Такий туман гіркотний, і така Твоя міцна, мій Господи, рука, Що, оминувши втому і оману, Мене візьмеш – і виведеш з туману, Дурману і дрімотної потрави На теплі роси, у солодкі трави, У травень золотий, на луки згуби, Де ніжне серце і тремтливі губи, А поміж жито – чи життя – сліди...Не відпускай, веди мене, веди...  ...
Читати далі...