На співбесіді нагадали про наболіле — запитали про плани в особистому житті. А які плани? Я вже ні на що не розраховую. По-перше, самотніх чоловіків дофіга — не один я з такими проблемами. По-друге, не багатій. По-третє, такий типаж навряд чи користується попитом. По-четверте, не знаю, як залицятися. По-п'яте, є декілька давніх образ на жіночу стать. Ну і, в 34 роки мабуть вже запізно для якихось стосунків.
Нещодавня новина про затримання вже другого українського журналіста в Білорусі в підозрі шпигунства наштовхує на висновки, що в Білорусь їздити небезпечно. Так само, як і в Росію. Ну, тому що будь яке фотографування, навіть громадських місць, може бути визнано шпигунством. А враховуючи, що «синдром вахтера» йтак дуже поширений в кацапстані і бульбостані, то причепитися можуть до кого завгодно.
Шкода тільки, що українська влада не розпізнала в Білорусі кремлівську підстилку. І російських пропагандонів депортують, а не заарештовують. Може хоч після цього випадку будуть мітинги; заяви МЗС про засторогу громадянам, що збираються в Білорусь; «дзеркальні» акції проти російських журналістів; посилення митного контролю і правил в'їзду для білорусів? Якщо чесно, сумніваюсь.
За проханням читачів розповім як одруження змінює чоловіка. На прикладі брата. До того, як одружився, нічого не робив по господарству — не прибирав, не готував їжу. А після одруження хатніми справами займається, переважно, сам. А ще, за порадою дружини, став вегетаріанцем! Надодачу перстав вживати алкоголь! Єдине, що не переборов — це куріння. І це при тому, що його дружина не курить.
«А що ж тут поганого?» А я і не пишу, що одруження — це погано. Просто «друга половинка» впливає на звички і поведінку. До речі, брат після одруження став спокійнішим (хоча, оскільки живе окремо, то його психів ми й не бачимо). В усякому разі, видно, що намагається себе контролювати.
Як впливає одруження на прикладі брата: позитивно чи негативно — оцінювати не стану.
Але є й інші історії, коли чоловіки стають підкаблучниками — і в сім'ї все вирішує дружина.
В Києві будуть чергове одоробло. Біля тунелів метрополітену(!) неглибокого залягання(!). Ще й перед корпусом Університету ім. Шевченка. Здається, зараз містобудування і архітектура нічого не варті. Точніше, ні на що не впливають.
Цього року не тільки я сповільнив темп блогерства — багато блогерів стали писати рідше. Деяких перестав читати, тому що рюське українофоби. Інших блогерів неможливо читати, тому що фотохостинг на заблокованих сервісах. Хоча це можна обійти. От і виходить, що нікого почитати. Може порадите якісь блоги? Тематика — закинуті місця, дігг (підземелля).
В Підмосков'ї зносять епічний абандон — недобудований госпіталь КДБ-ФСБ(!). Епічний об'єкт. У нас, в Києві, таких масштабних недобудов нема. Ну, хіба що Опіковий центр. Або ТРЦ «Республіка».
Масштаби підмосковної недобудови вражають. Дивно, що не добудували, враховуючи для кого вона була розрахована.