Хочеться, чи ні, але дегустації продуктів харчування залишились єдиним доступним контентом для зйомок. Однак за умов воєнного часу гріх на щось скаржитись — добре, хоч така можливість є, оскільки дехто взагалі не має змоги публікувати, а хтось вже ніколи нічого не напише. Так що годі скиглити. Їжа — це теж цікаво. Особливо, якщо на огляді японська локшина швидкого приготування, вироблена в Польщі (а польська їжа — це смакота). До того ж, з екзотичними смаками.

Цього року я часто згадував минуле. Я взагалі люблю поринати у спогади — так ще й іграшки, їжа і відео зі знайомих місць нагадали про відносно спокійний допандемічний і довоєнний час, коли були виставки та фестивалі, коли можна було ходити до лісу, коли можна було досліджувати закинутки, коли не було заборон на зйомку, коли не було обмежень пересування, коли не роздавали повістки на вулицях, коли не знав про повітряні тривоги, коли не було руйнувань від війни. З тих часів минуло аж 3 роки. І, нажаль, так, як було, вже не буде. Потрібно якось звикатись з новою реальністю. Можливо саме тому захотілось поностальгувати, влаштувавши своєрідне прощання з мирними часами.

На щастя, вдалося знайти неопубліковані знімки з мирної столиці, які робив для форума, Вікімапії, та й просто так, якщо бачив щось цікаве. Правда, спочатку збирався пройтися по знайомим місцям, але зараз людина з фотокамерою в нетуристичних локаціях сприймається, як потенційний диверсант. Та й по духу це вже буде не те, що фотки з доковідного і довоєнного періоду. Тому скористаюсь архівом.