Успенський піст: християни проти філософів

Піст без молитви - дієта, не більше. Дієта - теж добре. Полегшує плоть, дає відчуття радості життя, і інше, інше. Ось скаже вам хтось: «Я дієту дотримуюся, а ви постите. У чому різниця? ». А ви йому: «Ну, знаєте .. Ну, розумієте ...» І - нічого виразного. Тоді він нічого не дізнається і нічого не зрозуміє. Плюс - буде впевнений, що і його дієта, і наш піст - щось якщо не до кінця однакове, то дуже схоже.

Горе нам. Ми не вміємо ні пояснити, ні захистити свою віру. Очі у всіх розумні, а слова не ті. Не в приклад нам були ченці якісь, яких запитали філософи: «І ви не одружуєтесь - і ми. І ви спите на землі - і ми. І ви ходите вічно в одному одязі, і ми - в одному плащі. Яка між нами різниця? »

Було це в часи, коли філософія була не кабінетною дисципліною, а способом життя. За цим критерієм у нас сьогодні взагалі немає філософів, одні ... не скажу, хто. Так от, ті монахи, до яких було звернене питання, відповіли: «За зовнішніми ознаками ви і ми відрізняємося мало. Але ми надіємось на Бога і перебуваємо в благодаті ».

Виходячи зі сказаного, і ми про піст свій можемо сказати щось подібне. Наприклад: «Ми вчимося любити Бога і згадуємо часто про пришестя в світ Його Єдинородного Сина. Ми любимо також і Матір Ісуса Христа, «таковой страшней Тайне послужившую». Цей пост наш присвячений Їй. Постячись, ми уповаємо на Бога і перебуваємо в благодаті, оскільки Сама Діва Марія благодатна, і Ангол сказав Їй: «Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою».

Якщо їсти і пити менше, а то і не їсти часом і не пити взагалі, то чим зайнятися? Молитвою! Тим, без чого піст - просто дієта, і не більше. Молитва потрібна: сильна, зібрана, гаряча, за себе і за всіх. Не просто читання якихось молитовних текстів, що само по собі похвально і є школою молитви, але ще не вся молитва. Потрібно не зображати з себе  людину , що молиться, але потрібна сама молитва, яка (бачить Бог) змінює людину, «чадом света сего соделовая».

Матір Божа вміє молитися. Все життя цьому вчилася. У тиші, в простоті, на самоті. Те працюючи, то відпочиваючи, то встаючи, то лягаючи, Вона мала Бога в пам'яті й ім'я Його - на вустах. Потім, сподобившись відвідування Гаврилова і зачавши в утробі, тим більше прислухалася до биття і зростання плоду в Собі, на кожен рух Сина відповідаючи молитвою Отцю Його.

А потім ходила за Сином, «слагая все глаголы Его в сердце Своем». Потім горіла у вогні страждання нестерпного, стоячи під Хрестом, але молитви не залишала. Потім змінила скорботу на радість і проповідувала людям порятунок в Тому, Кого носила, і кормила, і слухала.

А потім прийшло Їй час вмирати. І знову посилилася і збільшилась її молитва, у відповідь на яку Син Сам прийшов і взяв на руку душу Матері. Потім було її воскресіння і на небеса сходження, звідки Вона дивиться на нас, і відвідує, і являється з заступництвом і різноманітною допомогою.

Народила, але Дівою залишилася. Померла, але перейшла в Життя, оскільки Бог наш є Син Її. Якщо Життя до нас прийшло, то через Неї, і значить, Вона - Двері Життя. Якщо Бог до нас із небес зійшов, то Нею, і виходить, Вона - Сходи Якова, що з'єднує небо і землю.

Варто в очікуванні свята Успіння попоститися духом і черевом. Базікати менше і не вникати ні в що, що нас прямо не стосується. Їсти менше, щоб якусь легкість і бадьорість в собі відчути. З'явилася, легкість і бадьорість, «конвертуй» її в відвідування храму і в поклони земні на молитві. Щось добре зробити заради Христа, а не заради похвали або зворотнього добра людського.

Одним словом, треба подвигом добрим трудитися і віру дотримати. І робити це потрібно сьогодні, а не «потім». Хто сьогодні не хоче рятуватися, той ризикує завтра бути викресленим з числа врятованих. Помножимо сьогодні молитви, братіє, тому що Діва Марія за нас молитися не перестала, але до днесь «молитвами своїми позбавляє від смерті душі наші».

 Протоієрей Андрій Ткачов