Сталкерський ювілей

Влітку цього року виповнюється 10-річний ювілей сталкерства. Я планував його відзначити вилазкою на якийсь об'єкт, також хотів досягти ювілейної кількості звітів з закинуток, але реальність така, що цього року навряд чи кудись полізу. Тому просто напишу 10 фактів про своє сталкерство.

— Отож, перший факт — я захопився сталкерством пізно — у 30 років. Цим я відрізняюсь від більшості сталкерів. Мої друзі та знайомі почали дослідження закинуток з підліткового віку або з дитинства. Так, будучи підлітком і я лазив на закинутки. Але то були епізодичні вилазки.

— На початку дослідження абандонів до мене напрошувались дівчата для фотосесій, а потім такі пропозиції чомусь припинились. Також у мене хотіли взяти інтерв'ю. Але тоді у мене не було ні досвіду, ні бажання розкриватись (під псевдонімом не захотіли балакати).

— Я не люблю повторно навідуватись на один і той самий об'єкт. По-перше, тому що радість пізнання буває лише спершу. По-друге, одне й те саме досліджувати нецікаво, та й важко відзняти по-новому, щоб не повторюватись. По-третє, неприємно споглядати, як руйнюють і мародерять об'єкти. Хоча, звісно, іноді роблю виключення з цього принципу, якщо хочеться десь полазити, а ніде, або ні з ким. Тому що на нову закинутку наодинці лізти ризиковано, а в знайоме і відносно безпечне місце можна сходити й одному.

— Майже половину вилазок на закинутки здійснив з напарницею. Нажаль, вона пішла з життя, тому зараз складно знайти когось, з ким можна досліджувати закинутки. Це важко ще й тому, що сталкери — закрита тусовка. А лазити один я не люблю.

— Іноді вдавалось потрапити на закинутки офіційно або напівофіційно (на випробувальний полігон капвею в Гостомелі (його вже нема) і на макет шахти і кафе на ВДНГ/Експоцентр України). Круті сталкери такі вилазки не люблять, а мені вони подобаються, бо не треба ризикувати. Хоча за емоціями це, звичайно, не настільки прикольно, як несанкціоноване відвідування закинуток.

— Для досліджень вибираю безпалевні закинутки та недобуди, де ризик бути спійманим мінімальний. При цьому іноді відвідував об'єкти під охороною. Однак ще жодного разу не було "приймалова". Тьфу-тьфу-тьфу.

До речі, гарна збереженість не завжди буває під охороною. Але є закономірність: об'єкти, залишені без нагляду, дуже швидко розграбовують, тож дивитись там нічого.

— На відміну від більшості сталкерів цікавився закинутими фермами колгоспів/радгоспів. Вони не настільки одноманітні, як прийнято вважати в сталкерській спільноті, оскільки курятники, свинарники і корівники відрізняються. А те, що вони порожні теж невірно. Наприклад, на одному колгоспі знайшов пляшечку з-під ветеринарних ліків.

— Закинута (списана) техніка (автомобілі, човни) мене цікавлять менше, ніж будівлі. Цим я теж відрізняюсь від більшості сталкерів.

— Більша частина вилазок була по закинуткам Київщини і Києва. В інші області виїздив рідко. За межами цих регіонів досліджував лише 3 закинутки у трьох сусідніх областях.

— Як і кожен сталкер, мріяв нелегально полазити по Чорнобильській зоні відчуження. Однак після масових пожеж досліджувати стало нічого, а Прип'ять мені нецікава. Проте в 2020-му здійснилась вилазка в село, яке межує із Чорнобильською зоною.

Багато сталкерів зараз припинили вилазки, хоча є сміливці. Я ж не ризикую, оскільки кожний дослідник закинуток може сприйнятись, як диверсант.