Знайомий заходив у гості. Розповідав, що працює в супермаркеті. Агітував йти до них працювати. Але від почутого я в ступорі. Робота тиждень через тиждень. І (фанфари і барабанна дріб)... з 9:00 до 23:00. Весь день на ногах. Стажування пару днів (можна взагалі не навчати). Маршрутки дорогі (32 грн. в день). І зарплата всього лише 4 штуки. Це ж зовсім мало. З дому треба виходити в 7:30, а приїздити в 0:30. Щоб прокинутись/влягтися ще 2 години. На сон виходить тільки 5 годин. Знайомий каже, що висипається. Але фіг його знає.

Профіт невеликий: харчування (з просрочених продуктів?). І відпустка нормальна.
Воно того варте? Думаю, що такий режим довго не витримаю.

"Зато в детстве у меня были самые красивые прыщи в школе".
("Вечірній квартал")

Зараз Масляна. Так ось — «млинцева дієта», в поєданні з вживанням хліба, приносить видимі «результати». Обсипало так, що передумав йти на святкування Масляної у нашому «селі». Та й пофіг! Програма там все одно стандартна: вітання від мера, виступи самодіяльності, продаж сувенірів, вулична їжа. Якщо проґавлю, думаю, нічого страшного. Навряд чи там буде цікаво. Просто не буде про що писати «атчьотікі».

Збирався запостити тему про незвичні Porsche, але дізнався про відеоогляд найкрутіших Порше зі спойлерами.
Звичайно, перелік суб'єктивний. Але з 935 Moby Dick, 959, 911 Carrera RS2.7 в рейтингу погоджуюсь.

Porsche 959 — по-суті, звичайний 911й з додатковим обвісом і спойлерами. Ну і з потужнішим двигуном.



P.S.: А про незвичені Порше все-таки буде цікаво почитати?

Напередодніі Масляної рекламують всілякі святкові заходи. От і я замислився над культурною програмою. Думаю, ні для кого не секрет, что парк «Київська Русь» дорогий. Раніше квитки коштували 100 грн.. Потім 150. А зараз обнагліли — просять 200 гривень. А нещодавно дізнався скільки коштує дорога. Виходить, що дорога «Київська Русь» і дорога дорога. 35 гривень в одну сторону.  Так що мабуть так туди і не з'їзджу. Порахував, що зі всіма витратами на квиток і на проїзд вийде 314 гривень.

Цікаво, чи багато відвідувачів вибирають «Київську Русь»? Бо можна знайти цікаві музеї і екскурсії за меншу ціну. Взяти хоча б конкурентів — Музей народної архітектури та побуту України відвідати коштує 40 грн.; «Мамаєва слобода» — 50.

Зібрався в столицю, полазити по одній, давно приміченій, заброшці. Кінотеатр «Маяк», знаєте такий? Але фігушки! Стільки років будівля стояла відкритою — а тепер всі входи перекрили. З відчаю вирішили поїхати подивитись ще один закинутий кінотеатр. «Диск», на Корчуватому. Однак й там полазити не вдалося. Абандон загородили парканом. А за парканом — сліди. Супутниця спробувала поломитись в хвіртку. Добре, що я подивився в щілину — бачу мужик йде до хвіртки. Місце неочікувано виявилось обжитим. Цікавитись шо то був за мужик: бомж, чи сторож не стали. Кажу: «Йдемо звідси».

Кінотеатр «Диск».


Все більше й більше розчаровуюсь у київських заброшках. Полазити ніде. Лишилося ще декілька столичних заброшок, які хотілося дослідити. Але не впевнений, що це можливо. Цікавих і доступних заброшок в Києві майже не лишилось.

Причому це не означає, що абандонів нема. Просто вони маленькі і нудні.
[ Читати ще ]

Не подумайте, що піддався депресії (хоча причин для цього вистачає). Просто сумна пісня, яка сподобалась і запала в душу. Новинка від групи «Без обмежень», з нового альбому.

Хоча перед повтореннями приспіву краще було б покласти музику.

На початку цього року, 12 лютого, гурт «Без обмежень» випустив третій повноформатний альбом під назвою однієї з пісень — «5 хвилин». До нового диску ввійшло 9 композицій тривалістю 30 хвилин. Декілька синглів були оприлюднені до виходу альбому — «Тону» і «5 хвилин». Також на альбомі представлені дві спільні пісні: «Доле моя» (з Іваном Леньо і групою «Vroda») і «Ангели плачуть» (з Лілею Лаврін).

Попередній альбом «Без обмежень» «Дихаю тобою» видали в 2015 році.



Треклист:
1. 5 хвилин
2. Викидаєш
3. Тону
4. Най би вже весна
5. Твої очі
6. На мелі
7. Доле моя (feat. Іван Леньо, Vroda)
9. Ангели плачуть (feat. Ліля Лаврін)

Послухати можна на SoundCloud.

Інформація з сайту: http://notatky.com.ua

З працевлаштуванням не все так просто. Три контори виявились або на іншому кінці, або у центрі Києва. Діставатись з пересадками незручно, довго і дорого. А в фірмі, що зручно розташована, вакансію закрили. Причому оголошення було того ж дня і розміщене в інтернеті (знаю: оголошення в газетах швидко втрачають актуальність. Але щоб в інтернеті за якихось півгодини-години знайшли працівника — це здивувало). І це притому, що вибір не дуже широкий. Хоча й шукаю по декільком напрямкам.

А у нашому місті (шоб не їздити у Київ) взагалі тільки робітничі вакансії.  Пахати за станками нудно. Та й туди без досвіду ніхто не візьме.

Але шукати все одно треба. Як написано в Біблії: «Стукайте — і вам відчинять».

Продовжую тему харчових продуктів. З несподіваного ракурса. От і вирішив поцікавитись: як ви ставитеся до промислових екскурсії (екскурсій на підприємства)? Десь півроку тому дізнався, що є можливість записатися на безкоштовну(!) екскурсію на український філіал «Кока-Коли». Щоправда, замовляти екскурсію треба завчасно. А ще — підібрати мінімум 15 відвідувачів. Цікаво, чи знайдуться бажаючі?

Якщо самоорганізуватись, то витрати лише на аренду автобуса. Хоча фіг знає, скільки це потягне.

І ще... Екскурсії через турфірми є лише для школярів. Так шо по-іншому відвідати і не вийде.

Це опитування, звичайно, не означає, що отак все кинув і став домовлятися. Хоча... чому б і ні. Я б з радістю подивився на виробництво.

Останнім часом виробники викручуються, як можуть. Ну і махлюють теж. Бо рівень достатку українців знизився — і дорогі продукти стали менше купувати. Десь чув, що навіть дослідження проводили. Тому замість нормальних харчів підсовують неліквід. І це не тільки прострочені продукти, а й харчі низької якості.

Ось один зі свіжих прикладів — консервований горошок. На бляшанці написаано: «Зелений горошок "Салатний"». Зображено зелений горошок.

А збоку написано дрібним шрифтом «Столовий ґатунок».

Як думаєте, що всередині?

[ Як думаєте, що всередині? ]