Летючий Голандець легенда, чи ні ?

Однак, не завжди подібні події мають настільки просте пояснення. У «Морському словнику» можна прочитати:

«Летючий голландець» – старовинна морська легенда, згідно з якою капітан голландського парусного судна Ван Страатен був засуджений на вічне поневіряння по морях. На думку моряків, зустріч з ним в морі віщує загибель.

У 1840 році в Карибському морі виявили вітрильник «Розалі», що йшов під вітрилами, але без команди. Огляд трюмів показав, що вантаж цілий, отже, піратський напад виключався. Правда, речі команди і пасажирів були безладно розкидані. Було встановлено, що ті, хто перебував на борту судна, залишили його раптово, немов охоплені божевіллям.

У 1850 році жителі Істон-Біч (штат Род-Айленд) були свідками того, як форштевнем врізався в прибережну мілину вітрильник «Сіберд», якого з нетерпінням чекали в порту. Люди піднялися на судно, на якому не виявилося жодного матроса.

Але все свідчило про те, що екіпаж покинув корабель за годину півтора до аварії: в кавниках ще парувала кава, на камбузі остигав обід, а в кубриках був тютюновий дим. Куди відмінній погоді пропали моряки?

У грудні 1872 року англійський бриг «Дея Грація» в 130 милях від берегів Португалії зустрівся з судном «Марія Целеста», яке під повними вітрилами якось невпевнено нишпорило по хвилях. «Дея Грація» опустила на воду шлюпки: на борту «Марії Целести» не було ні душі. Ретельний огляд показав, що всі речі екіпажу і вантаж, що складався з діжок зі спиртом, перебували в цілості. У матроських кубриках ліжка були акуратно заправлені, на столиках перед дзеркалами лежали приладдя для гоління. І ніякого безладу, сліди якого хоч якось могли пояснити причину, через що команда раптово покинула корабель. Судновий журнал «Марії Целести» допоміг встановити, що таємнича пригода сталася в листопаді того ж року.

Одне з найбільш примітних судНів-примар XX століття – датське навчальний судно «Кобенхавн». У грудні 1928 року воно вийшло з Буенос-Айреса в кругосвітню подорож. На борту вітрильника перебували екіпаж і 80 кадетів морського училища. Подальша доля парусника залишається нерозкритою таємницею. Стверджують, що його згодом багато разів бачили в різних куточках Атлантики. Судно нібито йшло під усіма вітрилами, але людей на ньому не було. При останній такій «зустрічі» повідомив капітан суховантажу «Страатен Магелхас» в … жовтні 1959 года!

Часом такими «голландцями» стають реальні великотоннажні судна, які дрейфують по водних просторах. Ці блукачі без екіпажу або з мертвою командою зареєстровані в зведеннях морських відомств. Таємниці багатьох з них похмурі і, мабуть, ніколи не будуть розкриті, оскільки, Світовий океан зберігає їх під надійними замками.

Окремі таємничі випадки появи в океані суднів-привидів можна розгадати, знаючи про явище, яке більше 60 років відомо в океанології під назвою «голос моря». Його відкривач – відомий академік В. В. Шулейкин.

Суть відкриття в наступному: з штормових районів зі швидкістю звуку в повітрі і, майже, в п’ять разів швидше у воді поширюються інфрачервоні коливання. Морські тварини і птахи сприймають їх як попередження про небезпеку, що насувається шторм. Але тільки порівняно недавно вчені встановили, що інфразвук створює несприятливий вплив на психіку людини. При слабких коливаннях у випробовуваних людей виникали напади морської хвороби, з’являлося відчуття невпевненості і страху, а при середніх коливаннях наступала непритомність. Розрахунки показали, що інфразвукові коливання з частотою 7 герц можуть привести до смертельного результату. Але ж під час шторму «голос моря» майже підходить до цього рубежу – його інтенсивність в середньому досягає 6 герц. Крім того, за часів згаданих досліджень, коли частота випромінювання була нижче граничних величин, людський організм відчував сильну вібрацію, незвичайним коливань піддавалися внутрішні органи і люди відчували сильний біль по всьому тілі.

А тепер уявімо собі такий поворот подій … Тихий, спокійний океан, ніщо не віщує небезпеки. Але десь бушує шторм. І ось, підкоряючись «голосу моря», народженому цим штормом, несподівано починають вібрувати і ламаються щогли, і надбудови, рвуться вітрила. У моряків, охоплених жахом і диким болем, тільки одна думка – геть з проклятого судна! Проходить трохи часу і по-тихому, як і раніше, океану пливе вже «летючий голландець» …

В умовах туману, сніжних буревіїв, гігантських хвиль, шаленіння вітру і бурхливого океану дрейфуючий корабель цілком може представитися кораблем-примарою. І, звичайно, зіткнення з ним не обіцяє нічого хорошого. Втім, чи можна однією причиною пояснити цю таємницю?

Джерело