Фронтовик-доброволець АТО полковник Юрій Покиньборода, системно очищає структуру облуправління МВС. Зрозуміло, місцевим феодалам, які звикли до нахабно-безконтрольного стилю спілкування з васалами, не подобається така позиція нового начальника Національної поліції Луганщини.

Почалися інтриги, пошук компромату, погрози, саботаж, пряма протидія…

Ось чим поділився принциповий полковник в ФБ:

Недавно общался с одним из мэров Луганской обл. Он спросил -” Правда ли то, что я снял начальника райотдела?”. Я ему ответил , что это правда.

И еще сказал, что буду назначать таких начальников с которыми никто не сможет договариваться. По глазам увидел, что ему это не понравилось.

А на следующий день узнал, что в городском совете депутаты решили выразить недоверие новому начальнику полиции.

Самое прикольное, что начальника еще нет и я еще не определился кого туда назначить!

Не нравится мэру такой начальник полиции с которым нельзя договариваться…

Придется привыкать мэрам. Не будет у них ручных начальников полиции.

Юрий Покиньборода

Нову владу Луганщини варто дружно підтримати всім здоровим силам суспільства.

Геть рабовласників!

Якщо ворог не здається…

L-UA

https://luganua.wordpress.com/

Українські патріоти Сходу України здивовані занадто ліберальним підходом до відвертих сепаратистів і пособників терористів на окупованих територіях. Саме ті покидьки вбивали, калічили, грабували, виганяли українців! І пощади їм не буде!

Про це нагадує доброволець "Айдару", громадський активіст Микола Греков.

-Це повинні усвідомити народні депутати, великі київські чиновники! - підкреслив луганчанин. - Якщо орки дійдуть до Києва, що при такому лібералізмі цілком ймовірно, всі одразу зрозуміють, що таке 37 рік... Будьте пильні! Все для фронту! Все для перемоги! Путінським бандитам вірити не можна!

"Персона Миколи Грекова викликала у мене неабияку зацікавленість. Уродженець Лутугинського району, що на Луганщині, уже не перший рік у політиці. Раніше він був депутатом Артемівського району та Луганської міської ради. А у 2010 році обраний мером міста Олександрівськ. Після того, як міський голова звернувся до всіх мерів України з пропозицією виступити під час відзначення дня місцевого самоврядування під Адміністрацією президента України та Верховною радою України з пропозицією вимагати виконання прав мерів міст, на нього почали фальсифікувати справи та складати протоколи про корупцію. Проти Миколи Грекова порушили кримінальну справу за фактом перевищення службових повноважень. Відтак упродовж трьох місяців його утримували у в’язниці. - написав у 49 номері газети “Тиждень і люди” Юрій СКОБАЛО weekandpeople.com

Ще у липні 2014 року, коли сепаратисти намагалися змусити мерів визнати Луганську народну республіку, Микола Греков зібрав усіх голів міст області. Під час цього зібрання було прийнято рішення не визнавати ЛНР. А коли у Луганську почали займатися мародерством, вбивати та грабувати людей, він прийняв рішення взяти у руки зброю. За якийсь час політик вступив у лави військової частини 0624 батальйону територіальної оборони «Айдар».
Нині Олександрівськ, який перебуває під контролем сепаратистів, знаходиться у скрутному становищі. У місті немає водозабезпечення та світла, не працюють державні установи, а люди не отримують жодних виплат. Натомість, у місті Щастя, яке розташоване на відстані 26 кілометрів від Олександрівська, ситуація залишається контрольованою: працюють дитячі садки та школи, триває мирне життя. А після прийняття Верховною радою України закону «Про адміністративно-територіальне перепідпорядкування», у місті відновилося фінансування всіх державних установ, місцеві жителі почали отримувати пенсії та зарплати.

– У Луганську та Олександрівську є чимало людей, які донині підтримують сепаратистів, – зазначає Микола Греков. – Багато жителів нашої області вже розчарувалися в ЛНР і вважають, що їх обманули. Проте, не слід забувати, що на воротах Бухенвальда було написано: «Кожному – своє!». Люди зробили свій вибір. Нехай за нього відповідають. Вчора вони ходили на референдуми та вибори, а нині вони хочуть отримувати українську пенсію. Якщо вони хочуть бути з Росією, нехай їдуть оформляти грошові виплати в Москву та Ростов-на-Дону.

За словами мера-добровольця, нині чимало тих посадовців, які раніше закликали до незаконних референдумів, фінансували ДНР і ЛНР, тепер допомагають українським військовим. Він вважає, що незабаром буде опубліковано прізвища цих зрадників, аби вони не знайшли місця і на території терористичної Луганської народної республіки й понесли відповідальність за свої дії.

– Усіх негідників, які мають стосунок до розвитку сепаратистського руху, зокрема, Кравченко, Пристюк, Добкін, слід відсторонити від виконання владних повноважень та посадити до в’язниці, – вважає мер Олександрівська. – Їх треба посадити у в’язницю за те, що вони принесли в Україну війну. Я хотів би, щоб посадовці Сполучених штатів Америки ввели санкції не лише проти чиновників найвищого рівня, а й заборонили цим негідникам виїжджати за межі України, заарештували їхні банківські рахунки та рахунки їхніх дітей, оскільки за цей час вони накрали дуже багато. За це сепаратисти повинні відповісти та повернути все державі. Ми звертаємося до сенатора Маккейна з проханням приїхати на Луганщину і подивитися, що у нас відбувається".

-Нині нас обурює бездіяльність влади стосовно організаторів і виконавців сепаратистських заворушень у Донбасі! Які переросли у війну, розруху, призвели до смерті тисяч людей! - заявив на нещодавній прес-конференції, один з громадських активістів, доброволець батальйону "Айдар" Микола Греков, - В результаті, патріоти з окупованих територій, що навіть із зброєю в руках стали на захист України, змушені з родинами жити по зйомним куткам, фактично не отримують допомоги, втратили майно, бізнес, житло! А відверті терористи, запроданці, які відкрито перейшли на сторону ДНР-ЛНР,  отримують якісь пільги, пенсії, користуються українськими закордоннини паспортами для виїзду за кордон, аби збирати там гроші проти України! Це якийсь абсурд! Бандитів, які підтримали тероризм варто рішуче позбавити українського громадянства і всіх пільг! То - вороги, які допомагають вбивати наших солдат і грабують нашу землю! Тут все повинно бути жорстко! Ніяких компромісів!

Ось свіжий випадок, про який широко повідомила преса:

"Заступник "народного мера" Луганська Антоніна Кузьменко оформила рік тому і продовжує отримувати пенсію з українського бюджету, написав на своїй сторінці в Facebook журналіст Денис Казанський. Зокрема, він представив документ від Пенсійного фонду України, який підтверджує, що Кузьменко з серпня минулого року отримує пенсію по інвалідності. Її пенсія виявилася досить високою за українськими мірками - чиновниця "ЛНР" отримує 4,7 тисяч гривень.

"За період каральної операції українські фашисти вже встигли перерахувати на рахунок видного діяча ЛНР 60 000 кривавих гривень. В цей час самі фашисти гостро потребували екіпіровці, продуктах і боєприпасах, але вважали за краще допомогти матеріально посібниці терористів", - іронізує Казанський."

-А.Кузьменко моментально лишили пенсии - скандал! А остальные??? -написав в ФБ М.Греков, - Если это так просто то почему не сделали давно, так может за одно аннулировать загранпаспорта, лишить гражданства, лишить всех званий и наград. Я говорю об этом уже год. Всех кто предал обьявить в розыск... Они нас не жалели и не пожалеют. И прекратить Украине финансировать сепаров...

-Покарати ВСІХ сепарів ЛНР! - вимагає Микола Греков.-І зробити це повинні державні органи, в рамках модернізованого законодавства. Інакше почнеться самосуд... А це - неприпустимо!

Сайт  Східний Донбас

За що можна поважати віце-прем’єр-міністра культури В’ячеслава Кириленка – так це за те, що послідовний. Як прийшов без будь-якої зрозумілої програми, так без неї і покине це унікальне крісло. Говорити щось про студентські вправи, написані у вільний від думок час, якісь там «кроки», які пробували видавати за концепцію, вважаю пустою тратою часу. Кому цікаво, може прочитати про ці змагання у «Музейному просторі». Відразу зауважу, що в аналізі бездіяльності міністерства більше конструктиву, ніж у самих «працях» міністерського апарату з надлишковою кількістю чиновників.
Яким чином цей персонаж обійняв настільки важливу у цей час посаду, думаю, може пояснити тільки той, хто його туди пропхнув. Якщо корупційні скандали, які супроводжували цього чиновника під час попередніх міністерських каденцій, могли забутись, то його сумнозвісне «голосування» Закону про мови 23лютого 2014 року, свіже в пам’яті – особливо жителям Сходу України, які на власній шкірі відчули наслідки цієї провокації, достойної ордена Павлика Морозова від нашого північного сусіда. Яким чином ця особа потрапила у постмайданівський уряд? Я схильний розцінювати це, як плювок в обличчя українській громаді. Вся подальша поведінка пана Кириленка підтвердила хибність цього призначення з повноваженнями, яких не мав жоден з міністрів культури.
Ці повноваження, при розумному (або ж добросовісному) використанні, могли вивести країну з хронічного відставання у гуманітарній сфері від світових лідерів – тим більше, при такому підйомі свідомості, який був після Майдану! Натомість що ми маємо – передачу «Мінкульт» з нульовим рейтингом, яку сам для себе придумав (за гроші платників податків!) пан Кириленко, абсолютно хамське нехтування думкою громади при призначенні керівників установ. і як наслідок – суцільний занепад у підвладному «королівстві».
Чому про катастрофічні «здобутки» пана віце-прем’єр-міністра так мало повідомлень у ЗМІ? Частково – тому, що пан гуманітарний віце-прем’єр підім’яв під себе значну частину офіційної преси, і зі слів журналістів, поводить себе там абсолютно брутально. Частково – хай це буде на совісті «джинсових» журналістів, які думають, що подзвін не по ним.
А тим часом «опричники» Кириленка у відданих їм на поталу закладах творять те, що на новомові називається «бєспрєдєл». Національний історичний музей, Лавра, Пирогівський музей архітектури – всюди, куди встромив свій «патріотичний інтерес» цей горе-міністр – скандали, беззаконня, розправи над неугодними… Керівники, патроновані паном міністром, відверто признаються: допоки Кириленко при владі, він покриє будь- яке їхнє порушення. Наприклад, пані Сосновська, що несподівано стала на чолі Національного музею історії України, звільнила, або примусила звільнитись майже половину(!!!) з трьох сотень працівників. А знайти таку кількість професійних музейників значно важче, ніж навіть рівну за кількістю бригаду лісорубів! Пирогівський«Отець» Юрій Бойко, позвільнявши практично всіх дієздатних робітників, привів за собою у пирогів «команду», а вірніше сказати, зброд, який жодного відношення до музейної справи ніколи не мав, тому одразу взявся за звичну для себе (і, очевидно, для батюшки) справу – здирництво. Деякі з «апостолів покращення» отця Юрія Бойка відверто признавались – збирають гроші «на вибори». Чи це правда, видніше штабу політсили, від якої балотувався батюшка у КМДА.
Хтось може заперечити, що, мовляв, Кириленко – не перший міністр-невдаха у Мінкульті. Але у даний переломний час ми не можемо собі дозволити у гуманітарній сфері персонажів з минулої епохи. Сучасні біди України багато в чому зумовлені хронічним відставанням та зловживаннями якраз у сфері культури. На сході України і сьогодні є місця, де не ступала нога працівника культури. А міністерство навіть не думає виправляти цю ситуацію. Знаючи графік та географію поїздок міністерських чиновників у зону АТО, можу це сказати з повною відповідальністю.
Але задача зараз не стоїть аналізувати діяльність, або бездіяльність Кириленка та його «пташенят», що в даній ситуації є, однозначно, злочином перед нацією. Виправити архаїчно-корупційний стиль роботи цієї команди неможливо. Задача стоїть якомога скоріше позбутись Кириленка з його командою та з його методами. Після цього потрібно терміново оголосити конкурс на заміщення всіх, без винятку, керівних посад у сфері Міністерства культури, зробити всеохоплюючий аудит матеріальних та культурних цінностей, що є в розпорядженні відомства. -пише linadov
А після цього – має бути розслідування діяльності та наслідків діяльності кириленків-зубків-карандєєвих…етс, етс. І – суд справедливий суд. Нищівники культури повинні понести відповідальність. Я переконаний, що наслідки діяльності цією «команди» умовно можна порівняти з «котлом» для Збройних сил. Вони хоч і не такі помітні на перший погляд, але не менш небезпечні. Руками «патріотичних крадунів» Україна позбавляється духовного захисту від агресії сусідів та від викликів сучасності.
Тому висновок один – винні повинні бути не просто зміщені з посад, щоб, відсидівшись, знову туди пробратись. Вони повинні понести відповідальність. Показово, так, щоб ніколи й нікому більше не хотілось би будувати своє благополуччя за рахунок духовних цінностей нації.
Хто рахував, скількома життями заплатили українці за безглузде (а вірніше – злочинне) голосування «про мови» 23 лютого 2014 року, яке, до речі,так і не підписане Президентом? Необхідна не лише політична оцінка цього діяння, але й розслідування його на найвищому рівні! А його ініціатор-провокатор зараз займає найвищу гуманітарну посаду в Україні (!!!?). Шановні, невже нам так можна плювати в обличчя?
Отже, збираємо підписи за відставку Кириленка та розслідування наслідків його діяльності!
Слава Україні!
І. Корсун

Полковник Юрій Покиньборода мимовільно став ідеологічним символом нової Національної поліції. Отаман добровольців-відчайдухів, що у травні 2014, як командир фактично смертників-патріотів батальйону "Київщина", почав звільняти Луганщину від терористичної нечисті. Пройшов страшні бої. А нині очолив Національну поліцію Луганської області. Дуже правильне призначення!   

Увага, як і протидія новому керівнику великі...

Додайте волонтера-блогера Георгія Туку у якості Голови Луганської ОДА, і зрозумійте, що всі патріоти України повинні всіляко підтримати цю команду! Це крутіше Саакашвілі в Одесі! У Міхо немає фронту...

Команда вістря удару...

Ситуація у прифронтовій Луганщині, що межує з Росією, завжди тривожна. Є певний відсоток агресивного населення, проникають диверсійні групи, ретельно замаскована агентура постійно намагається активізувати кримінальні елементи, аби зруйнувати мирне життя.

Полковник Покиньборода прекрасно знає, як повели себе менти Луганщини у 2014 році... Скільки людей загинули через їх підлість... Хоча, є справжні герої, що зі зброєю в руках, ризикуючи життям обороняють рідну землю.

Тому кадрова політика проста і зрозуміла - патріотизм, професіоналізм, порядність. Без інтриг!

Перша сотня старих міліціонерів одразу не потрапила навіть до тимчасового штату... ПЕРША СОТНЯ! І не остання. Нових поліцейських чекає спеціальне тестування, детектор брехні, поглиблені перевірки. Значить очікуємо скандалів, провокацій, зливів, наїздів, компроматів...

Хоча, судячи з спокійної впевненості Туки і Покиньбороди, вони до того готові.

Відповідно, патріотична громадськість, особливо журналісти, повинні принципово підтримати нову команду. Це реальна перевірка оновленого суспільства.

Луганщина і Донеччина - справжні творчі майстерні реформ. Їм доводиться відроджувати державну владу з нуля. Під обстрілами і в агресивному середовищі.

Будуть помилки, навіть тактичні провали. Це життя! Головне - перемогти в цілому!

А нині особлива увага до виборів.

Начальник Головного управління Національної поліції в Луганській області полковник поліції Юрій Покиньборода повідомив, що під час проведення другого туру виборів правоохоронці у повному обсязі забезпечать правопорядок та охорону громадського порядку. - інформує сайт УМВС.

Голосування відбудеться вже у неділю, 15 листопада. Поліцією проведено посилену підготовчу роботу з підготовки особового складу.

Там, де буде проходити другий тур виборів, виборчі дільниці будуть взяті під посилену охорону озброєними співробітниками поліції. Усі пересування виборчої документації будуть здійснюватися у супроводі правоохоронців. Також під охорону будуть взяті громадські місця та місця проведення масових заходів.

Створюється Національна поліція Луганщини.

-На першому етапі перехідного періоду, на тимчасові посади призначені колишні співробітники, які не мають зауважень по лінії Управління внутрішньої безпеки і негативу громадської думки. - підкреслив Ю.Покиньборода. - Це співробітники слідчих підрозділів, чергових частин і канцелярії. Таке рішення продиктовано тим, щоб не переривалася робота з прийому звернень і заяв громадян, виїзду на місце події слідчо-оперативних груп для документування правопорушень, реєстрації в ЄРДР та проведення досудового слідства.

https://www.youtube.com/watch?v=y1fMe6fc3kQ

На другому етапі – переатестація працівників міліції, які виявили бажання продовжити службу у підрозділах поліції. Остаточне формування структури та особового складу Національної поліції відбудеться тільки після того, як всі пройдуть жорстку переатестацію. Хто успішно подолає всі етапи переатестації, отримає право носити поліцейську форму та спеціальне звання поліції, а також буде призначений на відповідні посади в структурі Національної поліції.

-Крім того, - зауважив Юрій Миколайович, - процес переатестації буде прозорим та неупередженим. До складу атестаційних комісій обов’язково будуть залучені представники громадськості. Паралельно з атестаційним процесом, ми набираємо в поліцію бажаючих громадян України, які будуть відповідати критеріям і вимогам МВС.

«Ми запрошуємо громадян, які вважають, що можуть і бажають поліпшити наше суспільство, приходити на службу в поліцію, щоб стати на захист інтересів громадян і забезпечити безпеку в регіоні», - підкреслив Юрій Покиньборода.

У цьому випадку щиро хочеться побажати успіху!

Слава Українському Донбасу!

Віктор Тригуб, редактор журналів "Музеї України" та "Нова Січ"

Ідіотизм владно-хромосомних росіян коментувати важко... Вкрали роботу кращого художника Майдану Ю.Журавля - за версією Музею плакату України, зневажили, спровокували міжнародний скандал. І це на рівні СЕНАТОРА РФ!!! Це не психушка, це - РАШКА!

Якась сенаторка з сусідньої республіки використала мою роботу? Відповіла нею французам? Ну і що? Сенсація? Я вже давно звик до безсовісного використання моїх робіт не тільки на ворожій території.

Ю.Журавель, ФБ

Заява Музею плакату України при журналі "Музеї України"

Музей плакату України рішуче засуджує діяльність члена комітету Ради Федерацій РФ з соціальної політики Валентини Петренко, ймовірно громадянки Росії, з дискредитації на міжнародному рівні "Кращого художника Майдану-2014" за версією Музею плакату, Юрія Журавля.

Громадянка В.Петренко, будучи державним діячем Росії вищого рівня, цинічно вкрала художню роботу громадянина України Юрія Журавля, незаконно її змінила, виготовила копії і поширила в інформаційному просторі від власного імені!

Більше того, робота українського художника, без його згоди, використана як елемент політичного протистояння між Францією та Росією та тиску на відомий сатиричний журнал "Charlie Hebdo".

Вважаємо такі дії ганебними і неприпустимими!

Нагадуємо, що згадана, як і інші роботи Ю.Журавля, захищені авторським правом, неодноразово публічно демонструвалися, опубліковані у ЗМІ та книгах, і досі є експонатом легендарної виставки "Плакати Майдану", що діє на території Національного музею народної архітектури та побуту України, Музеї української пропаганди та інших музейно-виставкових закладах.

Висловлюємо слова підтримки художнику Юрію Журавлю! Очікуємо хоча б формального вибачення від сенатора РФ В.Петренко!

Віктор Тригуб, директор Музею плакату України при журналі "Музеї України"

Юрій Журавель - Кращий художник Майдану-2014!
Опубліковано 5 лютого 2014 року - в момент погроз і репресій конаючого режиму Я-овоча...

http://novasich.org.ua/index.php?go=News&in=view&id=9131

Цей митець володіє снайперським відчуттям. Лише йому вдається вихопити головне у потоці життя, відобразити графічно, змушуючи людей осмислювати події. Можливо несподівано для нього, художній талант Юрія Журавля так яскраво спалахнув саме під час масових протестів на Майдані. Ніхто крім нього не зумів так глибоко осягнути і передати настрій та прагнення мільйонів людей, показати внутрішній стан публічних осіб по різні боки барикад.
То соціально-протестне мистецтво вищого рівня. Фактично художня  класика Майдану.
Щодня переглядаючи десятки плакатних інсталяцій, малюнків, демотиваторів, карикатур для Конкурсу народного плакату протесту Музею плакату при журналі "Музеї України", ми завжди очікуємо нових робіт Журавля. І жодного разу він не підвів - оперативно, лаконічно пояснюючи мільйонній інтернет-аудиторії хроніку спротиву.

"Мій гострий олівець, гітара, горлянка - теж достойна зброя. Зламається олівець, порвуться струни і зірветься голос - продовжу боротьбу кулаками, зубами, тілом...", - каже Юрій.

Юрій Журавель - український музикант з Рівного, лідер та вокаліст гурту OT VINTA, художник, аніматор, громадський діяч, актор і сценарист.

Простий український талант. А можливо і геній...

Тому, команда Музею плакату України не сумнівається, що Юрій Журавель як ніхто достойний  отримати символічну відзнаку "Кращий художник Майдану-14"!

Вітаємо! Чекаємо нових шедеврів!

Віктор Тригуб, директор Музею плакату, редактор журналу "Музеї України"

Hачальник Головного управління Національної поліції в Луганській області полковник поліції Юрій ПОКИНЬБОРОДА провів прес-конференцію для ЗМІ у Сєвєродонецьку.

Заявлена тема - «Національна поліція в Луганській області: структура територіальних органів Головного управління Національної поліції в області та заходи, щодо забезпечення правопорядку під час проведення другого туру місцевих виборів».
Темою обговорення було реформування правоохоронної системи на Луганщині.
Трансформація міліції в поліцію має відбутися так, щоб не перервався процес захисту громадян, а в результаті ми маємо отримати якісно нову структуру за кращими зразками світової практики: на кшталт Грузії.

В 1992 р. — 1993 р. служба в Національної гвардії України

В 1993 р. — 1995 р. курсант Придністровської школи міліції.

В 1996 р. — 1999 р. слухач Національної академії внутрішніх справ України

19.12. 2013 р. — Звільнився з ОВС на пенсію.

02.05.2014 р. — Призначений на посаду командира батальйону «Київщина»

26.06.2015 р. — Призначений на посаду начальника Департаменту організації діяльності підрозділів міліції особливого призначення МВС України. 

13.10.2015 р. - Призначений на посаду начальника ГУМВС України у Луганській області..

07.11.2015 р. - Призначений на посаду начальника (шефа) Головного управління Національної поліції в Луганській області.

відзнаки

• медаль «За військову службу Україні» — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.
• «Іменна вогнепальна зброя»  — за сумлінну службу, особливі заслуги в боротьбі зі злочинністю, охороні громадського порядку, захисті конституційних прав та свобод людини

 

Музей плакату України рішуче засуджує діяльність члена комітету Ради Федерацій РФ з соціальної політики Валентини Петренко, ймовірно громадянки Росії, з дискредитації на міжнародному рівні “Кращого художника Майдану-2014” за версією Музею плакату, Юрія Журавля.

Громадянка В.Петренко, будучи державним діячем Росії вищого рівня, цинічно вкрала художню роботу громадянина України Юрія Журавля, незаконно її змінила, виготовила копії і поширила в інформаційному просторі від власного імені!

Більше того, робота українського художника, без його згоди, використана як елемент політичного протистояння між Францією та Росією та тиску на відомий сатиричний журнал “Charlie Hebdo”.

Вважаємо такі дії ганебними і неприпустимими!

Нагадуємо, що згадана, як і інші роботи Ю.Журавля, захищені авторським правом, неодноразово публічно демонструвалися, опубліковані у ЗМІ та книгах, і досі є експонатом легендарної виставки “Плакати Майдану”, що діє на території Національного музею народної архітектури та побуту України, Музеї української пропаганди та інших музейно-виставкових закладах.

Висловлюємо слова підтримки художнику Юрію Журавлю! Очікуємо хоча б формального вибачення від сенатора РФ В.Петренко!

Віктор Тригуб, директор Музею плакату України при журналі “Музеї України”

Це унікальний музей нового типу. Швидше, мабуть громадський рух. Фактично, вони фіксують події, учасниками яких є. 11.11.11 – створено Музей плакату України при журналі "Музеї України".

Музей гримів під час Майдану, нині активно просуває патріотичні виставки в зоні АТО свого арт-директора, добровольця 92 бригади ЗСУ Юрія Неросліка.
Вони - рекордсмени за кількістю виставок в зоні АТО!

Директор музею Віктор Тригуб - відомий журналіст, редактор журналу "Музеї України", координує групу україномовних сайтів і блогерів, що суттєво впливають на політичне життя країни. Нині в мережі презентовано підбірку гострих антипутінських плакатів Ю.Неросліка, очікуємо відкриття виставки. Ми попросили Віктора Тригуба відповісти на кілька питань.

-Отже, пане Вікторе, вітаємо Вас з черговою річницею! Чим живе нині команда часопису "Музеї України" і Музею плакату?

-Дякую! Звичайний ритм. Готуємо нові виставки, організовуємо журналістські розслідування, навідуємося у зону АТО, де проводимо культурологічні акції... Діють наші резонансні виставки "Плакати Майдану", "Герої АТО", "Надія Савченко". Десятки виставок патріотичного плакату розгорнуто у фронтових частинах починаючи від Станиці Луганської, Щастя, до Сартани під Маріуполем...

Днями покажемо "Галерею антипутінського плакату"...

Окрема подяка начальнику Управління культури і туризму Донецької ОДА Аліні Певній! Це безстрашна українська патріотка з Донбасу, що одна протистояла вбивцям російського спецназу, не дозволила спаплюжити державний прапор, ризикуючи життям входила з саперами у бібліотеку, де стирчав нерозірваний Град, буває на передовій... Разом ми побували у багатьох прифронтових музеях, відкрили три виставки патріотичного плакату, запланували різноманітні акції на підтримку української культури Донбасу. До речі, вперше після початку конфлікту зробили виставку дитячих робіт з скансену села Прелесне, куди нині переведено Донецький обласний художній музей, на Київщині.

Національний музей-заповідник "Битва за Київ у 1943 році" представив виставку "Світ очима дітей прифронтової Донеччини". Це символічна акція і знак для митців - культурне життя Донбасу повертається, вимагає уваги і активізації! Скоро ми повеземо на Донеччину кілька художніх виставок, проведемо семінари і майстер-класи. Очікуємо відкриття виставок з Донбасу в Києві та інших регіонах! Це нині надважливо!

Ну і підтримка захисників України в зоні реальних бойових дій. Їм нині найважче. Музей плакату допоміг в організації виставок просто у бойових частинах Станиці Луганської, Щастя, Трьохізбенки, Новоайдару, Сєверодонецька, Краматорська, Сартани та інших містах і селах.

Нагадую, наш арт-директор, плакатотворець Юрій Нерослік, рік воював у 92 бригаді. Виходив з Іловайського котла, був під Щастям. Ми  буваємо у прифронтовій зоні, дружимо з багатьма підрозділами, допомагаємо з виставками. Повірте, наглядна агітація на передовій, та і у мирних прифронтових містах, має зовсім інше значення та ефект! Поставили собі завдання забезпечити кожен музей Донбасу виставковим комплектом патріотичних плакатів. Важко, але працюємо.

-Як Юрій Нерослік після демобілізації? Звик до мирного життя?

-У нього вже просто гастрольний графік! Постійні зустрічі у школах, музеях, ветеранських організаціях, журналісти... Мене дивує, що Харківська ОДА не звернула уваги на його талант, не залучає до культурологічних акцій, виставок... Ми будемо просити керівництво області, аби фронтовик-плакатотворець Юрій Нерослік отримав звання Заслуженого художника України чи достойну державну нагороду! Його плакати - обличчя цієї війни! Українці США їх роздрукували і тримали в руках біля будівлі ООН, "вітаючи" Путіна. (Гарний заголовок для статті - "Від ООН до Щастя...") Не кожний художник має таке визнання...

Завдяки директору Нацмузею "Битва за Київ у 1943 році" І.П.Віковану, проведено дві персональних виставки Юрія! При тому, що першу зробили ще у серпні 2014 року, перед Іловайськом...

Виставки Юрія в Національній академії керівних кадрів культури, Нацмузеї І.Гончара, в Нацмузеї в Пирогові, Донецькій ОДА, Краматорську, Чугуєві, Вишгороді, Білій Церкві... На мою думку, це кращий плакатист України і Східної Європи! Харків повинен пишатися таким Майстром! Між іншим, Юрій залишився без роботи після фронту... Такі таланти варто оберігати і підтримувати!

-Днями чергова музейна експедиція в АТО. Що плануєте?

-На Донеччину веземо виставки, організуємо навчання, знайомимо з народною творчістю Галичини. І плакати! Мріємо прорватися до Мар`їнського районного музею, що опинився за кілометр від окопів передової, але працює! Це справжні герої музейної справи! Зберігати музей, бібліотеку, будинок культури у таких умовах! Однак, це реалії! Ми повинні привернути до тих людей суспільну увагу! Цього абсолютно не розуміють диванні філософи та "визначні музеєзнавці", що розмірковують про абстракції у теплих кафе. В країні йде війна! Кожного дня може початися черговий наступ орди. А преса смакує бійки у парламенті...

Збираємося на Луганщину. Є певні ідеї, які можна реалізувати з управлінням культури ОДА. Треба морально підтримати нашого друга полковника Юрія Покиньбороду, екс-комбата "Київщини", що очолив обласну міліцію, вичищаючи зрадників і сепаратистів...

Разом з Іваном Вікованом (Нацмузей "Битва за Київ у 1943 році") поїдемо в скансен села Прелесне під Слов`янськом з виставкою дитячих робіт Київщини - туди переведено Донецький художній і музейники, через бюрократичні перепони 16 місяців працюють без заробітної плати... Якось допоможемо...

Варто заїхати до Артема Семеніхіна, свободівця, добровольця 92 бригади, з яким ми познайомилися у Щасті. Нині він обраний мером колись "червоного" Конотопу... Планів багато. Були б можливості!

Подяка Самообороні Майдану, Самообороні Троєщини, Райфазен-банку "Аваль", народним депутатам Ользі Богомолець і Сергію Мельничуку!

Спасибі Донецькій, Луганській, Київській ОДА за розуміння! Подяка командуванню Національної Гвардії України, батам "Айдар", "Київщина", 92 бригаді ЗСУ, волонтерським організаціям!

Головне, Музей плакату діє! Як не дивно, ми є реальними рекордсменами за кількістю плакатних виставок в зоні АТО та  мирних регіонах! Жоден приватний чи державний музей не провів скільки виставок у ТАКИХ місцях! Бійці називають нас фронтовим музеєм. Ми і не заперечуємо... Навіть пишаємось!

Від команди сайту "Сурма" теж вітаємо наших побратимів! Мене особисто вразило відео де Віктор Тригуб у лютому, в розпал боїв, на самому передку в Станиці Луганській, без бронежилету і каски, спокійно знімає бійців бату імені генерала Кульчицького НГУ!  https://www.youtube.com/watch?v=IKjOLsnmyWs Та зона періодично прострілюється снайперами, артилерією, за пару годин після зйомки, росіяни випробували над селищем нові касетні боєприпаси... А директор Музею плакату дарує виставковий комплект для воїнів-артилеристів! Чомусь згадується фраза про тихе музейне життя. Тихо, коли не стріляють... Слава Героям!

Разом переможемо!

А.Авдєєв, журнал "Сурма"

Діти Сєверодонецька

Нью-Йорк. ООН. З плакатами Ю.Неросліка вітають Путіна...

В філії МПУ - Музеї укр пропаганди на Троєщині

Група підтримки

Найкрутіша виставка МПУ і Ю.Неросліка - Трьохізбенка. Передова

Навчальний центр

Нацакадемія керівних кадрів культури

Керівництво Луганської ОДА теж...

Дітям Білої Церкви...

Військомати теж використовують плакати Ю.Неросліка

На базі "Айдару"

Передова

Сергій Мельничук

Дуже далека позиція. Хлопців не забули!

Плакати розносять по підрозділам

Віра Савченко на виставці "Надія Савченко"

Віктор Тригуб на блок-посту під Щастям. На жаль, вже розбомбленому...

Формуючи цю підбірку, відчув себе зле. Зрозумів, що дуже довго дивився на диявольський плакатний образ путіна. Вбивця міжнародного масштабу, військовий злочинець рівня гітлера і сталіна, увібрав у себе всі прокляття і негатив нормальних людей!
І саме це вдалося показати талановитому художнику, бійцю 92 бригади ЗСУ Юрію Неросліку! Арт-директор Музею плакату...
Аби внести позитив, цю галерею вирішили розпочати життєдайним плакатом українських дівчат - теж антипутінських...
Так Музей плакату України при журналі "Музеї України" святкує день народження.
Ми почалися 11.11.11. Потім отримали рішення виконкому Новопетрівської сільради про реєстрацію. Зробили кілька виставок про репресії і Голодомор.
Почався Майдан...
Саме тоді ми звернули увагу на роботи талановитого художника з Харкова Юрія Неросліка.
Було досить страшно. Майдан переміг.
Потім пішла окупація Криму і війна на Донбасі.
Плакати Неросліка відображають той час... А Юрій записався добровольцем у 92 бригаду ЗСУ і рушив під Іловайськ. Де мало не загинув...
А ми поширювали плакати... Часто бували на фронті, даруючи бійцям роботи Неросліка.
Нині Юра демобілізований. Щасливий. Вижив.
І ми запускаємо нову виставку проти антихриста ХХІ століття - путлінга.
Коментарів не даємо. Дивіться самі...
Добро переможе зло!
Шукаємо приміщення, де можна розгорнути цю виставку...

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України", директор Музею плакату України

Українська історія - найкоротший шлях до світової політики. Нам є що згадати! На жаль, сучасні керманичі цього не дуже розуміють. Відповідно і помилки... Варто згадати нашу неймовірну епопею з пошуками українських реліквій у Канаді, США, Європі і справжній штурм спецхранів російських спецслужб, у які перетворені відомі музеї та архіви. Крізь "Не пущать!".

Москва, Санкт-Петербург, Новосибірськ, Чита. Це регіони, де сконцентровано основні масиви документів та експонатів з української історії. Все дбайливо зберігається у секретних спецхранах, про існування яких, не те що широка публіка, а навіть відомі історики не знають. Дивує, що папірці трьохсотлітньої давності і досі позначені грифом «Секретно!». Як Сталін засекретив, так ніхто і не ризикнув відкрити.

Команда журналів «Музеї України» і "Нова Січ" стала по суті, публічним першовідкривачем тих таємниць. Подробиць не вимагайте – і не дочекаєтеся. Можуть постраждати цілком реальні люди. У сусідів діють жорсткі норми відповідальності за розголошення секретів, скажімо, листів Мазепи Петру І… Це без жартів…

Для нас дуже важливий спецхран КГБ СССР №9, що перебуває під контролем ФСБ в  Ермiтажі. Там справжні скарби українського минулого. Ми засвітили це місце під час розшуків шаблі Мазепи. Росіяни взагалі не визнавали, що у них є такий відділ, офіційно заявляли про повну відсутність українських колекцій. Потім почали вимагати секретні інвентарні номери, які, до речі, ми їм повідомили. Лише тоді дозволили київській журналістці приїхати і сфотографувати шаблю Мазепи, яка виявилася копією. Оригінал у іншому спецхрані… Адміралтействі. Крім шаблі, там є чимало особистих речей Мазепи, наприклад, його парадна шапка. І головний убор Б.Хмельницького.

Ми змогли опублікувати фото морського козацького прапора Січі. Було там і 234 нерозпакованих ящика Мазепинского дела, опломбованого грізними стрічками «Не открывать до особого высочайшего повеления!». Не смійтеся – досі не відкрили, а після наших публікацій оббили фанерою, написали «ЯД!» і переховали. Спецхран №21. Відслідковуємо…

Оригінал шаблі Мазепи, скарби Київських князів, викрадених російськими самозванцями з Києва, у тому числі легендарний перстень Ярослава Мудрого, який знайшла донька Генсека Брежнєва – Галина – у найсекретнішому спецхрані імперії в Адміралтействі. Деякі інвентарні номери ми знаємо. Можливо, ризикнемо дати кілька фото. Там, під лазерною сигналізацією і десятки портретів Гетьмана Мазепи, створених тодішніми малярами на вимогу охранки… Про Адміралтейство росіяни мовчать глухо… А даремно! Цікавезне місце! Ним варто пишатися, туристів туди водити...

Давня самоцитата: «Всі архівні документи, як і так званий Архів Скоропадського, були захоплені чекістами. Зберігалися в Одесі, Києві. Потім їх перевезли у спеціальне сховище до Чити. Потім – Ленінград. Якийсь час вони лежали у цікавих підвалах Адміралтейства. Після першої згадки про це сховище, ми трохи розпитали людей про цей унікальний витвір інженерного мистецтва. Виявляється, підвали не можуть бути затопленими! Стіни укріплені і обшиті свинцевими плитами. В тих підвалах і досі зберігається чимало цікавого. Наприклад, діаманти і рубіни Київських князів, які комуняки повиколупували з корон і прикрас для продажу за кордон, посередником у якому виступав недоброї пам`яті А.Хаммер…

З 1973 року збірні документи, які отримали назву Архів Скоропадського, перевезли до Ермітажу. Де вони, нерозібрані (!) і досі чекають дослідників з України.

Всіх визначних діячів доби УНР і Гетьманату, після допитів, відправили до двох таборів – Камурлагу і Дмитровського табору. Останній цікавий тим, що був єдиним в СРСР, де лагерні бони (чеки) друкувалися двома мовами – російською і українською. Можна сказати, що у тих таборах сиділа вся українська еліта Першої незалежності. На жаль, майже ніхто не вцілів. Загинули майже всі…»

І ще: «Ми знаємо, що у Історичному музеї Росії, це той, один з корпусів якого на Красній площі, зберігається найбільша у світі колекція документів, нагород, грошей, зброї часів Української Народної республіки. Доступу майже нема. Інформація відсутня. Чому? Нам постійно телефонують українські історики, з питанням, куди зникли фонди багатьох обласних архівів? Десь до 60-70 років минулого століття були, потім не стало!

Особливо постраждав період часів Української Народної Республіки. Ми теж почали шукати. І вийшли на систему глибоко секретних спецхранів КГБ СССР. Чого боїться Москва? Правди? Для чого? Адже нам і без того все зрозуміло, курс обрано. Україна – незалежна, суверенна держава. І іншими ми бути вже не хочемо! Для чого ці ігри?

Хочеться задушевно поговорити про Красну площу. Москва. Державний історичний музей. Спецхран КГБ СРСР з документами і експонатами часів Громадянської війни. Там і Врангель, і Колчак, і Денікін. Біла гвардія. Як не дивно, в нинішній Росії це герої. Про них пишуть, досліджують, виставляють. Поруч – стелажі часів Української Народної Республіки, Гетьманат, Директорія, Махно, Зелений, Григор`єв. Все секретно! І досі! Чому?

Звичайно, приємно, що таємниці УНР зберігаються на Красній площі. І збереглися! Дуже за це дякуємо! Найбільша у світі колекція поштових марок, грошей, нагород, документів. Все, що не знищили і не вивезли з Києва петлюрівці, потрапило до Москви. В спецхран! Наші історики в шоці від цієї інформації! Пройшло майже сто років! Чого боїться Москва? Чи чого хоче? Давайте розбиратися. Давайте спокійно говорити. Вести переговори. Домовлятися. Відновимо історичну справедливість. Адже, за злочинним наказом злочинної КПСС, вивезли з України архіви, музейні експонати. НЕЗАКОННО! То давайте відновимо справедливість, і повернемо! Адже, росіянам всі ті речі і документи абсолютно не потрібні! Їх ніхто не вивчає. Вони тихо гниють. Зникають».

«Масово вивозили документи, цінності інші царі. Військові. Російські церковники… Але, то було епізодично.

Найбільшої шкоди українській історії та архівній справі, завдали таємничі візити Столипіна до Києва на початку ХХ століття. Саме тоді, охранка, за наказом царя, почала вишукувати всі архіви Запорожців. Причетним до того був і Столипін, який вивіз чимало документів до Москви. Потім частина з них, потрапила до Гохрану Новосибірська, де лежить і понині. Щось знову опинилося в Ермітажі.

Особливо дратувало російських царів все, що було пов`язане з Запорізьким козацтвом, Київською Руссю. В архіви Санкт-Петербургу, Москви, Новосибірська, Чити вивезли вагони рукописів, книг, літописів, церковних книг, козацьких універсалів, листів, реєстрів… Столипін часто здійснював секретні вояжі у наші краї. Особисто контролював.

Майже все збереглося. Так і лежить у тих скринях нерозпаковане.

Потім до справи долучилося ЧК-ОГПУ-НКВД-КГБ. Ці дібралися до обласних і міських архівів, музеїв. Масовим це явище стало наприкінці 60-х, початку 70-х років ХХ століття. З музеїв експонати вилучалися “на реставрацію”. Збереглося чимало актів, договорів про тимчасову передачу реліквій українського народу музеям Росії. У нас забрали. І там не виставляють! Все в запасниках!

Констатуємо факт – переважна більшість унікальних документів з української історії, зберігається в Росії. Доступ наших дослідників туди – дуже обмежено».

«Майже впевнено можна говорити про якусь потужну колекцію Гетьмана Івана Мазепи. Дуже старовинні речі з Візантії, книги, прикраси Київських князів, документи, потрапили до зібрання Мазепи, зберігаючись у надійному місці в Софії. За скарбом приглядали двоє особливо перевірених монахів.

Саме їх, за чиїмось доносом, жахливо допитували нишпорки Петра І. Скоріш за все, хтось не витримав, показавши схованку. Але, нікого це не врятувало – знищили всіх…

Виходить, що саме тоді, до росіян потрапили чисельні прикраси Київських князів, документи (і пергамент, і БЕРЕСТЯНІ ГРАМОТИ, які, на жаль, розсипалися, залишивши по собі лише свинцеві печатки з княжими символами).

Чимало документів вціліли! Листування Ярослава та інших князів з Новгородом! Якісь документи, книги, таблички…

Ще раз звертаю увагу на значення поняття ПРИКРАСИ КИЇВСЬКИХ КНЯЗІВ!!!

Їх знайшли досить багато і вони мирно зберігалися в запасниках і сховищах російських музеїв. Аж до приходу комуністів, які дуже багато чого тупо продали в США, Німеччину, Англію… Так, частину прикрас Київських князів!

Те, що залишилося після розпродажу, інвентаризували, запакували в скрині і залишили до кращих часів.

Існує публікація М.Розова про книги Ярослава, що лежать в бібліотеці ім. Салтикова-Щедріна. Знову Пітер! Як вони там опинилися? Нині ми дуже цікавимося секретним спецхраном №21 у Кронштадті…»

А ось ще один слід – Гатчина: «5 червня 1775 року, російські війська, що захопили останню, Нову Січ, спакували і вивезли до Петербургу клейноди, прапори, гармати і АРХІВ ЗАПОРОЗЬКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ КАНЦЕЛЯРІЇ!

Прапори і гармати розпорошені кількома російськими музеями. А от за архівом ми тихенько ганялися кілька років.

Росіяни називають його «Архівом Калнишевського». Він спокійно зберігається в секретному спецхрані Центрального військово-морського архіву Міністерства оборони РФ! 188300, Ленінградська область, м.Гатчина, Червоноармійський проспект,2!

Офіційно цього спецхрану не існує. Про нього знає дуже обмежене число людей з суворими допусками. Зрозуміло, що російські військові моряки абсолютно не цікавляться документами Архіву Запорозької канцелярії, листами Калнишевського, наказами, звітами, хроніками… Тих паперів, від самого вигляду яких, в українських істориків починають тремтіти руки… Поки що, ми не маємо детального опису архіву, але знаємо, що він у прекрасному стані, з ним фактично ніхто не працює… То чому не перевести архів до вільного доступу і не дозволити ознайомитися з ним українським історикам?

Але, це просто розмова з пусткою…

Це ще не все!

У тому ж спецхрані зберігається чимало документів з особистого архіву Гетьмана Мазепи, захопленого росіянами після Полтавської битви. Теж не вивчений, не опублікований. Про які дослідження можна говорити, коли ми першими подаємо цю інформацію, і вона звучить як сенсація…

Нагадую, що останній Кошовий отаман П.І.Калнишевський прожив 112 років! З них, останні 25 під арештом у Соловецькому монастирі.

До нашого часу дійшов Архів Коша Запорозької Січі, який є нині основним джерелом для дослідників.

Якщо нашим вдасться пробитися в Гатчину…»

Цим моїм публікаціям 5-8 років. Їх активно читають, цитують, використовують у наукових роботах. Було кілька спроб українських та російських журналістів щось перевірити, кудись проникнути. На жаль, далі приймалень їх не пустили, не сказавши нічого більшого за стандартний текст екскурсії.

Ми сподівалися на пітерську дослідницю Мазепи Т.Таїрову-Яковлеву, доктора наук. Теж даремно. Вона не змогла навіть побачити шаблю Мазепи з Ермітажу, яку ми офіційно, спільно з музейниками, описали, сфотографували, розрекламували… Що вже говорити про Оружейную палату, Новосибірськ, Читу, Гатчину, Адміралтейство, Кронштадт… Хоча, багато чого півстоліття тому, бачили аксакали музейної справи, Герої України М.Сікорський і Б.Возницький. Пана Бориса ми навіть зафільмували. І досі про ті спецхрани говорить натяками – школа… https://www.youtube.com/watch?v=lf8LnTtXdM8

Таке враження, що маленький культурологічний журнал «Музеї України» провів не журналістське розслідування, а повноцінну розвідувальну операцію у глибоких тилах… Хоча, ймовірно, ми просто про все те лише писали…

…Нас постійно запрошують на якісь прямі ефіри, ток-шоу, на зйомки якихось фільмів, програм. Підбирають заслужених опонентів з числа офіційних істориків. Це при тому, що ми маємо звичайну журналістську освіту без будь-яких регалій. Кандидати і доктора намагаються цитувати якісь книги з цитатами з інших дисертацій, взятих з якихось спогадів. Це навіть весело.

Тут не треба високочолих дискусій! Першоджерела української історії щільно закриті у чорних ящиках Малоросійських спецхранів КГБ, що дісталися від царської охранки. Їх ніхто не відкривав. І не збирається. Але, адреси відомі! Штурмуйте! Дисертації напишете пізніше…

А ми пишаємося цією бурхливою сторінкою свого життя. Побачили, як просто, ведучи звичайне журналістське розслідування, вийти у вищі сфери світової політики, спровокувати якісь міжнародні події, здійснити серію відкриттів. Це буденний ритм українських журналістів та істориків. Однак, у більшості зовсім інші інтереси. Тупикові.

При нинішньому тоталітарному режимі в Росії, подібні розслідування неможливі. Почекаємо!

Потім буде новий штурм...

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України»

Це і є, скоріш за все, оригінал морського козацького прапора Січі! Малорасейський спецхран №9 КГБ СССР – ФСБ РФ у всесвітньовідомому Ермітажі.

Шабля Мазепи з спецхрану Ермітажу. Фото В.Мудрик, газета “Блик”