А дзеркало - на скалки, і завмерло.
Повітря зойком висне над столом...
Шматки минулого. Змітаю. Пам'ять стерла.
Бурштини осені над київським вікном.
Три ковдри і меліса п'яно в кухлі.
"Без звуку" -насолоджуюсь- режим.
І лірику разом зі сміттям стухлу
Контейнеру дарую. Дивно жить.
День завтра засвяткую по-новому.
Спіймаю манівцями щастя хвіст.
Воно натомлене припхається додому.
І скаже: ти, мисливко, маєш хист.
У відповідь пришпилю його чемно
На пазузу до серця - діамант...
Останні статті
- У краплі
21.10.2024, 14:14 - Доля
24.12.2015, 20:02 - Добраніч))
30.07.2015, 23:19
Хто будить уранці?
- 09.10.15, 17:18
- Стих_и_я
Ти торкаєш мого обличчя,
Тихо-лагідно...І лоскочеш.
На світанку глянеш у вічі,
Час поніжитися по ночі...
Заширмую вікно - то зникнеш...
За портьєрою станеш смирно.
Просто хочу заснути, відвикши,
Від усяких пестощів... Сіро...
Стали стіни самотньо тінню...
-Добрий ранок, мій сонячний звіре!..
Знов в кімнату заходить проміння...
Впасти, щоб народитись...
- 29.09.15, 20:23
- Стих_и_я
Лускають каштани від утоми,Стогону колючок і скарлупи...І зникають розпачу фантоми,Темрява і морок самозгуби.Новий образ з нової подоби...Світу блиск з розбитого учора...З листя між трави, набивши лоба,Бачать на гілках у небі зорі.Потім будуть паморозі ранки,Дотики роси на спраги обід.Сонце-ладо. Місячні серпанки.Сум вітрів і снігу білий холод.Веснами розвіється тривога...Брунькою народиться прозріння...І полине в пагоні до БогаПошепки землі благословіння...
Я вдячна небу за його широти...
А сонцю за вечірній горизонт...
Вітрам за аеропланові польоти...
А полю за полин і за озон.
Грозі за спалахи пророчі,
Сові - за сторожкий політ.
Волошкам за блакитні очі
Дідусю - за здоровий рід.
Вклонюся ранку за нові дороги,
Дорогам - за безкрайність берегів.
А особливо - досвіду, тривогам,
І постатям послАних ворогів.
Кармічності - за вибір і за віру,
За щастя пережитих помилок.
А предкам - за язичеські повір'я,
Прогресу - за ядючий сірий смог...
Підслуханий ноктюрн
- 24.08.15, 13:57
- Стих_и_я
Заплести цибуля коси
Запросила лепеху...
У поспілих літніх росах
Вже зросла для шашлику.
У бурштиновій сукенці
Запишалась у вінку...
З літнім спомином у серці,
У стрічках між часнику.
В гадках ночі зорепадних,
Думку шелестить дзвінку...
Пелехату і досадну
Аж рум'янець яблуку...
В кошику медвяняться...
Посмішки садку...
Листя озивається
На вродливий сум...
Ти мене намріяв
- 07.08.15, 14:34
- Стих_и_я
На планетах поміж зорепадами
Ходиш і вигадуєш мене.
Маниш і словами, і принадами
На побачення ... з минулого тенет.
Суєтою буднів заморочено
Посеред стуманених розмов
Літо запитало спантеличено:
"Чом спинився? Ти ж її знайшов..."
03.08.15
Мені щастя пахне помаранчами...
Я в жовтогарячий огорнусь...
У нові вібрації висвячую
Своє тіло, душу. І сміюсь...
Від любові і кохання понадкушую
Апельсинові бажання у саду.
І Його прийти сьогодні прошу я..
Якщо ні - сама-бо підійду.
У космічних просторах витаючи
Все блукаю полем поміж трав.
Я кохаю. Пристрасно кохаючи
Вірю, що Він долю упізнав.
Буде так, як треба
- 03.08.15, 18:50
- Стих_и_я
Все буде так, як треба, зрозумій.
І сонце позіхатиме у небі.
Минеться ніч. Затихне буревій.
І ранок поспішатиме до тебе.
І глянеш збоку - це калейдоскоп
Із чорного і білого, і райдуг.
У миті кожній варіантів сто.
На тебе твій чекатиме парадом.
Молитва до Іллі
- 02.08.15, 10:42
- Стих_и_я
Тремтіння в серці - і німіє розум.
Душа ж спокійно прагне висоти...
Зриває дивопахощі мімози...
І відпускає мене з самоти.
Ти - мій фантом...Незнаний-незбагненний
Добраніч))
- 30.07.15, 23:19
Добраніч. Прийду уві сні.
Присняться тобі мої очі.
Жонглюю грайливі вогні
У погляді милодівочім.
Прилину в плетінні комет
Ясною надією збудусь.
У косах любистковий мед
Сховаю від заздрощів люду.
Примчу, сподіванням твоїм
Дарунки роздам при нагоді
З далеких і щирих країв.
Ти спиш? Я іду в снів мелодії...
