Враження галичанки, що вперше взяла участь у Музейній експедиції в зону АТО журналу “Музеї України” за підтримки Управління культури і туризму Донецької ОДА. За 14 км від фронту  у Бахмуті, відкрили найбільшу художню виставку прифронтової території. Між іншим, страхова вартість колекції наближена до 500 тис євро. Але, то в Європі…

Команда спрацювала чітко! Подяка Дон ОДА, МВС, СБУ, ЗСУ, НГУ… Продовжимо!

Я люблю подорожувати. Дуже люблю. Але не виходило мені раніше бувати на Донеччині. “Рушник не стелився”, “карта не лягала”. Мала кілька випадкових “знайомств” із ментальністю”рабочєва класа” цієї частини України, і тому навіть не думалося там побувати. Тим більше тепер.

Цими днями я туди поїхала.

Фізично – дуже коротко, всього декілька годин була в краю териконів і лише в двох містах – Костянтинівці і Бахмуті. Але їх вистачило, щоб скласти уяву про БухмУт, – так, наголос на останньому складі. Я не була здивована. Все, як я уявляла. Все нормально. Люди живуть, правда трошки щільніше, бо мають кількадесять тисяч біженців із “тої” сторони.

Мають ментальний тягар минулого. Але, вони не монстри і не хочуть собі зла. Лінія фронту, війни, що називається АТО, зовсім недалеко. Погода була сіра.

В Краматорськ приїздив президент і тому посилені заходи безпеки. Блок пости, перевірка документів. Що запам’яталося – хай дарують мені музейники, – теплі БАХМУТСКІЄ пиріжки, такі “душевні”.

Наталя, маленька, худенька з “моторчиком” наукова працівниця, її хочеться зустріти ще не раз. Публіка на відкритті виставки – теж щира і відкрита. Знаєте, що здивувало? Виявляється це ПЕРША виставка львівських художників на Донеччині. Так сказав головний спеціаліст управління культури Донецької ОДА – п. Володимир Землянко. Тобто, нікому не прийшло в голову показати в Донеччині роботи львівських художників. Неймовірно. Не було потреби, чи не було бажання? Уточню.

За підтримки Управляння культури Донецької ОДА, за доброї волі Львівської національної галереї мистецтв ім. Б.Г. Возницького музей “Жовківський замок” та ГО “Жовківський прорив” організували виставку львівських художників в Донеччині. Координатор проекту – ГО Гуманітарна ліга.

Знаєте, що ми почули там? “Якби такі акції організовувалися постійно, війни не було б”. Культура може багато?

Софія Каськун, завідувач музею “Жовківський замок”, філія ЛНГМ ім. Б.Возницького

Суперблонда Натаха З… давно є моєю творчою музою. Можна сказати, закоханий. Як і у Владу Л… Правда, та брюнетка… Рівень один. Дівчата навіть не розуміють, у які ігри грають. І що за погану гру може бути…

Наталка, здається, догралася. Можливо, у Качанівській колонії буде картинна галерея… От є у мене таке творче припущення… Бо є за що. Враховуючи наш спільний публічний шлях, з щирою симпатією, хочу дати просту пораду. Час свідомо написати заяву про відставку і розпочати складний процес становлення приватної галереї. І притихнути. Якщо не заарештують…

Проплачений піар, зграї прикормлених “фанатів” у цьому випадку не допоможуть. Лише ускладнять… Рішення прийняте. Якщо ворог не здається, його знищують.

Хоча, у цьому конкретному випадку варто поговорити про люстрацію. Не збираюся хвалити нинішнього т.в.о. ДУС  Сергія Борзова, якого особисто не знаю, але лінія очищення президентської структури обрана правильна. Не відаю, кого призначать, спершу скиньте отой баласт. У цій благородній справі – допоможемо! Не здивуюсь, що потім розкритикуємо… То – життя!

І трохи цитат з давно опублікованого:

Шоу влаштоване на смерті наших хлопців, які на чолі з генералом Кульчицьким згоріли у літаку під Луганськом. Тоді не почули… –

Збоченка Наташа Заболотна тепер підставляє і Президента П.Порошенка. Ще й намагається втягти у свої хворобливі авантюри дружину гаранта! ДП “Мистецький Арсенал” підпорядкований ДУС АП! Теоретично, це головний музей України. А що творять!? Під час війни!

Замість позитиву маємо постійні скандали на дегенеративну тему. Подібне притягується подібним…

Таку збочену мазню, яка постійно виставляється в  тіні гаранта, можна з успіхом презентувати у приватній галереї – є попит певного контингента. Але, у Президентському музеї, що утримується з бюджета і асоціюється з Президентом України особисто, не можна категорично!

Заболотну давно пора звільнити з посади, провести комплексну перевірку, порушити кримінальну справу, а Мистецький Арсенал передати Мінкульту, що задихається від нестачі музейних площ!

І про новий подвиг, чи неймовірне “творче досягнення” Натахі Заболотної, що вже нагадує ідеологічну диверсію під час війни, розповів громадський активіст Володимир Бровко. Про недавнє регіональне життя цієї, чомусь не відправленої у відставку бізнес-баришні, писали аж занадто багато…

Якщо жінці її віку так подобаються оголені геніталії, зображення статевих актів різних організмів – то допустиме особисте збочення. Буває. Але, якщо та трохи схиблена на сексі особа тягне дегенеративні картинки для публічного огляду у Президентський музей та ще й під час проведення дитячого конкурсу – то злочин. А під час війни, коли десятками гинуть наші солдати – свідома ідеологічна диверсія!

Виставку демонтувати, Заболотну ДЕМОНСТРАТИВНО і негайно звільнити! Лише так! Бо можуть і винести… Часи суворі…

http://h.ua/story/405992/#3124495#ixzz37Fa3ehRi

http://www.novasich.org.ua/index.php?go=News&in=view&id=8524

http://www.novasich.org.ua/index.php?go=News&in=view&id=5906

http://www.novasich.org.ua/index.php?go=News&in=view&id=5895

http://www.novasich.org.ua/index.php?go=News&in=view&id=5894

http://www.novasich.org.ua/index.php?go=News&in=view&id=5886

http://www.novasich.org.ua/index.php?go=News&in=view&id=5885

Тоді написали Гаранту. Враження, що прочитали лише зараз…

Президенту України П.О.Порошенку

Журнал “Музеї України” звертає Вашу увагу на неподобства, які відбуваються у структурі Державного управління справами Адміністрації Президента України.

Державне підприємство «Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал», і досі перебуває під управлінням дивної особи, що користувалася особливою довірою поваленого злочинного режиму.

Саме під особистим патронатом Януковича проводилися відверто дегенеративні виставки, що мали порнографічну спрямованість. Що особливо обурює, ті акції проходили одночасно з дитячими конкурсами!

Нічого не змінилося!

В зоні бойових дій АТО щодня гинуть наші солдати. І саме у цей трагічний час, головний Президентський музей, знову відкриває чергову дегенеративно-олігархічну виставку, що ганьбить Україну! Повноцінна ідеологічна диверсія і приниження вищої державної влади! Інакше це не назвеш!

Вимагаємо негайного демонстративного звільнення Генерального директора підприємства і демонтувати виставку!

Просимо розглянути питання про передачу Мистецького Арсеналу під управління Міністерства культури! Гостро не вистачає музейних площ!

Сподіваємося на Вашу дієву реакцію!

З повагою,

Віктор Тригуб

А ще були часи Януковича і неймовірна дружба з Дімою Табачником, неперевершеним Льовочкіним та іншою регіональною бандою.

І була фантастична “порнографічна” виставка типу космічна одісея, поєднана з дитячим конкурсом. Тоді до Арсеналу Натаха прагнула затягти самого Вована Путіна! Здається, лише Медведчук-кум доїхав… У Кримінальному кодексі навіть статті відповідні залишилися про педофілію і пропаганду сексуальних збочень серед неповнолітніх. Але, то дрібниці…

Що відбувалося за кулісами, за участі провідних спецслужб світу – окрема тема…

Трохи почекаємо. А потім зануримося у бухгалтерські звіти. Ось де детектив! І трохи продивимося деякі податкові декларації…

Сподіваюся, цей матеріал почитають нинішні “захиснички” недолюстрованої блондинки, зроблять висновки. Вчасна зрада – то маневри.

А далі буде…

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

 Стартує наймасштабніша Музейна експедиція в зону АТО! Фактично, можна говорити про грандіозне мистецьке свято у прифронтовому Бахмуті! Акцію планували давно, і вийшло так, що художня виставка “Львівська палітра” – такого високого рівня, опинилася поруч з театром  бойових дій.

Зайцево, яке терористи свідомо зносять 120 мм мінами і 157 калібром арти, лише у 14 кілометрах. Кілька батарей і установки залпового вогню, попри заборони і Мінські угоди, за даними ГУР, за десять кілометрів від села. До того відносно “мирний” Бахмут тривожно завмер. 24 км для дальнобійної артилерії і Градів – не відстань. І що на умі у бандитів ДНР – одному Путіну відомо…

Однак, картини вже у музеї, і якщо не виникне якихось форс-мажорних обставин, виставка відкриється за участі керівників області і міста! Особлива подяка Управлінню культури Донецької ОДА і міській владі Бахмута! Добрі слова офіцерам ЗСУ, НГУ, МВС,СБУ, які забезпечують спокій!

-На жаль, область “розрізана” лінією розмежування, має статус зони, де триває антитерористична операція, відповідно ми постійно готові до різних несподіванок і загострення ситуації. Маємо великий досвід! – заспокоїла начальник Управління культури і туризму Донецької ОДА Аліна Певна, – Основні заклади культури збережено, ведуть активну діяльність, у тому числі виставкову – як і прекрасний Артемівський краєзнавчий музей. Нещодавно, ми разом відкривали у Жовківському замку виставку донецьких художників, що пройшла з великим успіхом, мала гарний резонанс у пресі. Нині галичани презентують на Донбасі свої роботи. Звели такий важливий у цей тривожний час творчий міст! Повірте, для людей у прифронтовій зоні, бійців ЗСУ, чимало яких із Західної України, то дуже важливий і символічний знак – Україна єдина і життя триває!

-Презентовані твори львівських художників, в більшості, створені протягом останнього десятиліття. Серед авторів – відомі митці, роботи котрих часто експонуються на виставках різного рангу, котрі мають своє реноме і своїх шанувальників та молоді, котрі впевнено заявляють про себе на різних мистецьких акціях. Кожен з них виробив свій впізнаваний стиль і свою образну мову, з роками вдосконалюючи її. Роботи характерні ретельно продуманими композиціями, вибудуваною системою образних знаків, тяжінням до філософських роздумів, позірною легкістю, за котрою ховається важка праця інтелекту.

Представлена експозиція не є тематичною. Автори мали вільність у виборі сюжету, тому ми бачимо поряд складні тематичні композиції, твори продумані і вишукані до найменшої деталі, а також етюди, створені на одному диханні. Значну частину виставки становлять живописні полотна, намальовані під час музейного пленеру «Ідеальність задуму – відкритий простір мистецтва», котрий відбувався у липні 2014 року в музеї «Жовківський замок» Львівської національної галереї мистецтв ім. Б.Г. Возницького, під впливом архітектури Жовкви, міста-музею, розташованого поряд зі Львовом.

Мистецтво Львова багатогранне, як саме життя. Виставка – лише фрагмент мистецького розмаїття древнього міста. – розповіла куратор виставки “Львівська палітра” Софія Каськун, завідуюча музею «Жовківський замок» ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького.

-Древній Бахмут завжди радий добрим людям, допитливим туристам, історикам, галеристам, які завжди із задоволенням відвідують наш заклад! – сказала директор Артемівського краєзнавчого музею Олена Смирнова, – Отримуємо справжню насолоду від спілкування з нашими львівськими колегами, художниками, які так гостинно прийняли нас у Жовкві! Сподіваємося, вони теж полюблять Бахмут, а наші люди оцінять майстерність художників Галичини! Раді співпраці!

Приємно, що вперше до експедиції приєднався кореспондент ДП “Національне газетно-журнальне видавництво”, що напише про розвиток культури у зоні АТО і передасть музейникам свіжі культурологічні видання.

І трохи про сміливців-художників, які ризикнули передати свої роботи для виставки у прифронтовій зоні:

Володимир Богуславський

Відомий український митець, член Національної спілки художників України. Працює в галузі станкового малярства. Освіту отримав у Республіканській художній школі та Львівському державному інституті прикладного і декоративного мистецтва. Учасник багатьох українських і міжнародних виставок. Роботи знаходяться у численних українських та зарубіжних приватних колекціях, збірках музеїв України і світу.

«Прогулянка». Полотно, темпера, 60х50, 2014

«Квіти». Полотно, темпера, 60х50, 2014

Людмила Богуславська

Кераміст, живописець. Освіту отримала у ЛДІПДМ на відділі художньої кераміки. Член Національної спілки художників України. Лауреат міжнародних симпозіумів кераміки. Учасник міжнародних виставок та пленерів.

«Дорога». Полотно, темпера, 50х60, 2014

«Подвір’я замку». Полотно, темпера, 40х50, 2014

 Галина Вихованська

Працює в галузі художнього текстилю (гобелену килим, експериментальні текстильні техніки, розпис по тканині). Закінчила Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1982 р.) Директор Дитячої школи народних мистецтв. Учасник міжнародних, всеукраїнських виставок. Член спілки дизайнерів України (1990р.). Член НСХ України (1998 р.).

«Плай». Експерементальна техніка, нав’язування, кокосова сітка, вовна, 90х500, 2006

Оксана Кінчеряк

Художниця працює в галузі графіки і ткацтва. Мистецьку освіту здобула в стінах Львівського державного інституту прикладного і декоративного мистецтва на відділі художнього текстилю, котрий закінчила у 1983 р. Викладає у Жовківській дитячій школі мистецтв. Член НСХУ.

«Дерево і птахи». Полотно, акрил, 80х80, 2015

«Мати». Полотно, акрил, 80х80, 2015

Сашко Коровай

Народився в 1959 р. в Івано – Франківську. Освіта – Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва (1981 р.) Член НСХУ. Працює в галузі станкового та монументального живопису, графіці. Старший викладач кафедри дизайну Українського державного лісотехнічного університету. Твори знаходяться в музеях та приватних збірках України та світу.

«Гей!Соколи!». Полотно, акрил, 80х100, 2014

Марта Луків

Закінчила у 1985р. Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва . Працює в галузі декоративного живопису, настінного розпису. Учасник різного плану виставок та пленерів. Твори знаходяться у приватних та музейних збірках України і світу

«Спогади». Полотно, акрил, 50х40, 2015

«Молитва». Полотно, акрил, 60х50, 2015

Ігор Маїк

Народився в 1956 р. у Львові. Освіта – Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва ( 1978 р.) Член НСХУ. Працює в галузі монументального та станкового живопису. Активний учасник різного рангу виставок.

«Жовківські замальовки – ніч». Полотно, олія, 2010 р.

«Жовківські замальовки – день». Полотно, олія, 2010 р.

Роман Опалинський

Народився в 1962 р. в м. Городку, Львівської обл. Освіта – Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва. Працює в галузі живопису, графіки і художнього металу. Художник активний учасник міжнародних виставок та пленерів. Твори знаходяться у музейних та приватних колекціях в Україні і в світі. Член НСХУ. Заслужений художник України.

«Думи мої, думи». Дерево, олія,124х200, 2015 (8 частин)

Ольга Опанащук

Випускниця Львівського державного училища ім. І. Труша та Львівського державного інституту прикладного і декоративного мистецтва. З 1994 року – викладач кафедри дизайну Українського державного лісотехнічного університету. Учасник міжнародних виставок, конкурсів та бієнале у Польщі, Бельгії, Литві, Голландії, Німеччині, Канаді та інших країнах. Роботи знаходяться в приватних та музейних колекціях в Україні та закордоном.

«Хліб наш насущний дай нам днесь». Опус І. Папір, акварель, 2013

«Хліб наш насущний дай нам днесь». Опус ІІ. Папір, акварель, 2013

Микола Опанащук

Народився у 1947 р. на Житомирщині. Освіта – Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва. Працює в галузі станкового малярства і графіки. Професор ЛНАМ та УДЛУ. Робити знаходяться в музейних та приватних колекціях світу. Член НСХУ, Заслужений діяч мистецтв України.

«Буковинка». Гравюра на пластику, 30х30, 2003

«Галичанка». Гравюра на пластику, 30х30, 2006

Євген Потапов

Народився у 1949р. у м. Львові. У 1976р. закінчив факультет архітектури “Львівської політехніки”. Працює в галузі станкового малярства. Очолює відділ образотворчого та ужиткового мистецтва, викладає живопис в школі образотворчих мистецтв ”АРТ ДИЗАЙН” Центру творчості дітей та юнацтва Галичини. Учасник міжнародних, всеукраїнських і обласних виставок та пленерів. Член НСХУ

«Кульбаби». Полотно, акрил, 2013

«Сонячний день». Полотно, акрил, 2015

Леся Рось

Народилася у 1965 р. У Львові. Освіта: ЛДУПУМ ім. І. Труша (1985р.), Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва (1985р.) З 1990 р. активна учасниця всеукраїнських та зарубіжних виставок. Член НСХУ. Працює в галузі живопису та кераміки. Думає, що: «…художник – як хімічна колба: у себе вбирає, вливає час і простір, навколишній світ, запах вітру, трави і метелика, а виливатися повинен новий небачений світ…»

«Подвір’я замку». Полотно, олія, 40х50, 2014

«Жовква, площа Ринок». Полотно, олія, 50х40, 2014

«Синагога». Полотно, олія, 40х50, 2014

Олександр Рось

Народився 1963 року в місті Біла Церква Київської області. У 1982 році закінчив Республіканську художню школу ім. Т. Г. Шевченка (м. Київ), у 1990 р. – Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва. Із 1989 року приймає активну участь у виставковій діяльності . Член Національної спілки художників України

Вважає, що: «… кожен художник повинен іти своїм невідомим шляхом…»

«Світло і тінь». Полотно, олія, 40х50, 2014

«Звіринецька брама». Полотно, олія, 50х60, 2014

«Костел св. Лаврентія». Полотно, олія, 50х50, 2014

Ірина Фартух

Народилася в 1960 р. в м. Львові. Освіта: ЛДУПМ ім. І Труша, Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва. Член НСХУ. Працює в галузі станкового живопису. Твори знаходяться в приватних колекціях в Україні та за кордоном.

«Жовква. Замок». Полотно, олія, 70х62, 2009

«Жовква. Глинська брама». Полотно, олія, 70х62, 2009

Галина Хорунжа

Народилася у 1986 р. Викладач кафедри історії та теорії мистецтв, магістр мистецтвознавства. Учасник виставок в Україні та закордоном. Твори зберігаються у приватних збірках України, Росії, Польщі, Німеччини та Японії.

«Б.Н. І (Айсберг)». Папір, лінорит, 38,5х57, 2014

«Б.Н.ІІІ». Папір, лінорит, 38,5х57, 2014

«Без назви» з серії «Горизонти». Папір, офорт, 2013-2014

Олена Якимова

Народилася в 1986р. у м. Львові. Освіта: ЛДКДУМ ім. Івана Труша, Львівська національна академія мистецтв, аспірант ЛНАМ кафедри історії та теорії мистецтва. Працює в галузі станкового живопису. Учасник виставок різного рангу. Роботи знаходяться у приватних колекціях світу

«Джерело пошуку». Полотно, авторська техніка, 40,5 х 60,5, 2008 р.

«Життєвий шлях». Полотно, авторська техніка, 54х66, 2014

Юрій Ямаш

Народився в Заполяр’ї в 1955 р. Освіту отримав у Львівському державному інституті прикладного і декоративного мистецтва та аспірантурі ДУ Львівська Політехніка. Cтарший викладач кафедри дизайну УЛТУ та старший викладач кафедри театрознавства та акторської майстерності та кафедри режисури ЛНУ ім. І. Франка. Творчу роботу поєднує із науковою. Кандидат мистецтвознавства. Член НСХУ.

«Бернардинський монастир. Львів». Картон, олія, 68х51, 2011

«Церква в Криворівні». Картон, олія, 60х50, 2013

Організатори: Управління культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації, Артемівський краєзнавчий музей, Музей «Жовківський замок» Львівської національної галереї мистецтв ім. Б.Г. Возницького, ГО «Жовківський прорив», “Гуманітарна ліга”.

-Культурологічні акції такого рівня дуже потрібні музеям зони АТО! Спільно з  Донецькою ОДА ми стараємося налагодити осмислену планову виставкову діяльність за участі митців з різних регіонів України, особливо  у безпосередній близкості від лінії розмежування! – заявила керівник Музейної експедиції, шеф-редактор журналу “Музеї України” Наталка Іванченко, – Треба віддати належне європейському стилю менеджменту культури, який демонструє Аліна Певна, реалізуючи в умовах прифронтової території масштабні заходи,  проявляє особисту мужність, відвідуючи діючі заклади культури у Першій лінії оборони навіть в секторах снайперського обстрілу! Це – неймовірна жінка, справжній патріот і професіонал! Пишаємося знайомством і співпрацею!

Окрема тема, як витвори сучасного мистецтва транспортуються в зону АТО. Але, то вже інша історія…

Донеччина залишається музейним краєм!

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

Сміливий творчий експеримент розпочався в Донецькій області! Створюють колекцію патріотичних плакатів про прифронтову Донеччину.

-Ми подумали –  чому б не показати наш край, що має таку драматичну історію, а нині перебуває на передовій протистояння українського Світу і сил пітьми, лаконічною плакатною мовою? – розповіла начальник Управління культури і туризму Донецької ОДА Аліна Певна, – Звернулися до Музею плакату при журналі “Музеї України” за порадою. Так і почалася співпраця з добровольцем ЗСУ, нині арт-директором музею Юрієм Неросліком. Результат перевершив всі наші сподівання!

-Для мене Донеччина має особливе значення! Тут наша 92 бригада отримала бойове хрещення – намагалися пробитися до Іловайська, втратили техніку, кілька днів виходили з оточення. Попри важкі умови ніхто навіть не подумав про ганебний полон! Організовано вийшли всі! – згадує художник Юрій Нерослік, – Працюю над цією плакатною серією з якимось піднесенням! Сподіваюсь, це відчуюють і глядачі…

В роботах переважають синьо-жовті і чорно-червоні кольори, що мають чіткий підтекст – Донеччина – то Україна!

Найбільший резонанс у соціальних мережах викликав плакат з видом і українською символікою окупованого Донецька. Як і плакати інших міст області, які активно поширюються користувачами. Триває жваве обговорення. Є суспільна увага. Проект можна визнати успішним!

Найближчим часом відбудеться пресова презентація.

Ростислав Тригуб, Музей плакату України

В зоні АТО є проблема з вільним пересуванням журналістів, збором інформації у 1-3 лінії оборони, де продовжують жити люди і працюють цивільні заклади. Проїхати туди можна всім, хто має український паспорт. Але, не пресі!

Аби написати про свято у прифронтовій школі, нову виставку в музеї чи ремонт лікарні, треба пройти якусь спецперевірку аж у центральному офісі СБУ, отримати акредитацію у Мінобороні, поставити до відома штаб сектору. І то не факт, що якийсь капітан на блок-посту вас не розверне – бо йому щось здалося чи не подобається…

Журналісти, які часто бувають в Донецькій і Луганській областях, які оголошені зоною АТО і пишуть на теми далекі від війни, наприклад про культуру, вважають такі “ініціативи” чиновників безглуздими і такими, що порушують Конституцію України і діюче законодавство.

Про це написали міністру Ю.Стецю.

Міністру інформаційної політики України пану Ю.Стецю

Шановний пане Юрію!

Журнал “Музеї України” інформує Вас про грубе порушення Конституції України, обмеження свободи слова, пересування, перешкоджання роботи журналістів у так званій прифронтовій зоні АТО, якої юридично не існує!

Повідомляємо, що на територіях, прилеглих до так званої “лінії розмежування”, якої юридично теж нема, живуть сотні тисяч громадян України, виховуються діти, відповідно, забезпечується робота всієї інфраструктури. У тому числі закладів освіти та культури. Проводяться публічні масові заходи. Вся відповідальність за ситуацію у тих районах покладена на органи місцевого самоврядування. Діють Закони України у повному обсязі.

Однак, деякі структури Генерального штабу ЗСУ та Міністерства оборони України, при неналежній увазі Вашого відомства, вирішили поставити себе над Конституцією України, Президентом, Урядом, парламентом. Мова йде про безглузді обмеження для журналістів центральних та місцевих ЗМІ і абсолютно абсурдної акредитації в так званому прес-центрі АТО, легітимність якого варто вивчити, отримання дозволів на пересування пресі в штабах секторів АТО, хоча журналісти їдуть на діючі цивільні об`єкти, особливо, для висвітлення роботи закладів освіти і культури, що потребують у тих страшних місцях, постійної громадської уваги.

Просимо Міністерство, у межах діючого законодавства, негайно вивчити це болюче питання, і забезпечити безперешкодний доступ журналістів до діючих цивільних закладів, наших співгромадян, що не з власної волі живуть на війні, якої офіційно нема, поблизу фронту, якого за документами, не існує.

Вихід простий – якщо бойова обстановка дозволяє, і на блок-постах відбувається вільне пересування місцевих жителів, дітей, хворих, стариків, значить дозволено і безперешкодне пересування таких же громадян України – журналістів. Відповідно, вільний збір інформації у закладах, що не відносяться до оборонної сфери і не порушують законів про військову чи державну таємницю.

Дискримінацію журналістів за професійною ознакою в зоні АТО треба негайно припинити!

Можливо, варто провести якісь дослідження, вивчити закордонний досвід, організувати міжвідомчий круглий стіл, але напругу варто зняти!

Очікуємо публічної відповіді!

З повагою!

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

Отримали дивну відповідь:

Шановний Вікторе Вікторовичу, Міністерство інформаційної політики України (далі – Міністерство) розглянуло Ваше звернення від 06.03.2016 року щодо обмеження свободи слова, пересування, перешкоджання роботи журналістів у зоні АТО. Повідомляємо, що Міністерство у своїй діяльності базується виключно на принципах захисту свободи слова та думки, захисту прав громадян на вираження своєї позиції. З метою розширення інформаційних потоків із зони АТО Міністерство оборони України спільно з Міністерством інформаційної політики України відкрили додаткові інформаційні підрозділи, завдяки чому журналісти можуть оперативно отримувати інформацію з передової та оформлювати прес-карти для роботи в зоні АТО. В травні 2015 року стартувала програма «Embedded journalism» - програма прикріплення журналіста до військової частини.  Враховуючи вищезазначене, пропонуємо журналістам долучитися до програми та безперешкодно протягом тижня перебувати у військовій частині в одній з обраних точок. (http://mip.gov.ua/content/proekt-embedded-journalism.html) Разом з тим, повідомляємо, питанням акредитації журналістів у зоні АТО займається Служба безпеки України. Міністерство оборони України здійснює на основі акредитації друк прес-карт АТО для журналістів та перепуск в населені пункти. Міністерство інформаційної політики не має повноважень здійснювати контроль за умовами виконання повноважень вказаних структур. -- З повагою, Ольга Огієнко Головний спеціаліст сектору зв'язків з громадськістю та координації з органами влади Зрозуміло, така відписка нас не задовільнила. Мінстець навіть не зрозумів, чого ми хочемо! Не усвідомив рівень проблеми і шляхи її вирішення. Що я і відзначив, звернувшись до парламентського Комітету. Відповіді поки немає. http://museum-ukraine.org.ua/?p=6821 Раптово, отримуємо ще одного, вже неочікуваного листа від нашої улюблениці Ольги Огієнко! Доброго дня, пане Вікторе Згідно Вашого листа, повідомляємо: Проблема захищеності журналістів набула особливої актуальності в умовах воєнної агресії з боку Російської Федерації. Весною 2015 року журналісти та незалежні громадські організації ініціювали обговорення проблем безпеки професійної діяльності на круглому столі «Запровадження в Україні культури страхування професійної журналістської діяльності в зоні АТО». Представники журналістських професійних об'єднань закликали запровадити в Україні культуру страхування професійної журналістської діяльності шляхом внесення необхідних змін у законодавство. «Асоціація страхового бізнесу» - єдина організація, яка відгукнулася на звернення журналістів і депутатів Комітету свободи слова при Верховній Раді України щодо оформлення відповідного виду страхування для убезпечення роботи журналістів в зоні АТО. Передбачений вид страхування є абсолютно добровільним та не передбачає обов’язкових стягнень з журналіста. Разом з тим, Міністерство інформаційної політики України, яке завжди виступає за збереження прав і свобод журналістів, керуючись міжнародними стандартами, у травні 2015 року разом з Міністерством оборони запровадили проект Embedded journalism. Однією з вимог міжнародних стандартів участі у програмі Embedded journalism є обов’язкове страхування. Наголошуємо, що журналіст має право надати страховий поліс від будь-якої страхової організації, як української, так і міжнародної. Єдина вимога – страхування має поширюватися на зону проведення бойових дій. Жодних домовленостей з будь-якою страховою компанією МІП України не має. Запровадження обов’язкового страхування працівників ЗМІ від ризиків, що супроводжують їх діяльність, є своєчасним та необхідним кроком для забезпечення безпеки журналістів та сприятиме об’єктивному та неупередженому висвітленню подій, що відбуваються в умовах підвищеної небезпеки. -- З повагою, Ольга Огієнко Головний спеціаліст сектору зв'язків з громадськістю та координації з органами влади Проблема вільного доступу преси, збору інформації в зоні АТО ще чекає свого вирішення. Тривають порушення Законів і зневага Конституції. Мінстець тим не переймається. Інтереси приватних страхових компаній для МІПу у більшому пріоритеті. На жаль... Пані Олю, не переймайтеся, відповідати на ці роздуми не треба! Так і стають зірками Мінстеця... Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України"

Цього року у музеї «Жовківський замок» Львівської національної галереї мистецтв ім. Б.Г. Возницького, Артемівський краєзнавчий музей презентував понад три десятки полотен художників Донбасу.

-  На жаль,  ми більше знайомі з художниками Польщі, Німеччини, Австрії, Києва, Харкова, а з митцями Донеччини спілкувалися мало. І ми  пишаємося, що саме у залах Жовківського замку зараз  знаходяться  твори, які дають уяву про художню школу Донеччини, - сказала під час відкриття Лариса Разінкова, гендиректор Львівської національної галереї ім. Б.Возницького.

Аліна Певна, начальник Управління культури і туризму Донецької обласної держадміністрації: «Донеччина довгий час не вивозила свої художні твори у західні області України. Для галичан Донецьк – це біла пляма у мистецькому просторі. І наше завдання - показати львів’янам наше надбання, нашу гордість, наші художні скарби. Сподіваюсь, що і львів’яни привезуть до нас своїх художників, аби  донеччани побачили художнє розмаїття  України».

І ось, 28 березня, у місті Бахмут Донецької області, в Артемівському краєзнавчому музеї,  відкривається масштабна культурно-мистецька акція «Львівська палітра».  Це –  своєрідна відповідь галичан донеччанам, культурологічна допомога мешканцям  зони АТО.

Софія Каськун, завідуюча музею «Жовківський замок» ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького, куратор Акції: «Під час акції будуть презентовані твори львівських художників, в більшості, створені протягом останнього десятиліття. Серед авторів - відомі митці, роботи яких часто експонуються на виставках різного рангу, мають своє реноме і своїх шанувальників та молоді, котрі впевнено заявляють про себе на різних мистецьких акціях. Кожен з них виробив свій впізнаваний стиль і свою образну мову, з роками вдосконалюючи її. Роботи характерні ретельно продуманими композиціями, вибудуваною системою образних знаків, тяжінням до філософських роздумів, позірною легкістю, за котрою ховається важка праця інтелекту».

 

Відвідувачі Артемівського краєзнавчого музею  побачать майже  40 робіт  знаних художників Львівщини: Володимир Богуславський, Людмила Богуславська, Галина Вихованська, Оксана Кінчеряк, Сашко Коровай, Марта Луків, Ігор Маїк, Роман Опалинський, Ольга Опанащук, Микола Опанащук, Євген Потапов, Леся Рось, Олександр Рось, Ірина Фартух, Галина Хорунжі, Олена Якимова, Юрій Ямаш.

 

Запрошуємо всіх відпочити від сірої та тривожної буденності і поринути у світ прекрасного!

Інформаційні партнери - група сайтів журналу "Музеї України".

 Акція відбудеться з 20 березня по 15 квітня 2016 року.

Організатори: Управління культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації, Артемівський краєзнавчий музей, Музей «Жовківський замок» Львівської національної галереї мистецтв ім. Б.Г. Возницького, ГО «Жовківський прорив».

прес-служба

Що можна сказати? Молодці! Колеги видали прекрасний номер науково-популярного журналу “Музика”. Не зважаючи на хронічну кризу, політичну нестабільність, війну…

Розкішна поліграфія, гарний дизайн, продумана підбірка матеріалів, яскраві фото, майстерно написані статті. І головне – вишукана українська мова, європейський стиль.

Навіть у консервативній бюджетній установі, якою є ДП “Національне газетно-журнальне видавництво” може розвиватися творча ініціатива, реалізовуються сміливі експерименти.

Скептикам раджу спершу спробувати написати хоча б рецензію на оперну постановку, симфонічний концерт чи висвітлити гастролі народного хору… То надскладна робота! Музика звучить! Пишуться лише ноти! І передати на папері можна лише враження, чи особисту оцінку. Або дати слово творцям. Що, вважаю, команді часопису “Музика” блискуче вдалося у №1 за 2016 рік!

Сенсація номеру – спогади академіка Михайла Гринишина про вчительку – Соломію Крушельницьку. Останній сущий учень, що наближається до 95 років… Жива історія!

Вражає матеріал про юний талант, переселенку з Криму Христину Михайличенко. В дитинстві стала кращою піаністкою Криму, здобула ряд перемог на престижних міжнародних конкурсах, нині навчається в Києві, не уявляючи своєї долі без України.

Анатолій Авдієвський. Людина-легенда. Символ. Розповідь-детектив.

Фест гітарної музики. Вистава у Національній опереті.Театр на Липках. Твори Ігоря Щербакова. Професор Анатолій Баженов. Співачка Анжеліка Андрієвська. Хор Українського радіо. Книжні рецензії…

Мене вразив прекрасний матеріал про гурт “Шпилясті кобзарі”! Це щось! Особисте відкриття! Погугліть, послухайте! Респект Євгену Букету!

Рядова, а така приємна і добра новина – вийшов оновлений журнал “Музика”! Звучить!

Просто вітаю колег! Чергова Музейна експедиція в зону АТО доправить частину накладу до музеїв Донбасу.

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

 

Донецькій і Луганській області не пощастило. Поки у Києві партійні боги  воювали за  крісла та президентську булаву, східні  регіони України були віддані на поталу місцевих царьків і використовувалися лише як сировинний придаток країни.

Донбас сприймався, як землі регіоналів, де відбувалася масштабна русифікація.  Держава за двадцять років незалежності так і не перейнялася проблемами русофільства  Донбасу і не знайшла кошти на  підтримку національно-патріотичного виховання  -  уряд  цікавився лише вугіллям, металом, енергетикою.  Чим і як жило 10 мільйонів українських громадян нікого не цікавило. Тому й панували в Донбасі «калінки-малінки» з російською попсою. Ось тепер ми й маємо, те  що маємо.

Про культурну спадщину Донеччини і Луганщини ніхто не знав, не чув і не хотів знати.

Тепер цей культурний вакуум  Донбас  заповнює виставками, концертами, яскравими заходами.

Донеччина  за останні півроку, провела низку культурно-мистецьких акцій   в Києві, Вінниці, Львівщині, Харківщині, де були представлені і дитяча творчість, і місцеві рушники, і  мистецькі твори художників Бахмуту…

Луганщина вирішила зразу показати весь спектр своїх талантів – влаштувала у Києві культурний шок – грандіозну акцію «Нескорена Луганщина», яка буквально приголомшила киян рівнем та талантами луганчан.

Впродовж трьох днів у Києві були показані дві надзвичайно яскраві вистави, симфонічна феєрія, масштабна виставка народних майстрів та художників Луганщини.

Аліна Адамчук, начальник Управління культури, національностей і релігії Луганської обласної  військово-цивільної  адміністрації: «Для нас цей захід – своєрідний екзамен перед Києвом, перед  всією Україною. Ми маємо довести, що Луганщина не скорилася, що вона зберегла і зберігає українську культуру, мову, звичаї та традиції. Луганщина має величезний потенціал,  величезну кількість  патріотів, які прагнуть бачити свій народ могутнім, миротворчим,  гідним міжнародної уваги та пошани.

Ми за короткий час змогли відродити всі основні заклади культури області: філармонію, академічний український музично-драматичний театр, обласний центр навчально-методичної роботи культурних ініціатив і кіномистецтва, обласний центр народної творчості, обласний краєзнавчий музей, обласну універсальну бібліотеку, обласне музичне училище, обласний козачий кінний театр . За рік ми зібрали команду, яка змогла не тільки зберегти  українську культуру, але й зробити її живим елементом суспільного життя Луганщини».

Робота з відродження культури Луганщини була важкою. Населення, душевно понівечено, зневірене, налякане подіями, які відбувалися на їхніх очах, і більше думало про особисте життя, про своє майбутнє, ніж про відродження культури  області. І тільки завдяки енергії та оптимізму Аліни Олексіївни Адамчук та підтримці губернаторів області Г.Москаля і Г.Туки почалось відродження культурної сфери Луганщини.

Основною  складовою акції була концертна та театральна програма. Враховуючи, що  більшість артистів та музикантів залишилася за лінією розмежування, адміністрацією була проведена колосальна робота по відновленню театрально-концертної діяльності області.

Аліна Адамчук: «Перед нами було поставлено завдання відродити роботу обласних театрів  та оркестрів. Російський театр та театр ляльок категорично відмовилися з нами працювати. Вдалося зберегти та відродити  лише Луганську обласну філармонію та Луганський обласний академічний український музично-драматичний театр, які представлені на цій акції. До роботи ми запрошували акторів та музикантів з усієї країни. І зараз  маємо професійні колективи, які вже готові виступати на  міжнародному  рівні. Під час проведення  акції, Луганська обласна філармонія отримала запрошення на гастролі до Польщі».

Луганський обласний академічний театр  буквально  розірвав зал театру І.Франка шквалом аплодисментів. І якщо в перший день глядачі щиро сміялися та пританцьовували під український каламбур з американськими саундтреками,  які супроводжували все дійство спектаклю «За двома зайцями», то на другий день, під час перегляду  «Маклена Граса», зал застиг, слухаючи філософські монологи Миколи Куліша та прислухаючись до колоритних співів львівських  вуличних музик. Глядач був шокований, глядач  був здивований, глядач був вражений, а актори ледь стримували сльози радості, від щастя, від визнання, від овацій.

Відбувся творчий тріумф Луганщини! Вітаємо організаторів!  Луганщина – це Україна!

Мало хто  розуміє, як працювати зараз в прифронтовій зоні: аварійні будинки, подзьобані стіни, напівзруйновані заклади культури, бібліотеки, музеї, розбиті дахи, фанерні вікна.  Переселенці отримують мізерні зарплати, живуть на орендованих квартирах, а там, за межею  – свої затишні  домівки, налагоджений  побут, рідні, друзі, близькі.  А на межі – мінні поля. І ти маєш зібрати до купи нерви, викинути спомини,  тяжкі думки і піднімати свій край, відроджувати понівечені душі. Робити свято і підтримувати вогонь добра і любові.

Працівник культури  – це не просто бібліотекар чи музейник,  актор чи музикант,  – це білий воїн-волонтер,  який воює за душі людей, за українську землю, за наше з вами  майбутнє. Це вони, воїни світла, стримують колорадську навалу і руську весну.  І їм, мабуть, найважче. Легко робити висновки біля моніторів та екранів, коли маєш своє житло, розуміння і підтримку. А там, на східній Україні йде  війна: за землю, за людей, за майбутнє.

Йде перезавантаження  Донбасу, оновлення України.

Наталка Іванченко, шеф-редактор журналу «Музеї України»

Анонимные материалы, появляющиеся в Интернете, пытаются убедить читателей в, якобы, незаконной деятельности Торгово-промышленной палаты Украины и ее президента Геннадия Чижикова. Смешно, но анонимы бьют «ниже пояса»: ищут «золотые унитазы» и любовниц Чижикова. При этом в «дамы сердца» президента ТПП записывают жену экс-прокурора Пшонки. 
Журналисты «Нашей версии» решили провести собственное расследование. Результаты оказались шокирующими: в Украине действует «преступный рейдерский синдикат народных депутатов» во главе с бывшим парламентарием из БЮТ Александром Дубовым. 
Выяснилось, что вместе с депутатами на синдикат работают полицейские, прокуроры, фискалы и контрразведчики. Им помогают  «братки» и криминальные элементы, с которыми Дубовой на протяжении двадцати лет создавал в родном Одесском регионе  кровавую бизнес-империю. 

Кто именно входит в преступный синдикат?  Кто оказывает им покровительство в высоких кабинетах? Как обжегся рейдер Дубовой? Смотрите в фильме «НЕПРИСТУПНАЯ ПАЛАТА».

—————————————————————————————————-

 НЕПРИСТУПНАЯ ПАЛАТА

 Украинские бизнесмены раздражают власть. То налоговый майдан соберут, то требуют прозрачности госзакупок. А то и вообще – подавай им деолигархизацию!

Особым раздражителем является Торгово-промышленная палата. Сотни лет назад Палату придумали европейские буржуа, чтобы сообща преодолевать границы и барьеры. Постепенно сложилась мировая практика: бизнесмены создают добавочную стоимость, а парламенты и министерства им не мешают. 

Но в Украине власть не такая. Государство в нашей стране – это главный ресурс для бизнеса. Поэтому и Торгово-промышленная палата, по мнению властолюбцев, должна быть подконтрольной государству. 

Что для этого надо?

Первым делом, посадить в кресло главы ТПП удобного человека. Нынешний президент по фамилии «Чижиков» им не подходит.  То ли фамилия несерьезная, то ли слишком умный.

И вот ведь беда. Этот Чижиков сам не уходит. Его пытались уговорить, купить, запугать. Бесполезно. Меня – говорит – выбирали люди, они же меня и снимут.

Власть оказалась в тупике. Торгово-промышленная палата — это общественная организация, в которой  девять тысяч предприятий. И члены организации сами, без подсказок власти, решают, какой президент им нужен.

Но решение о смене руководства ТПП вроде как принято. И назначены те, кто будет возглавлять операцию по рейдерскому захвату.

Если верить «Украинской Правде», то рейдом против ТПП и Чижикова руководит экс-депутат Александр Дубовой. Ему приписывают роль «смотрящего» и статус единоверца секретаря СНБО господина Турчинова.

 

Рейдерам нужен благоприятный информационный фон. Для этого на борьбу с Торгово-промышленной палатой был сформирован целый, в кавычках, «рейдерский синдикат народных депутатов».

«Синдикат» возглавила Александра Кужель. Подручными у нее стали молодые депутаты — Ирина Суслова и Евгений Дейдей. В ход депутатской группировки пошли ложные публичные обвинения и откровенные кляузы.

Увы, некоторые народные избранники, не разбираясь, ставили подписи под инсинуациями мадам Кужель.

Вот, например, письмо Кужель премьер-министру и председателю СБУ. В доносе идет речь о «многочисленных злоупотреблениях» Чижикова. Жалоба построена на обращении некоего бизнесмена по фамилии Тяжкороб. Оказалось, что бизнесмен Тяжкороб существует, но никаких заявлений не делал и претензий к Торгово-промышленной палате не имеет.

Или вот письмо с почерком Кужель послу Франции. На бумаге изложена просьба лишить «криминального авторитета» Чижикова звания почетного консула Франции. Первым подписантом этого письма значится, так называемая, «Українська громадська палата». Такая организация есть, но, по словам ее президента Березовского, Общественная палата никаких писем в посольство Франции не направляла.

Вечный «защитник» интересов предпринимателей даже обвиняла Чижикова в нападении на консульство Уругвая в Украине. Не зная, что консульства Уругвая в Украине не существует. 

Кстати, хоть сама Кужель и отрицает желание занять кабинет главы ТПП, но члены «синдиката» прямым текстом называют ее фамилию. Дескать, Кужель — достойный кандидат в президенты. 

Однако журналисты «Нашей версии» склоняются к мысли, что Александра Владимировна является ширмой для грязной авантюры. А на самом деле президентом Торгово-промышленной палаты хочет стать господин Дубовой. И даже имеет свой «предвыборный штаб».

Журналисты считают Дубового типичным рейдером. Все его «геройства» задокументированы. Захваченные им предприятия превратились в груду строительного мусора.

СБУ и МВД уже загнали Дубового в угол, но доказать вину одесского рейдера мешают его покровители в Блоке Юлии Тимошенко. Тем не менее, тучи над Дубовым  сгущаются. И ему ой как нужен публичный имидж честного человека. Заодно и кресло главы ТПП!

Но для этого надо стать членом организации. А ни одна Торгово-промышленная палата не захотела принимать Дубового в свои ряды. Исключением стал Днепропетровск. Глава местной ТПП Виталий Жмуренко пустил рейдера в свой огород. О чем теперь очень жалеет.

Фигура Жмуренко оказалась весьма интересной для журналистов. В системе Торгово-промышленных палат он с 1999 года. На последних скандальных выборах в Днепропетровске Жмуренко поддерживал регионала Вилкула. Лично разъезжал на своем новеньком Lexus RX, агитируя за партию Регионов. Вернее, за те финансовые схемы, в которые ему удалось войти самому и ввести своего сына. Особняк Виталия Жмуренко некоторые источники оценивают в 20-25 млн. гривен.

По информации, которая ищет свое подтверждение, Жмуренко ведет незаконный бизнес с оккупированными территориями и кормит сепаратистов. Такие «жмуренки» не только стелют красную дорожку перед рейдерами, но и открывают шлагбаумы  российско-террористическими войскам.

Так для чего Торгово-промышленная палата нужна рейдерам? Показательный пример: попытка донецкого бизнесмена по фамилии «Адамов» получить в ТПП «липовую» справку о форс-мажоре. Это бы ему позволило не возвращать банковский кредит в размере 30 млн. гривен. Подчиненные Чижикова такую справку не дали. Суд в этом случае традиционно стал на сторону Торгово-промышленной палаты.

А на Палату снова напала Кужель, защищая интересы Адамова. Между прочим, сына одного из основателей Партии регионов.

Вслед за информационной атакой на ТПП появились уголовные производства. Прокуроры, полиция и фискалы начали спланированный процессуальный террор. На протяжении двух лет сотрудники Палаты ходили на допросы в разные ведомства. Следователи вызывали даже электриков и уборщиц.

Когда не хватало аргументов, запускались «титушки». Молодчиками в балаклавах руководил некто Филимоненко. Выясняется, Филимоненко выгнали из руха «ЧЕСНО» за финансовые махинации.

Цель следователей и титушек была проста – психологически измотать и запугать персонал Торгово-промышленной палаты. 

Одно из абсурдных обвинений в адрес Чижикова: почему президент Палаты не вывез в Украину активы крымской ТПП во время аннексии полуострова?

Нелепость обвинений не помешала судье Печерского суда Владимиру Карабаню по просьбе прокурора Вильчинского дать разрешение на обыск. В результате следователи вынесли из здания Торгово-промышленной палаты документацию и компьютерную технику.

Такой же обыск проводился в квартире Чижикова. Полицейские пришли рано утром. Как это любили делать их пращуры в недалеком 37-м году.

Сегодня Торгово-промышленная палата не сдается.  Члены Палаты не отдают своего президента на растерзание. Сам господин Чижиков дает интервью и созывает пресс-конференции. Информация о подготовке захвата ведущей бизнес-ассоциации дошла до Президента Украины.

Чем закончится эпопея? Сумеют ли члены Торгово-промышленной палаты защитить свой выбор? Отстоять свободу и независимость? Защитить интересы предпринимателей, трудом которых строится богатая и независимая держава?!

http://n-v.com.ua/zhurnalisty-vskryli-rejderskij-sindikat-narodnyx-deputatov-video/

18 березня об 11.00 прес-конференція на тему: "Переможці кримського конкурсу "Змагаймось за нове життя" зберуться у Києві", з нагоди проведення І Всеукраїнського (ХІІ Всекримського) конкурсу, присвяченого творчості Лесі Українки. (Зала 2)

Організатори: Міністерство культури України, ДП "Національне газетно-журнальне видавництво".

Учасники: Андрій Щекун - генеральний директор ДП "Національне газетно-журнальне видавництво"; Тетяна Захарова - голова оргкомітету конкурсу "Змагаймось за нове життя", заслужений вчитель України; Світлана Кочерга - член журі конкурсу, екс-керівник музею імені Лесі Українка в м.Ялта.

Адреса «Укрінформу»: вул. Б. Хмельницького, 8/16 (ст. м. «Театральна»)

Контактні телефони: (044) 279-22-42, 279-00-05, 244-90-47