Здається, сепарських тварей, які так активно закликали рюскій мір, очікують важкі часи. Ті, хто залишився на окупованій території "ЛНР" ще отримають свої сухарі. А от ті, хто нині втік до Києва, чи тупо сидить у Сєверодонецьку, будуть мати великі клопоти... Готуйтеся!

Пристюк, Струк, Кравченко, Медяник, Галенко,Гончаров,Міщенко,Арапов та багато інших... Які прекрасні весняні прізвища! Ви що, думаєте, Вас забули? Досьє знищені, інтернет вичищено, газети спалені?

Час відповідати за факти державної зради, порушення присяги держслужбовця, роботу на іноземні спецслужби, військові злочини... Ці справи терміну давності НЕ МАЮТЬ! Там вже декого трохи побили... А можуть і пристрелити - зброї багато. Добровольці ЗЛІ! Занадто  напакостили...

Погортайте закони - це багато років з конфіскацією. Мінімум - позбавлення громадянства, нагород, пенсій, внесення у списки міжнародних злочинців - Ростов і Урюпінськ... Якщо втечете.

Можна анонсувати цікаві процеси на українській Луганщині, що вже почалися... Преса їх помітить...

Українські патріоти Луганської області звернулися до керівництва держави з відкритим листом, де перераховано першу порцію прізвищ одіозних зрадників України, які просто через завантаженість правоохоронних органів, поки що розгулюють на свободі і мають нахабство жити в Києві та на підконтрольній Україні території! Ще й бізнесом займаються!!! Сподіваємося, помилки скоро буде виправлено...

Подяка Президенту України Петру Порошенку, який особисто звернув увагу на тих покидьків. Тож, сподіваємося!

Цікавий відкритий лист, який вже знайшов адресатів, публікуємо...

Президенту України

Генеральному прокурору України

Голові СБУ

Голові Луганської ОДА

Начальнику УМВС Луганської області

Під час  інтерв’ю представникам ЗМІ, Президент України пан Петро Порошенко заявив, що він разом з суспільством вимагає – представники колишньої влади мають опинитися на лаві підсудних.

На Луганщині ґрунт для тероризму та вторгнення російських військ готувала низка керівників та впливових політиків, а саме:

перший заступник голови Луганської обласної організації Партії регіонів, голова Луганської обласної державної адміністрації Пристюк Володимир Миколайович;

заступник голови Луганської обласної організації Партії регіонів, народний депутат України Тихонов Віктор;

заступник голови Луганської обласної організації Партії регіонів,
голова Луганської обласної ради Голенко Валерій;

голова Луганської міської організації Партії регіонів,
заступник Луганського міського голови Ткаченко Олександр;

заступник голови Луганської обласної організації Партії регіонів, Генеральний директор ЛОГТРК Мірошник Родіон;

голова Луганської обласної  організації  ВМОО "Молоді регіони" Акімов Олег;

народні депутати України: Струк Володимир, Горохов Сергій , Кунченко Олексей, Дунаєв Сергій, Мошенський Валерій, Медяник Володимир, Чуб Володимир, Коваль Олександр, Іоффе Юлій, Демишкан Володимир;

депутати Луганської обласної ради: Агібалов Ігор, Акімов Олег, АНндріянов Олександр, Андрух Ірина, Антіпов Олександр, Анцупов Ігор, Арапов Олександр, Ахромкін Євген, Бикадоров Віктор, Богданов Олександр, Бойко Ірина, Бондаренко Валерій, Босенко Василь, Бризгіна Ольга, Букреєв Юрій, Варнаков Євген, Волобуєв Анатолій, Волчанський Іван, Гайдуков Михайло, Галкін Євген, Гацько Анатолій, Генієвський Сергій, Гетманський Віктор, Голенко Валерій, Голуб Олександр, Голубович Михайло, Горохов Сергій, Губенко Віктор, Гудзенко Олександр, Данієлян Вадим, Девізоров Сергій, Діденко Олександр, Донченко Тетяна, Дубовик Олександр, Живага Володимир, Зайцева Ірина, Захаров Сергій, Захарченко Петро, Зухбарія Заза, Іванов Олексій, Івченко Валерій, Іоффе Ігор, Ісаєнко Олександр, Калинська Лідія, Калмиков Олександр, Кисельов Олександр, Киященко Олександр, Кілінкаров Спірідон, Клінчаєв Арсен, Козлов Валерій, Комарницький Віталій, Комчадалов Євген, Косюга Володимир, Кравченко Володимир, Кравченко Юрій, Кривобоков Владислав, Кривуля Володимир, Крючков Віталій, Кудинов Герман, Кудрявцев Володимир, Куницький Володимир, Куценко Микола, Лебедєв Борис, Лиманський Микола, Літвінов Вячеслав, Лозовський Едуард, Лукашик Микола, Малиш Павло, Марченко Володимир, Медведєв Олексій, Мінін Геннадій, Мірошник Родіон, Міхеєв Віктор, Моісеєнко Юрій, Недовес Андрій, Неня Віктор, Нечаєв Юрій, Нікітенко Анатолій, Нікішин Микола, Орлов В'ячеслав, Осиф Богдан, Осиченко Надія, Остапенко Олександр, Павлов Віктор, Панаіт Юрій, Панчук Сергій, Паньков Олександр, Петров Костянтин, Пристюк Володимир, Прівальцев Андрій, Пронько Юрій, Птушка Олександр, Пульна Наталія, Рафаілов Сергій, Рудой Сергій, Руль Ростислав, Савченко Олег, Саркісян Мартік, Свідовсков Леонард, Сєргєєв Юрій, Сєваст'янов Юрій, Сутягіна Олена, Татарчук Валентина, Тимошенко Олександр, Ткаченко Валентина, Ткаченко Олександр, Филипський Олександр, Філіппов Валерій, Фомін Анатолій, Фурдєй Павло, Харін Євген, Хортів Сергій, Хохлов Юрій, Хунов Юрій, Чаленко Максим, Черкасов Андрій, Черноусов Геннадій, Шаповалов Андрій, Швець Михайло, Шевченко Юрій, Шердець Іван, Шерстюк Володимир, Шостак Володимир, Шушпанніков Микола;

депутати Луганської міської ради: Аникеєва Лідія, Бабаян Борис, Бабичев Олександр Благушин Вадим, Болдирь Олександр, Вакуленко Василь, Гаврик Сергій, Галинкін Валерій, Голубенко Олександр, Горбенко Руслан, Горбунов Геннадій, Гундарь Сергій, Діброва Анна, Доброхотова Анна, Желдак Леокадія, Зеленська Анна, Іванов Олександр, Калиниченко Ольга, Картавцева Лідія, Катран Володимир, Керницький Валерій, Кирик Юрій, Коваль Вадим, Коваль Олег, Ковальов Олександр, Козакова Тетяна, Колєсніков Олександр, Корнієнко Володимир, Кочура Олександр, Кошман Юрий, Кулинченко Володимир, Кушнарьорв Стефан, Ландик Роман, Лібстер Сергій, Лук’янчиков Анатолій, Махно Анатолій, Михеєв Сергій, Міщенко Михайло, Михайленко Ельвіра, Морозов Геннадій, Овчаренко Микола, Омельченко Олексій, Охмат Віталій, Петраков Сергій, Подтинна Алла, Свєтлов В’ячеслав, Сєдих Ігор, Сирота Володимир, Симрок Василь, Скляров Володимир, Сокол Леонід, Терещенко Оксана, Тушнова Ірина, Федченко Олена, Холод Іван,  Чекер Валерій, Четвертак Сергій, Шахов Сергій, Шведюк Степан, Шкура Віктор, Шонін Сергій.

Враховуючи вищевикладене, просимо повідомити щодо кожної зі вказаних осіб про наявність чи відсутність кримінального провадження та підстави його порушення чи відмови у ньому.

Ініціативна група

Останній бастіон регіоналів, що керував Луганською міліцією, і мав реальну владу, вже поза зоною досяжності.

Як хто не знає, нині Луганську обласну міліцію очолив доброволець, що з травня 2014 року, зачищає область від сепаратистських покидьків як комбат "Київщини", принциповий майданівець і патріот України полковник Юрій Покиньборода. Додайте фанатичного волонтера АТО Георгія Туку, який став Головою Луганської ОДА, і має власні уявлення про долю продажних сепарів...

Пазли склалися?

Гімн України вивчили?

Дійсно, блискуча комбінація аналітиків АП Петра Порошенка, за його безпосередньої участі! Слів нема! Оплески! Вищий рівень!

Результати не забаряться.

Просили дати пораду.

Сепари - тікайте!

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України"

Список " пособників терористів ДНР" розширюється. Попри міжнародне засудження Росії, санкції, путінські посіпаки продовжують бойові дії на Донбасі і незаконну окупацію Криму. Ганебно, що цей злочин підтримують діячі культури...

Журнал "Музеї України" і Центр ОПАД утворили Моніторинговий комітет, що відслідковує процес незаконної гуманітарної підтримки терористичних утворень - ЛНР-ДНР.

Особливого обурення викликають факти гастролей відомих колективів з Росії і Білорусі на окуповану терористами частину Донецької і Луганської областей. Дуже тривожить "міжмузейний обмін", в результаті якого культурні цінності вивозяться до Росії, чи зникають.

Організатори подібних дій повинні розуміти, що епоха Путіна скоро закінчиться і підтримка міжнародних злочинців буде належно оцінена правоохоронними органами.

Комітет вже привернув увагу Держдепартамента США до незаконних гастролей Державного ансамблю "Росія", попросивши обмежити видачу віз.

Нині засвітились ще одні поборники вбивць "рюскай весни" - Российская государственная цирковая компания (ФКП «Росгосцирк»). Попри міжнародне обурення, санкції, ці ідіоти вирішили публічно підтримати незаконну ДНР, на запрошення "Мінкульту ДНР" провели гастрольні виступи в окупованому Донецьку, демонстративно позуючи з лідерами терористів Пушиліним і Парецьким!

Що для артистів цирку є неприпустимим! Особливо, враховуючи рівень і географію закордонних поїздок "Росгорцирку". Які дивним чином відбуваються саме до США, Канади, Західної Європи, тобто, в розвинені країни, які засуджують дії Росії в Криму і на Донбасі.

Підтримка будь-яких форм терористичних структур, якими є ЛНР і ДНР є злочином, що вимагає відповідної реакції цивілізованих країн. І заборона гастролей пособників терористів з Держансамблю "Росія" і "Росгорцирку" є цілком адекватною і справедливою карою. Ці негідники з країни-окупанта, не мають права виступати на Заході! Просимо відповідні дипломатичні установи не видавати віз співробітникам цих колективів!

Хочеться привернути увагу до чисельних фактів незаконного перетину кордону і незаконної гастрольної діяльності на окупованих територіях керівництва МЗС України! Чому мовчать дипломати!?

Комітет просить розглянути питання обмеження закордонних гастролей російських артистів, що підтримали терористів ЛНР-ДНР, Посольство США в Україні.

Моніторинг буде продовжено! Особлива подяка "Мінкульту ДНР" за оперативне інформування!

Пан Джеффрі Р. Паятт
Надзвичайний і Повноважний Посол США

Шановний пане Посол!

Висловлюючи повагу, просимо Вас звернути увагу на незаконну гастрольну діяльність державних творчих колективів, виставкову активність державних музеїв Російської Федерації в окупованому Росією Криму та територіях Луганської та Донецької областей, що контролюються проросійськими терористичними організаціями ЛНР-ДНР.

Зокрема, це Державний ансамбль "Росія" та "Росгорцирк". Більше того, керівники цих державних колективів РФ зустрічалися з лідерами терористів, висловлювали їм публічну підтримку, паплюжачи Україну, США, країни Європи і їх уряди. Що є свідомим недружнім актом, який межує зі злочином, порушує санкції проти Росії.

Просимо Вас сприяти у обмеженні гастролей російських друзів терористів у США та цивілізованих країнах, використовуючи дипломатичні можливості Вашої країни.

З повагою,

Сергій Пархоменко, Центр "ОПАД",

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України",

координатори Моніторингового комітету

 

В столице ДНР с триумфом прошли гастроли «Росгосцирка»

Движения человека Третьего тысячилетия: реальность и перспективы.

Время не стоит на месте… Современные технологии подошли  к финишу. Главное -Человек!

Только теперь становится очевидным путь и направление по котрому  должен эволюционировать человек.

Сверхвозможности,  состояние организма является ключевым к пониманию .

Говорить можно долго.

Однако, смотрите видео и думайте!

http://stasuk.com.ua/?p=1588

Тут варто однозначно підтримати!
"Давайте посміємось.
В Дружківці відкрили картинну галерею репродукцій. Фактично, надрукованих картин відомих світових художників.
 На відкритті був я і віце-прем’єр Вячеслав Кириленко. Це мабуть дуже смішно. Правда Aksinya Kurina?
Та й де взагалі ця Дружківка? Так містечко на Донбасі, де розташований найбільший метизний завод України, який виробляє залізничні кріплення. Місто досить промислове, як і більшість міст на Донбасі.
Складно навіть уявити скільки там об’єктів культури. Правда ж? І у мешканців цього міста, звісно, є легка можливість побачити картини Брейгеля, Рубенса, Мунка, Пікассо?
Насправді, ця картинна галерея це ініціатива місцевого бізнесмена Ашота Мелікбегяна. Він великий фанат мистецтв, і дуже хотів поділитись цим світовим багатством з місцевими мешканцями, в першу чергу з дітьми.
 Картинна галерея - це не просто надруковані картини, в ній також є аудіогід, який розповідає історію кожної картини. Він надрукував тексти про картини для сліпих та глухонімих.
 Чесно, я думаю, що для Дружківки - це дійсно хороша ініціатива. Можливо ці картини, хай навіть репродукції, будуть вражати і розвивати щось високе в людях.
 Взагалі, цей бізнесмен вражаюча людина. Він також за свій кошт створив бібліотеку на 20 тисяч книг і передав місту.
Втім, сидячи в приємній кав’ярні в Києві з цього мабуть можна тільки посміятись, додавши пару неприємних епітетів про убогих донбасян.
І звідки в нас потім всі ці проблеми в політиці беруться?"
Victor Andrusiv

Необхідний коментар:

Дружківка - у зоні ураження артилерії і Градів. Прифронтова територія. Як хто не розуміє. Нині тихо. Поки що.

Надовго?

Тому, будь-які культурологічні акції, ініціативи, музейні проекти, долучення до світового культурного надбання повинні всіляко підтримуватися!

Зайдіть на сайт "Мінкульту ДНР", гляньте, які "виставки" вони відкривають...

І добре, що це прекрасно розуміють заступник Голови Донецької ОДА Віктор Андрусів, начальник Управління культури ОДА Аліна Певна, місцеві активісти...

Дружківка отримала галерею!

Це - головна новина і результат!

Все інше - не суттєво.

У цьому випадку, треба думати і діяти виключно в інтересах України. Що і було зроблено.

Молодці!

Всі повинні розуміти, що вперше, в Донецьку область прийшла дійсно українська владна команда. Їм важко. Бувають помилки. Складні реалії. Але, вони, попри все, працюють і чогось досягають.

Саме через це, ми будемо їх всіляко підтримувати і допомагати.

І Україна переможе!

Успіхів!

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України"

Чорні свині – білі писки

Чорні списки, білі списки.

         Сучасний світ нагадує перегони «Формули-1» - значення має швидкість, сучасність техніки та організованість команди. Національність, релігійні та літературні вподобання пілота викликають цікавість після перемоги. Або перемог.

         Спроба прийняти участь у сучасних перегонах команди міністра В’ячеслава Кириленка очікувано провалилась. Іншого результату не могло бути. На задрипаному возі – конструкції, яку він спорудив з відданого йому Міністерства культури, не те що ганяти – рухатись вперед неможливо. Команда досвідчених непрофесіоналів Кириленка нагадує бригаду сантехніків, які, отримавши в керування надскладний «Боїнг» з пасажирами, намагаються за допомогою вантузів та розвідних ключів підняти його в повітря та прокласти маршрут. Маршрут у такої команди один – в каналізацію!

         Перефразовуючи Ільфа і Петрова, які стверджували, що хороша людина – не професія, я стверджую також, що патріот – теж не професія. Лише лінивий ще не пройшовся по «здобуткам» віце-прем’єр-міністра та його збірної команди, але, продовжуючи думку Міхаела Саакашвілі про те, що нинішній уряд – наперсточники, зрозуміло: реакцією на будь-яку критику буде лише ще швидше вертіння наперстків.

         Не можу не зупинитись на «геніальній» ідеї керівництва «прачечної» про чорні та білі списки. В «чорні» списки, за аналогією з Голлівудом 40-х, який викорінював комуністичну заразу, внесено осіб, які говорили про Україну погане, а в «білі» - ті, хто сказав щось хороше. Кінцева мета даного креативу незрозуміла навіть його творцям. Чи то вони за звичкою збирались продавати місця у списках, чи щось іще. Як бути, наприклад, з Гафтом, який після увічнення його у «білих…» наговорив на «чорні»? А яким чином затятий «чорносписочник» Лазарєв, відомий виконанням ролі Вольфа Мессінга, з’являється в Україні та знімається у фільмі, який фінансується з державного бюджету та ще й знімається на державному об’єкті – Національному музеї у Пирогові? Щось не клеїться, чи пак, не пишеться в списки.

         Про Пирогів – окрема розмова Кадрове рішення по національному музею архітектури та побуту, напевно, може претендувати на перші місця в рейтингу найбільш невдалих. Урочисто призначений на посаду гендиректора діючий  піп за короткий час довів знаменитий на весь світ скансен до повного зубожіння. Прийшов під патріотичними гаслами (він з ними ходить вже десяток років).  Що цікаво, на власній презентації о. Юрій Бойко розповів, як він любить музей та українську культуру і – ні слова про плани розвитку. Через три місяці, коли підлеглі  примусили його зібрати бодай одну нараду, він так само розповів про любов до музеїв,культури та свої високі душевні якості. Пройшло дев’ять місяців – він розповідає те саме – і знову – ні слова про концепцію та плани розвитку. Коли той самий текст батюшка почав роздавати перед місцевими виборами з сувенірними ручками та кульками з своїм зображенням, стало зрозуміло – отець Юрій переплутав музей або з радою, або з церквою.

         Але Бойко прийшов не сам – він привів із собою команду. Команда виглядала трохи дивно: вона більше походила на гопників, ніж на музейників. Серед них були особи, пов’язані з одіозним херсонським рейдером Сольдо, якісь зернотрейдери, начальники ЖРЕРів. Тільки не історики та не музейники. До речі, всі, як один, російськомовні. Це попри те, що о. Юрій бойко пише в виборчій програмі, що він не міг навіть вивчити військові команди російською мовою під час служби в Радянській армії – такий був україномовний! Цікаво, як вони в команді спілкувались між собою?

Піп та його команда зі старту пообіцяли, що з експозицій заберуть торгівельні точки, все стане духовніше та патріотичніше. Торгівельних точок стало більше, включаючи шаурму та надувні гірки, натомість менше стало музейних заходів і народ почав потихеньку відвикати ходити в музей. Окремі члени команди взялись  збирати данину з орендарів, паркувальників та майстрів. Як повідомлялось, гроші потрібні були на вибори. Коли о. Юрій Бойко пішов на вибори в КМДА кандидатом від відомої сили, стало зрозуміло, на які вибори збиралися кошти. Але коли «полум’яний патріот» призначив в.о. керівника юридичної служби Музею не менш полум’яного регіонала (по-новому «оппоблочника») Анатолія Добровольського, якого чудово пам’ятають виборці Черкащини по 200-му виборчому округу на виборах 2012-го року, постає питання: так кошти, незаконно здерті з партнерів та відмиті на «хвестивалях» підпитують яку політичну силу?..

         Та все ж, вернімось «до наших баранів» - «зіркового» складу керівництва Мінкультом. Він, однозначно, увійде в історію. Як один з найбільш не професіональних. Як той, що повністю знехтував сподіваннями Майдану та принципами Революції гідності. Як той, що підтримав найбільш ретроградні та непрофесійні сили в закладах Міністерства культури. Очолив його війце-прем’єр з найширшими повноваженнями за останні роки. А зробив чи не найменше. І це у часи, коли країна потребує змін, як повітря! Коли ми не маємо права програвати культурну та ідеологічну війну на Сході. А ми програємо!

         Як на мою думку, так очільника міністерства разом з деякими його наближеними особами, першими потрібно назавжди внести в «чорні» списки української політики. Особливо після ставлення на голосування закону «Про мови» 23-го лютого 2014 року – для тих, хто не пам’ятає, в цей день ще не охолонула кров Героїв Майдану – ця провокація, як на мене, була, як подарунок агресору. Якщо хтось скаже, що політики не могли передбачити наслідків своїх безглуздих дій – я скажу – в такому разі, це не політики. А якщо це зроблено було свідомо – то це вже питання спецслужб. Свободівців, дії яких призвели до загибелі двох людей, пачками тягають до прокуратури. А політик, дії якого посприяли загибелі десятків тисяч людей, веде програму «Мінкульт»(?!) До речі, цей закон (Про мови) досі не підписаний Президентом. Але свою зловісну роль відіграв…

         Думаю, серед підлеглих міністра знайдеться бодай один, хто пояснить йому значення знаменитого вислову Станіславського: «Не вірю!..» Так от, я «не вірю» у щирість керівництва Мінкульту внести зміни у сферу функціонування закладів культури. Принаймні, ніщо в їхній діяльності про це не говорить. Хаотичні, безсистемні рухи на кшталт «чорних-білих» списків не враховуються. Не вірю, що ця команда бодай щось може зробити для просування бренду «українська культура» у світі. Вони не за тим прийшли. Тож, хочеться сподіватись, що цим діячам місце не в політиці і не у владі. Де? Хтось з них озвучив ідею зібрати в одному місці до купи непотрібні пам’ятники діячів минулого…

І. Корсун

Ватно-феодальна Луганщина стоїть на порозі тотального очищення. Чи кадрових зачисток. І це дуже добре! Давно пора! Доброволець, полковник Юрій Покиньборода очолить обласну міліцію. Це - знакове призначення! Будуть зміни!
Мало хто знає і розуміє, що у травні 2014 року, під час масової зради і хаосу на Сході України, хлопці Покиньбороди добровільно і абсолютно свідомо пішли на смерть за Україну.
І це не високопарні слова. Звичайна правда життя.
Донбас був пересичений агентурою ФСБ і ГРУ РФ. Фактично, вони контролювали всю державну владу, міліцію, СБУ. Був факт масової державної зради неймовірного масштабу. Протистояти тому наважилися одиниці. Часто, ціною життя...
З бійцями батальйону "Київщина" і волонтерами, ми якось заїхали до проукраїнського бізнесмена у Сватово, він з жахом згадував той час. Хаос і зневіра. І тут до міста зайшли хлопці у чорній формі, моментально взявши все під контроль, фактично, відновивши Україну. ЛНР не пройшла...
Потім відновили державну владу у Біловодському районі.
Гляньте на карту. Харків, який контролював Кернес і здичавілий Оплот, поруч. Був наступним...
Добровольці жорстко навели порядок, фактично врятувавши північ Луганщини і Харків.
А потім почалися бої. Війна триває і досі...
Луганщина і досі контролюється проросійським кланом Партії регіонів, які є головними винуватцями трагедії, і досі перебуваючи під контролем російських спецслужб.
Це прекрасно розуміють бійці АТО, волонтери, журналісти, українські активісти. Полковник Юрій Покиньборода це ЗНАЄ.
Не дивно, що саме добровольці батальйону "Київщина" першими розпочали публічні акції протесту проти відвертих сепарів у владних вертикалях області.
І добре, що вони при зброї і мають реальний бойовий досвід. Пікетами і транспорантами ту гідру не перемогти. Її треба викорчовувати з влади і нещадно карати. Це єдиний шлях.
Почалося відкрите протистояння добровольців "Київщини" на чолі з Покиньбородою і каліброваними корупціонерами Луганщини.
Випадково, будучи учасником волонтерських караванів, знаючи багатьох, я теж опинився по один бік барикад, перевівши конфлікт у публічно-пресову площину. Відразу пішов резонанс.
Деякі великі чиновники у Києві, вже не змогли робити вигляд, що на Луганщині, з такими кадрами, все добре.
А полковник Покиньборода, з командою, зайняв занадто чітку і принципову позицію. Кращі патріоти гинули не за крадіїв, які довели до війни, продовжуючи жирувати біля кормушки. Потрібні зміни! Очищення влади!
Бунтівного полковника, ймовірно, після "бесід" забрали з батальйону на керівну посаду в МВС.
А сепарський бал на Луганщині продовжився. Масово арештовують добровольців. Навіть викрадають їх в Києві та інших областях. Привозять до Луганського феодального князівства, кидають у застінки, катують, під пильним контролем місцевих прокурорів, які, як не дивно, майже ВСІ живуть у хоромах, зведених у Луганську, що перебуває під контролем ворогів з ЛНР!!! Такі ж сепарські судді, виносять звинувачульні вироки!
І ця територія вважається "підконтрольною Україні"!!!
Нарешті, Київ прибрав матюкливого шоумена Москаля, який кришував весь той сепаратистський цирк, як і контрабанду.
Керувати областю прислали недосвідченого, хоч і рішучого, волонтера Г.Туку. А шефом міліції залишився призначений "народом ЛНР" генерал Науменко. З яким запекло воюють добровольці полковника Покиньбороди.
Врешті, до когось в МВС дійшло, що так бути не може. Не за це стояв Майдан і гинуть патріоти в АТО.
Недосвідчений Г.Тука отримав розумного патріота, професіонала, фронтовика Юрія Покиньбороду у якості керівника обласної міліції.
Чекаємо позитивних результатів!
І трохи цитат з моїх же матеріалів, де згадується Покиньборода.

 "Вразило, що комбат Юрій Покиньборода, абсолютно спокійно говорить про труднощі, проблеми, недоліки, які є в підрозділі. І взагалі, у військах та добровольчих батальйонах. Більше того, він їх аналізує і намагається знайти вирішення! Що у цій ситуації є знаковим! Наші воїни, фактично створеної заново армії, швидко вчаться. Думають. На ходу виправляють ситуацію. Модернізуються. Укріплюються. Розраховують кроки на майбутнє. Все продумують. Жорстко розбирають помилки. Вони стають Справжніми Воїнами. Без піару, показухи, бадьорих звітів начальству. І це головне!"

Люди, з якими познайомилися на війні...

Кілька тижнів тому згадував його у своїй статті – почули:

«Юрій Покиньборода. Легендарний комбат добровольчого бату «Київщина».

На війні з перших днів. У найстрашніших місцях Луганщини на кордоні з рашкою.

Профі і патріот.

Саме таких людей треба у владу!»

Ми познайомилися у жовтні, в Новоайдарі.

Я тоді вперше приїхав на війну з фронтовими волонтерами Робіна. Вперше відчув, що то таке Град, арта «більше 100 мм», забрів на мінне поле, тягав поранених, бачив останні хвилини Свєти з Дебальцевого, посіченої осколками снаряду, який вбив чоловіка і двох її дітей...

Під Щастям був бій. Гриміло. Частина нашого каравану, у кого були броніки, пішла кудись до фронту, а ми залишилися на базі батальйону міліції спеціального призначення «Київщина».

Там мені подарували перші експонати для музеїв, з старенького Камазу зняли потріпаний прапор, який нині в експозиції Національного музею «Битва за Київ у 1943 році»...

Вразило, як чітко в баті поставлена служба. Хлопці тоді облаштовували блок на в`їзді, копали окопи. Скрізь чисто. Всі одягнені по формі, охайні. Замкомбата з гордістю показав новенькі пральні машини, подаровані шефами. Організували собі інтернет. Відчувається дисципліна, продуманість організації життя. Стиль комбата Покиньбороди.

Потім були ще поїздки. Волонтери люблять зупинятися саме в «Київщині» – про цей підрозділ йде добра слава.

Вони на війні більше року. Хлопці згадували, як у ті, страшні перші дні минулого року, полковник Покиньборода, тримаючи АКМ, примушував місцевих князьків з Партії ригів, вивішувати державні прапори, наводив порядок у ментовських райвідділках... Фактично відновлював українську державну владу. Відновили і втримали. Їх було тоді кілька десятків добровольців. Фактично, смертників. Вони знали і розуміли, куди йшли, чим ризикують, за що борються.

Було багато боїв у різних місцях, рейди, блок-пости... Всьому вчилися на ходу. Життя створювало найекзотичніші проблеми, які щодня доводилося вирішувати Покиньбороді і його побратимам. Тоді, аби не «Айдар», «Київщина», кілька армійських підрозділів, ми б втратили всю Луганщину, можливо і Харків. Історикам вже зараз треба писати літопис того часу. Взагалі, варто створити музей батальйону «Київщина», детально описати бойовий шлях.

То Сектор А. Найвіддаленіший відрізок лінії фронту. Кордон з Росією, де стоїть путінська армада, готова за наказом фюрера перейти у наступ. Стріляють. Міни. Страшно.

Мені було цікаво, як журналісту, дослідити саму природу страху на війні. Ця тема мене якось завела, з багатьма про неї говорили.

Юрій Покиньборода пояснив, на мою думку, геніально.

-Я злякався, коли перестав боятися! – зізнався полковник, – Звик. Значить притупилися інстинкти самозбереження, відчуття небезпеки. На війні це неприпустимо. Особливо, для офіцера.

Пишаємося, що Покиньборода, разом з товаришами, були у нас в Музеї на Троєщині. Зробили прес-конференцію. Було чимало журналістів. Відповідно, потрапили на російські сайти. Виявилося, що ми всі «засуджені» якимось фсбешним трибуналом новорашкі. Визнання просто. Хоча, коли ворожими сайтами блукає твоя адреса, телефони, особиста інфа про членів родини – приємного мало. Хто потрапляв, зрозуміє. Особлива «подяка» ментам і гебні Донецької і Луганської областей, які не знищили сервера, і до рашистів потрапили секретні файли. І злив інформації на бійців АТО продовжується! Бо на високих посадах залишаються відверті путіністи, які попри всі люстрації шкодять Україні.

...У березні видалася спокійна поїздка. Чомусь стріляли лише у «мирному» Артемівську. В Новоайдарі було тихо. Але, добровольці кипіли. Фактично, почалася війна між керівництвом обласної міліції  і добровольчими батальйонами. Ситуація просто дика! І я особисто не розумію, чому так сталося і чому помилки не виправляються!

В кабінет Юрія Миколайовича ми зайшли з польським журналістом. Хотіли почути щось героїчне. В результаті, я записав резонансне відео, написав гучну статтю.

Був скандал. Мені порадили на луганщину взагалі не їздити. Бо при владі все ті ж, що і до Майдану. Вірніше, до війни. А бізнес окремо. Згадував про той парадокс і екс-комбат «Айдару», нардеп Сергій Мельничук у нас на прес-конференції. Чомусь реальні герої АТО, добровольці, дякуючи продажним ментам і прокурорам, моментально перетворюються на «злочинців», проти них порушено купу справ, навішано якихось ярликів, а ті «херої-корупціонери» продовжують стригти бабло на теплих посадах?

У владу повинні прийти справжні патріоти-добровольці з АТО, які повинні виправити ситуацію, зможуть зробити реформи! Такі, як Покиньборода.

Особисто я вірю у таких як він набагато більше, ніж у потішних копів, які ганяють столичними вулицями новенькими іномарками...

Несподівано для себе написав мало не нарис. Хоча, планував коротку замітку. Як у Вікіпедії:

«Починаючи із середини травня батальйон одним з перших серед новостворених спецпідрозділів МВС приступив до охорони громадського порядку на сході України у Луганській та Донецькій областях. Спецпризначенці «Київщини» несли охорону стратегічних об'єктів, патрулювали вулиці міст, несли службу на блокпостах, супроводжували колони з вантажами, брали участь у спецопераціях. За словами комбата Юрія Покиньбороди: «Зона АТО ділиться на три умовні лінії: червону, жовту, зелену. Червона – передова, найважче й найнебезпечніше місце, на жовтій – трохи менше небезпеки, зелена – тил.» Обласний батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Київщина» на протязі одинадцяти місяців виконував задання на найнебезпечнішій, червоній лінії, – передовій АТО».

Призначення полковника Ю.М.Покиньбороди начальником Луганської міліції правильне і своєчасне! Побільше б таких наказів!

Тепер треба побажати успіхів! Як Покиньбороді, так і нам всім!
Це, в принципі, все.
Фактично маємо перемогу здорових сил Майдану у владі, добровольців АТО, волонтерів, журналістів, громадськості. Правда, вже виникли якісь конспірологічні версії про якусь продуману мало не спецоперацію. Що неймовірно гумористично тішить. Група патріотів України змогла зберегти і поширити власні переконання, не пішла на якісь "компроміси", отримали результат.
Нині - це символічна перемога!
Все інше буде оцінюватися реальними справами і народом...
Україна переможе!

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України»

Олександр Приходько - волонтер із Вишгорода Київської області. Давно і системно допомагає бійцям АТО.

Нині балотується на посаду Вишгородського міського Голови.

https://www.youtube.com/watch?v=aizsrvAVX7s

Народився 1960 року. У 1984  році закінчив  Київський автомобільно-дорожній інститут за  фахом  інженер-механік.  Свою трудову діяльність розпочав у 1977  році  на посаді  слюсаря, водія  радгоспу  “Комунар” села Любимівка Вишгородського району. Після закінчення  автодорожнього інституту повернувся працювати в радгосп  “Комунар”  на посаді  інженера-механіка та головного інженера.  З 1989-го впродовж шести  років працював на посаді  директора радгоспу “Зоря” села Рови  Вишгородського району. Радгосп став одним із найкращих у районі.  У 1995 році призначений на посаду  першого заступника  голови  Вишгородської районної  державної  адміністрації , на якій працював до 2005  року. З 2005  року по 2010 рік – приватний підприємець. З квітня 2010 року – радник голови Вишгородської  районної  державної  адміністрації. З серпня  2010  року  Президентом України Олександр Приходько призначений на посаду  голови Вишгородської  районної  державної  адміністрації  Київської  області. За цей час у соціально-економічному розвитку Вишгородщина вийшла на шосте місце в Україні, а за наповненням бюджету вона – у трійці лідерів.

     За значний внесок у розбудову міста присвоєно звання “Почесний  громадянин  міста Вишгорода” у 2011 році. 

     Нагороджений орденом Данила Галицького (2012 р.) за вагомий  особистий внесок у соціально-економічний та культурно-освітній розвиток Київської області, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди 80-річчя утворення Київської області.

На посаді мера Олександр Приходько обіцяє наповнити бюджет міста, підтримати виробничників, ревізію земель, вирішити проблему промислової зони, збудувати очисні споруди, модернізувати інженерні системи, збудувати нові дитсадки і школу, нормалізувати роботу громадського транспорту...

ПЕРЕДВИБОРЧА ПРОГРАМА ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ «НАШ КРАЙ»

ХТО МИ?

МИ, управлінці-господарники, мери українських міст, регіональні лідери, люди справи, що створили нову ініціативу – партію «НАШ КРАЙ», яка об’єднує реальних лідерів місцевого самоврядування і ставить своєю головною метою захист інтересів рідного краю. «НАШ КРАЙ» не є партією одного вождя. Її представляють професіонали-господарники, а не політики.

«ГОСПОДАРНИКИ проти ПОПУЛІСТІВ»

Нас згуртувала необхідність захисту своїх громад та забезпечення стабільного розвитку в регіонах.

У ці важкі часи МИ продовжуємо працювати на благо громади і держави. Кропіткою щоденною працею нам вдалося втримати від розвалу економіку та господарство наших громад. МИ не піаримося, а робимо конкретні справи задля добробуту нашого краю.

Нам набридла пустопорожня балаканина популістів-політиканів, готових пообіцяти все, лише б за них проголосували на виборах.

МИ вважаємо, що в Україні не існує інших політичних сил, які знаються на регіональній проблематиці і здатні взяти на себе персональну відповідальність за розвиток наших сіл, міст, районів та областей.

Ми віримо, що тільки через розвиток громад можливо досягнути розквіту всієї країни!

«УКРАЇНА ПОЧИНАЄТЬСЯ З РІДНОГО КРАЮ!»

НАША МЕТА

Мир, єдність і стабільність у країні, її відродження, через розвиток місцевих громад України.

Приведення до влади професіоналів-господарників, що працею і конкретними справами довели свою ефективність.

НАШІ ЦІННОСТІ:

• людина, як особистість: її права і свободи, інтереси та потреби.
• людина, як мешканець громади: комфортність та зручність її проживання, надання якісних публічних послуг, забезпечення можливостей для розвитку і впливу на владу.

Наша ідеологія виражена у простих словах – ПРОФЕСІОНАЛИ, які працють поруч з людьми.

Вишгород несподівано став центром творчості плакатотворця Юрія Неросліка! Перша виставка плакатів була відкрита ще у серпні 2014. Нині друга і ще три! Подяка відомому громадському діячу Олександру Приходьку за таку увагу до  добровольця 92 бригади ЗСУ!

Арт-директор Музею плакату при журналі "Музеї України" Юрій Нерослік нині має міжнародну славу. Його злет почався під час Майдану, коли яскраві роботи Юрія "пішли в народ". Саме він почав створювати перші серії про АТО. В червні 2014 записався добровольцем.

Саме тоді ми, завдяки підтримці Олександра Приходька, виготовили першу у світі плакатну виставку про героїв АТО, що була розміщена і гучно презентована у Національному музеї-заповіднику "Битва за Київ у 1943 році" в селі Нові Петрівці. Прибули перші орденоносці Першої бригади Нацгвардії, основна преса...

А Юрій Нерослік, у серпні йшов на прорив Іловайського котла, отримав поранення, вийшов з оточення, лікувався. Постійно малюючи патріотичні плакати.

-Ми першими розмістили і другу персональну виставку плакату Юрія Неросліка! - заявив директор музею "Битва за Київ у 1943 році" Іван Вікован, -  Вже у 2015 році. Знову за сприянням Олександра Приходька! Разом з виставкою про Небесну Сотню, Героїв АТО, дитячими роботами з прифронтової Донеччини, маємо цілісну експозицію про сучасність.

Крім Нових Петрівець, плакати Юрія Неросліка отримують для створення виставок ветеранські організації АТО Вишгорода, школи, ліцей, громадські структури. Всього у Вишгородському районі буде чотири виставки і одна - постійнодіюча - в Н.Петрівцях.

-Нині я балотуюся на посаду Вишгородського міського Голови,- повідомив Олександр Приходько, - Вирішив, що виставки Юрія Неросліка реально прикрасять місто, внесуть певне розмаїття у військове-патріотичне виховання молоді. Вибори прошумлять, а виставки залишаться надовго!

-Чесно кажучи, вражений такою увагою, підтримкою Олександра Приходька! - сказав арт-директор Музею плакату, боєць 92 бригади Юрій Нерослік, - Вже більше року підтримує мою творчість, хоча ми навіть не знайомі особисто! Коротка мова плакату... Пишаюся, що мої роботи так широко представлені на землі древньої Вишгородщини! І сподіваюся, у місті буде достойний керманич!

Співпраця між Музеєм плакату, Юрієм Неросліком, Олександром Приходьком буде продовжена!

Успіхів!

Ростислав Тригуб, прес-служба Музею плакату України

 

Донеччина має величезний культурний потенціал, який знаходиться у музейних закладах Донецької області: тут зберігаються унікальні речі, які є гордістю українського народу.

У зв’язку з останніми подіями на Сході України, припинилася виставкова діяльність музейних закладів Донеччини в інших регіонах країни. Українці сприймають Донеччину тільки у ракурсі бойових дій. Виникла потреба  зробити низку   культурно- мистецьких акцій і  показати унікальність регіону та культурної спадщини Донеччини.

Перший захід, який провела Донецька обласна державна адміністрація за межами області – це   культурно-мистецька акція «Світ очима дітей прифронтової Донеччини».

Акція проходить у Національному  музеї-заповіднику «Битва за Київ у 1943 р.»
(Київська обл., Вишгородський район, с. Нові Петрівці)
з 12  по 17 жовтня 2015 р.

Головна мета акції: показати дитячі вироби Слобожанщини, ознайомити відвідувачів з культурною спадщиною Донеччини,  презентувати   стародавню техніку ткацтва.

Ми звикли, що діти України малюють для захистників Донбасу, а нині є нагода ознайомитися з творчістю дітлахів прифронтової зони. На Донеччині і зараз, під час АТО, діти живуть, навчаються, грають та малюють, майструють та творять! Військові дії не вбили не затьмарили душу і віру в майбутнє.

В процесі реалізації проекту відбудеться показ  робіт вихованців дитячої  студії «Синій птах» при Музеї народної архітектури, побуту і дитячої творчості (нині Донецького обласного художнього музею). Тут  представено 30 картин-килимків, що   зроблені традиційною народною технікою псевдо ворсового ткацтва,  яка була поширена на Слобожанщині ще у часи Середньовіччя. Особливе поширення вона отримала у часи модерну (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) – її тоді  використовували для виготовлення декоративних речей.

Враховуючи, що техніка псевдо ворсового ткацтва мала велике розповсюдження у побуті українців, її можна пропонувати до списку нематеріальної спадщини України.

Дитячі роботи дуже цікаві, відверті, в кожній із них яскраво виражена індивідуальність. А ще вони – серйозні і смішні, наповнені динамікою та оптимізмом, іноді занадто наївні, але завжди щирі й сповнені почуття радості, яку дарує творчість.

Акцію відкривали начальник управління культури і туризму Донецької ОДА Аліна Певна, директор Національного музею-заповідника "Битва за Київ у 1943 році" Іван Вікован, депутат Київської обласної ради Інна Шубко, боєць Національної гвардії Денис Альохін та учні  зі школи с. Нові Петрівці.

Наталка Іванченко

Музеї України