Це, мабуть, було перше зафіксоване 
офіційними установами свідчення НЛО.
24 червня 1947 року, Вашингтон, США
У червні 1947 року американський льотчик Кеннет
Арнольд, пролітаючи над Каскадними горами
у пошуках зниклого літака, помітив у повітрі дев'ять загадкових пласких
предметів. Скориставшись дальнометром та інформацією щодо відстані між піками гір,
Арнольд підрахував, що НЛО рухалися зі швидкістю, яка перевищувала
звуковий бар'єр. Журналістам  льотчик-першовідкривач розповів, що об'єкти рухалися,
«як тарілки по воді».
Так  в історії уфології з'явився термін «літаюча тарілка».
Звичайно, цей випадок привернув увагу вчених. Адже в 1947 році жоден літальний апарат
 ще не мав здатності розвивати такої швидкості.
Щоби переконатися в правдивості слів
Кеннета, фахівці опитали місцевих жителів і військових,
які могли бачити дані об'єкти. Знайшлися інші
очевидці події, тому людям довелося повірити в НЛО

Статистика показує, що більш ніж сто тисяч чоловік у світі стверждують, що бачили літальні тарілки. Чому ж ці люди, котрі мешкають у різних куточках планети й жодним чином не пов’язані між собою, описують космичні кораблі прибульців майже однаково? Як так могло статися, що зображення учасників контактів третього ступеня (безпосереднього контакту з прибульцями) мають загальні риси, з яких можна цілком скласти реальний образ? Як саме можна пояснити такі збіги? Це явно не масові галюцінації. Нами насправді цікавляться сусіди по Галактиці. Контактами з неземними цивілізаціями  займається уфологія - наука, яка не зацікавлена в фальсифікації фактів, а уфологи ретельно обробляють тільки ту інформацію, що пройшла жорстку перевірку на правдивість.

Контакти з неземними цивілізаціями бувають чотирьох видів.

Першого виду: спостереження за неопізаним літальним об‘єктом.

Другого виду: катастрофа неопізнаного літального об’єкта.

Третього виду: безпосередній контакт із представниками іншопланетної цивілізації.

Четвертого виду. В руках у прибульців.

2011
року спецслужбами США  було опубліковано
ряд документів, що свідчать про НЛО. Серед оприлюденених матеріалів є записка,
що складена спецагентом Вашингтонського оперативного відділу  для директора ФБР від 22 березня 1950 року. В
цій записці офіційно підтверджено інцідент з НЛО у Розуеллі у 1947 році.

Слідчий ВВС заявив, що у Нью-Мехіко було знайдено три літальних тарілки. Вони мали
круглу форму з припіднятим центром приблизно у 50 футів  у діаметрі (15,25 м). У кожній тарілці
знаходилось по три людських тіла висотою у 3 фути (0,9 м), які зодягнені в
металічний одяг дуже тонкої структури. Кожне тіло було перев’язане пасками на
зразок таких, якими опоясують себе пілоти-випробувачі.

За словами інформатора, тарілки знайдено в Нью-Мексико, бо в Уряду в цьому районі знаходиться потужний радар, який, можливо, і
пошкодив контрольні механізми тарілок.

Ці факти явно свідчать про те, що уже з другої половини ХХ століття, а можливо, й
ще з більш тривалого часу від людства приховується правда про прибульців з
інших планет на Землі.

І ці факти наявно свідчать, що люди у Всесвіті не одні, і завжди є вірогідність
зустрітися віч-на-віч з братами по розуму.

Видавництво "Богдан" презентує поетичну збірку "Лавандрин".
Книга створена в співавторстві Ганни Осадко та Олександри Шевченко.
Одна частина книги (Анина) називається "Лаванда",
а інша (Сашина) - "Розмарин". Книга відкривається з двох боків
(це книга-перевертачка)

© Риженко Тетяна,2011



Фото © Ростислав Крамар,2011

2011 року Ганна Осадко опублікувала нову книжку

під назвою «Знаки приватної пунктуації»!

Книга виходить у світ у Тернопільському видавництві «Богдан».

Містить нові – ніде не друковані у часописах раніше – вірші!

Поділяється на шість частин і оформлена світлинами авторки та Оксани  Куценко, що вони їх привезли з літніх мандрів стежками Європи (Польщі, Чехії, Італії, Франції, Швейцарії, Бельгії, Німеччини).

Дизайнером і художнім редактором книги та палітурки виступив, як завше в таких особливих випадках, художник Ростислав Крамар.

І ця книга – повірте – справді переворот свідомості!

© Палітурка, дизайн, Ростислав Крамар,2011

Цього разу поетеса демонструє читацькому загалу вишукану добірку верлібрів.

І під час читання цієї добірки загартована розмаїтою літературою Я час від часу впадала у стан трансу і тільки думки про те, що я не дочитала рукопис до кінця, виводили мене з цього позамежового стану.

Думаю, що нова книга поетеси «Знаки приватної пунктуації»,

так само, як і попередня збірка поезій «Та, що перевертає пінгвінів»,

завоює серця вдячних читачів. © Риженко Тетяна,2011 http://www.bohdan-books.com/userfiles/file/books/lib_file_2031240936.pdf

Вітаю всіх із святом української писемності! Свято ВПРОВАДЖЕНЕ 9 листопада 1997 року, коли Президент України на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства, видав Указ № 1241/97 «Про День української писемності та мови». В Указі зазначено: «Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця». http://uk.wikipedia.org/wiki/%C4%E5%ED%FC_%F3%EA%F0%E0%BF%ED%F1%FC%EA%EE%BF_%EF% (...)

Термін «веганство» з'явився як  класифікація вегетаріанства і  впроваджений у 1944 році Дональдом Уотсоном. Слово веган утворено Дональдом Уотсоном з перших трьох та останніх двох букв англійського слова «vegetarian» (укр. «вегетаріанець», «вегетаріанський»). У вжиток цей термін  введений «веганським товариством», заснованим Уотсоном в листопаді 1944 року в Лестері (Великобританія).                              Міжнародний день вегана (англ. World Vegan Day) відзначається з 1994 року щорічно 1 листопада, в річницю утворення першого "веганского товариства", яке з'явилося в 1944 році у Великобританії. У цей день проводяться заходи та акції, присвячені веганам і веганізму. Вегани - це надзвичайно строгі вегетаріанці, які не тільки вилучили зі свого раціону м'ясо і рибу, а й будь-які інші продукти тваринного походження - яйця, молоко, мед тощо. Вони не носять одягу зі шкіри, хутра, вовни, шовку і не користуються продуктами, які тестувалися на тваринах. http://www.vegansociety.com/ http://www.vegan.ru/

              

За статистикою, у світі лише 1% людей читають поезію, а поетів у вибраній когорті літераторів (справжніх поетів!), цілком вірогідно, теж налічується стільки ж – 1%.

Отже, якщо подивитися з цієї точки зору на потрібність поезії для існування у матеріальному заанґажованому світі, то її корисність виявляється геть мізерною! (Лише 1% від 100%).

 «Поезія не змінює нічого...» - приречено зітхає Октавіо Пас у цьому ключі...

«Що поезія може...» - вторить йому український поет Василь Махно, теж не виходячи за рамки контексту...

І схожих фраз, повірте, із уст натхненних і трохи розчарованих намарністю свого ремесла для матеріального світу служителів Евтерпи та Каліопи можна назбирати в історіїї літератури сотні... а можливо, й тисячі... Але жоден із них (поетів) не проміняв би часів своєї наснаги та моментів втілення власних образів у римовані віршоспіви на звичайне життя пересічних громадян.

Як я люблю оці години праці, Коли усе навколо затиха Під владою чаруючої ночі, А тільки я одна неподоланна Врочистую одправу починаю  Перед моїм незримим алтарем...  - урочисто заявляє зоря української поезії Леся Українка.

Як зробити так, щоб творити вірші й не голодувати, себто отримувати за те, що ти створюєш вірші, гроші? Цікаве питання. Пушкін жив за рахунок кріпосних селян, а ще – з подачок вельмож світу сього [царя, наприклад, який пожаловав йому найнижчу посаду у своєму почеті: камер-юнкера(?!)]. Про Рільке, взагалі, промовчу, бо він не гребував навіть засовувати руку в фонд власної доньки, на навчання якої одна багата пані поклала гроші. (!)

Але ж зараз інші часи (цивілізовані) скажете ви – треба свою творчість продавати. Хоча тоді втрачається послідовність і, так би мовити, ідеальність високого слова – поезії, її так би мовити, призначення: будити лірою вищі чуття, спонукати й надихати до світла, до позахмар’я.  Хоча поет і продавав свою творчість впродовж століть, проте продаючи ідеальне, позбавлене матеріальності, навіть чуже будь-якій матеріальності, він мав собі шматок хліба, але втрачав оту високу натхненність, себто визнавав вищість матеріального світу над позахмар’ям.

Повністю читайте статтю на ХайВей:

http://h.ua/story/342119/

...чомусь весь час і все життя всі вони мені доказують, що я ні на що не здатна... весь час все не так в мене... і не так стала і не так сіла, і не те роблю...

АЛЕ Ж Я НІКОГО НЕ ЗАЧІПАЮ

... чомусь весь час вони доказують, що досконаліші за мене, що ліпші за мене, що вони роблять все краще за мене...

АЛЕ Ж Я НІЧОГО НЕ ЗАПЕРЕЧУЮ

 ...вони чомусь заходять до мене в дім

(користуючись, що тут постійно відчинені двері!)

і починають наводити свої порядки...

АЛЕ Ж Я НІЧОГО НЕ МАЮ ПРОТИ

...адже двері у мене завждит відчинені...

ЄДИНЕ, ЩО ПРОшУ: БУДЬ ЛАСКА,

НЕ ЗАБУДЬТЕ ПОСТАВИТИ УСЕ НА МОЇ МІСЦЯ,

коли підете звідси

 

МЕНІ Ж ТУТ ЩЕ ЖИТИ ПІСЛЯ ВАС!!!!!!!!!!!!!!

 

Мій давній друг прислав мені сьогодні на Фейсбук цей лінк

http://novaukraina.org/news/urn:mediacontent:191D518

Як ви вже побачили, це стаття Олега Покальчука «Країна дрімаючих психів». Стаття іронічна, прониклива і правдива.

Єдине, що заперечу: янголи ніколи не дрімають, бо вони не мають такої функції - дрімати, їм не властиво дрімати, у них завжди відкриті очі, якими вони безпристасно дивляться на понівечений світ людей, і власне, на самих людей, яких вони, не зрозуміло чому все-таки люблять вселеннською всепоглинаючою любов*ю, яка не знає нелюбові взагалі, бо така вона досконала – ця ангельська любов.  Вона не знає ні перепон, ні меж, ні пристрасті, вона просто є і є (існує, себто!) , бо вона – є світло!.

Насправді,  янголи завжди знаходяться у світлі, І янгол завжди живе в нас.... і псих, як це не дивно, теж живе у нас ( у нашій середині, нашому нутрі, наших виявах і всеможливих проявах!)

І хто з них дієвіший у нашій середині – невідомо.

А українець і українське - це не просто зовнішня атрибутика (шаровари, вишиванки, калина під вікном і таке інше) Українець теж живе в кожному українцеві, і українець - це не той, що начіпляє косу на голову, і б*є себе в груди, що він і є Україна, а українець - це звичайний пересічний європеєць, чи то арій, чи то скіф (історично достеменно не доведено), якому ніщо загальнолюдське не чуже - ні янгол всередині, ні псих ( в тій же середині).

Отже, Ще не вмерла Україна! Як співаається в нашому  (УКРАЇНСЬКОМУ) гімні!

І «Шануймося!»

Бо мит того варті»

(...а таки варті...)