Дніпропетровськ будував... Мазепа

У Дніпропетровську виявлено археологічний пам’ятник світового значення — Богородицьку фортецю. Доктор історичних наук, професор, науковий керівник науково–дослідної лабораторії археології «Придніпров’я» Дніпропетровського національного університету імені Гончара Ірина Ковальова у важливості знахідки переконана. Адже вона повністю змінює уявлення про дату заснування Дніпропетровська і людей, які зіграли в цьому вирішальну роль.

Як стверджує авторитетний науковець, на території фортеці, що розташувалася у місці впадіння Самари в Дніпро, люди жили ще з кам’яного віку.

— Ми знаходили там артефакти часів і неоліту, і бронзового віку, — розповідає Ірина Ковальова. — Пізніше тут, на початку дніпровських порогів, почала збиратися вольниця: слов’яни, половці, монголи, що внаслідок якоїсь причини були змушені покинути соціум. У ХVI столітті на цьому місці виникло козацьке поселення Самарь, яке у деяких документах іменується містом.

Після приєднання України до Росії у 1654 році це місце, зручне зі стратегічного погляду, стало об’єктом російської експансії. У 1686 році з ініціативи уряду і за найактивнішої участі Івана Мазепи, як засвідчує Ірина Ковальова, тут розпочалося будівництво фортеці.

Як неодноразово писала наша газета, дніпропетровська влада вперто «тримається» за фальшиву дату заснування обласного центру — 1776 рік, коли імператриця Катерина II начебто заклала нинішній обласний центр. При цьому висновками поважних науковців ніхто себе не переобтяжує. І навіть не зважає на те, що Катерина II якщо й мала причетність, то тільки до задуманого будівництва Катеринослава–Кільченського. Однак цим планам втілитися в життя так і не судилося. До того ж це місто мало постати за межами нинішнього Дніпропетровська. А Самарь чи Богородицька фортеця територіально входять до сьогоднішнього обласного центру. І хоч, як стверджує Ірина Ковальова, нині досліджено щонайбільше 5 відсотків цієї території і копати необхідно ще 30—40 років, уже є чимало знахідок, що переконливо підтверджують наявність тут бурхливого життя задовго до того, як у краї почули про існування імператриці Катерини.

Серед сенсаційних знахідок — скелет чоловіка, виявлений в одній із землянок. Запрошені археологами медики стверджують, що нещасний помер від легеневої чуми, яка лютувала у регіоні у 1735—1739 роках. За припущенням науковців, це був будівельник, який копав землянку. Отож його поховали на місці одягненим і взутим та ще й із... гаманцем, набитим монетами настільки туго, що можна говорити про переворот у нумізматиці першої половини XVIII століття на території Придніпров’я. Виявлено 21 срібну «чешуйку» Петра I, які чеканили до 1718 року, 3 п’ятаки–«хрестовики» 1726—1729 років і 4 монети номіналом півкопійки 1731—1735 років.

— Що стосується срібних копійок, то вперше зафіксовано таке пізнє їх ходіння, — пояснює старший науковий співробітник лабораторії археології «Придніпров’я» Володимир Шалобудов. — Справа в тому, що в 1718 році Петро I видав указ, що «час покінчити зі старими вошами», тобто срібними монетами. Вони були дуже незручними і дорогими у виробництві. Ці монети викуповували в населення, вилучали з обігу, і назад до казни вони не потрапляли. Але на територію сучасного Дніпропетровська, який був окраїною імперії, укази доходили значно пізніше, і населення, навіть після виведення «чешуйки» з обігу, продовжувало нею розраховуватися.

Науковці тепер порушують питання про взяття Богородицької фортеці під охорону, інакше Дніпропетровськ може втратити археологічний пам’ятник світового значення. А Ірина Ковальова бачить усі підстави для того, щоб створити тут археологічний музей просто неба, наголошуючи при цьому, що всі розкопки вони ведуть коштом спонсорів. Влада ж поки що унікальну знахідку вперто «не помічає». Як не крути, підстав для такої неуваги може бути тільки дві — неусвідомлення значимості такого історичного скарбу або ж страх гучним визнанням фактору Богородицької фортеці розбити вщент офіційну «катерининську» версію «появи на світ» нинішнього Дніпропетровська.

http://www.umoloda.kiev.ua/number/1987/219/70744/