У видавництві "Навчальна книга - Богдан" започатковано серію "Український детектив"

2009 року вийшли друком такі книжки:

Сергій Ухачевський. «Стіна. Осінні ілюзії. Детективні повісті»

Бійки і пиятики, стрілянина і крадіжки, шантажі та погрози — ось та калейдоскопічна атмосфера, в якій живуть і борються герої детективних повістей “Стіна” та “Осінні ілюзії”, події котрих розгортаються наприкінці 80-х років після розпаду Радянського Союзу.

 

http://www.bohdan-books.com/catalog/book_219_2222/

  .
Олександр Вільчинський. «Неврахована жертва. Суто літературне убивство. Детективні повісті»

Детективні романи відомого майстра цього жанру Олександра Вільчинського «Неврахована жертва» і «Суто літературне вбивство» мають одного спільного героя – колишнього журналіста Андрія Грабовського, який інколи за збігом обставин, а частіше за власним бажанням, потрапляє у ситуації, з яких згодом доводиться доволі довго шукати виходу. Розплутуючи тугий клубок людських взаємин, автор разом із своїм героєм повертає читача і у «бурхливі 90-ті» («Неврахована жертва»), і на мальовниче лісове озеро («Суто літературне вбивство»), де неприємності й небезпеки починають з’являтися, звісно ж, коли їх найменше чекаєш.

 

http://www.bohdan-books.com/catalog/book_219_2221/

 

 

Віктор Мельник.  Двійник невідомого контрабандиста. Повість

 «Двійник невідомого контрабандиста» – перший твір із циклу детективних романів, у яких діє слідчий з особливо важливих справ прокуратури Олексій Гальчевський. У непростих умовах криміналізованої країни він спільно з оперативниками зі Служби безпеки розслідує загадковий факт контрабанди культурних та історичних цінностей. Динамічний сюжет із несподіваними поворотами постійно тримає у напрузі читача, який з розвитком сюжету дізнається про сучасні будні прокуратури — коли веселі, а коли й сумні.

 

http://www.bohdan-books.com/catalog/book_219_2223/

 

Усе своє свідоме кінознавче життя я ставилася до ужастиків із притаманним цій професії снобізмом, та насправді, я не любила ужастиків, бо  ніколи не бачила їх, як сказала б одна із героїнь Бредбері (щоправда, вона казала це стосовно омарів)...

Так от, коли відео стало доступним для широкого загалу, і я подивилася фільми жахів у повному обсязі (до цього я бачила лише"Чужий-2" на закритому перегляді), я полюбила цей жанр, до того ж полюбила  любов’ю кінознавця. Тому що в  цих страхачках великий кінематoграф розвивається, розвивається його мова, в страшилках можна вдало поєднувати комп’ютерні зйомки й звичайні, завжди влучно використовувати рапід, ремінісценції та монтаж атракціонів. Це захопливий жанр, він розслабляє нервову систему, відвертає від реальності, пориває до несподіванок .

(Прибуття поїзда на вокзал Ла-Сіот)

 

 Якось у блозі мого знайомого я подивилась відео першого в історії кінофільму “Прибуття поїзда” братів Люм’єрів. Бачений тисячу разів сюжет вразив мене найперше тим, що ніхто із тих людей, що знаходяться в кадрі, не реагують на кінокамеру, вони навіть не дивуються, що їх знімають. Цей фільм справді повністю документальний. Він закарбував у своїх кадрах ще докінематографічну епоху. Ніхто з зображених на екрані людей ще не знав, що таке кіно, ніхто з них не відав, що саме воно переверне свідомість багатьох і введе людство у нову еру рухомих картинок.

Ці кадри, як відображення пралісу, що наповнений звуками доісторичних істот, як первозданний гук  перших людей, що не знають своєї природи.

У фільмах пізнішої доби навколо оператора й кінокамери завжди збиралися цікаві, і всі по черзі заглядали в об’єктив, залишаючи здивовано-захопливу усмішку. Як-то, у  документальних кадрах 20-х років завжди можна було побачити жваве зацікавлення чарівним апаратом...  А в  кадрах фільму “Прибуття поїзда”  цього ще немає, вони справді цнотливі й первозданні.

Напевно, це найкращий документальний ролик всіх часів... перший ФІЛЬМ!!!

• 23-28 листопада, м. Дніпропетровськ – Міжнародний онлайн-фестиваль короткометражного кіно та анімації «Дивофільм»
• 27 листопада, м. Донецьк, кафе «У Бекіра» – Концерт Олександра Любченка та Михайла Кримова
• 4 грудня, м. Донецьк – Етно-ф‘южн вечорниці від гурту «Вертеп» у Донецьку
• 4-5 грудня, м. Київ – Balkanfest 2009: Emir Kusturica&The No Smoking Orchestra, Gogol Bordello, Fanfare Ciocarlia, K.A.L, Kocani Orkestar, Гайдамаки.
  Продаж квитків!
• 6 грудня, м. Дніпропетровськ – Сольний концерт Каті Chilly в Дніпропетровську
• 8 грудня, м. Київ – Етнічний вівторок: Божичі, АтмАсфера, Вертеп (презентація альбому «Співаник»)
• 11 грудня, м. Дніпропетровськ – Концерт «ДахиБрахи» в Дніпропетровську
• 14 грудня, м. Дніпропетровськ - Бразіл Босанова Джаз Фест «Спогади про Антоніо Карлоса Жобіма» - Квитки в Білокнижнику!

Радимо відвідати:

21 жовтня – 29 листопада, м. Дніпропетровськ – Виставка «Свідки століть» (колекція годинників з фондів ДІМ)
1 листопада – 11 грудня, м. Львів – «Блаженність у Дзеркалі» - акції до Дня психічного здоров’я
1 листопада – 10 січня – Фестиваль У.РОК (червень 2010 року). Подача заявок
1-31 листопада, м. Київ – Репертуар театру «Дах» на листопад
5-29 листопада, м. Київ – Андре Лабан, оператор команди Кусто: Ретро фото та підводні картини
7 листопада – 15 грудня – Do#Dж'9 Autumn Club
26 листопада – 18 грудня, м. Київ – Живопис, графіка, скульптура, таракуци Сергія Савченка
26 листопада, м. Львів – Акустика сестер Тельнюк у театрі
26 листопада, м. Львів – Єдиний концерт «ManSound» у Львові
27-28 листопада, м. Дніпропетровськ – Майстер-клас Учение об Уме или куда подевалась моя Золотая Рыбка?
28 листопада, м. Дніпропетровськ – гурт PUR:PUR
28 листопада, м. Донецьк – Концерт Raskardas Orkestar у Донецьку
1 грудня, м. Київ – Етнічний вівторок: Презентація проекту: Божичі, Пропала Грамота, PoliКарп, ДримбаДаДзига
3 грудня, м. Дніпропетровськ – Растаманські казки від Дмитра Гайдука в Дніпропетровську
4 грудня, м. Одеса – Растаманские сказки Дмитрия Гайдука
5 грудня, м. Запоріжжя – Катя Chilly в Запоріжжі
4-13 грудня, м. Львів – Дев'ятий міжнародний фестиваль «Jazz Bez»
10-14 грудня, Київ, Ялта, Симферополь, Запоріжжя, Дніпропетровськ - Бразіл Босанова Джаз Фест «Спогади про Антоніо Карлоса Жобіма»
10 грудня, м. Харків - Концерт «ДахиБрахи» в Харкові
19 грудня, м. Дніпропетровськ – Cахара сахара

Інші події:

4 листопада – 1 грудня – Пласт оголошує конкурс на кращий агітплакат організації
10-29 листопада, м. Львів – Виставка живопису Ігора Романко
24 листопада – 6 грудня, м. Львів – Володимир Топій «Supermarket-2.Периферія»: живопис, інсталяція, об’єкт
5-27 грудня, м. Київ – Репертуар театру «Вільна сцена» на грудень
6 грудня, м. Одеса – Концерт группы «Flёur» в Одессе

12 грудня – Концерт Олександра Gecko

Це вже енна стаття, в якій я «співаю дифірамби» Інтернету, що розширює рамки свідомості нашого сучасника. І справді, куди сьогодні подітися людині, якщо не зануритись у віртуальну реальність і жити осібним життям юзера, котрий спостигає незнані фантастичні світи й рятується від жорстокої повсякчасності. На даний час Інтернет вберігає багатьох від самотності, деяких індивідів - від бездіяльності, а от іншим людям приходить на допомогу в реалізації креативних задумів.

Прикладом цього є творчість кінорежисера Тамари Довгич, котра не пристосовується до обставин безробітного кінематографіста: не йде розмінювати свій талант на телебачення, знімаючи відеосюжети чи «мильні опери», не виходить «вдало» заміж за турецького пашу, щоб днями нудитись в гаремі, а ночами розповідати 1000 й одну історію з незнятих фільмів, не зникає в дійсності буднів. Вона шукає застосування своєго хисту в реальних умовах Інтернету, використовуючи цифрові  комп’ютерні технології для реалізації власного таланту. Мов Керролова Аліса, мисткиня переходить у заекраннний комп’ютерний світ і спостигає його закони, створючи у своїй майстерні Editorial  мікрофільми, що вражають користувачів Інтернету високою кінематографічною культурою, художньою якістю та самобутністю. Твори Тамари за своїм задумом – це справжні великоекранні фільми, тільки невеличкі за обсягом ( 3- 5 хвилин), проте з використанням всіх можливих засобів кіно: досконалий монтаж, вдалі контрапункти, вивірена послідовність дії, несподівані повороти драматургічних ходів тощо. Це такі собі художні slidemove (рухомі картинки, які нагадують Едісонові), що режисер створює їх на зразок комп’ютерних анімешок, але з вишуканою освіченістю кіномитця.

Перед нами щораз розкривається  багатогранна палітра тем творів Тамари Довгич. Від постановочних  треків («Последний луч над Побережьем Хризантем» ) до документальних екстампів («90 років Патону», «Прогулка по Олеговой горе»), від художніх («Журавлі», «Одинокий пастух») до звичайних побутових оповідей, від соціальної реклами («Уважайте старость») до віршованих текстів, що їх екранізує режисер («Просто жити», «Гете» Дикая роза»).

 

Повністю статтю читайте на ХайВей:

http://h.ua/story/240195/

 

 Фільми Тираъ

http://video.i.ua/user/1173320/

 

 

 

 

 

"Побоююсь, що земна куля -психіатрична лікарня Всесвіту"

«Добро пожаловать в реальный мир! – обращается Morpheus к Neo, когда главный герой «Матрицы» наконец-то отключен от общей компьютерной системы контроля  роботов. Эти слова звучат в фильме как символ того рубежа, который отделяет иллюзорный мир бессознательного существования Neo  в системе от истинного положения вещей во Вселенной.

И есть что-то символическое в том, что картина «Матрица» появилась на рубеже веков, ровно сто лет после того, как родился сам кинематограф, отмечая таким образом величайший путь кино от незатейливого мелькания светотеней до уровня высокого искусства.

На первый взгляд, «Матрица» кажется просто удачным соединением компьютерных спецэффектов и киноповествования. Но если взглянуть на этот фильм со стороны эстетической, то можно заметить, что он является в некотором роде экранизацией всех тех идей о природе нашей действительности, которые отображают итог знаний о нашей реальности вообще. Взять хотя бы поток ассоциаций, который возникает с первых кадров фильма – Neo получает сообщение «Следуй за кроликом», и подобно Алисе Керрола следует в загадочный мир постижения истины. И мы  вслед ему погружаемся в мир, в котором нам в конце концов открывается истина.

 

"Батьки моєї матері з України. Один дідусь – одесит, інший – з маленького українського села"

                                              (С.Спілберг)

 Мабуть, сьогодні не знайдеться жодного прихильника кіно, котрий би був  байдужим до творчості Стівена Спілберга. І це цілком зрозуміло, адже його фільми напрочуд яскраві та захоплюючі. Згадати хоча б «Щелепи», епопею про Індіану Джонса чи «Парк  Юрського періоду»… Дивлячись  фільми режисера, складається враження, що він знає все про смаки та потреби глядачів. Навіть у пресі неодноразоао з’являлося безліч статей щодо  психологічного впливу фільмів Спілберга на свідомість глядача. Та мені здається, що Спілберг знімає таке кіно, яке б хотів дивитися сам. Адже  уже в 12 років, отримавши в подарунок від батька 8-міліметрову кінокамеру, майбутній всесвітньо визнаний режисер зняв двогодинний фантастичний фільм «Небесні вогні». В цій аматорській стрічці інопланетяни захоплювали землян, щоб показувати їх у  космічному зоопарку. Акторами у були друзі-товариші Стівена, а продюсерами – батьки, які вклали у виробництво фільму 600 доларів.

У майбутньому у своїй творчості режисер неодноразово звертатиметься до теми інопланетних контактів. Так, у 1977 році він зніме фантастичний фільм «Близькі контакти  третього ступеня» про спробу налагодження контактів з  прибульцями. Щоб зняти цей фільм Спілберг вивчив безліч наукових матеріалів про можливість міжкосмічних контактів. В арсеналі режисера є ще  фільм «Інопланетянин» (1982), також присвячений цій темі. Крім того, Спілберг став продюсером багатьох фантастичних фільмів. Наприклад, таких, як «Зоряні війни» (реж. Джордж Лукас), Назад у майбутнє (1985), «Хто підставив кролика роджера» (1988) тощо.

Взагалі Стівен Спілберг різноплановий режисер, уже з перших стрічок  «Дуель» (1971) та «Шугерленський експрес» (1974 ) він заявив про себе як про майстра кіно, здатного захопити увагу глядача яскравим видовищем та несподіваним сюжетом із погонями та карколомними сценами. Проте справжню  славу та всесвітнє визнання йому принесла картина «Щелепи» (1975), і не тільки через касові збори, що становили 260 мільйонів доларів, а й  завдяки застосуванню у  зйомках фільму технічних спецефектів, і, звичайно, точному розрахунку на глядача…

 

Майбутній режисер народився в родині авіарадиста, ветерана ІІ-ї Світової війни Арнольда Спілберга та концертуючої піаністки й власниці ресторану Лії Познер. У родині виховувалось четверо дітей. З 1956 року батьки живуть окремо.

Мати режисера Лія Познер (піаністка, підприємниця) походить з українських емігрантів до США

Сестра С.Спілберга Ненсі брала участь в гуманітарній допомозі дітям Чорнобиля (благодійницька організація "Children at Heart", почесним головою якої є С.Спілберг). Інша сестра С.Спілберга – С'ю Пастернак. Її чоловік далекий родич відомого російського поета, лауреата Нобелівської премії

 

 

Song
The weight of the world
is love.
Under the burden
of solitude,
under the burden
of dissatisfaction
the weight,
the weight we carry
is love.
Who can deny?
In dreams
it touches
the body,
in thought
constructs
a miracle,
in imagination
anguishes
till born
in human--
looks out of the heart
burning with purity--
for the burden of life
is love,
but we carry the weight
wearily,
and so must rest
in the arms of love
at last,
must rest in the arms
of love.
No rest
without love,
no sleep
without dreams
of love--
be mad or chill
obsessed with angels
or machines,
the final wish
is love
-- cannot be bitter,
cannot deny,
cannot withhold
if denied:
the weight is too heavy
-- must give
for no return
as thought
is given
in solitude
in all the excellence
of its excess.
The warm bodies
shine together
in the darkness,
the hand moves
to the center
of the flesh,
the skin trembles
in happiness
and the soul comes
joyful to the eye--
yes, yes,
that's what
I wanted,
I always wanted,
I always wanted,
to return
to the body
where I was born.

СТАНСЫ

В надежде славы и добра

Гляжу вперед я без боязни:

Начало славных дней Петра

Мрачили мятежи и казни.

Но правдой он привлек сердца,

Но нравы укротил наукой,

И был от буйного стрельца

Пред ним отличен Долгорукой.

Самодержавною рукой

Он смело сеял просвещенье,

Не презирал страны родной:

Он знал ее предназначенье.

То академик, то герой,

То мореплаватель, то плотник,

Он всеобъемлющей душой

На троне вечный был работник.

Семейным сходством будь же горд;

Во всем будь пращуру подобен:

Как он неутомим и тверд,

 И памятью, как он, незлобен.

1826

А.С. Пушкин. Сочинения в трех томах.
Санкт-Петербург: Золотой век, Диамант, 1997.