МКФ «Молодість» спільно з Ірландськім інститутом кінематографії (IFI) вперше в Україні показують програму фестивалю ірландського короткометражного кіно.

Фестиваль відбудеться з 26 по 31 серпня у Києві (Кінотеатр «Київ»), Донецьку (Кінотеатр «КіноКульт»), Одесі (Кінотеатр «U-CINEMA») та у Львові (Кінотеатр «Кінопалац»).
Фестиваль пропонує 5 тематичних добірок короткого метру: Original Irish (фільми ірландською мовою), Irish Mirror (документальне та анімаційне кіно), Irish Joke (комедії), Experimentally Irish (експериментальне кіно), Sex’n’Irish (кіно про любов та взаємовідносини).

Відкриття фестивалю відбудеться 26 серпня о 19:00 у кінотеатрі «Київ».

Почесний гість фестивалю - Френ Ківні, керівник департаменту короткометражного кіно Irish Film Board.

27 серпня у кінотеатрі «Київ» о 12:00 Френ Ківні проведе для всіх бажаючих майстер-клас за темами:
- Державне фінансування кінематографу в Ірландії:
o Існуючі установи та спеціальні програми;
o Відбір та етапи фінансування;
- Фестивальний та кіно-театральний промоушн, співпраця з ТБ.

Дивіться докладніше про програму фестивалю у додатку.

Останні новини, анонси та розклад фільмів - завжди на вебсайті Молодості: www.molodist.com

Якщо ви не бажаєте надалі отримувати розсилку Молодості, перейдіть за цим посиланням, щоб відписатися:
http://molodist.com/[email protected]&code=0610a05ad68ccfafc1c9c06ec1ba2639


Latest news always on our website: www.molodist.com

To unsubscribe follow this link:
http://molodist.com/en/[email protected]&code=0610a05ad68ccfafc1c9c06ec1ba2639

У Жан ЛюкаГодара є такий фільм: Ім’я Кармен (1983).
Там є епізод, коли новітня Кармен,
її роль виконує Марушка Детмерс, приходить до свого дядечка Годара в
божевільню. Годар грає сам себе, до речі.
Так-от - заходить до нього медсестра
уранці, вона ставить перед ним друкарську машинку і каже:
Попрацюйте, професоре!.
Надвечір медсестра забирає друкарську машинку і витягує з неї
аркуш. Тексту на аркуші рівно півсторінки... медсестра запитує:
Чи гарно ви попрацювали, професоре?
Годар задоволений своєю працею.


 Ж. Л. Годар і М.Детмерс у фільмі "Ім’я Кармен"


http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D0%B0%D0%BD-%D0%9B%D1%8E%D0%BA_%D0%93%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80


Бо саме така ця робота - створювати сценарні концепції -піваркуша в день
- це навіть забагато. Ти складаєш все докупи - по крихіткам в єдине ціле, записавши щось-десь
колись на клаптеві паперу ..............

МОЄ СЛОВО


Білими губами упівголос буду вам казати за себе. Ні скарги, ні смутку, ні радості в слові не чуйте!
Я пішов від мами у біленькій сорочці, сам білий.
З білої сорочки сміялися. Кривдили мене і ранили.
І я ходив тихонько, як біленький кіт.
Я чув свою підлість за тихий хід, і кров моя діточа з серця капала.
А спав я у наймленій хаті посеред брудних туловищ, сплетених розпустою.
Листочок білої берези на сміттю.
Я скинув мамину сорочку. Мій діточий світ і далеке покоління мужицьке лишилося за мною.
Передо мною стояв новий світ, новий і чорний.
Я ловився за його поли, а він згірдно глядів на мене.
Як жебрак маленький.
Я занімів був із болю. І мовчав я довгі, довгі роки.
Мої слова невимовлені, мій плач недоплаканий, мій сміх недосміяний!
Лягли ви на мене, як лягає чорне каміння зломаного хреста на могилу в чужині!
Я найшов товаришів.
Вони погодилися з новим світом. Я говорив їм про мій покинений і про новий, що кривдив нас.
Казали, що брешу.
А я рвався, і падав у болото із знесилля, і не уступав.
Сказали, що я брехун іще раз. І покинули мене.
А як я плакав, то мама ридала:
— Ти сам з собою будь, бо пани тебе не приймуть. Не покидати було мене.
І лишився я, як корч лугу серед поля.
Я сидів посеред піль.
Мої думки снувалися довгими скибами плодючої ріллі. Ссали землю і годували мене самотою.
І ще приносили солений піт і тихі пісні, що снувалися за орачем, за
плугом і за погоничем. І поїли мене тим спокоєм, що мріє над ярами
волів у плузі.
Бачив я ще маленькі огники між маленькими пастухами і вівці по полю.
Я тут буду, як буйний вітер, панувати, заспіваю свою пісню!
Я сотворив собі свій світ.
Праворуч мене синє поле, і чорні скиби, і білий плуг, і пісня, і піт солений.
Ліворуч чорна машина, що з червоного рота прокльоном стогне.
А в серці моїм мій світ шовком тканий, сріблом білим мережаний і перлами обкинений.
У своїм царстві.
Буду свій світ різьбити, як камінь.
Слово своє буду гострити на кремені моєї душі і, намочене в труті-зіллі, пускати буду наліво...
І слово своє ламати буду на ясні соняшні промінчики, і замочу його в кожній чічці, і пускати буду направо.
А свій камінь буду різьбити все, все! Аж на могилу свою його покладу як мертву красу.
А вишня в моїх головах возьме всі мої болі на свій цвіт.
А в своїм світі я жию, жию!
Як безумний, бреду хмарою своєї фантазії.
Сто раз розпускаю сили своєї душі, аби далекими світами відшукали мені щастя моє.
По тихім ставу моєї минувшини пливуть неводи сердечних моїх бажань, аби виловити всі ясні хвилі життя мого.
Але неводи рвуться і не годні нічого зловити.
Вертають до мене помучені і без нічого — як мужики з лану.
І я, смутний, дрімаю на хмарах.
А як грім трісне, то я здоймаю чоло вгору наново.
І лечу, лечу на чорних хмарах...
Золотою стрілою прорізую світляні висоти.
В-чорний чупер ховаються звізди, як у чорну хмару.
Студені хмари від моїх очей теплим дощем спускаються на землю.
Але сонця дійти я не годен.
І падаю з високості вдолину.
Як старий жовняр деревляними ногами блукає, так я блукаю.
А крила гояться, і я знов лечу .до сонця, до щастя. І знов ріжу зводи небесні і падаю.
Я був щасливий.
Коли я глядів дитиною на мамині очі, як по них сунулися тихесенько пречисті хмарки щастя,— я був щасливий.
А тепер на ті очі смерть долоню поклала.
А я шукаю щастя під небом і падаю...

Мені в поштову скриньку надійшло таке повідомлення. Можливо, когось із професіоналів  зацікавить дана інформація:

Требуется художник-постановщик для компьютерного (2D + 3D) экспериментального ПОЛНОМЕТРАЖНОГО фильма. Работа для шоурила и для интереса. Обязанности - выстраивание общего стиля и атмосферы фильма - интерьеров, экстерьеров, одежды. Возможно все работы делать через интернет. Опыт работы с компьютерной графикой не требуется, скорее нужен хороший художественный вкус.

Кто заинтересован, пишите на адрес:
c o n t a c t @ f i l m - i n - u k r a i n e . c o m

С Уважением,
Администрация форума Film-In-Ukraine.com - Фрилансеры и специалисты в производстве кино и видео

Щойно на одному з професіональних сайтів прочитала оголошення, яке викликало іронічну посмішку.
Нічого особливого в тому повідомленні немає, але чомусь вразила заголовна закличка цього твору:

"24 липня відбудеться уже традиційна щомісячна конференція (така-то) .
Липневе засідання буде присвячене темі (такій-то) і буде відбуватись в шикарному екскурсійному автобусі по дорозі в Карпати і назад"  (пунктуація оригіналу)

(... і так далі...)


Нічого особливого, ... але надто вразила мене оця фраза:

 ... в шикарному екскурсійному автобусі по дорозі в Карпати й назад...

2 липня у Тернопільському  магазині «Дім книги» відбулася творча зустріч із відомим львівським перекладачем, сходознавцем, упорядником ряду антологій, членом НСПУ Романом Гамадою.


 
Роман  Гамада презентує книги серії "Перлини Сходу", що вийшли друком
у видавництві "Навчальна книга - Богдан"






Фото Ростислава Крамара


У серії "Перлини Сходу"  вийшли друком книги

"Анекдоти про Муллу Насреддіна" та "Антологія перського гумору"

Мою замітку про книгу "Анекдоти про Муллу Насреддіна" читайте 6а сайтах
 ХайВей і gloss:

http://h.ua/story/186120/


http://gloss.ua/story/2274

Сократ ходив базарами та ставив людям, здавалося, звичайні запитання: що є зло, що таке корисне, а що прекрасне? Раптом у розмові з’ясовувалось, що добро, за інших обставин, обертається злом, а корисне – непотрібним.
– Дощ це добро? – питав Сократ.
– Так, бо без нього ми не виростимо доброго врожаю, – відповідали йому.
– А коли дощить у жнива?
– Тоді він – зло.
– То що таке дощ – добро чи зло?
– А що краще – глиняний горщик чи статуя визначного скульптора?
– Звісно, статуя.
– Я коли ви не маєте в чому варити обід, що переважить – статуя чи горщик?
Сократові співрозмовники плуталися й не могли дати однозначної ясної відповіді.
І тоді він говорив:
– Я знаю, що я нічого не знаю. Та люди гадають, що вони щось знають, а виявляється, що вони нічого не знають. Ось і виходить, що, знаючи про своє незнання, я знаю більше за всіх інших.

найлегше у світі залишатись собою
але, як виявляється, не завжди
інколи краще прибрати маску
тоді ніхто не здивується, що ти справжній

Цікаво дізнатись:

Як краще сказати українською?

Щойно на одному сайті прочитала:
дівчина, розповідаючи про свої уподобання,
каже:
Люблю ходити в театр

Думаю, краще сказати так:

Люблю відвідувати театр

Вчора стою у черзі в Універсамі, трохи одаль стоїть дядько у шортах і зацікавлено розглядає нАрід у черзі (переважно жінки, дівчата, бабусі, де-не-де чоловіки та хлопці).
Поперед мене стоїть досить приваблива пані й дивиться на дядечка в шортах з певним виразом невдоволення на обличчі… Стає зрозуміло, що приваблива пані і дядечко в шортах прийшли в Універсам разом… Тільки він став осторонь і розглядає нАрід в черзі, а вона стоїть в черзі і страшенно нервує з того, що він так відерто лупить очі на наш нАрід…Раптом в один прекрасний момент приваблива пані так подивилась на дядька в шортах неоднозначно і щось немов засичала йому без слів… Тут дядько в шортах упав в нерви (а може, його шляки трафили, не знаю напевно, бо він геть вийшов з себе) і різко підійшов до своєї пані й на «чістом англійском язике» випалив:

“I see women but I man!”

І випалено це було так рішуче, що весь численний нАрід у черзі подивився на дядька в шортах і зрозумів, що він таки man (хоча росточком дядько не сильно вдався). А бабця, що стояла поруч мене запитала : «Це він шо, по-італійському», а я сказала: « Та ні, по-англійському». Бабця розуміюче закивала головою.