Коли з Висот зриваються акордиІ знов летять у Всесвіту завії -
Я в їх фатальнім поклику свободи
Ридаю вічним словом літургії.
Коли іде могутня повінь Волі
І плаче серця скрипка по-під нею,
Що в світі болю самотою бродить -
Я плачу в ній розп"ятою душею.
Я в ній кричу і крик мій лунко б"ється
В земній юдолі, саваном повитій...
Летять акорди в безмір мого серця
Промінням Волі в вічній Духу битві.
Я в ній звучу, в цій Музиці Небесній,
Щоб в нотнім сяйві стати птахом Волі...
...Воскресне Віра
і Любов воскресне...-
Крізь родові, немилосердні болі!
О.Райдуга