Справа у тому, що ідей куча. Вірші просто сідаю і записую, оповідання вже важче, спосіб життя заважає, ну а повість чи роман мені взагалі не посилам. В голові все є , а от сісти , записати,оформити - не моє. Я досить неорганізована людина. Хочеться знайти творчу, але організовану людину для сумісної творчості. Наразі мережа дозволяє бути розділеними хоч тисячами кілометрів.

      Якщо запитати освідчену людину з заходу про Україну 60-х, то вона,скоріше всього, згадає Параджанова і Тіні забутих предків. І фіг хто згадає, що тоді Україною керував Шелест...

Слава богу, що я атеїст,

Не дай боже, я б був християнин,

То не тільки реальні би ніс,

Та й уявних ще тьму навантажень!



Я б не зміг розібратись в собі,

Я б шукав виправдання у міфах,

На колінах шукав би в пітьмі,

Неіснуючий вихід із лиха.



Лиш реальний погляд на світ,

Медитація і споглядання,

Вірний шлях у тобі породить,

У реальності і без страждання...

Слава богу, що я атеїст,

Не дай боже, я б був християнин,

То не тільки реальні би ніс,

Та й уявних ще тьму навантажень!



Я б не зміг розібратись в собі,

Я б шукав виправдання у міфах,

На колінах шукав би в пітьмі,

Неіснуючий вихід із лиха.



Лиш реальний погляд на світ,

Медитація і споглядання,

Вірний шлях у тобі породить,

У реальності і без страждання...

Мені так сумно, я не знаю,
Чи я живу, чи помираю,
Мов та краплиночка на склі,
Лиш повзаю я по землі,
А сонце вийде то й ростану,
Не залишу по собі рану,
Лиш спогад. Був такий собі,
Прожив життя мов у вісні,
Кохав і мріяв без підстав,
Хоч не тікав він від забав,
Та сумно жив тому і часто,
Пригадував Еклізіаста,
Прийшов, пішов і все по нім,
Розвіялись мара і дим.

Мені так сумно, я не знаю,
Чи я живу, чи помираю,
Мов та краплиночка на склі,
Лиш повзаю я по землі,
А сонце вийде то й ростану,
Не залишу по собі рану,
Лиш спогад. Був такий собі,
Прожив життя мов у вісні,
Кохав і мріяв без підстав,
Хоч не тікав він від забав,
Та сумно жив тому і часто,
Пригадував Еклізіаста,
Прийшов, пішов і все по нім,
Розвіялись мара і дим.

Originally posted by at Русскоязычная премьера фильма «Неверующие»

Пишатись свої народом (націею,расою і т.д.) повна дурість. Це всерівно, як пишатись айфоном, що тобі подарував тато. Ти йього винайшов? Ти написав софт до нього? Ти взагалі знаєш, як він працює? Ні, ти тичеш усім в обличчя своїм (папиним) айфоном і думаєш, що крутий! 

Твоя національність (раса, колір очей, ріст і т,д,) випадковість. Від табе це не залежить, І тому для мене одинаково тупі екземпляри у майці  Я - РУССКИЙ і у майці СЛАВА БОГУ, ЩО Я НЕ МОСКАЛЬ.

Не потрібно вмирати за волю,

За волю потрібно жити,

Та завжди лишатись собою,

Та по-можливості більше творити.

Ніколи не воюй за країну,

Тим більше за примарний "народ",

Та завжди підтримуй людину,

Просто так, без усіх нагород.

Не воюй ніколи за щастя,

Бо в війні не щастить нікому,

Буть щасливим без бога й причастя,

Вірь у себе, не в якусь там ікону.

За кохання не треба змагатись,

Сам подумай - невже це трофей,

Краще зовсім самотнім зостатись,

А чим жити немов фарисей.

До насилля моя недовіра,

Разом з ним не досягнеш мети,

Перемога така лиш для звіра,

Я по-справжньому зможу   

                                               перемогти!

Не потрібно вмирати за волю,

За волю потрібно жити,

Та завжди лишатись собою,

Та по-можливості більше творити.

Ніколи не воюй за країну,

Тим більше за примарний "народ",

Та завжди підтримуй людину,

Просто так, без усіх нагород.

Не воюй ніколи за щастя,

Бо в війні не щастить нікому,

Буть щасливим без бога й причастя,

Вірь у себе, не в якусь там ікону.

За кохання не треба змагатись,

Сам подумай - невже це трофей,

Краще зовсім самотнім зостатись,

А чим жити немов фарисей.

До насилля моя недовіра,

Разом з ним не досягнеш мети,

Перемога така лиш для звіра,

Я по-справжньому зможу   

                                               перемогти!