Традиційне ниття. Цього разу — блогерське. За весь травень написав лише один фотозвіт, й то — про карантин. Для того, щоб написати одну тему, яка чекає аж з 2014 року, не вистачає матеріалів. Просив на різних форумах, може в кого є — але ніт. Значить, треба самому збирати матеріал. Вилазок ніяких нема. Хоча товариш сам їздив. В пориві злості збирався видалити його з месенджера, але на наступний день подобрішав і передумав. Правда, коли запропонує кудись з'їздити (і будь куди, а там, де я ще не був) невідомо. Так що не впевнений, що цього місяця буде тема для фоторепортажу. Хоча про карантин помаленьку назбирую матеріал.

Ось так. Раніше переживав. А зараз — нема про що писати, то й нема. За півроку подужав лише 11 звітів.

Дивуюсь різноманітній військовій техніці, яку вигадували в СРСР. Ось, наприклад, вакуумна установка В-63 на шасі вантажівок КрАЗ-219, а потім КрАЗ-257. Це вауумна прибиральна машина для очищення злітно-посадкової смуги аеродрому від пилу, сміття і каміння. Установка мала окремий власний двигун, який обертав дві повітродувки. Сміття втягувалося двома лотками знизу машини. Оснащена двома ємностями (по боках) для пилу об'ємом 700 л.До оснащення входила радіостанція з дальністю прийому до 10 км для зв'язку з диспетчерською.

Здавалось би, змирився з самотністю. Причому не лише в особистому плані, але й навіть у спілкуванні. І все б нічого, однак годинник тікає. Так що знову захотілось знайти хоча б когось, з ким би захотілось... для початку, хоча б побалакати. Почитав, що пишуть про Тіндер. Більшість відгуків негативні. Всюди — бізнес, фейкові анкети, приховані проститутки і ті, хто нікого не шукає. Засмутився. Подивився, хто є на іюашечці. Хм, ніхто не зацікавив. На одному сайті анкет від жінок — тисяча. Анкет від хлопців —  дві тисячі. Як же ж так?! В країні жінок більше, ніж чоловіків. Ну, добре, пошукає з тих, що є. Так... смазлива дівчина. Але... шукає дівчину. Абідна! Чомусь вважав, что лесбійки андрогенні і некрасиві. У іншій анкеті дівчина шукає щедрого чоловіка. Ну а шо, правильно — краса вимагає грошей. Ще одна дівчина прямим текстом рекламує секс за гроші. Суцільне розчарування. Це ж якщо мені ніхто не сподобюався, значить і я навряд чи комусь сподобаюсь? Звичайно, крім тих, кому пофіг що, де і з ким. Шо ж, укріплення переконань — це теж непогано. Шкода, що при цьому сам собі настрій зіпсував.

Знову фоточки. Ходив по місту, нічого толком не сфоткав, бо похмуро, транспорт брудний. Тому пройшовся далі, ніж зазвичай. І виявилось, що місто змінюється. Добудували заправку. Причому, наче, крутої мережі. В усякому разі, по радіо такі заправки рекламують.

Нова АЗС це добре. Бо у Боярці лише три АЗС. Для такого міста це мало. Так хоч конкуренція буде.

А за "Епіцентром" ще щось будують.

Свіжий танцювальний мікс. Підібрав треки і скомпілював до купи за пів дня(!). Правда, треки короткі, тому за тривалістю ця підбірка вийшла закороткою. Але у ній аж 5 новинок.

Не знаю, як вас, а мене калюженції і періодичні дощі вже задовбали. Якщо в день відновлення руху маршруток ще змусив себе вийти прогулятись, то зараз — ні. Не прогулявся. І працювати теж не хочеться (бо запланував вихідний).

На вулицях сьогодні знову калюжі.

P.S.: Фотка не сьогоднішня. Але думаю, що в тому місці таке саме озеро.

Мама десь знайшла стручок, висадила з нього насіння — і виросло отаке. А шо воно — невідомо? Має пряний аромат. Гуглив прянощі — але нічого схожого не знайшов.

Сьогодні відновлено рух міських і приміських маршрутних таксі в Київській області.

Напередодні другого послаблення карантину вирішив трохи підсумувати карантинне дозвілля. Майже півтора місяці карантину. А враховуючи, що вдома обмеження почалися майже на початку березня, то виходить, що майже три місяці тривала самоізоляція. Ввіжав, що буде дуже нудно. Але виявилось, що можна знайти, чим себе розважити. І не лише   (з цим то і були проблеми, бо карантин для всіх), а й пристойними відосиками і знімками. Так, були дні коли зовсім нудно і набридало усе. Однак пилові бурі і смог від пожеж урізноманітнювали звичні краєвиди.

Найважче, це інформаційний голод. Вже й забув, як робити фотозвіти. Інші фотоблогери теж не дуже активні. Тому задовольнявся більш тривалим прослуховуванням радіо (правда, на початку суворого карантину були переважно повтори програм і нагнітання паніки. Однак потім підсів на аудіокнижки, що звучали по радіо. Дуже цікаві: документальну про спогади жінок-учасниць АТО, художню про страшні казки (для дорослих), документальну про спогади жінки-учасниці УПА). Передивився всіх улюблених відеоблогерів. Навіть тих, про яких давно забув. Підсів на огляди залізниць — подивіився аж чотири(!) напрямки від Києва. Тепер їздити поїздами буде менш цікаво. Правда, коли це ще буде?

Щоб не обмежуватися споживанням чужого контенту вперше зробив мікс з танцювальних іншомовних треків. Вийшло непогано.

Шо тільки не зробиш,коли нічого робити. Наприклад, склав вірш.

А ще протягом карантину не забув . Правда, спілкування поділялось на два типи: флуд та ігнор. Не знаю, що краще.

Після першого послаблення карантинних заходів почав виходити на прогулянки. Правда, в своєму місті нема що дивитись (крім спеціальних рейсів маршруток, яких мало). Як адаптуватись до постізоляційного періоду ще не вирішив. Однозначно кататись на маршрутках і вештатись по людних місцях і магазинах не буду.