Після того, як оце щойно мій безпосередній шеф, Щавурський Б.Б., сходив у магазин і купив, як він висловився, "жменьку виноградику і два кілограми яблук", заплативши 43 гривні, я зрозуміла, що саме прийшов час почати сеанс навіювання: ГРОШІ ПАДАЮТЬ МЕНІ З НЕБА!!! А тепер поставимо питання на державному рівні – Вам вистачає грошей до зарплати? Голосуємо:

Такий туман гіркотний, і така Твоя міцна, мій Господи, рука, Що, оминувши втому і оману, Мене візьмеш – і виведеш з туману, Дурману і дрімотної потрави На теплі роси, у солодкі трави, У травень золотий, на луки згуби, Де ніжне серце і тремтливі губи, А поміж жито – чи життя – сліди...Не відпускай, веди мене, веди... &nbsp...

Читати далі...

Ніколи не кажи “ніколи”… Це вже справді, ніколи не можна сказати, поставивши запитання, що ти почуєш у відповідь. Саме це я зрозуміла на сайті UA. Наприклад, публікуєш щось таке нейтральне на кшалт оповідання “Правда, ми будемо завжди” із збірки “Їжачок в тумані” Козлова, в якому йдеться про те, як помирало Ведмежатко… І таке сумне оповідання… душевне (щоправда, я друкувала його український переклад)… І так було мені сумно в той момент, так тоскно… аж ні, зразу відгук отримала, щоб...

Читати далі...

Верлібр — вірш без рими і розмірів з довільним чергуванням рядків різної довжини. Походить від французького vers libre — вільний вірш . Про верлібр можна ще сказати, що це є неримований нерівнонаголошений віршорядок, який має версифікаційні джерела у фольклорі (замовляння та інші форми неримованої чи спорадично римованої народної поезії). У художній літературі верлібр поширюється в добу Середньовіччя (літургійна поезія), у творчості німецьких передромантиків, французьких...

Читати далі...

Джульєта казала до Ромео: "Чим більше я даю, тим більше отримую..." І в цій сетненції криється один із прихованих законів Всесвіту. Вам повертається те, що ви віддаєте. Наприклад, ви пожертвували гроші на якусь добру справу, і ця пожертва обов’язково повернеться до вас. Тому що те, що ви даєте, у Вселенському розумінні, завжди й повернеться до Вас... Не обов’язково в грошах... Адже натомість тих папір’яних купюр ви можете отримати, скажімо, підвищення на кар’єрній...

Читати далі...

Такий дощ, як у Маркеса у "Сто років самотності"... Іде, йде, йде... і не закінчується... Уже три роки йде... Мабуть, ще три місяці залишилось і ще три дні... чи скільки там у Габріеле Гарсіа? Не пам’ятаю... А по дощу впадуть жовті квіти... Чи то зима? Чи то смерть настане?... Не зрозуміло?... Дощ змиє всі сліди, усі відбитки, усе минуле... А чи настане майбутнє?... Байдуже... Бо між минулим і майбутнім прірва... Бо минуле майже нічим не відрізняється від майбутнього... Та й теперішнє ...

Читати далі...

Не знаю, чомусь у мене в блозі постійно висвітлюється реклама, що зі мною хоче познайомитись якась дівчина, то 20 років, то 25, то, взагалі, 18... Але насправді, я не хочу знайомитися ні з якою дівчиною. Мені зовсім не цікаво, яких розмірів її стан та груди... Мені байдуже...

Андрійко мав лиш одну велику мрію: велосипед. Яскраво-жовтого кольору, з різними технічними новинками – він вразив Андрійка з першого погляду. Хлопець побачив його в місті на виставці і вже не міг забути: щоночі бачив його уві сні, бачив п’ючи молоко і читаючи підручник з історії. Але Андрійкова мама мала дуже багато видатків, вона ледве давала собі раду з рахунками за світло, газ, телефон…Купити синові такий дорогий велосипед їй було не під силу. Андрійко розумів мамині проблеми, тому просив...

Читати далі...

В одному чернечому братстві Індії заведено було вітатися такими словами: "Я вітаю в тобі Божественне начало!" Люди вітали прояви Бога в кожній істоті, не тільки у людині, а й у тварині. Цим людям не можна було зашкодити, бо вони у всьому бачили виявлення Бога.

У мене є знайома, Галя Черниш, так вона, попрацювавши трохи редактором, сказала: "На що тільки я витрачаю золотий пісок свого розуму?" Справді, на що лише ми не розпорошуємо молекули свого мозку протягом цілого дня... Якби оце їх скерувати у потрібному руслі - то, мабуть, можна було здійснити щось потужне, неперебутнє, щось головне..., а натомість виходить щось зіжмакане, пошматоване, розбите... Ой, я щось відхилилась від позитивного мислення: ГЕТЬ ДУМИ СУМНІ ! Повторюю...

Читати далі...