Як я став гумористом
- 20.11.16, 22:13
Ви питаєте як я гумористом став?
Ух, мороз пішов по шкірі, коли це згадав.
Бо хоча минуло тридцять літ по тій вже днині,
Але страх в мені живе, людоньки, й донині.
У Криму тоді я втретє ось відпочивав,
І у чешський атракціон якось завітав.
Покатався на гойдалках, на колесі* катався,
Й до кімнати страху звісно навіщось попхався.
Умостивсь в електрокар і нумо, помчали,
Заїзджаю до тунелю, сичі закричали,
Тут щось міцно за волося моє узялося,
Ой, аж страшно, як згадаю, що тут почалося:
Те кричить і я кричу, глузд вже утрачаю,
Скільки часу промайнуло вже не пам'ятаю.
...Я прийшов до тями в ліжку, хочу щось сказать,
Але голосу немає, ех, японська мать.
Рідні дивляться на мене, пустили сльозину,
Але я не впізнаю власную родину
Так у ліжку я три дні німим провалявся,
На четвертий глузд вернувся і я засміявся.
І з тих пір ось так жартую над різними речами.
Тільки ви про це нікому, хай буде між нами!!!
.
