Всілякі голодування треба припинити! Вони втратили сенс

Ми не знаємо, де і коли «Аннушка проллє своє масло» - але ми дуже близько до цієї рокової події.

1. Наприклад, при демократичному устрої, або там, де існує приватна власність – є сенс прово-дити мирні демонстрації та страйки, голодування чи пікети з театральними символами та грою.
Це можливо лише тому, що супротивник – не ворог, а той, кого ти вчора вибирав до парламенту чи місцевої влади. Який піде геть, якщо не набере у наступний раз певної кількості голосів. Тобто - проти тих, хто є супротивником ситуативним, загалом - одним із нас.

2. Зовсім інше – коли ми маємо справу з ТОТАЛІТАРНОЮ владою. Коли раз отримана влада вже назад не віддається. Твоя приватна власність може будь-коли конфіскованою, ти сам – будь-коли заарештованим.
Коли приватна власність та робоче місце – під постійною загрозою втрати . Коли влада вже не зважає на твою думку – бо становище влади не залежить від виборчих уподобань населення. У цих умовах тоталітарної влади навіть робітничий страйк втрачає сенс – навіть загальнонаціональний.
Одразу ж забороняються вуличні демонстрації та свобода слова.
Зворотний зв'язок суспільства із владою переривається.

3. У цих умовах загальний страйк недієвий, бо його легко придушити як «саботаж», антиурядові демонстрації придушують також як «антидержавні».
Людей поступово саджають вже не на 15 – 30 діб, а на 3-5-7 років посиленого режиму.

4. Якщо немає вільних ЗМІ – втрачають сенс такі акціє протести, як голодування чи пікети.

5. Так що голодування в Україні ВЖЕ втратило сенс. Мирна демонстрація – також.
Що робити? Не боятися ув’язнення на 15-30 діб, інакше завтра за те ж саме будуть саджати на довгі роки. І дуже сильно бити, чинити інші тортури.

6. Треба запам’ятати твердо: БЕЗ ТОРТУР ДИКТАТУРА НЕ ІСНУЄ.

7. Так що не треба обманювати себе, що наша диктатура – м’яка. Кожна диктатура проходить стадії жорстокості. Спочатку
- не насмілюються вбивати чужих
- потім чужих вбивають, але своїх ще ні
- потім вбивають кого завгодно.

8. Диктатура не може існувати без росту жорстокості, для цього потрібен час. Сталін прийшов до влади в 1921 році. Апофеоз жорстокості – в 1937 році, коли вбивали своїх.
Вже зараз немає сенсу ні голодувати, ні робити театральні політичні вистави. Ніяких пустих трун – бо завтра понесете «повну».

9. Ці люди при владі – без сентиментів та без страху. Без страху перед якимись дурними виборчими рейтингами. Ні – єдиний страх – це повстання народу, силовий опір диктатурі. Інших засобів опору сваволі владі НЕМАЄ.
10. Немає ні судів, ні прокуратури, ні органів влади, ні виборчих комісій – НІЧОГО!
Немає парламенту, немає кабміну, немає навіть адміністрації президента. Є президент та його близьке оточення, яке виконує лише усні розпорядження Хазяїна. Все.

11. Отже наша мужність у тому, щоб сьогодні постраждати – щоб завтра взагалі не загинути. Фізично.
Бажано, щоб МИ ТЕЖ припинили грати з ними по правилам – бо обов’язково програємо.
Може дійсно Юлі потрібно було емігрувати або зникнути у підпіллі. Настав час і для політичного підпілля.
Любителям програм місцевого самоврядування: забудьте про нього, цим можна бавитися лише в умовах демократії – не раніше.

12. Є у цьому становищі і позитивне: нема поділу України на Схід та Захід, є лише поділ на бандитів при владі та на нормальних людей громадянського суспільства, якому загрожує тоталітарна влада.

13. Не забудемо – є лише два шляхи модернізації економіки:
- Вільне підприємництво
- концтабори ГУЛАГу.
Януковичі вибирають шлях Петра 1 та Леніна-Сталіна з ГУЛАГом, ми – шлях вільного підприємництва та вільної праці.

Але до цього ще треба дожити, точніше – допрацюватися.
Сьогодні – НІЯКОЇ довіри владі Януковича. Поглянемо на Південну Осетію. Можна і ближче: на Крим з його фальсифікаціями. Або на Броварський район, де скасували результати виборів як невигідні влади.
Якщо хто думає, що Янукович сам злізе із золотого унітазу – гірко помиляється.

С.О.
http://svetiteni.com.ua