Відомий громадський діяч, господарник Олександр Приходько бере участь у виборах Вишгородського міського Голови.
Приходько  Олександр  Олексійович народився  4 лютого 1960  року в селі  Андріївка Вишгородського району  Київської  області. Працював у студентських будівельних загонах, грав за збірну інституту з футболу.

     У 1984  році закінчив  Київський автомобільно-дорожній інститут за  фахом  інженер-механік.  Свою трудову діяльність розпочав у 1977  році  на посаді  слюсаря, водія  радгоспу  “Комунар” села Любимівка Вишгородського району. Після закінчення  автодорожнього інституту повернувся працювати в радгосп  “Комунар”  на посаді  інженера-механіка та головного інженера.  З 1989-го впродовж шести  років працював на посаді  директора радгоспу “Зоря” села Рови  Вишгородського району. Радгосп став одним із найкращих у районі.  У 1995 році призначений на посаду  першого заступника  голови  Вишгородської районної  державної  адміністрації , на якій працював до 2005  року. З 2005  року по 2010 рік – приватний підприємець. З квітня 2010 року – радник голови Вишгородської  районної  державної  адміністрації. З серпня  2010  року  Президентом України Олександр Приходько призначений на посаду  голови Вишгородської  районної  державної  адміністрації  Київської  області. За цей час у соціально-економічному розвитку Вишгородщина вийшла на шосте місце в Україні, а за наповненням бюджету вона – у трійці лідерів.

     За значний внесок у розбудову міста присвоєно звання “Почесний  громадянин  міста Вишгорода” у 2011 році. 

     Нагороджений орденом Данила Галицького (2012 р.) за вагомий  особистий внесок у соціально-економічний та культурно-освітній розвиток Київської області, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди 80-річчя утворення Київської області.

На посаді мера Олександр Приходько обіцяє наповнити бюджет міста, підтримати виробничників, ревізію земель, вирішити проблему промислової зони, збудувати очисні споруди, модернізувати інженерні системи, збудувати нові дитсадки і школу, нормалізувати роботу громадського транспорту...

Пряма мова кандидата -

https://www.youtube.com/watch?v=Lk251Ifj2mA

https://www.youtube.com/watch?v=_M_ls5oJta4

Партія "НАШ КРАЙ"

Ми будемо відстоювати і контролювати:

• Передачу та розмежування повноважень – держава має передати місцевому самоврядуванню максимально можливу кількість повноважень, при цьому необхідно припинити практику дублювання функцій (компетенцій) між державою та місцевим самоврядуванням. Місцеві громади краще знають як вирішувати свої проблеми!
• Право на фінансову самодостатність громад – більше 50 % зароблених грошей (податків і зборів) мають залишатись на місцях.
• Залучення найкращих управлінців до розвитку місцевого самоврядування із гарним досвідом господарювання.
• Створення спроможних громад – слабкі громади мають об’єднатися, щоб стати сильними і самодостатніми, а влада має фінансово підтримати їх проекти.
• Фінансування державою інфраструктурних проектів – держава має допомогти у фінансуванні проектів направлених на розвиток інфраструктури громад і регіонів.
• Залучення закордонних донорів, фондів та інвесторів для фінансування інфраструктурних проектів
• Реалізацію проектів та робіт вітчизняними підрядниками.

Був серпень 2014. На Сході палала війна. Іловайська трагедія лише починалася. Арт-директор Музею плакату Юрій Нерослік записався добровольцем 92 бригади ЗСУ і готувався до відправки на фронт...

Юрій створив дві пересувні виставки плакату про боротьбу українських бійців в зоні АТО “Воїни світла” та “Україна – більше за життя!".  Закінчив афішу у останню мирну ніч.

Ентузіасти Музею плакату робили все, аби поширити плакати попри відсутність коштів.З друком допоміг Олександр Приходько. Виставки відбулися!

Перша у світі виставка плакату про АТО розгорнута у Національному музеї-заповіднику “Битва за Київ у 1943 році” в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області. Поруч – база Національної гвардії України.

-Ми багато років підтримуємо дружні, можна навіть сказати шефські стосунки з гвардійцями! – сказав директор Нацмузею Іван Вікован, – Бійці – учасники всіх заходів в музеї. Відповідно, у цей непростий час ми першими організували виставку на підтримку Нацгвардії. Презентуємо плакати, агітаційні матеріали, речі, доставлені безпосередньо з зони АТО.

-Давно спостерігаю і всіляко підтримую діяльність команди часопису “Музеї України” зі створення нових, оригінальних музейних закладів на Вишгородщині! – повідомив депутат Київоблради Олександр Приходько, – Згадується вже легендарний Музей слідопитів… Бурхливо розвиваються Музей плакату України, легалізований у Нових Петрівцях, його філія на столичній Троєщині – Музей української пропаганди. Музеї маленькі, а до них постійно йдуть люди, розповідають найбільші ЗМІ. Відповідно, я розумію значення агітаційних плакатів у військах, а особливо на звільнених територіях. Нині виготовили 15 комплектів плакатів для Нацгвардії, військоматів, музеїв. Думаю, продовжимо!

Нині він балотується на посаду Міського Голови Вишгорода...

https://www.youtube.com/watch?v=Lk251Ifj2mA

Кілька комплектів передаються до бойових частин Першої бригади Національної гвардії України.

За кілька днів ми втратили зв`язок з плакатотворцем і солдатом Юрієм Неросліком. Їх частину кинули на прорив Іловайського котла. Зведена група 92 бригади потрапила в артилерійську засідку рашистів за райцентром Старобешеве, поруч з Новокатеринівкою, за кілька кілометрів від мого рідного села...

Юрія Неросліка вибуховою хвилею скинуло з броні БТР - травмувався. Витягли побратими...

У тих боях вони повністю втратили всю бойову техніку. Страшні телевізійні кадри зі спаленими танками і автомобілями, що обійшли світ - то про них...

Кілька днів бійці пішки пробивалися з оточення, вийшли до своїх. Юрій тоді зателефонував якимось мертвим голосом - вже був у госпіталі, відходив від жахів боїв...

І продовжив малювати патріотичні плакати!

А ми, за підтримки Олександра Приходька, розпочали Музейні експедиції в зону АТО, спільно з безбашеними фронтовими волотерами Самооборони Майдану. Пройшли від Сектору А - Станиця Луганська, Щастя, до Сектору М - Маріуполь, Сартана...

Лютневий рейд На Станицю Луганську, до хлопців легендарного батальйону імені генерала Кульчицького і до бату "Айдар", був особливо важким. Дві наших перевантажені автівки привезли необхідне. У тому числі, пару балонів газу. Їхали без броніків і касок, хоча у той день над Станицею рашени випробовували якісь нові касетні снаряди. Комплект плакатів Юрія Неросліка я подарував командиру батареї НГУ з позивним Басмач https://www.youtube.com/watch?v=IKjOLsnmyWs&list=UU_5I-7Yh_EmnU1rrRtkWO8w

-Нині я розробив кілька нових виставкових комплектів патріотичного плакату! - повідомив арт-директор Музею плакату, ветеран 92 бригади Юрій Нерослік, - І абсолютно не здивувався, що наш вірний друг Олександр Приходько, замовив кілька комплектів для шкіл Вишгорода, ветеранів АТО району. Дякую за визнання моєї творчості! Бажаю Олександру Олексійовичу перемоги! Мені здається, місто Вишгород у його особі отримає чудового мера!

-Наша команда постарається максимально поширити роботи Юрія Неросліка навчальними закладами, розгорнемо кілька виставок плакату! - прокоментував Олександр Приходько, - Нині, під час військового конфлікту, місто повинна прикрашати саме така агітаційна продукція, що формує патріотичні настрої, а не безликі біг-борди різноманітних кандидатів...

До речі, завдяки волонтеру О.Приходьку, полк "Азов" отримав модернізований БРДМ. Чимало бойових підрозділів - автомобілі, різноманітні гуманітарні вантажі. Готується новий караван на передову...

https://www.youtube.com/watch?v=_M_ls5oJta4

Нині О.Приходько готує відкриття унікальної Вишгородської галереї.

Головне, древнє місто Вишгород отримає кілька виставок патріотичного плакату Юрія Неросліка!

Сподіваємося, побувати на відкритті!

Віктор Тригуб, директор Музею плакату при журналі "Музеї України"

Олександр Приходько - надійний друг музеїв.  Завжди допомагає Національному музею-заповіднику "Битва за Київ у 1943 році".

Підтримував Музей слідопитів, Музей плакату України.

Скоро у школах і публічних місцях Вишгорода розгорнуться виставки патріотичного плакату бійця 92 бригади ЗСУ Юрія Неросліка…

Нині реалізується сміливий творчий проект - Вишгородська галерея! Чекайте відкриття найближчим часом!

Взагалі, Олександр Олексійович приділяє постійну увагу гуманітарній сфері. До речі, знаний волонтер, що постійно допомагає захисникам України.

Нині він балотується на посаду Міського Голови Вишгорода...

https://www.youtube.com/watch?v=Lk251Ifj2mA

Спецоперація  з пограбування Донецького

обласного краєзнавчого музею

         Другий рік триває епопея, пов’язана з руйнуванням Донецького обласного краєзнавчого музею. Для з’ясування подробиць цього безпрецедентного акту вандалізму нам довелось провести власне розслідування.

Наш представник повернувся з територій, контрольованих терористами. І ми, нарешті, можемо оприлюднити факти,які нам стали  відомі. До цього часу більшу частину інформації з міркувань безпеки ми не могли використовувати в наших публікаціях, щоб не нашкодити людині, що перебувала на окупованих територіях.

         Отже, що відбулось влітку минулого року в окупованому Донецьку та про що досі мовчать українські та терористичні ЗМІ? До сумнозвісних подій 2014 року Донецький обласний краєзнавчий музей – один з найуспішніших закладів у даній галузі. Керує ним Денисенко Євген Іванович – заслужений діяч культури України, в минулому – директор Будинку культури імені Леніна Донецького металургійного заводу. Досвідчений керівник, який очолив музей у 1998 році, провів капітальні ремонти приміщень. Приміщення музею , що спочатку призначалось для школи, після переобладнання цілком відповідало вимогам музейної діяльності. Частина будови – 2-хповерхова, частина – чотирьох, 27 залів, два фондосховища – «темне» та «світле», одна з найбільших колекцій скіфських «баб», серед яких унікальні…

         А зараз ми підходимо до самого цікавого, що, вочевидь, і зіграло вирішальну роль у трагічній долі Донецького музею. Музей мав так званий «допуск» на зберігання коштовностей та дорогоцінних металів. Початок коштовній колекції було покладено в Маріупольському музеї, але після Другої світової зібрання переїхало до Донецька (Сталіно), який на той час став центром сучасної Донецької області. Колекція постійно поповнювалась новими знахідками археологічних експедицій, серед яких – пам’ятки епохи бронзи, скіфське та сарматське золото, козацькі скарби. Велику оціночну вартість мала також колекція зброї та ще ряд унікальних експонатів. Археологічні експедиції щороку доповнювали фонди новими цінними знахідками. Для збереження подібних експонатів потрібен спеціальний режим – сейфи, сигналізація, тощо, що забезпечує збереження предметів у мирний час. Форс-мажорні обставини теж передбачені. Не передбачена ситуація, коли директор переходить на бік мародерів.

         Отже, перейдемо до сучасності. Навесні та влітку 2014 року на Донбасі запахло війною. Диверсійні групи під керівництвом російських інструкторів почали захоплювати адмінбудівлі та населені пункти. Слов’янськ було захоплено терористичним угрупуванням Гіркіна-Стрєлкова. В Донецьку теж з’явились озброєні люди. В подібних ситуаціях в інших містах, як, наприклад, в Маріуполі, керівництво в першу чергу дбало про збереження колекцій. Експонати упаковувались та вивозились у безпечне місце. Нічого подібного в Донецькому краєзнавчому не відбувалось. Директор робив вигляд, що нічого надзвичайного не сталося. Складається враження, що інструкції Євген Іванович отримував з тих самих центрів, що й терористи. Жодних пересторог, жодної підготовки до надзвичайного стану. Що дивно, ніяких розпоряджень не надходило ні з управління культури ОДА, ні з Міністерства. З управлінням зрозуміло – воно при першій-ліпшій нагоді перейшло на бік ворога та стало Міністерством культури ДНР. Але ж київське міністерство щось думало?!! Працівники музею, серед яких, до речі, була достатня кількість патріотично налаштованих, навіть при бажанні не змогли б самотужки рятувати колекції, що стояли на охоронній сигналізації. Потрібна була команда зверху. А її не надійшло. Керівництво зрадило людей і музей.

         Далі події почали розвиватись, як в поганому детективі. 16 серпня директор, з невідомих причин, наказав працівникам піти з роботи раніше – до 16-ї години. В цей день прилетіли перші «Гради». Жодних військових об’єктів поблизу не було, але реактивні снаряди акуратно лягли на музей, ліцей «Ерудит» та Палац молоді «Юність». В музеї було вибито біля 70% склопакетів, нещодавно дбайливо встановлених адміністрацією. Як з’ясувалось, розбиті вакуумні вікна – неабияка морока, особливо вітрини у виставкових залах. Та й кабінети працівників були посічені гострими уламками скла. Частина експонатів була пошкоджена приміщеннями гуляв вітер. Прийшли якісь люди з автоматами, цікавились колекціями (з якою метою?). Далі – знову жодних дій по порятунку експонатів. Працівники продовжували ходити на роботу, ховались від обстрілів у підвалах. З якою метою дирекція ризикувала життям колег – нам поки що невідомо.

         В двадцятих числах настала кульмінація драми. За чіткої корекції в приміщення музею почали щоночі потрапляти залпи «Градів». 22 число було найбільш нещасливим для багатостраждального закладу. Було пошкоджено покрівлю, наскрізні пробоїни з’явились у стелі та перекритті підземного сховища, розбито центральний вхід. Кому і навіщо було нищити нестратегічний об’єкт – про це – згодом. А поки що співробітники намагаються врятувати вцілілі предмети, розбирають завали, намагаються з ризиком для життя дістати з підвалу фондову колекцію. На фоні цього директор  веде перемовини з керівництвом ДНР, які обіцяють надати техніку для розбирання завалів та нове приміщення юзівського періоду. Жодна з цих обіцянок не була виконана – багато експонатів залишилась просто неба під завалами в зиму.

         Але, вочевидь, метою даної спецоперації було аж ніяк не переселення музею в інше приміщення. Залишки колекцій було самотужки перенесено до іншого напіврозграбованого музейного корпусу – Музею війни. Значну частину співробітників, які ходили на роботу під обстрілами, скоротили. А тепер переходимо до найцікавішої частини донецької музейної драми – колекція коштовностей, що оцінюється в суму з вісьма нулями, «безслідно» зникла. Після 15 серпня ніхто про неї нічого не чув! За нашою версією, вона могла виїхати з одним з «гумконвоїв» разом з іншими, найбільш цінними предметами музейного зібрання.

         «Відмінник» культури ДНР Денисенко за допомогу в організації спецоперації отримав довгоочікувану посаду директора Театру опери та балету, його місце в музеї посів бувший вчений секретар Кузнєцов Денис Олександрович – типовий представник нової генерації донецької «бидлоеліти». Ядро колективу – «спар-патріоти» Кузнєцов, зав. фондами Койпаш Тетяна Павлівна та ще кілька «увєровавших» в «руський мир» зараз творять ДНР-культуру. Проводять з вцілілих експонатів виставки та співають осанну керівництву псевдореспублік. А в цей час  безцінні колекції коштовностей, можливо, розходяться по приватним колекціям. Або дбайливо інвентаризуються у схронах ФСБ.

         Амплуа попередніх акторів нам зрозумілі. Незрозуміло інше – чому весь цей час мовчить Міністерство культури України з її патріотичним керівником? Чому нема запитів та звернень до СБУ, до міжнародної спільноти? Чому, врешті-решт, списки зниклих експонатів не оприлюднили з метою запобігання їх незаконному продажу? Дуже дивна поведінка. А ще викликає тривогу, що після повернення окупованих територій під патронат України сєпар-патріоти, в черговий раз перефарбувавшись протопчуть стежку до керівництва міністерства. Регіонали ж так зробили? А у цих, після вдалого ґешефту з коштовностями, буде з чим підійти до начальства.

         Слава Україні!

         В. Логвінов, І. Корсун

- В 29 выставочных и экспозиционных залах находится примерно десять процентов наших богатств, - рассказывает директор музея Евгений Денисенко. - Остальное - в фондах. Самые ценные экземпляры, к примеру, золотые, - в особом месте, куда даже я могу зайти только с хранителем (у каждого из нас - свой ключ). Кое-что оттуда вы увидите на выставке, открывающейся в наш день рождения. Там будут представлены редчайшие экспонаты, которых посетители практически не видели. Жаль, не сумеем показать найденный в районе Шахтерска золотой скифский шлем весом пять с лишним килограммов! Его еще в советские времена забрали в музей драгоценностей Украины. Сейчас бы мы его ни за что не отдали…

- Ведется ли учет накопленного?

- Конечно! На каждый предмет есть соответствующий паспорт. Система учета компьютеризирована. А ведь когда я пришел сюда одиннадцать лет назад, тут был всего один компьютер! Теперь около тридцати. У каждого отдела имеется план пополнения фондов. Выезжают в экспедиции, обходят дома. Кое-что и покупают - у нас есть специальная статья на приобретение ценных предметов. Правда, заложено туда немного, 15-20 тысяч гривен, так что большие надежды возлагаем на дарителей.

И те не подводят.

- Кто-нибудь подсчитывал стоимость всего, чем располагает музей?

- Это сделать невозможно, ведь многие экспонаты  бесценны. К примеру, наш знаменитый мамонт, ритуальная чаша, найденная в Дружковке и имеющая возраст свыше двух тысяч лет до нашей эры, каменные бабы…

- Как обстоят дела с охраной таких сокровищ?

- Восстановлена сигнализация - охранная и противопожарная (последняя даже в филиалах). Ведется видеонаблюдение, есть и звуковое оповещение. Чуть какое нарушение - в считанные минуты прибывает группа захвата.

http://donbass.ua/news/region/2009/12/25/v-donecke-pokazyvajut-sokrovischa.html

Президенту России Путину В.В.

Редакция журнала "Музеи Украины" сообщает, что украинский город Донецк ныне полностью контролируется представителями спецслужб и армии РФ. Соответственно, именно на них лежит ответственность за разграбление коллекций Донецкого областного краеведческого музея. Исчезла особо ценная часть Музейного фонда Украины, хорошо известная специалистам, изученная и описанная.

Есть единственный путь вывоза и продажи украденного - Россия.

Во избежание грандиозного международного скандала, который еще больше повредит имиджу Вашей страны, просим поручить руководству ФСБ РФ, возможно с участием представителей международных организаций, провести расследование разграбления известного в мире музейного учреждения  Донецка, установить виновных и вернуть ценности. Желательно, официальным властям Украины...

Ми звикли, що  діти України малюють для захистників Донбасу, а нині є нагода ознайомитися з творчістю дітлахів прифронтової зони.

 Пресове відкриття! Участь беруть: бійці Першої бригади Нацгвардії, які першими вступили в бій, підбили перший ворожий танк АТО, стали першими орденоносцями. Начальник Управління культури і туризму Донецької ОДА Аліна Певна (саме вона відбила державний прапор у спецназу ГРУ, особисто заходила з саперами у бібліотеку - виносили нерозірваний Град)...

На Донеччині і зараз, під час  АТО, діти живуть, навчаються, грають  та малюють.  Військові дії не затьмарили душу і віру в майбутнє.

На виставці представлено роботи вихованців дитячої  студії «Синій птах» Музею народної архітектури, побуту і дитячої творчості, куди нині переведено Донецький обласний художній музей з окупованої території, які виконані дітьми віком від 8 до 16 років з  с. Прелесне Слов`янського району Донецької області.

Презентація патріотичних плакатів учасника АТО Юрія Неросліка. Виставка про АТО...

Організатори: Донецька ОДА, Київська ОДА, Національний музей–заповідник «Битва за Київ у 1943 році», Донецький обласний художній музей, ВМГО «Соціальний вектор»

Пресове відкриття 12 жовтня 2015 року о 13-00.

Виставку відкривають  представники ОДА, Донецького обласного художнього музею, учасники АТО з Першої бригади Нацгвардії.

Виставка працює з 12 жовтня до 30 жовтня 2015 року.

Адреса: Київська обл, Вишгородський район, село Нові Петрівці, Національний музей-заповідник «Битва за Київ у 1943 році»

Добиратися від метро Героїв Дніпра чи площі Шевченка.

Діяльність цих запроданців шкодить Україні більше, ніж бойовики з АКМ. Вони цілеспрямовано знищують все українське на окупованих територіях. Бібліотеки, театри, музеї, мистецькі навчальні заклади... Слуги терористів путіна у надчуттєвій сфері - в культурі!

Саме тому, ніяких виправдовувань від них не приймати! Це ж високоосвічені люди, інтелігенція, авангард, який повинен вести за собою. Виховувати. Прищеплювати патріотизм до рідної країни. Вони тупо ПРОДАЛИСЬ терористам-окупантам, вірно їм служать, пропагуючи рюскій мір, принижуючи Україну.

 Фактично, вони плюють на могили полеглих українських солдат, замучених патріотів, що віддали життя за територіальну цілісність держави.

Ніякої пощади! Розмова коротка - позбавлення громадянства України, державних нагород, пенсій. Правоохоронні органи повинні задоментувати факт державної зради, розпочати кримінальне провадження і подати всіх тих уродів у міжнародний розшук - щоб далі Урюпінська не їздили!

Державній зраді не може бути прощення!

Особливих розшукових дій проводити не треба! З ДНР все легко! Просто заходимо на сайт "Мінкульту ДНР" http://mincult.govdnr.ru/  і складаємо список зрадників, які очолили заклади культури, вкрадені в народу України.

Відразу помічаємо керівну трійку Мінкульту ДНР - Олександр Парецький - "Міністр культури ДНР", "заступники" - Михайло Желтяков і Ольга Кобець. Цим сепарам-ентузіастам світить не менше 25 років суворого режиму... Вже зараз їх варто оголосити у міжнародний розшук і не панькатися при арешті...

Ну і "директорам" закладів культури "ДНР" світить по "десяточці" з конфіскацією. Щоб ілюзій не мали! Ніякі плачі, що ви щось там "зберігали", "рятували", "було нічого їсти" не приймаються! Ви зрадники і пособники терористів. Дешеві слуги сепарів, утримуваних рашен спецслужбами. Саме через таких як ви, почалася війна, гинуть люди, нищиться Донбас! Ви просто тварі!

Інтелігенція... Провідники нації...

Отож, вибір у вас дуже простий - висловіть публічний протест проти терористів, засудіть окупацію Донбасу і з гордо піднятою головою йдіть у відставку. Якщо сміливості вистачить.

Або просто звільніться з керівних посад. Рятувати "культурну спадщину" і "кормитися" можна і без директорського крісла.

Якось дивно виходить, тисячі патріотів Донбасу записалися добровольцями ЗСУ, воюють з ордою за свою землю, стали волонтерами, навіть партизанами і підпільниками, а ви такі культурні і високоосвічені лижете чоботи окупантів!

Логіка відсутня. Як і совість!

Якийсь час для осмисленого ВЧИНКУ у вас є. Потім не ображайтеся! Пощади не буде!

Фактично, запущено процес очищення від вати. Вже зрозуміло, що цій продажній ваті в Україні нічого крім покарання не світить. І в цьому - позитив!

С кем ви, деятелі культури?

До речі, почнемо укладати список російських, білоруських та інших музеїв, які підтримують терористів ДНР-ЛНР. Потім надішлемо тих "героїв" до посольств провідних держав світу. Дійсно, для чого їм візи, на тому "загнівающем западе"? В Осетію...

З сайту Мінкульту ДНР: "Итоги гастролей Донецкого музыкально-драматического театра в РФ, открытие нового театрального сезона в Донецкой Народной Республике, участие цирковых артистов ДНР в Международном цирковом фестивале в Луганске и другие значимые культурные события в ДНР."

"в Военно-историческом музее Великой Отечественной войны (филиале Донецкого республиканского краеведческого музея) состоятся мероприятия:

- 7 октября 2015 г., 12:30. «Письмо на фронт» - мастер-класс по изготовлению писем-треугольников, адресованных солдатам Великой Отечественной войны и воинам – защитникам Донецкой Народной Республики.

- 9 октября 2015 г., 11:00. Открытие выставки «Филателия о Донецке – знакомом и не очень», посвященной Всемирному дню почты. В экспозиции представлена коллекция почтовых конвертов и марок, рассказывающих об истории Донецка, его людях и достопримечательностях. Автор выставки – известный донецкий филателист Владимир Егорович Захаров – дизайнер первых художественных конвертов и марок Донецкой Народной Республики".

 Министр культуры Донецкой Народной Республики посетит торжественное открытие выставки «Великий почин Донбасса» в Донецком республиканском художественном музее к 80-летию Стахановского движения.

«Во всех наших действиях и чаяниях поддержку мы нашли именно в рамках Донецкой Народной Республики. В том числе и в вопросе заработной платы – это результат проявленной заботы со стороны руководства, в частности, Главы ДНР Александра Захарченко. Украина в этом вопросе самоустранилась», - подчеркнула в интервью Донецкому агентству новостей генеральный директор-художественный руководитель Донецкого государственного академического музыкально-драматического театра Наталья Волкова."

7 октября в 13.30 мастер-класс «Письмо на фронт» (Военно-исторический музей Великой Отечественной войны)

15 октября в 13.00 мероприятие, посвящённое памяти бойцов батальона «Восток» (Военно-исторический музей Великой Отечественной войны)

28 октября в 13.00 музейный квест «Воспитай патриота» (Военно-исторический музей Великой Отечественной войны)

29 октября в 10.00 заседание клуба «Патриот» (Военно-исторический музей Великой Отечественной войны)

Окупований Донецьк втратив бренд Донецького обласного художнього музею. На жаль... Місто котиться до катастрофічної культурологічної блокади.

Аби музейники утримали унікальну колекцію... Нині від порядності і професіоналізму співробітників залежить все. Лише вони можуть зберегти зібрання від розграбування...

Донецька ОДА закінчила складний процес перереєстрації ДОХМ на підконтрольній Україні території. Нова юридична адреса на базі філії:

с. Прелєсне,
Слов’янський район,
Донецька область,
84100, Україна.

Сайт https://prelesnemus.wordpress.com/

-Вдячні Управлінню культури і туризму Донецької ОДА за увагу до наших проблем і всебічну допомогу у подоланні всіх бюрократичних перепон! - заявила т.в.о. директора Донецького обласного художнього музею Ірина Тішина. - Наш музей збережено, колектив працює, готуємо нові виставки, у тому числі на міжнародному рівні. Днями погасимо всі заборгованості!

В Донецьку віднині маємо невизнаний художній музей невизнаної ДНР... Відповідно, без всіх прав на міжнародні контакти і виставкову діяльність...

Однак, колекція належить державному Музейному фонду України, є недоторканою згідно міжнародних угод. Маємо приклад окупованого Росією Криму, щодо якого починаються потужні міжнародні судові процеси з багатомільярдними штрафами. Росія практично перевела ДНР у неформально-сателітний статус, який є дуже небезпечним для музейних фондів. Крім "слова пацана" рашенських сепаро-терористів, музеї ніщо не охороняє. І колективи... Якщо не розбіжаться... Сумно.

-Маємо проблему з перереєстрацією на підконтрольній Україні території іншого закладу! - сказала начальник Управління культури і туризму Донецької ОДА Аліна Певна, - Донецький обласний краєзнавчий музей має кілька філій по всій області: музей композитора С.Прокоф’єва в с. Красне Красноармійського району, музей театрального діяча В.Немировича-Данченка в с. Нескучне Великоновоселківського району, Музей лісу в Великоанадольському лісництві Волноваського району. 15 місяців без заробітної плати, оплати комунальних послуг. Три різних райони. Неймовірні бюрократичні перепони! Навіть не знаю, коли закінчимо оформлення! Прохання до Уряду - спростіть процедуру законодавчих негараздів державних і комунальних установ з окупованої частини області! Страждають люди! Можемо втратити безцінні музейні колекції!

З свого боку редакція журналу "Музеї України" просить особисто Голову Уряду України А.П.Яценюка сприяти у спрощенні процедури переводу державних закладів на нашу територію. Особливо музеїв! Погодьтеся, 15 місяців тримати кілька десятків співробітників 4 музеїв без зарплати, світла, оплати комунальних послуг, охорони, з невизначеним статусом і вимагати від них повноцінної діяльності, збереження фондів, трохи цинічно! І все через кілька інструкцій, придуманих диванними юристами...

Нині головне - бренд Донецького художнього збережено за Україною. Скансен в Прелесному працює. Фонди цілі. Влада утримала ситуацію, окреслила можливий у таких умовах розвиток. Такі реалії. Можна навіть назвати це перемогою.

А от що чекає мільйонний Донецьк, людей, музеї? Такий важливий регіон швидко деградує, перетворюючись на невизнану сіру зону беззаконня.

Протестуйте! Порвіть кайдани!

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України"

Завітали до Музею народної архітектури, побуту і дитячої творчості в селі Прелесне. Музей приймає відвідувачів, проводить виставки, працює з дітьми.

Їхали якимись розбитими дорогами, крізь військові блок-пости, через села без вказівників. Періодично питали де музей у Прелесному - знають всі!

І якось раптово - вітряк, клуні, старенька хата. Єдиний скансен Сходу України. Донедавна - філія Донецького обласного художнього музею. Нині - сюди перенесли юридичну адресу з окупованого ордою Донецька...

-Музей у  Перелесному продовжує працювати, хоча не фінансується протягом 14 місяців, – розповіла начальник Управління культури і туризму Донецької ОДА Аліна Певна. –  Є заборгованість за комунальні послуги та електроенергію, по заробітній  платі. Деяку частину видатків за опалення закрила сільська рада.  Директор музею, Ірина Тишина, за електропостачання сплачує   власним коштом. Вона  за цей непростий період  змогла зберегти  кадри, забезпечила збереження фондів, музею, який є автентичною частиною Донбасу. Зараз закінчуємо процес перереєстрації  і  закриємо всі заборгованості.

Окрасою музею, яка придає йому унікальність, є експозиція дитячої творчості. Основу експозиції складають роботи вихованців Олександра Івановича Шевченка, керівника дитячої художньої студії «Синій птах», які були лауреатами багатьох міжнародних виставок.

Оформили розкішні виставкові зали, де навчаються та виставляють свої роботи місцеві дітлахи. Результати вражають! Європейський рівень! Керівнику закладу, що тимчасово очолює Донецький художній музей Ірині Тишиній, за організацію роботи, виховання школярів, збереження закладу у непростих умовах прифронтової зони - слова щирої подяки! Ось кого треба нагородити державі!

Пропонуємо невелику фотоекскурсію виставковими залами, аби всі могли полюбуватися дитячими роботами.

-Плануємо організувати виставку дитячих робіт у Києві! - зазначила Аліна Певна, - Донеччина живе, працює, воює, виховує дітей. І прагнемо миру!

Команда журналу "Музеї України" долучається до процесу організації виставки робіт дітлахів із зони АТО. Чекайте результатів!

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України"

с. Прелєсне,
Слов’янський район,
Донецька область

Для багатьох Чернігівщина – це  стародавня історія Київської Русі, білокам’яні собори,  антонівські печери, козацькі  бастіони та величні палаци з  ландшафними парками.

Про свої народні старожитності Чернігівщина чогось соромно мовчить, ховаючи унікальні бабусині  речі у скрині. У Чернігові  й досі нема повноцінного етнографічного музею, який би показав красу чернігівського Полісся. Зараз старожитності Чернігівщини можна вивчати або у київських музеях, або у приватних колекціях.

Добре, що знаходилися ентузіасти,які збирали по селах  сорочки та плахти, дукачі та намітки,  рушники та корсетки -  всі ті  ужиткові речі, які були приречені на знищення та забуття.

Саме колекціонери  відкривають красу чернігівського одягу: проводяться  виставки, майстер-класи, семінари. Серед таких поцінувачів та любителів народного одягу можна виділити місцевих майстрів-колекціонерів  Олю Костюченко, Наталію Черняк, Олега Дахно, Тетяну Жогало. Вони довгі роки  ретельно вивчають  місцеву  вишивку і роблять реконструцію стародавнього одягу.

Олег Дахно збирає речі у Чернігівському районі.  Його любов до колекціонування виникла зі звичайного рушника, який  лежав у скрині. Якось бабуся проговорилась, що його дід вмів вишивати. Малий Олег пристав до бабусі, аби вона показала його витвір. Та довго відмахувалась, але витягнула рушник свого чоловіка – і, Олег «захворів». Захотів сам вишивати. Добре, що друга бабця була модисткою – вона й навчила онука всім таємницям гаптування. В пошуках зразків він об’їздив всі навколишні села, збираючи старожитності свого району. На сьогодні його колекція нараховує понад 3000 експонатів. Більшість з них -  тканини.

Оля Костюченко єдина у Чернігівщині, яка вивчає вибійчану техніку. Зараз вона проводить майстер-класи, виробляє  дивовижні вибійчані тканини та розробляє сучасні  колекції одягу. Саме вона запропонували ГО "Всеукраїнська академія автентики" провести семінар «Відкриваємо автетичну Чернігівщину» і показати  автентичні  речі Чернігівської області. В обласному художньому музеї виставили свої  старожитності  Юрій Дахно, Наталія Черняк, Тетяна Жогало.

Ігор Перевертнюк показав строї Північної Чернігівщини, провів майстер-клас носіння народних головних уборів Чернігівщини.

Володимир Щибря – особливості традиційного строю  Середньої Чернігівщини.

Ольга Костюченко влаштувала грандіозне шоу виробів з вибійкової тканини. Провела майстер-клас "Технології вибивки".

 Захід зібрав майже 100 прихильників автеничного одягу та вишивки.

- Головне завдання нашої організації - показати правдиву Україну, показати її розмаїття, навчити людей цінувати красу свого регіону, своєї області. Україна різнобарвна, різнопланова. Не можна сказати, що чиясь вишивка найкраща. Вся українська вишивка безцінна і неперевершена. І дуже важливо зберегти унікальність місцевих візерунків, місцевої техніки, щоб вишиванки не перетворилися у китайський кич! - Інна Залізняк,   президент ГО "Всеукраїнська академія автентики" .

Наталка Іванченко

Кожна країна пишається своїми самобутніми національними галузями професійного декоративно-ужиткового мистецтва, своїми митцями, майстрами. В кожній країні є відомі центри з обробки металу, виробництва кераміки, художніх тканин, а також виготовлення художнього скла. Всесвітньовідомими центрами з виробництва скляних виробів визнані Богемія, Сілезія, Баккара, Нансі, Мурано. Чому Україна повинна поступатися в цьому європейським країнам? Українське професійне художнє скло як і художня порцеляна, ювелірне мистецтво, мистецтво гобеленів давно відомо за кордоном, але мало знане пересічними українцями. Кожний відвідувач міг прийти в світлий зал Національного музею історії України на виставку «Барви художнього скла» і наочно переконатися, що українське художнє скло – це яскраве самобутнє явище в культурі України і не поступається всесвітньовідомим європейським центрам з виготовлення скляної гути.

Виставка «Барви художнього скла» була створена в Національному музеї історії України у 2005 р. як колекційна, на якій вперше був представлений творчий доробок митців Київської школи художнього скла. В експозиції можна було познайомитися з колекціями авторських робіт народних художників України: І. Зарицького, А. Балабіна, Л. Митяєвої; заслужених художників України – С. Голембовської, С.Сміян, І.Аполлонова, В. Дудіна, В. Геншке. Через їх роботи можна було наглядно побачити як майстри віртуозно володіли такими складними техніками декоративної обробки скла як «венеціанська нитка», філігрань, міллєфіорі, травлення типу Е. Галлє, «кольорова крихта», гранування, накладання, а також створювали свої авторські тільки їм притаманні техніки декорування та оздоблення виробів зі скла. Всі ці майстри працювали на Київському заводі художнього скла, який був заснований у 1882 р. у Києві на Деміївці. Завод понад сто років був провідним галузевим підприємством України. Друга половина ХХ ст. стала особливим етапом в історії заводу. На підприємстві був сформований колектив художників-професіоналів, імена яких золотими літерами вписані у сторінки історії українського національного скляного виробництва.

У 1997р. у зв’язку з кризовою економічною ситуацією і так званим «штучним банкротством» завод остаточно загасив свої печі. Але історія цього підприємства представлена через колекцію, яка була збережена художниками заводу і передана Національному музею історії України за Дорученням Кабінету Міністрів України від 30.05.2003 р. за №17022 та Наказу Міністерства культури і мистецтв України «Про взяття на облік колекції виробів із скла ВАТ «Київський завод художнього скла» від 15.08.2003 р. за №504., а це близько 4000 од. збереження.

Сьогодні відвідувач не зможе доторкнутися до цієї краси та оцінити майстерність київських митців. Нове керівництво вважає, що це «совок», не профільна колекція і не цікава для відвідувачів. Хоча ми всі розуміємо, що, скоріш за все це нецікаво лише одній людині – п. Сосновській. Бо якщо подивитися книгу відгуків з 2005-2015 рр. там можна прочитати тільки схвальні і зворушливі відгуки, багато відвідувачів вважає, що це найяскравіша виставка в музеї. Експозиція була побудована спеціально таким чином, щоб її зручно було оглянути самостійно без екскурсійного супроводження. Завдяки такій структурі розміщення експонатів та спеціально виготовленим вітринам кожний відвідувач міг індивідуально скласти своє уявлення про зміст колекційного показу і без пояснень. Художники, майстри заводу, автори виставки пишаються створеною в Національному музеї історії України виставкою і вважають її вдалим різновидом наукового колекційного показу та зразком виставки типу «відкриті фонди». Ця виставка була самобутньою і неординарною. Але, на жаль, так не вважає нова адміністрація.

Замість цієї виставки за наказом директора Сосновської Т.В. № 308 від 11 вересня 2015р. буде створена нова тимчасова виставка «Мистецтво на службі радянської пропаганди (порцеляна, скло, кераміка)». Тільки в п. 2 цього наказу прописано з 14 вересня розпочати демонтаж виставки «Барви художнього скла». Отже, станом на сьогодні близько 668 одиниць збереження, які є унікальними авторськими роботами, перенесено до фондосховищ і мабуть навіки заховано від очей відвідувачів. Завдяки таким очільникам і керівним кадрам всі ми швидко забудемо свої національні традиції, національні мистецькі школи, своє українське мистецтво. Спитаєте, а що натомість? Будете страшенно здивовані, бо в новій експозиції буде представлено такі зразки так званого радянського прикладного мистецтва як бюсти В.Леніна, вази з профілем Й.Сталіна, вироби із дерева з зображеннями гербів СРСР, УРСР та знову ж таки численні портрети вождів та їх оточення. Але ж і «Барви художнього скла» були знищені із-за того, що п.Сосновська вважала її «совковою» хоч по суті вона мала відношення до совка тільки за своєю хронологією виготовлення, а не за художнім наповненням. А от те, що буде створено «молодою і талановитою командою Соновської» на розсуд людини із здоровою психікою, як раз і є той самий страшний і закорузлий «совок», якого ми всі «наїлись» до несхочу. І ще страшенно кортить запитати, кого збирається п. Сосновська здивувати бюстом В.Леніна, хіба що дітей віком від 6 років? І тоді останнє запитання – чи варто виставляти щось подібне в провідному музейному закладі, в той час коли по свій країні з усіх площ вимітають подібні «шедеври»?

Знищення виставки «Барви художнього скла» було останнім етапом дуже тяжкої війни Сосновської і тих, рештків музейної інтелігенції, яка ще розуміє, що таке совість і на чому базується музейна справа. А на першому етапі п. Сосновська особисто своїм волевиявленням без врахування думки науковців, взагалі хотіла віддати всю колекцію як не профільну до іншого музею – НМУНДМ. ЇЇ зовсім, «ручний» заступник з наукової роботи двічі пробував провести подібне рішення через науково-методичну нараду і через фондово-закупівельну комісію, а коли це не вдалось, генеральний директор оголосила новий склад і першого і другого органу. І вгадаєте хто звідти вийшов? Правильно, не згодні з її думкою науковці.

А що далі? Під такий зручний термін як «непрофільні» колекції до спеціалізованих музеїв можна віддати, наприклад, художні вироби українських порцелянових заводів ХХ ст. – це теж «совок», європейську порцеляну 18-21 ст., українську етнографію, меблі, скло, золотарство, порцеляну російського виробництва ХУІІІ- ХІХ ст., і можна перераховувати і перераховувати такий «непрофіль» до поки не кінчаться фондові збірки Національного музею історії України. Але як тільки кінчаться фонди – зникне Національний музей історії України, чого, як більшість уже здогадується, і добивається не дуже шановна п.Сосновська.

На жаль, всі звернення, не згодних з цим, не мають жодного відгуку ні на яких рівнях. Все, що зараз відбувається в музейній галузі вважається нормальним, демократичним, прозорим, а головне науковим. В той час з легкої руки міністра культури музеї очолюють математики, священики і всі близькі до його родини люди. Тому рештки недобитої української музейною інтелігенції закликають усіх, хто може вплинути на цю ситуацію: «Зупиніть п.Сосновську».