Над містом...
- 23.07.10, 19:14
ще вірш з "сонного" циклу"
Із напівсутінків дрімота виринає,
На підвіконні, ніжки звісивши, сидить
В лінивій позі. Важко позіхає -
До сну скликає тих, хто ще не спить.
Наспівує у вушка колискову,
У вічі сипле сонним порошком, Казки розповідає волошкові,
І дзиґ вкрива дрімотним кожушком.
Зірки з торбинки щедро розсипає -
Це - казко-диво-чаро-мрійні сни.
Над містом - ніч. І метушня вгаває...
Зірки ясні над містом - сни рясні...
23.07.2010
© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109299780








Не мой. Подаренный мне. Ничей. Ей теперь всегда будет 22 года.
Моей подруги. Не хочу печатать ее фото, а она была истинно красива. Когда красоту убила красота.
СОПЕРНИЦА
Ты ее любишь. Она твоя.
А я сейчас тебе чужая.
И все равно тебе, что я,
Хоть рядом по тебе скучаю.
Уже стемнело за окном.
И сердце б нежности хотело,
Но ты все с ней, все с ней вдвоем.
И до меня тебе нет дела.
Ты посмотри в мои глаза.
Увидишь в них слова и чувства.
Возможно и поймешь тогда,
Как без тебя порой мне грустно.
Я вижу, как твоя рука.
Ее так нежно обнимает.
Она – соперница моя.
Ее гитарой называют.