У сусідки Катерини
Запитала Алла :
-На розлучення з Петром
Чула, ти подала,
А яка цьому причина,
Можеш ти сказати?
Він господар дуже гарний,
Все несе до хати.
А у відповідь Катруся
Таке промовляє:
-Бо в релігії в нас думки
Спільної немає.
Алла глянула на Катю:
-Не можу збагнути?
-Він про те, що я Богиня,
Не хоче і чути!!!

До поліції Петро
Рано подзвонив,
І чергового таке
Слізно попросив:
-Ви негайно висилайте
До мене наряд,
Бо у хаті розпочався
Масовий безлАд.
Не нажарт розбушувалась
Рідненька дружина,
Мене б'є по всьому тілу,
Болять руки й спина.
А у відсовідь почув:
-Ви перегинаєте,
Бо чому ось цей скандал,
Масовим вважаєте?
Адже жіночка одна,
Значить сили рівні.
І тут Петя висловлює
Нарікання гнівні:
-Якщо Ганна мене вб' є,
Вас Бог покарає,
Адже масу немаленьку,
Вона, скажу, має.

Зупиняє лейтенант
Легкову машину.
І накинувся відразу
На водія-хлопчину:
-Це ж чому ви ПДР
Грубо нарушаєте?
На обмежувальні знаки
Зовсім не зважаєте.
-Ой, пробачте на цей раз,
В мене День народження,
Попередженням обмежтесь,
Ось і всі узгодження.
Страж порядку до хлопчини
Хитро посміхається,
І дивлячись пильно в очі,
Знову так звертається:
-Я вітаю вас, шановний,
В цю чудову днину.
І вечером за вас хочу
Вихилить чарчину,
Тож ви совісті хоч трішки,
Благаю вас, майте,
І на пляшку, не скупіться,
А все ж таки, дайте!

-Щось, Оксано, твій Петро

А я надіюсь, вірю і чекаю
Що доля воз'єднає нас в одне,
Щодня з тобою будемо ділити
Радості, печалі і сумне.

А я надіюсь, вірю і чекаю,
Коли настане той, кохана, день,
І ми з тобою разом заспіваєм
Веселих і улюблених пісень.

А я надіюсь вірю і чекаю,
Що пофортунить нам у цім житті,
І негаразди мов у воду кануть,
Залишаться в минулім забутті.

А я надіюсь, вірю і чекаю,
Що радістю наповниться наш дім,
І нам з тобою щастя посміхнеться,
Поселяться достаток і кохання в нім.

Сильніше надії, звичайно - чекання.
З чеканням і віра живе.
Здавалось, настала уже безнадія,
Але все минуло, й знов човен пливе.

Човен життєвий все звісно здолає,
Його не лякають шторми й буревій.
З вірою в серці якщо ти крокуєш,
До дочекатись мети ти зумій.

Надія вже згасла, і вітер розвіяв
Попіл в далекі краї,
Але ти чекай, і повір, неодмінно
Збудуться мрії твої.

І хоч ми дорослі, уже розумієм
Казок небуває й чудес,
Але якщо щиро на щось ми чекаєм,
Господь нам пошле це з небес.

Сильніше надії, звичайно - чекання,
Завчасно ти рук не складай.
Крокуй до мети тільки з вірою в серці,
І буде чудово все, знай.

Ніжний запах весни в твоїм імені є,
Ароматом п'янким у повітрі снує.
Теплом на морозі воно зігріває,
А у душі гарна пісня лунає.
Шум ніби моря, що серце ласкає,
Адже і Пушкін його прославляє.

П'ятикласник Коля Драб
З школи повернувся.
І зайшовши на подвір'я
До батька звернувся:
-Тебе класна керівничка
Викликає в школу.
-Що ти знову натворив?-
Той спитав Миколу.
-Та, нічого, лиш одне
Задав запитання,
Яке викликало в неї
Сильне хвилювання.
Ручка- це жіночий рід,
Стержень -інший має,
Тож чому в них до сих пір
Діточок немає?
Батько лисину почухав,
Й почав промовляти:
-Дійсно так, але ж чому?
Ручку можеш дати?
Дві хвилини старий ручку
Пильно оглядав,
Потім гучно засміявся
І таке сказав:
-Та не буде в них потомства
Ніколи, на жаль,
Адже ручці, бачиш, синку...
Вставили...спіраль.