Затори нашого городка

А наше місто помаленьку рівняється на столицю. Світлофорів більше, рух інтенсивніший. Хоча якщо головний генератор заторів в Києві — величезна кількість автівок, ремонти і аварії, то в Боярці це залізниця. Сьогодні поїзди рухались дуже повільно. Можливо, ремонтують колії. Внаслідок довго закритого переїзду утворився величезний затор. Маршруток за таких умов не пофоткаєш, тому вирішив подивитись наскільки розтягнулась черга з автівок. Затор ростягнувся на 1 кілометр!

Як думаєте, коли для Боярки затори стануть звичним явищем?


"Збираємось!"

Повторю давній анекдот:
"- Кожного року, 31 грудня, ми з друзями збираємось...
— І йдете в баню?
— Ні, просто збираємось. Ми — трансформери!"

Ось цікава сценка. Конструктікони — трансформери будівельні машини: кар'єрний самоскид, кар'єрний самоскид з напівпричепом, бетонозмішувач, навантажувач, кар'єрний екскаватор, бульдозер. Незрозуміло тільки в яка машина на перших секундах відео. Якийсь Komatsu HD465. Гугл такого не знаходить.

Дочекались фільму про покемонів

Піка-піка-чу! Думав: чому про трансформерів зняли фільми, а про покемонів - ні. І от, дочекались фільму про покемонів.
Однак не зрозумів, чому немає персонажів мультсеріалу — команди "R", Еш та його друзі. Коротше, тема розкрита не повністю.

Фільм створений по грі "Детектив Пікачу". Це типу як спін-офф по відношенню до мультсеріалу "Покемони".
Поки не дивився. В російській озвучці не хочу дивитись. А у нашій, по тєліку поки не показували. Думаю, через декілька років дійде і до телеканалів.


Дзвоники

Дзвоники — квітки літа. Бур'ян, хоча і виглядають гарно, і мають солодкий аромат.


Чорне морозиво

Чорне морозиво? А от уявіть, буває й таке! До чого тільки не додумаються!
Чув про таке морозиво ще рік тому. Їх в Україні виробляють навіть декілька фірм. Буває з лимоном і колою. Читав відгуки і облизувався. І ось вмовив своїх розщедритись на чорне морозиво.

Це, по-моєму, "Рудь", зі смаком коли. Майже як Кока-Кола, тільки морозиво. І чорного кольору (хоча кола коричнева).
Чорне морозиво має аромат коли. Начинка (іншого кольору) — теж зі смаком коли.
Морозиво занадто солодке. Хоча в начинці присутня кислинка. А ще швидко тане і дуже водянисте. Напевно, роблять із розведеного сухого молока. Цим і не сподобалось.

Коротше: переваги — незвичний вигляд і аромат, натуральні барвники (вугілля). Недоліки — пересолоджене і водянисте. На один раз.
Але якщо хочеться чогось незвичного — можете спробувати.


"Налітай, подешевшало-2" Або дивовижні правила ринку

В магазині виставили на продаж мінеральну воду невідомого виробника. Всього за 6 чи 7 гривень за 1,5 л. Запропонував купити на пробу. Та й народ мабуть теж купляє, бо це найдешевша мінералка. А потім через два дні ця сама мінералка вже коштувала 9 гривень. І тепер найдешевша вода коштує більше, ніж деякі інши види мінералок.

Бажання магазину наварити побільше зрозуміло, але зі збільшенням ціни зменшується попит. Напевно, що в мінусі не будуть. Просто тоді, за ті самі гроші, можна вибрати більш відому і кориснішу мінералку.
Дивовижні правила ринку.

Будівництво Шулявського мосту: продовження

Подивився на продовження будівництва Шулявського мосту.
Без шляхопроводу проспект Перемоги виглядає незвично.
Темпи робіт радують. Думаю, до кінця року буде новий міст.


Затори об'їжджають не лише через Виборзьку, а й по іншим вуличкам. Начебто це зекономить час або пальне.

Оце так акція!

Оце так акція! Купив вермішель швидкого приготування "Мівіна". Іноді хочеться щось з'їсти, а нічого смачненького нема. Думаю, раз на місяць можна себе потруїти хімозою. Так ось, біч-пакет виявився з акцією. Почитав: 1) код є не на всіх упаковках; 2) "Гарантований" виграш насправді не гарантований - тільки кожен 10-й отримає. 3) Виграш 5 грн., а SMS майже 1 грн.:) Проаналізував, що виграш може не перекрити витрати. Коротше, азарт зник. Ну, думаю, хоча б подивлюсь, чи є код. Але от прикол - виграшного коду немає. Причому ще з спеції не доклали! Оце так акція!

Коротше, бажання купляти вермішель швидкого харчування (особливо, "Мівіну") повинно пропасти надовго.

А-а-а! Спека!!!

Щороку таке. Те саме. Але все одно важко звикнути. Пітнієш. Мимохіддю загоряєш (без пляжів і солярію). Сонце лупить так, що без сонцезахисних окулярів на вулицю можна не виходити. Дуже спекотно! Плавиться тіло й мізки. Нічого не хочеться робити. А на наступний тиждень обіцяють +30 - +32°С. І думаю, у липні-серпні буде ще спекотніше.

Тепер, хоч би й хотів, фіг куди поїдеш. Хоча... а коли мене зупиняло, що весь спітнілий? Шоу "Пітніють усі" — у всіх маршрутках країни. rofl

Радує хіба що те, що дощі мають припинитися.

Блогерські сумніви

Хто затятий блогер, той зрозуміє що таке блогерські сумніви. Коли щось напишеш і будеш сумніватися, чи треба було публікувати. Або навпаки, не напишеш про щось - і теж сумніваєшся чи правильно зробив. Цього разу перший варіант. Ось вчора запостив в основному блозі про аварію маршруток з відео (тут про це також писав). Ну, що тут такого?! Але закралися сумніви. По-перше, такий допис - неформат. Це тут я можу писати про все: щоденник, думки, музику (хоча це не означає, що блог на i.ua засмічую - просто в основному блозі інший формат), а основний блог у форматі фоторепортажів. По-друге, вже зарікався не публікувати в блозі відео (особливо чужі), тому що або відео заблокують чи видалять, або в блогах змінять код вставки (що і трапилося з відео на i.ua - відео тепер не вставляються на livejournal).

Щоб не мучили сумніви треба було проаналізувати. І от, на конкретному прикладі, як вирішив.
1) Подія неординарна для міста (навіть потрапила до всеукраїнських новин) і, на щастя, відбувається рідко (хоча пів року тому теж було зіткнення двох маршруток). До того ж, стосується й мене (бо теж користуюсь маршрутками). Так що написати треба було.
2) Сам наряд чи б дістав матеріал (нафоткав). Та й на фотозвіт все одно б не вистачило. Тому без репосту відео не обійтись.
3) Постів із відео в блозі не дуже багато, і всі відеоролики активні (хоча з i.ua чомусь перестали працювати плеєри).
4) Якщо ж раптом що, то є текстовий опис.
5) До цього вже є 18 звітів підряд, так що засилля "литдибру" не буде.
6) Все одно нових фотозвітів поки не планую:( А писати про щось треба.

Ну, подумаєш, відео або щоденниковий запис? Нє, хотілося безперервно запостити хоча б 20 фоторепортажів, але поки немає про що. А ще ж хочеться показати не аби шо, а заброшки. А от з ними напряг.

І ось такі сумніви бувають завжди, коли відхиляєшся від формату. Ех, на початку блогерства постив про все підряд, що викликало хоч якісь емоції.