Ольшанский бьется в каком-то перманентном экстазе:

"Ведь понятно, чего хотим "мы".

Мы хотим, чтобы Игорь Иванович Стрелков вел войска все дальше и дальше на запад, и чтобы бывшие незалежные территории становились русскими губерниями, и чтобы воскрес Александр Третий, и всем было бы наплевать на то, что скажут Эштон, Баррозу и Псаки"  (текст из ФБ)

Для меня все эти "мы" - какое-то однозначное сборище фриков и придурков. Лично я не хочу никаких новых "русских губерний" (со старыми бы разобраться!), воскрешения Александра Третьего, умершего от алкоголизма, я хотел бы в последнюю очередь, ну и "войскам Игоря Ивановича Стрелкова" я мог бы пожелать успеха только в масштабах Донбасса и только в том случае, если эти войска никаким боком не будут иметь отношения к Российской Федерации.

России, на мой взгляд, вообще не надо ни в какую сторону распространяться прежде всего потому, что РФ - плохое, негодное государство, с никуда не годной системой госуправления. Зачем расширять плохой пример на другие территории? Это и глупо, и жестоко по отношению к другим странам. Собственно, единственное крупное достоинство нынешней РФ - это то, что здесь все на русском языке, и русский язык здесь нигде не дискриминируют.

Но это всё. Да и то, русский язык - специфическое довольно достоинство государства, которое особо ценно, опять-таки, разве что для Донбасса и, может, еще для пары-тройки украинских областей. А что еще? Что и куда нам "нести" - нашу сказочную коррупцию? Нашу сверхцентрализацию? Наше "атомное", прости господи, православие? Да нахрен кому такие "подарки" нужны!

Озверевший Ольшанский, которого в этой же самой РФ самого уже давно выперли и выгнали отовсюду, отобрали у него два издания; тот же Кашин, который из-за той же искусственной невостребованности вообще был вынужден свалить из страны и жить на жениных харчах - вся эта публика теперь алчет, чтобы РФ расползлась как можно дальше "по шарику"! Я не пойму, это что - месть? "Пусть все почувствуют, как нам было хреново"?

Я, однако, вижу, что народу в целом сама идея экспансии на самом деле чужда; беснуется, требуя "больше огня", группа маргиналов, почуявших возможность "перевернуть доску" и разом отквитаться за все неудачи. 

Другое дело, что делами РФ заправляют непонятные, никому неподконтрольные люди, чьи намерения абсолютно непредсказуемы. Это тот самый органический порок системы госуправления, о котором я говорил в самом начале. Если у нынешней заварушки может быть какой-то позитивный итог (а будет он, скорее всего, после тысяч смертей, полного упадка и разрухи) - то он должен выразиться во всеобщем убеждении народа - что государством все-таки надо управлять, не выпуская из рук контроля за правительством ни на секунду.

Иначе получать удовлетворение - хотя тоже недолгое - будут лишь бесноватые фрики и безумцы всех мастей.

Оригинал взят у sapojnik в Безумие нарастает

За останні тижні, у важких боях під Саур-могилою, Амвросіївкою, Старобешевим, проклятим Іловайськом, втратили близько 30 побратимів з "Правого сектора", які були прикомандировані до добровольчих батальйонів "Дніпро", "Донбас", 40-го БТО.

Основна причина великих втрат - несподіване для військового керівництва держави відкрите вторгнення кацапів і їх удари в тил нашим військам, які вже додушували сепарську наволоч.

Є й інші причини об'єктивного і суб'єктивного характеру:

- низький морально-психологічний рівень, відсутність бойового духу та дисципліни серед призваних на службу у деяких частинах ЗСУ;

- некомпетентність деяких генералів, які проводять операції. На жаль, багато хто з них підпорядковується політичним рішенням кабінетних теоретиків, а не віддає накази, виходячи із реальної ситуації на фронті;

- незадовільне матеріально-технічне забезпечення фронтових підрозділів. Велику частину бронетехніки ми втрачаємо, не тому, що її кидають екіпажи, а тому що вона зламана - не їде або не стріляє. І, найголовніше, якби не волонтери, то Армія не мала б можливості вести бойові дії взагалі;

- недостатнє озброєння не тільки добровольчих формувань, але й частин ЗСУ;

- панічний страх у високих київських кабінетах добровольчого руху, бажання його максимально формалізувати, підпорядкувати, підкупити, дискредитувати тощо. Не розуміють тилові пацюки, що сучасні добровольці - це продовження Козаччини, Гайдамаччини, Армії УНР, УПА. А може, як раз і розуміють?.. Тому й виникає маса проблем з добровольчими формуваннями.

В одному пості перерахувати всі проблеми важко та й не варто. А ось на питання "Що робити далі?" відповім:

- по-перше, всі хто вірує, помоліться за душі полеглих Героїв, ми завжди будемо пам'ятати їх і ставити у приклад нашим дітям та внукам, тепер вони будуть допомагати нам воювати з Небес;

- по-друге, не панікуйте. Ситуація у зоні бойових дій справді складна, але не безнадійна. Фронт необхідно вирівняти і стабілізувати, перейшовши до активної оборони на зручних для цього рубежах. Знаю, що у військових колах це вже обговорюється;

по-третє, неможна розкачувати ситуацію в державі. Чистити владні кабінети, проводячи люстраційні процеси треба, зносити існуючу владу - під час війни, доки вона не піде на відверту зраду, ні в якому разі неможна. Бо Путін прийде до Києва.

- по-четверте, без введення воєнного стану в державі неможливо виграти війну! Домовитись з ворогом, здавши національні інтереси - можна. Виграти свою Вітчизняну, національно-визвольну війну без повноцінної мобілізації всіх ресурсів українського народу - ні! Занадто сильний і підступний у нас ворог...

І на останок. Під Іловайськом ми понесли страшні втрати. Це трагедія. Але там були тільки деякі підрозділи добровольчих формувань. Батальйони "Донбас", "Дніпро" та інші - живі та готові далі боронити свій Народ.

5-ий Окремий батальйон Корпусу "ПС" тримає оборону у зоні своєї відповідальності. Хлопці вже добре навчилися воювати і постійні боєзіткнення додають гарту і досвіду.

Ми активно формуємо 9-ий Окремий батальйон ДУК "ПС", хоча зброї у нас як завжди бракує (на 120 бійців - 30 автоматів, 2 кулемети, 2 гранатомети). Але нічого - добудемо в бою, якщо владоможці й далі не будуть звертати на нас увагу.

Розвідувальні та диверсійні групи Корпусу активно діють на окупованих територіях, формуючи новітній партизанський рух та наносять ворогу дошкульні удари.

Тобто, Добровольчий український корпус воює, формує нові підрозділи, готується до тривалої та важкої війни. Ми переконані, що переможемо! ми знаємо, що з нами Бог! Тоді, хто ж проти нас?!

P.S. Коли під Іловайськом тільки починало затягуватися кільце, я звертався через заступника командира ДУК до генерала Хомчака з пропозицією підготувати штурмову групу зі складу 5-го батальйону "ПС" і деблокувати побратимів, котрі потрапили в оточення. Для цього нам тоді було потрібно пів-сотні автоматів, декілька кулеметів та гранатометів. Чомусь ця пропозиція не знайшла відгуку.

Пізніше наші малі групи намагалися увійти в кільце, щоб передати боєприпаси хлопцям, але наривалися на щільний вогонь і кожного разу змушені були відходити...

Ось так є на цій війні.

Адам Михник,  один из наиболее активных представителей рабочего движения «Солидарность» в 1980-х, а ныне главный редактор «Газеты Выборчей», рассказал в статье «Пришли поджечь дом соседа» (Przyszli podpali dom ssiada) в своей газете о русских и их вожаке Путине. Он в частности отметил:

«Владимир Путин сбросил маску. Это четко доказывается тем, что он начал агрессию русских войск на территорию восточной Украины.В европейских СМИ раздаются голоса по релятивизации действий Путина. Однако пора наконец понять смысл своей зловещей имперской политики, чья цель заключается в подавлении и порабощении независимой Украины.

Люди умирают, города разграблены и опустошены, президент Путин и Лавров лгут с наглостью и цинизмом, достойным Сталина и Молотова.

Можно ли остановить экспансию Путина? Я не знаю, но у меня ощущение, что отсутствие сопротивления только поощряет бестию. Мы слышим голоса, что антипутинские санкции больно ударят по польской экономике. Да, за санкции надо платить. Но за трусливую капитуляцию надо платить намного больше.

Политика Путина — недальновидная и агрессивная — характеризуется прагматической верой в бессилии Североатлантического Пакта и Европейского Союза. Эти учреждения характеризуются невежеством и идиотизмом…Это логика трусости и слепоты — то же самое, что позволило молчаливо согласиться со сталинской агрессией против Литвы, Латвии и Эстонии.

Агрессоры пришли сжечь дом нашего соседа. Это требует пересмотра текущей политики в отношении Кремля. Украине нужна помощь, а так же нужно помочь самим себе. Поляк должен быть мудрым до травмы.

Когда проф. Андрей Сахаров охарактеризовал в русском парламенте войну в Афганистане как похабную войну, лагерь великорусского самодержавия ответил яростью. Сегодня враги Сахарова отомстили храбрым и благородным русским защитникам свободы, достоинства и демократии. Это бунт великорусской черни. Страшный русский бунт — по словам Пушкина — бессмысленный и беспощадный», — подытожил Михник.

Источник: http://elise.com.ua/?p=35089