В Національному музеї історії України працює виставка “Українська Антарктида”, присвячена 20-річчю існування станції "Академік Вернадський" – єдиній антарктичній станції України, де здійснюється кліматичний моніторинг, дослідження покладів корисних копалин та змін магнітного поля Землі, спостереження за життям на континенті й під водою — в Kyiv, Ukraine.
Ритуальне значення куті, як і узвару, дуже давнє. Український етнограф Хведір Вовк виводить походження цих страв ще з неолітичної доби. Перед вечерею кутю ставлять на покуті, під образами, тобто на найпочеснішому в хаті місці. Звідси, очевидно, й назва «кутя». Горщик з кутею мав стояти на покуті від Різдва до Старого Нового року[2]. Існує також звичай посилати страву разом з дітьми до своїх ще живих родичів. Після вечері кутю разом з ложками залишають на столі на цілу ніч для померлих предків, «щоб рідні повечеряли і на нас не гнівались», або гадаючи про своє довголіття. На релігійному характері страви наголошує старий звичай, коли голова родини підходив до вікна, або виходив на двір з зачерпнутою ложкою куті та, звертаючись до мороза, тричі запрошував його взяти участь у вечері з родиною. Коли ж мороз не з'являється, йому радять й не з'являтися, не робити зла посівам тощо: «Морозе, морозе, ходи до нас куті їсти, а коли не ідеш, то не йди й на жито, пшеницю і всяку пашницю».
Приказки
Не передай (не переложи) куті меду.
Узвар на базар, а кутя на покутя.
Кутю на покутю, а сонце — у віконце.
Корзу-верзу — дайте на кутю гречки!
Корзу-верзу Борисихо, дай куті на гречку! — … на кутю гречки, а я тобі за те, попасу овечки.
На покуті сидить коли не піп, так кутя, а ні, так дурень без пуття.
Віншую вас з цим новим роком, щоб вам вилізла кутя боком!
Твори відомого письменника Андрія Куркова не потрібно особливо рекламувати серед читацької аудиторії, тому що вони й так популярні. Він є автором понад два десятка книжок, які перекладені 36 мовами світу: англійською, німецькою, французькою, голландською, іспанською, японською, турецькою тощо. А його роман «Пікнік на кризі», який вийшов накладом у 150 тисяч примірників, впродовж короткого часу був успішно придбаний книголюбами країни та поза її межами.
Прикметно, що Андрій Курков час від часу проводить майстер-класи для письменників-початківців і передає свій хист юним талантам. А це свідчить про те, що письменник щедра людина. А тому й книги у нього добрі та щирі.
Нарешті вперше в Україні вийшла ґрунтовна розвідка про життя і долю Хюррем Султан, відомої у світі під іменем Роксолани! Жінки, котра вродою і мудрістю закохала в себе всемогутнього володаря трьох континентів султана Сулеймана! ЇЇ до сьогодні оспівують найталановитіші поети, про неї пишуть романи видатні письменники, створюють портрети відомі художники, знімають кінострічки видатні режисери світу! Навіть 500 років після смерті вона залишилася найшанованішою постаттю в усьому мусульманському світі, тому що залишила по собі добру пам'ять: будувала мечеті, школи, шпиталі, акведуки, турецькі лазні та їдальні для знедолених! Вона була символом добра, благочинності та краси, адже не тільки була вірною супутницею султана Сулеймана, а й людиною, котра дбала про інтереси держави та її підданих! Такою принаймні постає Роксолана в мистецьких творах. А от якою була вона насправді?!. Про це вирішила дізнатися авторка новітнього дослідження «Роксолана: міфи та реалії» мистецтвознавець Олександра Шутко.
Напередодні цього дня діти згадують усі свої добрі та погані вчинки, а також пишуть листи до Святого Миколая. Дорослі ж просто сподіваються отримати якийсь подаруночок, адже хоч маленький презент приємно отримати кожному. Це довгожданий день року, адже невідомо, що на тебе чекає – подарунок, а чи може різочка?! Слухняних діток під подушкою чекають гостинці, а от бешкетникам варто задуматися про свою поведінку та чекати в подарунок тільки різочку.
Нині ми пов’язуємо Свято Миколая тільки з подарунками і часто навіть не здогадуємося про глибоке релігійне коріння та особливості відзначення цього свята нашими предками. Святий Миколай (або Ніколаус) – це реальна історична особа - візантійський єпископ, що прославився своєю любов'ю до дітей і допомогою бідним.
Існує чимало легенд про добрі справи Святого Ніколауса. Так, одного дня Ніколаус вирішив допомогти трьом сестрам, яких через бідність ніхто не хотів брати в дружин. Вночі він кинув їм через трубу комина три мішечки із золотими монетами. Після допомоги сестрам, Ніколаус продовжував здійснювати підтримку для бідних городян, залишаючись непоміченим і дивуючи все місто. Він приносив у домівки іграшки й теплі речі для дітей, ліки для хворих. А найголовніше Ніколаус робив це все не для слави, а таємно і від усієї душі. Один раз уночі люди захотіли вистежити того, хто ж так усім допомагає і були вражені, що ним виявився молодий Миколай. Після цього місцеві жителі обрали його своїм єпископом.