У неділю до Микити 

Тимофій гукає: 

-Правда, що як п'ятдесят, 

Життя розквітає? 

-Дійсно так! І вже,Тимохо, 

Ти не зволікай, 

Доки жінки на базарі... 

Скоріш наливай!!! 

Керівник коперативу 

"Тепло від Занусі" 

Дає ранком настанови 

Секретарці Люсі: 

-Співробітників усіх 

Прошу повідомити, 

Що нараду термінову 

Буду я проводити! 

Секретарка-швидка жінка, 

Свою справу знає, 

До селектора миттєво 

Вона підбігає. 

Та директор зупинив: 

-Часу ви не гайте, 

В "Однокласниках" листи 

Усім надсилайте!!! 

-Досить, Таню, уже жерти!!!- 

Промовля Степан. 

-Що, турбуєшся, щоб в мене 

Був красивий стан???! 

-Не турбуюсь про фігуру, 

Я твою ніяк, 

Ти вже випила з бутилки 

Увесь мій коньяк!!! 

Ранкова зоря заглядає в вікно, 

Усе вже затихло навколо давно. 

Слово тихенько у риму лягає, 

Легесенький смуток мене огортає, 

Адже цю жінку зовсім не знаю, 

Ніжне ім'я я її промовляю. 

Котиться місяць- злота серпанок, 

А я ще не спав, та прийшов новий ранок. 

Рука сама по клавішах гуляє, 

У вірші виливаючи рядки. 

Словами поетичне поле засіває, 

Яскраво щоби зацвіли грядки. 

Мережкою немов би вишиває 

Елегантністю,чарівністю вона, 

Нитку незвичайну заплітає 

Енергії прекрасної струна 

Пожежа у душі моїй палає 

Охолонути думки їй не дають. 

Лагідно це серце зігріває 

Оксамитом ніжності снують. 

Ніби в казку знову поринаю, 

І співає весело душа 

Листування просто, і це знаю, 

Але знову написав я нового вірша 

Сонце посміхається з небес, 

На майданчику веселий сміх лунає. 

Серце виривається з грудей, 

А душа веселу пісеньку співає. 

Адже зустріч цю, я так чекав, 

Щоби подивитися Вам в очі, 

Бо Ваш образ в душу мні запав, 

І приходив в сни мої щоночі. 

По стежині ось Ви вже йдете, 

Поруч Ваша доня поспішає. 

Її голос чую я здаля, 

Весело щось Вам розповідає. 

Посмішку я бачу на вустах, 

Ой, яка вона у Вас чудова. 

Привітавшись щиро, на взаєм, 

І між нами полилась розмова. 

Непомітно час так промайнув, 

І потрібно нам вже розлучатись, 

Та не хочу звідти я іти, 

В казці цій волів би залишатись. 

Взявши доню Ви назад пішли, 

Я услід Вам з сумом позираю, 

Бо коли побачу Вас ще раз? 

Ні, про це напевне вже не знаю. 

Володимиру дружина 

Якось дорікає, 

Що горілкою занадто 

Він вже зловживає. 

Й потягнув його "нечистий" 

Ось таке сказать: 

-Що ж не буду я, кохана, 

В чарку заглядать! 

І Володя дуже чесно 

Словечко тримає, 

Бо як п'є, то завжди очі... 

Свої закриває. 

"Забобонний наш народ!"- 

Хочу вам сказати. 

Намагається в прикметах 

Відповідь шукати: 

Сіль розсипав-то до сварки, 

Посуд б'єш-на щастя!.. 

Це помітила (говорять), 

Ще бабуся Настя. 

Й не зізнається ніхто, 

Що в іншому суть, 

З місця іншого у нього... 

Рученьки ростуть! 

Із директором спортшколи 

Дмитро розмовляє. 

-Ось зайнятись хочу спортом,- 

Він розповідає.- 

А який вид до вподоби, 

Не можу збагнути, 

Тож хотів би я від вас 

Пораду почути. 

-А навіщо тобі спорт, 

Можеш ти сказати? 

Самозахист, чи можливо, 

Щоб попонтувати?! 

-Так, звичайно самозахист!- 

Діма промовляє. 

-Ну, тоді альтернативи 

У тебе немає: 

Бо найкраще у цій справі, 

Скажу тобі-біг, 

Якщо раптом нападуть, 

Щоб втекти ти зміг!!! 

В електричці до бабусі 

Їдуть Костя з татом, 

Щоб рідненьку привітати 

З новорічнім святом. 

Раптом батюшку у рясі 

Малий помічає. 

-Що, Снігурочка померла?- 

Кость батька питає. 

-А до чого це питанння??!- 

Тато здивувався. 

-Що не бачиш? Дід Мороз... 

Он в чорне прибрався!!!