Громадський транспорт не обмежується звичними (у нашому розумінні) видами транспорту. Як кажуть може бути навіть те, що вважалось непоєднуваним — трамвайо-тролейбусо-автобус. Або метротролейбус. Ви навіть не уявляете яким може бути громадський транспорт.



Звіт можна прочитати ТУТ.

Писав про сніг і ковзанку. В коментарях запитували: чи розтанув сніг. Розтанув. Але знову насипало сніжку. Зима повертається.

Зате тепер надворі красиво. Немає сірості і похмурості. І від снігу трохи світліше.

Вдало захворів. Вже четвертий тиждень кашляю. Щоправда, йду на поправку. Але все одна кашель фіговий. До лікаря ходив рази 4, мабуть.Зазвичай 1-2 візитів достатньо, щоб одужати. А частіше взагалі по лікарям не ходжу. А це щось застряг надовго.І начебто нічого серйозного нема. Однак горло вступило в тандем з бронхами і виходить замкнуте коло: кашляєш, бо горло застуджене. Не знаєш що лікувати. Як вночі розкашляєшся, то потім фіг заснеш. А ще ж і дихати важко.

І лікар гарний. А в чому справа. Хоча, болячки зараз модифікуються. Та й я протупив що не звернувся одразу до лікаря.

Невідомо скільки ще буду бухикати. Хоча подібні проблеми у багатьох. З розмов у поліклініці чув, що діти кашляють по три тижні і нічого не допомагає. Навіть лікарі кашляють. На вулиці кашляють. Це якась епідемія!

І як бути взимку? Обіцяють страшні види грипу і зараз наче до епідемії близько. Можна, звичайно, сидіти вдома. Минулу зиму просидів, але хоча б зрідка хочеться/треба кудись їхати.

Вау! Нарешті це відбулося! У Боярці на початку листопаду почали встановлювати два світлофорних перехрестя. І от вчора сходиві прогулятися — роботи майже виконані. Раніше в місті було 5 світлофорів, а тепер в Боярці буде 7 світлофорів! Уря! Тепер буде легше переходити дорогу, а водії будуть дотримуватися правил проїзду перехресть.

Світлофори встановили в двух місцях. Один у новій частині міста (перехрестя вул. Білогородської та вул. Соборності) і встарій частині міста (на перехресті вул. Т. Шевченко і вул. Тарасівської).

Перший світлофорний комплекс — на перехресті головної вулиці міста — Білогородської, і Соборності (колишня 40-річчя Жовтня). Вид з Білогородської вулиці.:


Цікавий момент,  до 1990х на цьому перехресті був світлофор. А тепер він знову зі світлофорами.

[ Дивитись ще... ]

Вночі прозкашлявся. Прокинувся. Наче прокашлявся. Але фіг заснеш. Включив послухати радіо — на «Ері» виступав Олег Ляшко. Аж заслухався!   Професійний оратор! І, найголовніше, — каже правдиві речі, на відміну від президентської партії. А притому сам він — не бідніший від інших депутатів. Але повернемось до промов. Розповідав з таким завзяттям, що ведучому з першого разу не вдавалося щось сказати. Олег Валерійович завів розмову про відмову України від ядерної зброї. Мол, якщо Будапештський меморандум не має юридичної сили, то значить цей договір втратив чинність, і Україна не зобов'язана бути безядерною державою. Звичайно, уявити це складно: в Україні нема ні технологій, ні грошей для ядерного озхброєння. Але логіка в словах Ляшка є. Про Будапешщтський меморандум треба частіше нагадувати його підписантам. Ну і просто цікаво, яка була б реакція америкосів і Євросоюзу на заяви про аннуляцію Будапештського меморандуму? Був би Ляшко президентом — багато б дров наломав.

Ведучий від розмов про повернення статусу ядерної держави тільки зітхав. Можливо від такої заяви . А можливо просто хотів вставити слово, бо Олега Валерійовича неможливо перебити.

Ну а на завершенні програми були запитання від радіослухачів. Подзвонив якийсь дядько і запитав у Ляшка про його орієнтацію. Так Олег Валерійович не розгубився, відповів у стилі «сам дурак». Мол, додзвонювачу краще думати про вихоування онуків, а не цікавитися нетрадиційною сексуальною орієнтацією.

Після того як не стало Рижика, взяли собі кицьку. І от, тиждень тому у неї з'явився конкурент.  Історія вже звична: підібрали з вулиці. Та й одночасно два коти вже були у нас вдома. Навіть Рижик на початку свого життя був вдома не єдиним котом. І от тепер знову вдома котяча зграя.

Кицька реагує не так вороже, як колись Рижик. Шипить лише коли кіт проходить поруч. Іноді деруться: новий кіт дає лапою по морді, а вона відбивається. Зрідка бігають друг за другом. Але бувають моменти примирення і іділії (як на фото).

За вікном сірі дні. Хотів би написатпи «сірі будні», але в даному випадку саме дні, а не будні. Тому що справа не в буденній роботі чи в буденній роботі при похмурій погоді — а в просто похмурих днях. Чи точніше, похмурих вихідних. За вікнами — 50 відтінків сірого. Весь день поїхмуро і темно. Причому сам світловий день дуже короткий. Це мабуть, найдепресивніша пора року. Звичайно, коли є робота і справи, то ніколи звертати увагу на погоду (Хіба що, якщо сильна гроза). Особливо, якщо працюєш в конторі «без вікон, без дверей». А коли безстрокові вихідні і нудьга, то сіра погода надворі тільки додає суму. А коли ще безвилазно сидиш вдома і хворієш — то тим паче така погодка навіває сум.

Набридло нудьгувати, вирішив сходити на вулицю. Блін, як з вікна погано виглядає, так і з надвору. Туман, мокро, грязюка, холодно. Руки змерзли, поки прогулювався. Ну тепер на вулицю вже не хочеться:)

Думаєш: краще вже сніг і ожеледиця, ніж таке міжсезоння.

І знову музична пауза. Нещодавно відбулася прем'єра пісні «Нам пороблено» від гурту «The ВЙО». Так почув у одній радіопрограмі, що у зв'язку з новим законом про авторське право, ця пісня не повинна звучати на радіо, на неї не можна знімати кліп, оскільки переробили пісню Стінга. Але здивувався, коли на Youtube знайшов відеокліп. Причому антураж незвичний — зняли тусовку на хаті в селі.

До речі, це не перша пародія на легендарний трек «Englishman In New York». Але у The ВЙО переробили музику на власний манер. Ну а пісня про те, що українці наче чужі на своїй землі.

Поки нема нових поїздок і прогулянок, можна згадати старі. Ось, наприклад, цьогорічна поїздка в Славутич. По дорозі зафоткав дещо цікавого — павільони автобусних зупинок, церкви, елеватори, колгоспи, заброшки.



Повну версію можна почитати ТУТ.

Пишу тут, а не в іншому блозі, щоб друзі не прочитали. А то ще образяться.

Весело все складається. Цей рік був найбільш вдалим за кількістю сталків, але потім щось пішло не так. Спочатку друзі морозилися. Потім — погана погода. Ледве вдалося організувати вилазку, але маршрут видався довгим і подружка не змогла далі йти. Вилазку перенесли. Але потім захворів. Та все ж подзвонив, щоб окреслити хоча б приблизні плани. Та, скоріш за все, сезон сталків-2016 скінчився. От таке розчарування в друзях.

Не дивно, що при такому розкладі, приблизно половина вилазок були самостійними. Це непогано, але лазити самому стрьомно. До того ж, безепалєвні об'єкти скінчилися. А відносно доступні абандони поза Києвом та областю — далеко їхати.

Був іще варіант — легальні екскурсії. Наприклад, в шахту на ВДНГ (Експоцентр України). Але екскурсії поки не проводяться.
От такий облом.

P.S.: Хоча, як варіант, можна спробувати дослідити ДОТи біля Тарасівки і в Білогородці.