Мамо.

Мамо, скільки раз Дощем капали сльози. Із хмаринок Ваших очей. Скільки раз, чекали на порозі, Ви мене із зоряних ночей. Я завжди вертався Вранці рано. Ви кричали на мене Як могли. Ви пробачте мене мамо, Що не усвідомлював тоді вини. Дмитро Дідківський 1998 рік.

Чорний крук.

Скільки будеш літати ще Чорний крук, Над землею наших Батьків, дідів, прадідів? Скільки будеш клювати ще Їх тіла, та нащадків їх? Досить з них знущань Голодоморів, війн усіх. Досить вже. Повертайсь назад У своє гніздо, У країну зла. Настали наші часи. Твоя пора пройшла. Хватить сил у нас. Дати всім відсіч. Хто під кнутом своїм Бачить нашу Січ. Вже в кайдани нас не взути, Та не закувати. Буде й над нашим краєм Голубка літати. Соловей в гаю співати, Й жайворонок в полі...

Читати далі...

Гумором по кандидатам.

Кандидат в нардепи по російські Чомусь розмовляє. Знехтував він рідну мову, А може й не знає. Життя нам солодке, Й гарне обіцяє. А в мріях Тризуба Орлу продає. Нас в кайдани знову Хоче нас він взути, Та цього ніколи Уже не бути. Нас вже обманули Ходимо голодні. Та віримо скоро Вийдемо з безодні. Поки Бог є в Небі Вірою живемо. Й у Верховну Раду Найкращих оберемо. Тих хто любить свій народ Й Неньку Україну, Мову свою рідну, Й пісню солов’їну. А тих хто промовляє...

Читати далі...

Павутина.

Зажурилась рідна мати. Ненька Україна. Заплутала в свої сіті. Її павутина. Павутина та червона. Форму зірки має. Із – за неї українець, Окрім лиха, Нічого не має. Голодують лікарі, Вчителі і вчені. Робітник і селянин, Та пенсіонери. Прокиньтеся брати й сестри. Годі уже спати. Чекають змін від вас діти, Й Україна мати. Прокиньтеся тай знімайте Оті павутини. Щоб життя було кращим У нашій країні. Перестане Україна Тоді сумувати. І ніхто не зможе нами Більше панувати...

Читати далі...

Дощ іде в стакан.

Дощ іде в стакан. Із пляшки вина. Люди всі сплять. Ніч. В завтра вранці вставати. Кому в п’ять, Кому в шість, Кому в сім. А мене манить у другі світи. В далечінь. Пора зайнятися своїм Ділом. Досить крейдою вже малювати. Пора знайти в житті своє місце. Треба пензлі у руки брати. Дмитро Дідківський. 1998 рік. Російська версія цього вірша звучить так http://blog.i.ua...

Читати далі...

Чому так влаштований світ.

Чому так влаштований світ. Я не знаю чия тут провина. І куди не підеш брехня. Всюди, ллється кров, мов з бочки вина. Знаю кохання збереже світ. Але воно мене погубило. Й на серці моєму журба. Й рубцями покрито тіло. Я брехні оголошу війну. Краще з правдою жити гіркою. Чим застряти по вуха в брехні. Я за правду стану горою. Дмитро Дідківський. 1998 рік. Російська версія цього вірша звучить так http...

Читати далі...

Вождь душу дияволу продав - Вірш.

Вождь душу дияволу продав, Коли до влади йшов. Й на червоному прапорі його Невинна наша кров. Кров мого народу. Нас все життя на обмані. На брехні навчали. І брехню ту чомусь Правдою назвали. І новоспечені вожді. Клялись на нашій крові, Що жити будемо краще ми, Що будемо ситі і здорові. І ми жили по таборах Ситі не волею. Хто в тюрмах, Хто у лікарнях. З тяжкою долею. Дмитро Дідківський 1998 рік. Російська версія цього...

Читати далі...

Хочу.

ХОЧУ. Я дивлюсь телевізор І бачу твій образ. Слухаю радіо І чую твій голос. Дивлюся, на перехожих І бачу в їх тебе. Я не знаю, що трапилося Зі мною. Ніхто не може впізнати мене. Я хочу бути з тобою. Я хочу бути з тобою завжди. Ми живемо у різних квартирах. Різних будинків. У різних кварталах. Ти з подружками відпочиваєш У нічних барах. Я з друзями пю горілку В брудних підвалах. Я хочу бути з тобою. Я хочу бути з тобою завжди. Але знаю одне я на певно. Наші...

Читати далі...

Невзаємне кохання.

Не має щастя, Є лише горе. Не має радості, Є лише болі. В невзаємній любові. Вірші читаєш І квіти даруєш. У відповідь лише Грубощі чуєш. В невзаємній любові. Не маєш шани. Поваги не має. Ніхто тебе більше Не зустрічає. В не взаємній любові. Так завжди було На цьому світі. Кому в полі бур’ян. Кому в лузі квіти. В невзаємній любові. Дмитро Дідківський. 1998 рік. Російська версія цього вірша звучить так http:/...

Читати далі...

Сонце світить не так.

Днем сонце світить не так. В ночі, хмара місяць ховає. Тому що зі мною поруч Тебе не має. Ми з тобою розлучились В той морозний день січня. Все пройде що проходить, Тільки істина вічна. Дмитро Дідківський. 1998 рік. Російська версія цього віршу звучить так http://blog.i.ua/user/730468/114518/