Дивні речі робили наші предки...

Коли археологи знайшли ці флакончики в гробницях Стародавнього Єгипту, то припустили, що фараонів «відправляли в долину смерті» з їх улюбленими духами. Пізніше історики прийшли до іншого висновку. Виявляється, наповнювалися ці флакончики сльозами.

У Персії чоловік, який приходив живим з війни, насамперед, перевіряв вміст флакона. Повний флакон означав, що дружина проливала сльози і сумувала за своїм чоловіком.

В Англії 18 століття вдові належало за рік «наплакати» цілий флакон і в річницю смерті вилити сльози на могилу чоловіка. На деяких ємностях була спеціальна позначка і, коли рівень сліз досягав її, траур можна було закінчувати.

Як ви думаєте, коли був винайдений навігатор? Виявляється, вже в 1920 році в Англії було випробувано якусь подобу сучасного помічника.

Він вдавав із себе фрагменти карти, намотаної на дерев’яні палички. У момент ходьби потрібно було перемотувати карту і таким чином орієнтуватися на місцевості. Був навіть винайдений спеціальний ремінець для кріплення на руці.

Екземпляр, що зберігся, цього чуда техніки можна побачити в Британській бібліотеці Лондона.

У 19 столітті панянки часто непритомніли. І не завжди це було викликано бажанням справити враження на обранця або від переповнення почуттів.

Досить часто причиною непритомності були занадто тугі корсети, задуха або нестерпний сморід, що стоїть на вулицях Європи. У ті часи про каналізацію можна було тільки мріяти.

Так ось для того, щоб швидко привести дівчину до тями, були придумані ці мініатюрні коробочки. Усередині лежав шматочок тканини, просочений оцтом або нашатирним спиртом. Такі коробочки забезпечувалися ланцюжками і вішалися на пояс.

Так само на поясі у жінки 18-19 століття можна було знайти все необхідне: ключ, ножиці, годинник, наперстки і та сама оцетниця. Все це вішалося на пояс за допомогою ланцюжків і красиво оформлялося.

Такий знайомий нам тостер. Думаєте, це винахід наших днів? Аж ніяк. Ще в кінці 18 початку 19 століття такий пристрій користувався великою популярністю у домогосподарок в США. Випускалися навіть різні модифікації такого кухонного начиння.

За допомогою пристрою можна було підігріти хліб, а також зробити так, щоб він довго не остигав.

Складалося пристрій із сталевого корпусу з отворами і підставки, на яку поміщалися вугілля.

У 17- 19 століттях найпопулярнішою лікувальною процедурою було кровопускання. Часто це було і єдиним методом лікування від усіх хвороб.

На фотографії ви бачите штучний замінник п’явки. Передбачалося, що винахід отримає широке застосування і повністю замінить п’явок. Однак розвиток медицини дозволив незабаром «забути» про кровопускання.

Щоб спробувати врятувати пацієнта з кульовим пораненням, потрібно якомога швидше дістати кулю. Лікарі ще в 13 столітті придумали пристрої, але воно дозволяло отримувати тільки кулі, які неглибоко ввійшли під шкіру.

Для глибоких поранень на рубежі 16-17 століть було придумано такий засіб – це довга порожниста трубка зі спеціальним захвативателем, який повинен був зачепити кулю і витягти її назовні. На жаль, це не завжди вдавалося. Якщо не виходило дістати кулю таким здобувачів, то її просто вирізали з тіла. Багато пацієнтів вмирало від больового шоку і втрати крові.

Популярним екстремальним розвагою наших предків було полювання. На полюванні можна було зустрітися один на один з диким звіром і загинути. Тому люди винаходили екіпіровку для того, щоб хоч якось себе убезпечити.

Ось, наприклад, спеціальний одяг для полювання на ведмедя. Придумали її в Росії.

Цей костюм складався з шкіряних штанів, розшитих металевими шипами і куртки, також шиповану. Як додатковий аксесуар пропонувалася шапка -шлем, теж начинена шипами.

Своєрідний прилад для передбачення погоди був винайдений в Англії в середині 19 століття доктором Меріуезер.

Він зауважив, що його лікувальні п’явки починають проявляти занепокоєння перед грозою, бурею або інший негодою.

Заповзятливий доктор розмістив п’явки за різними пляшках і підвісив їх таким чином, щоб пляшки стукали один об одного, коли п’явки починали активно рухатися – тим самим сповіщаючи про наближення негоди.

У медиків 18-19 століть не було УЗД, тому вивчити як влаштовані внутрішні органи людини вони могли тільки «на натурі», тобто на померлих людей. До 1832 року в Англії навіть діяв спеціальний “Анатомічний закон”, що дозволяє медикам забирати тіла злочинців, засуджених до смертної кари.

Але до середини 19 століття стрімко розвивається медичної галузі знадобилося значно більше «матеріалу для вивчення». Тел злочинців вже не вистачало. Та й холодильного обладнання в той час не було.

Медики стали домовлятися з працівниками кладовищ, щоб ті розкопували свіжі могили. Родичі померлих людей були проти такого втручання в тіла їхніх близьких, тому був придуманий спосіб захисту поховань від медичних розкопок.

Називали його мортсейф. На труни «одягали» чавунні решітки ковпак, які повинні були захищати спокій мертвих.

Джерело