О сообществе

Шукаємо заради чого, заради кого і взагалі чи варто жити. Не просто існувати, а саме жити з відчуттям того, що все людське притаманне нам.
Вид:
краткий
полный

Сенс життя

Відморозкам: що робити з безсмертям?

  • 05.06.10, 23:17

читаючи стрічку новин Фокуса, наткнувся на матеріал про кріоконсервацію тіл усопших. Люди, що твердо в основу своєї секти поставили віру в Науку, заморожують себе на сотню років, надіючись, що за цей час людство навчиться їх повернути до життя. І знаєте, не таке вже дороге це задоволення - 30 тищ. зелені. Розчаровує тільки мала кількість клієнтів - всього 12 на СНД. Причина банальна - люди просто не знають, що вони будуть робити з безсмертям ))) 

І таки це не смішно? Я знаю лише двох людей, яким за 80 років, котрі б змогли використати екстра-тайм з якою-небудь користю. А ви вже знаєте, що робитимете з безсмертям ?

Дощ

  • 10.04.10, 20:06

Дощ не знає жалю

Заливає до краю

І хоч я не курю

Та про дим трохи знаю

І під Noize MC

Що в навушниках грає

Ідіть нафіг всі

Правил я не приймаю

Розкуйовджені пасма

Ледь замочені в воду 

Перехожим покажуть

Мою "ніби" свободу

Парасолю із рук

Вітер видирає

І я маю характер

Хоч і волі не маю ...

 

By P.O.I.S.O.N.

 

Весняна депресія

...А що було б , якби одного разу я не прокинулась ? Просто померла , без усякої причини .Я часто задаю собі це питання .Чи сумував би хтось за мною ? А кому я взагалі потрібна ?

...Іноді мені стає фігово . Фігово настільки , що мені ніколи не пояснити причину цього . Тоді я вигадую собі казочку : є у мене хлопець , я кохаю його , і раптом він розбивається на моцику чи щось подібне . Тоді я знаю , чому така сумна ...

...А поки я оце писала , мені на думку спало таке :

Сонце є , просто іноді його затуляють хмари.

Кохання є , просто це завжди трапляється з недостойними його людьми.

Чудо є , бо люди вірили і завжди будуть вірити в казки . Воно існує у казках . Якби воно було реальне , то не було б чудом ...


33%, 3 голоса

33%, 3 голоса

33%, 3 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

***

  • 14.02.10, 14:28
Любовь бежит от тех, кто гонится за нею, а тем, кто прочь бежит, кидается на шею. Шекспир

Ни один человек не может стать более чужим, чем тот, кого мы в прошлом любили. Э. М. Ремарк

Любовь – восхитительный цветок, но требуется отвага, чтобы подойти и сорвать его на краю пропасти. Стендаль.

Основа віри

  • 10.01.10, 21:58

До славетного міста Львова приїхав цирк. Чудове видовище, гвіздочком програми став виступ акробата, що для екстриму більшого натягнув канат між багатоповерхівками. Проходився він по ньому і взад, і вперед, кувиркався туди-сюди. А потім ще тачку на канат витащив. Перестрибував через неї, катався з нею по канату з легкістю кішки. А тоді гукнув до юрби захоплених глядачів:

-- А вірите, що я будь-кого з вас на цій тачці перевезу через канат.

-- Віримо.!!.. Віримо!!!.. .

Жоден в тачку так і не поліз.


І декілька слів ще. Основою віри не є знання того, що десь там вгорі Хтось є. Основою стосунків з Богом є довіра. Від нас лише вимагається, щоб ми просто поділилися з Ним своїми переживаннями, своїми думками і проблемами. Смішно боятися, що Він нас не зрозуміє. Хто ж тоді, як не Він. 


Філософія з почуттями

  • 17.12.09, 20:45
Смерть є зло для тих, хто помирає, а для грабарів - благо.smile

Я завжди вірив у долю...

  • 11.12.09, 21:54
Я завжди вірив у долю, в призначення, яке тяжіє над людиною. Чому я досі залишився в живих, будучи вже шість років у запеклій світовій різанині? Я спробував згадати інших, набагато дужчих за мене, більш розумних і сміливих, щасливих і славних. Скільки з них могли ще жити, творити, любити…Чому не я, а вони гниють зараз в могилах під Белградом, Кам’янцем, Замостям?

З роману Білого.

***

  • 04.12.09, 21:34
Життя коротке, воно для головного. elka

Потреби

  • 16.11.09, 21:18
Потреби є дуже важливими поняттями у психології людини, бо вони визначають її життєві вибори і мотиви поведінки. Потреби бувають неусвідомленими й усвідомленими. До усвідомлених потреба належать особисті, професійні і громадські, в тому числі й громадянські.
Особисті потреби спонукають людину отримувати відомості тільки для себе, для задоволення власних інтересів, як кажуть, замикають інформацію тільки на ній.
Професійні потреби спонукають людину шукати й отримувати знання для того, щоб збагатити власний професійний досвід і в такий спосіб задовольнити особисті фахові потреби. Цінність професійних потреб у тому, що задовольняючи професійне зростання однієї особи, вони сприяють професійному, духовному, культурному зростанню тих, хто залежить від фахової компетенції цієї особи. Професійне зростання вчителя добре впливає на учнів, професійне зростання викладача – на студентів, лікаря – на хворих. Отже, професійні потреби навіть однієї людини ланцюжком виходять на рівень задоволення професійних і особистих потреб груп людей і всього суспільства. Професійні потреби не можуть замикати інформацію на одній людині.
Громадські і ще вищі – громадянські потреби спонукають людину здобувати інформацію, яка корисна для всіх громадян держави. Це означає, що така людина усвідомлює свою залежність від інших, людей у суспільстві та інших – від неї, що вона знає не тільки свої громадянські права, а й обов’язки. Жити разом з іншими, але не за їх рахунок і самому дбати про суспільство та державу.

smile

"Задовольніть усі бажання людини, але відберіть у неї мету життя і подивитеся, якою нещасною й жалюгідною істотою вона стане. Отже, не задоволення бажання... а мета в житті є суттю людської гідності та людського щастя" Ушинський.






***

  • 09.11.09, 22:29
Із соціяльної психології знаємо, що в кожної нації приблизно 95% населення живе матеріяльними інтересами і 5% - ідейними. Ці 95% населення неоднорідні. Серед них чимало таких, які, перебуваючи в сфері практичного матеріяльного життя, так би мовити у вільний час іноді порушують питання ширшого плану і якоюсь мірою думають про Україну та її сусідів. Але є певний відсоток народу, що за своїм розумом неспроможний піднятися над питаннями безпосереднього забезпечення свої елементарних біологічних потреб. Ці люди пристосовуються до зовнішніх умов і змінюються разом з ними. Їхній стан – це стан їхнього середовища, загалу, і коли загал поступово втрачає українську мову і звичаї, і вони разом з ним їх втрачають. Тож якщо вони в цій своїй сутності у зіткненні з чужинцями залишаються самі собою, то це маргінальність, а коли стан відчувають як стан зіпсованості і при зіткненні з чужинцями від свого й намагаються наслідувати чужинців, то це комплекс неповноцінності.
Страницы:
1
2
3
4
5
7
предыдущая
следующая