Єгипетські культурні практики, які викликають інтерес..

Люди жили на берегах Нілу з часів палеоліту або кам’яного віку (найраніші свідоцтва датуються 700 000 роками). Не дивно, що в місці з такою легендарною історією розвинулася могутня цивілізація.

Щоб зберегти «належний хід речей у Всесвіті», ціла невелика армія жерців в численних храмах Єгипту щодня підносила молитви богам. У кожному храмі була особлива статуя божества, з якої проводили ритуал «відкриття рота» для отримання «духовної сутності божества». Цим статуям щодня робили підношення у вигляді їжі, пиття і дарів. Жерці також співали гімни і навіть мили і одягали своїх «богів». Під час ритуалу обов’язково використовували масла і пахощі, а також і фарбу для очей.

Єгиптяни виготовляли різні вироби, яким знаходилося застосування в усьому стародавньому світі. Наприклад, в могилі датської жінки в Олбі знайшли скляну синю намистину. Після ретельного її дослідження з’ясувалося, що ця намистина була зроблена в … єгипетській майстерні в Амарні. В Єгипті синій колір символізував первісний океан, з якого відбулося все суще. За кордоном скло цінувалося дуже дорого і зустрічалося хіба що в похованнях «еліти суспільства». В обмін на кольорове скло, північні народи відправляли в Єгипет бурштин, який цінувався в цій країні, як матеріал, що символізує Сонце. У похованнях багатьох фараонів зустрічаються шматки священного бурштину.

Робочі і художники в Єгипті часто позначали свої творіння особистим графіті (іноді гумористичного характеру). Завдяки цьому цікавому звичаю сучасні дослідники можуть відтворювати інформацію про древні споруди Єгипту і про те, як вони будувалися. Спочатку всіх робочих ділили по тисячам, а потім кожну тисячу ділили на більш дрібні підрозділи, кожному з яких доручали виконання певного завдання. У кожної цієї групи робітників було своє прізвисько, яке обов’язково включало ім’я фараона, на якого вони працювали. Це призвело до появи таких химерних назв, як «п’яниці Мікеріна». Подібні графіті прикрашають гробниці, піраміди та інші пам’ятки старовини.

Виявляється, у древніх єгиптян фактично була рівність статей. Жінки користувалися багатьма привілеями, які зникли в наступних культурах, такими, як право на власність (включаючи рабів), а також складання юридичних документів. Крім того, жінки часто працювали в таких шанованих галузях, як медицина. У древніх записах збереглися згадки, по меншій мірі, про 100 єгипетських жінок-лікарів.

Блакитний лотос (або блакитне латаття) мав в Єгипті релігійне значення. Міф про творіння стверджував, що перше латаття з’явилося з хаосу, який був до народження Всесвіту, і саме це латаття породило бога Сонця, прародителя усього життя. Квітка латаття розгортає свої пелюстки щоранку, показуючи свою золоту серцевину, і закриває пелюстки до вечора. Єгиптяни вважали, що це нібито символізує щоденний сонячний цикл. Тому не дивно, що лілії вважалися крихітними зображеннями бога Сонця і їх зображення зустрічаються на багатьох пам’ятниках і храмах.

Щоб з’ясувати, що їли древні єгиптяни, французькі дослідники проаналізували співвідношення двох ізотопів вуглецю в 45 муміях, що датуються 3500 до н.е. – 600 р н.е. За підсумками вуглецевого аналізу виявилося, що єгиптяни здебільшого харчувалися рослинною їжею (в основному це були пшениця і ячмінь). Незважаючи на безліч збережених доказів того, що єгиптяни займалися рибальством, вони їли на подив дуже мало морепродуктів.

Виявлена в колишній Верхній Нубії могила жінки середнього класу передбачає, що єгипетська і нубийская культури вільно змішувалися після того, як Єгипет завоював свого сусіда в 1500 році до нашої ери. Наприклад, ця жінка була похована в єгипетській гробниці, але при цьому не в саркофазі, а в ліжку (що практикували нубийци). Крім того, її не муміфікували, а поховали на боці в позі ембріона. Що цікаво, на останках не було знайдено похоронних прикрас зі слонової кістки, які полюбилися її співвітчизниками, а єгипетський амулет.

Стародавні ієрогліфічні тексти, які розповідали про хороше життя в Єгипті, є брехнею. Це було доведено завдяки дослідженню людських останків на кладовищі в Тель-ель-Амарна, колишній столиці за часів правління Ехнатона (фараона, який безуспішно намагався ввести монотеїзм в країні). Як виявилося, люди в той час були набагато «дрібніші» і хворобливіші. Середній зріст чоловіків становив 158 сантиметрів, а жінки були ще нижче. Також були виявлені явні ознаки перевтоми і клінічнї нестачі білка. Переломи кісток були звичайним явищем, так само як і травми спини від виснажливих навантажень. У 74 відсотків дітей і у 44 відсотків дорослих була анемія.

Незважаючи на те, що дошлюбний секс не вважався табу, від молодих людей чекали, що вони все ж вступлять в шлюб. Єгиптяни одружувалися в ранньому віці, часто до настання 20 років. Проте, держава і релігія не мали взагалі ніякого відношення до будь-якого аспекту шлюбу. Швидше, єгипетський шлюб нагадував суспільний договір, який регулював майно пари, як дошлюбне, так і нажите разом. Завдяки егалітарній концепції єгипетського шлюбу, жінки могли так само легко просити розлучення, як і чоловіки.

На перший погляд, в списку загальновідомих афродизіаків салат виглядає недоречно. Однак, він використовувався в такій якості майже 5000 років тому. Близько 2000 до н.е. саме салат почав символізувати бога родючості Мін. Ймовірно, єгиптяни помітили, що стебла салату стирчать із землі віддалено схоже на певну частину чоловічої анатомії. Крім того, салат, зрізаний біля основи, виділяє молочно-білу речовину, яка єгиптянам здавалося схожиою на сперму. Однак, єгиптяни зазвичай не їли салат, а витискали олію з його насіння, яке використовували в лікувальних цілях, для приготування їжі і навіть при бальзамуванні.

Джерело