Молю, благаю, не приходь у мої сни, І не порушуй спокій мого серця. Бо ж знаєш, не для тебе вже вони, Та знову з вуст чомусь ім’я твоє зірветься. Давно вже всі зруйновані мости. Та зовсім не твоя у тім провина, Що я не можу і не хочу далі йти, Не помічаючи швидкого часу плину. Ти світлим спогадом з далекої весни Проникнеш знову в серце на світанку. Молю, благаю, не приходь у мої сни, Щоб знову зникнути в ранковому серпанку.

Плаче вітер за моїм вікном, Тихо плаче осінь золота. Ми тепер вже більше не разом, Розійшлися ми, я більше не твоя. Плаче вітер, листям шелестить, Він розвіяв всю нашу любов. Плаче вітер, і душа тремтить, Я до тебе не повернусь знов. Плаче вітер, минуло кохання, На прощання посміхаюся я. Ти не перший, і ти не останній. Більше я не іграшка твоя. Плаче вітер…Чому плаче небо? Плачуть очі…Чому плачу я? Вже не разом ми … Ну і не треба. Та не буде інша кращою...

Читати далі...

Уже осінь від нас відходить, Вже з дерев облітає останній листок. Білосніжна зима на підході, У майбутнє ми робимо ще один крок. Час біжить, нам його не спинити, Рік за роком у вічність летить. Все пройде, промине у цім світі, І життя промайне, наче мить. Коли ще один рік нас покине, Завітає новий в кожен дім, Світлий Ангел до мене прилине, І пригорне крилом своїм . Він нечутно мене запитає: “Як прожила ти, душе, цей рік?” Хоч насправді чудово все знає, Бо ...

Читати далі...

Ми живемо у різних світах, Ми в галактиках різних родились. Та між нами – Чумацький шлях, Ми з тобою на ньому зустрілись. В тихім сяйві сріблястих зірок Ми забули про біль минулий. Наша зустріч – в майбутнє квиток, Наші душі й серця це відчули. Так багато в житті перешкод, Щось будуєм, а потім ламаєм. І в стрімкої буденності водоворот Ми так часто від себе самі утікаєм. Та сьогодні з тобою забудем про всіх. Десь у просторі ми наші руки з”єднаєм...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Я закрыла в прошлое дверь, Оставляя на память улыбку, Пусть сквозь слёзы и боль потерь, Но любовь не бывает ошибкой. Может, снова наступит весна, И холодный лёд в сердце растает. А пока белой птицей любовь моя В синем небе свободно летает.

Подари мне, Господи, надежду , Дай отраду жаждущей душе моей. Свет любви не по-земному нежный В моё сердце хоть немного ты пролей. Подари мне, Господи, смирение, Под крестом упав, дай силы встать. А когда придет душевное смятение, Умоляю, не позволь Тебя предать. Господи, прошу, пошли мне покаяние, Научи с открытым сердцем предстоять. Чтобы не было ни слова оправдания… Разреши Ты мне святую истину познать. Чем сильней душа, тем жёстче испытания, Ты её...

Читати далі...

Среди тысяч блестящих звёзд, Среди сотни чужих улыбок, В повседневности дел и хлопот, С тупой болью от прошлых ошибок, Я разбила давно все мечты, Все несбывшиеся надежды. Очень жаль, но уже никогда Я не буду такой как прежде. Не сломаюсь и не закричу, Не заплачу, ведь слёз давно нету. Говоришь, изменилась? Я промолчу, Уже поздно искать ответы. Время – Доктор. Святою водой Чьим-то чувствам жизнь возвращает. К сожаленью, не лечит оно порой, А безжалостно их...

Читати далі...

Знову пам’яті крила незримі Повертають мене у ті дні, Де лунали пісні солов’їні, Де не було тривоги й журби. В час фантазій і снів кольорових, В безтурботну країну надій, У дитинства той світ казковий, Де плели ми віночки із мрій. Відлетіли у вирій лелеки, Промайнули роки, наче мить. Тільки спомин той чистий далекий Світлим променем в серці горить.

220 Вольт твоей улыбки Моё сердце пронзили насквозь. Электричество сладкою пыткой В миг по телу всему пронеслось. Замыкание получилось, Глаза ярким светом зажглись. НАПРЯЖЕНИЕ ДУШУ ПРОНЗИЛО, ПРОВОДАМИ РУКИ СПЛЕЛИСЬ. РАЗНОЦВЕТНЫЕ ИСКРЫ ЛЕТЕЛИ ОТ НАКАЛА ВНУТРЕННИХ ЧАСТЕЙ. МИКРОСХЕМЫ ВСЕ ПЕРЕГОРЕЛИ ОТ БУРНЫХ ЭЛЕКТРИЧЕСКИХ СТРАСТЕЙ. ОТ БЛЕНСТЯЩИХ УЛЫБОК ПРЕЛЕСТНЫХ Я СВОЙ ВЗГЛЯД ОТВОЖУ ВНОВЬ И ВНОВЬ. ВЕДЬ ЗАПОМНИЛО СЕРДЦЕ НАВЕЧНО ЭЛЕКТРИЧЕСКУЮ ЛЮБОВЬ.

Жизнь - это только миг. Молчанье – безмолвный крик. Так было и будет всегда. Слова – лишь одна вода. Мечта – душевный полёт. Сердце – пламя и лёд. Мы верим в то, чего нет. Наш мир – суета сует. В иллюзии сладкий плен Бежим от реальных проблем. Живём по шаблонам чужим, И вечно куда-то спешим. Не знаем, где друг, а где враг, Где искренность, где просто так. Надеемся, ждём, мечтаем … Находим и снова теряем. Мы строим гордыне своей пъедесталы, Бывает нам мира целого мало. Соринки...

Читати далі...