили в гідність, чесність, патріотизм...Тому наша черга прийшла першою і в нашому житті стало буденністю, коли за наказом одного садиста – маніяка Віктора Януковича, ескадрони смерті б'ють наших друзів, розстрілюють, залишають у лісі замерзати, закопують в могили, як не ідентифіковані тіла.

В цій дійсності вже сприймаєш, як чудо, як доказ існування Бога, що Ігор Луценко лишився живий, що Дмитро Булатов – живий.

Скажу чесно, я вже була поховала Дмитра. Коли виходила на вулицю і відчувала жорсткий мороз, уява підступно малювала, як він замерзав у лісі. Коли мені розповідали версії, "що він заліг на дно", я все одно уявляла його закрижаніле тіло присипане снігом, бо в пам'яті звучало його щире "я готовий йти до кінця", коли він приходив до мене в лікарню.

Тому після знайдення Булатова я раділа і навіть не журилася, що його катували: "Головне, що живий".

Проте в глибині душі я в цьому не певна. Я не знаю, що зараз добре. Адже в нашій реальності вижити після катувань, може означати, що кати замордують тебе пізніше. А перший раз вмирати легко...

Я пам'ятаю, як на Бориспільській трасі, відчуваючи нескінченні удари в голову, я відійшла в ніщо з усвідомленням, що це кінець. Проте мені не було страшно, бо заздалегідь я була налаштована, що я десь так подібно закінчу. Зате я пам'ятаю радісну думку, що не відчуваю сильний біль від ударів, отже не ризикую, що буду в безпам'ятстві повзати перед катами на колінах. А ще було радісне усвідомлення, що зробила достатньо, щоб навіть після своєї смерті дістати Януковича.

А другий раз вмирати важко...

Бо тепер все змінилося, тому що нині вмерти, це мало. Це безвідповідально. Треба перемагати, хоча це набагато важче.

А ще хвилюєшся за друзів, знайомих, та незнайомих людей з Майдану. Адже вони такі цінні. Цій країні (вашим дітям, байдужі) потрібні живими ті люди які вийшли на Майдан, бо це найкращі люди Країни. Хто був на Майдані, знає, що там сконцентровані моральні, відповідальні, розумні, хоробрі, які знають, що не можна довіряти країну, власних дітей вбивцям, ґвалтівникам, мафії.

І ми повинні перемогти, бо це наш обов'язок, бо ми сильні, бо ми жертовні. А як відомо готові вмирати коштують багатьох готових вбивати.

Проте наша перемога залежить не скільки від наших якостей, а в першу чергу від кількості небайдужих. Тому я звертаюся до байдужих та аполітичних – почуйте та приєднайтесь.

Я звертаюся до військових: як ви можете бути байдужими, якщо давали присягу на вірність Україні!?

Я розумію, що офіцери української армії у нас не завжди люди честі (в армії процвітає корупція та дідівщина) і просити від них захисту смішно. Проте я прошу. Прошу військових – усвідомте свою відповідальність, ваша байдужість, ваша хата скраю дає владу маніяку. Захистіть країну, якій ви присягали. Можливо це ваше покликання. Можливо ви народилися на світ, можливо ви прийшли в армію не для того, щоб брати дрібні хабарі і померти від алкоголізму, а для того щоб врятувати країну від маніяку, врятувати ваших дітей (дорослих, маленьких, ще не народжених).

Байдужі, зрозумійте це швидше, і станьте небайдужими. Бо для перемоги важлива в першу чергу наша кількість.

А що робити? Який план дій?

Насправді, головне стати небайдужими. А робота знайдеться.

Наприклад, вчора міліція намагалася заарештувати катованого Булатова. Хіба не привід киянам масово прийти його підтримати під лікарню? Однак перед клінікою Борис стояла лише купка людей. Дякую їм, бо мороз насправді лютував страшенний. Однак дивно виглядала ця невелика купка небайдужих на фоні тисяч освітлених вікон спальних Позняків. Чому ті, які живуть по сусідству не підійшли підтримати? Тому що робота, тому що діти, тому що треба платити за квартиру, і байдуже що на Майдані?

Тисячі-тисячі таких хат з краю...

Нещодавно, я вперше після побиття проїхалася з під Борисполя до Майдану громадським транспортом, пройшла пішки селом. Звичним маршрутом, яким раніше ходила сотні раз. Проте, цей раз я йшла вже іншою країною – тривожно

оглядалася на перехрестях.

Я була сама, бо в цей час мій чоловік і батько повезли мого друга Олега в лікарню. Напередодні, "тітушки" бітами розбили йому голову.

Це було в Черкасах. "Тітушки" вискочили на нас трьох з автомобілів недалеко від ОДА. Спочатку кинулися на чоловіків, бо я пленталася ззаду.

Я схопила невеликий дрючок з будматеріалів біля смітника і допомогла відбитися чоловіку. Зізнаюся, вперше за своє життя, я була агресивна, і била з усієї сили нападників.

Затим я кинулася на поміч Олегу, якого душили троє, але в мене вже не вистачило сил на ефективну атаку. Мене схопили. Відбив чоловік. А Олег вже був під "тітушками". Ми ганебно втекли. По-суті, залишили друга на смерть. Його катували. Били на ліквідацію: битою по голові та по тілу. Він чудом лишився живий. В нього шов 10 см на голові.

Уявляєте я залишила друга! Залишила того, хто прикривав мене...

Я стала гіршою. Коли бандити насаджують в країні звірячі правила життя, всі ми стаємо поганими, дуже поганими. Готовими на страшні речі.

Саме тому,байдужі, не можна бути осторонь, коли гуде дзвін. Коли ще можна зупинити найстрашніше.

Уявіть байдужі, якщо репресивна машина Януковича зломить Майдан, що тоді буде робити виплекана ним каста катів, "загони смерті"?

Вони будуть робити, що і завжди – вбивати. Репресивній машині, яка тільки стане сильнішою, завжди потрібне буде м'ясо та страх.

Тоді ви позаздрите нам – активістам Майдану. Бо нас в тій страшній країні маніяка Януковича, в країні страху, бидла та смотрящих вже не буде. Нас, щасливчиків, тоді взагалі не буде.

А ви байдужі -будете. Будете катами, будете жертвами, а більшість буде просто худобою. Скотом.

Можна прожити худобою? Можна. Проте ви завжди ризикуватимете, що ваші діти не захочуть усвідомлювати себе худобою. Тоді ви їх втратите, бо ніхто їх не захистить, і ви залишитесь самі серед тисяч хат з краю.

Подумайте про це зараз. Потім буде пізно.

Як пізно було в 33-тьому, коли байдужі часів боротьби за незалежність, їли своїх дітей.

•